Рішення від 05.05.2025 по справі 120/17379/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 травня 2025 р. Справа № 120/17379/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,

за участю:

секретаря судового засідання: Коломієць М.А.,

представника позивача: Марковської І.С.,

представника відповідача: Кучабської В.В.,

представника третьої особи (1): Середа Ю.В.,

представника третьої особи (2): Мартинюк Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, адміністративну справу за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області до Державної аудиторської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача - Представництво "Б-Акт" Спулка Акційна" (1), Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Автострада" (2) про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області до Державної аудиторської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача - Представництво "Б-Акт" Спулка Акційна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Автострада" про визнання протиправною та скасування вимоги.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю вимоги Державної аудиторської служби України щодо усунення виявлених порушень.

Ухвалою від 30.12.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

27.01.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки відповідно до наданих під час перевірки документів, з урахуванням висновку експерта від 08.08.2024 року №7857/24-53, на порушення пунктів 3.11, 4.9, 8.5, 8.5.1 Настанови з визначення вартості у будівництві, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 року №281, частини першої статті 526, статті 629 Цивільного кодексу України, частини першої статті 193 Господарського кодексу України замовник прийняв, а ТОВ "Група компаній "Автострада" розробила проектну-кошторисну документацію до договору від 18.05.2023 року №37/23 із завищенням вартості матеріальних ресурсів на суму 53754841,79 грн. з ПДВ.

Також вказано, що докази долучені до адміністративного позову, а саме: цінова довідка Торгово-промислової палати України від 23.10.2023 року №3017/08.1-7.3, висновки експертів (комплексного будівельно-технічного, товарознавчого та економічного дослідження від 16.09.2024 року №8951/24-47/9620/24-54/9621/24-72, висновок за результатами проведення комплексного будівельно-технічного, товарознавчого економічного дослідження від 21.11.2024 року №8957/24-47/11398/24-72/11399/24-54 та висновок експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 29.11.2024 року №11555/24-54 не спростовують виявленого порушення.

31.01.2025 року представником третьої особи (1) подано письмові пояснення у яких вказано, що Представництво "Б-Акт" Спулка Акційна" не погоджується з положеннями оскаржуваної вимоги, а доводи позивача викладені у позовній заяві є підставними та обґрунтованими.

06 лютого 2025 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Автострада" подано письмові пояснення, у яких зазначено, що позовні вимоги, заявлені позивачем, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, тоді як викладені відповідачем обставини у відзиві не відповідають нормам матеріального права України.

У поданих поясненнях також зазначено, що вимога відповідача щодо усунення виявлених порушень №001700-19/267-ДСК від 08 листопада 2024 року була прийнята з порушенням норм матеріального права, не відповідає вимогам чинного законодавства, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду занесеної секретарем судового засідання до протоколу судового засідання 25.02.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

01.04.2025 року представником відповідача подано письмові пояснення у яких зазначено, що з метою виконання оскаржуваної вимоги Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області повинна вимагати від підрядника внесення змін до розробленої підрядником кошторисної документації шляхом зменшення вартості матеріально-технічних ресурсів, які включені за завищеною вартістю.

23.04.2025 року та 24.04.2025 року представником третьої особи (2) надано письмові пояснення у яких звернуто увагу, що вимога Держаудитслужби про коригування договірних цін за об`єктами договорів в частині зменшення вартості матеріальних ресурсів є безпідставною та незаконною, оскільки сам же відповідач вказує, що завищення цін в договірних цінах не встановлено.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Представники третіх осіб вказали на необґрунтованість та неправомірність вимоги Державної аудиторської служби України щодо усунення виявлених порушень.

Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив наступне.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2013 року №631 та відповідно до направлення від 22.07.2024 року №829-НК, виданого Головою Державної аудиторської служби України Аллою Басалаєвою, керівником групи аудиторів - начальником відділу контролю об`єктів будівництва транспортної інфраструктури Департаменту контролю у сфері будівництва Держаудитслужби Михайлом Бондаренком та групою у складі фахівців Держаудитслужби, проведено перевірку закупівель здійснених Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, за результатами яких укладено договори від 04.07.2023 року №46/23 та від 18.05.2023 року №37/23.

За результатами проведеної перевірки закупівель Державною аудиторською службою України складено акт перевірки №001700-21/55 від 20.09.2024 року, яким встановлено наступні порушення:

- додатковими угодами змінено вид ціни договорів від 04.07.2023 року №46/23 та від 18.05.2023 року №37/23 з динамічної на тверду, що не передбачено на законодавчому рівні, чим не дотримано вимоги пунктів 3.1. та 3.6. Договорів в частині зміни виду ціни Договору та частин першої та другої статті 193 Господарського кодексу України, частини першої статті 526, статті 629 Цивільного кодексу України;

- включення до зведеного кошторису та договірної ціни вартості проведення експертизи проектно-кошторисної документації суперечить вимогам пункту 8 Порядку №1482;

- недотримання частини 1 статті 526, статті 629 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, оскільки замовником прийнято, а ТОВ "Група компаній "Автострада" розроблено проектно-кошторисну документацію до договору №3723 з завищенням вартості матеріальних ресурсів на загальну суму 53754841,79 грн. з ПДВ.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки №001700-21/55 від 20.09.2024 року Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області подано заперечення до акту від 30.09.2024 року №442-ДСК.

За результатами розгляду поданих заперечень Державною аудиторською службою України складено висновок на заперечення від 25.10.2024 року №0017000-19/194-ДСК, згідно з яким наведені докази та нормативно-правові акти, якими керувалася Служба, викладені у запереченні не взяті до уваги, і не спростовані.

В подальшому, на адресу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області Державною аудиторською службою України направлено вимогу щодо усунення виявлених порушень №001700-19/267-ДСК від 08.11.2024 року.

Із вказаної вимоги вбачається, що з метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення надалі на підставі пункту 1 частини 1 статті 8, пункту 7 статті 10, частини 2 статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, пункту 27 Порядку №631, пунктів 46, 49, 50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, Держаудитслужба вимагає забезпечити коригування проектно-кошторисної документації та договірних цін за об`єктами договорів в частині зменшення вартості матеріальних ресурсів на загальну суму 53754841,79 грн. з ПДВ.

Вважаючи, що вимога Державної аудиторської служби України щодо усунення виявлених порушень є протиправною та підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939-XII передбачено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України з дотриманням принципів, визначених Законом України "Про адміністративну процедуру".

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Крім того, підпунктом 3 пункту 4 Положення № 43 закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Згідно з пунктом 7 Положення № 43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550), яким визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

За приписами частини першої статті 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

В силу підпункту 16 пункту 6 Положення № 43 Держаудитслужба України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону № 2939-XII, за приписами яких органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У частині другій статті 15 Закону № 2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься.

Вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована, а тому може бути предметом судового оскарження.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 820/3534/16 та підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах від 06 серпня 2020 року у справі № 826/6254/17, від 20 листопада 2018 року у справі № 815/4223/16, від 11 жовтня 2018 року у справі № 813/4101/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 825/1481/16, від 25 липня 2024 року у справі № 160/12986/21.

З вищевикладеного вбачається, що з метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

Надаючи оцінку вимозі відповідача забезпечити позивачем коригування проектно-кошторисної документації та договірних цін за об`єктами договорів в частині зменшення вартості матеріальних ресурсів на загальну суму 53754841,79 грн. з ПДВ 20%, суд зазначає наступне.

Підставою для встановлення завищення вартості матеріалів на суму, зазначену у вимозі, став висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №7857/24-53 від 08.08.2024 року, складений за результатами товарознавчого дослідження ринкової вартості будівельних матеріалів.

Експертне дослідження було проведене на підставі звернення відповідача до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ).

Провівши товарознавче дослідження та застосувавши порівняльний підхід шляхом аналізу та врахування реальних операцій купівлі-продажу із застосуванням індексів коригування, використавши поправочний коефіцієнт, експерт КНДІСЕ прийшла до висновку, що:

- ринкова вартість гарячекатаної арматурної сталі періодичного профілю, класу A-III (А-400), діаметром 12 мм, 16-18 мм, 25-28 мм та 32-40 мм на 01.08.2024 року становила 30033,33 грн. з ПДВ;

- ринкова вартість плит вогнезахисних PROMATECT L500 (2 см) на 01.08.2024 року становила 1950,00 грн. з ПДВ.

Застосувавши індекс коригування 1,06, провівши дослідження в рамках ретроспективної оцінки, експерт прийшла до висновку, що:

- ринкова вартість гарячекатаної арматурної сталі періодичного профілю, класу А-III (А-400), діаметром 12 мм, 16-18 мм, 25-28 мм та 32-40 мм на 01.10.2023 року могла становити 28333,33 грн. з ПДВ;

- ринкова вартість плит вогнезахисних PROMATECT L500 (2 см) на 01.10.2023 року могла становити 1839,62 грн. з ПДВ.

Враховуючи кількість матеріалів, передбачених на будівництво об`єкту згідно із проектно-кошторисною документацією, відповідач прийшов до висновку щодо завищення цін під час складання проектно-кошторисної документації на матеріали на суму 53754841,79 грн. з ПДВ.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про завищення цін у проектно-кошторисній документації на матеріали, оскільки він не дотримався вимог ключових нормативно-правових актів, які регулюють порядок ціноутворення в будівництві, з огляду на наступне.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 року №281 затверджено кошторисні норми України у будівництві, в тому числі й Настанову з визначення вартості будівництва (надалі - Настанова).

Пунктом 4.9 Настанови визначено, що кошторисна вартість будівельних матеріалів, виробів та комплектів у прямих витратах визначається на підставі нормативної потреби в них, розрахованої виходячи з обсягів робіт, передбачених проектною документацією, та відповідних поточних цін.

Поточні ціни на матеріальні ресурси для об`єкта будівництва визначаються франкоприоб`єктний склад будівельного майданчика і на встановлену одиницю виміру враховують такі елементи вартості:

1) відпускну ціну (в тому числі, вартість тари, упаковки і реквізиту та вартість вантажних робіт);

2) вартість транспортування;

3) заготівельно-складські витрати.

Якщо відпускні ціни на матеріальні ресурси не враховують їх доставки на приоб`єктний склад в локальних кошторисах при визначенні вартості матеріалів, виробів і комплектів додатково враховуються витрати на їх перевезення. Зазначені витрати враховують в одиничній вартості матеріального ресурсу (пункт 4.11 розділу 4 Настанови).

Слід зазначити, що відповідно до пункту 4.11 розділу 4 Настанови, як приоб`єктний склад під час визначення вартості об`єкта будівництва приймається передбачене проектом організації будівництва:

а) для матеріалів зберігання просто неба - майданчик, що використовується для їх розміщення на території об`єкта будівництва;

б) для інших матеріалів - місце складування (склад) їх для даного об`єкта будівництва.

Суд зазначає, що саме поточна ціна на матеріальний ресурс на об`єкті будівництва є тією величиною, яку замовник відстежує на ринку, аналізуючи різні комерційні пропозиції постачальників і підрядників. Законодавством України не передбачено державного регулювання цін на виробництво та транспортування матеріальних ресурсів. Як наслідок, ціни різних виробників і транспортні витрати є ринковими, тобто такими, що сформувалися внаслідок їх господарської діяльності.

Однак у сукупності ці складові формують вичерпну інформацію, яка і має враховуватися при визначенні вартості матеріальних ресурсів за поточними цінами в кошторисній документації.

Суд зазначає, що в межах постійного моніторингу цін замовник отримує комерційні пропозиції від різних постачальників, які можуть відрізнятися за складовими ціни. В окремих випадках вища ціна матеріалу може компенсуватись нижчою вартістю доставки, що робить пропозицію конкурентною.

Таким чином, контроль замовника за рівнем цін полягає у порівняльному аналізі середньоринкових показників і недопущенні їх необґрунтованого перевищення.

Поточні ціни на матеріальні ресурси приймаються на підставі проведеного замовником аналізу цін (при рівних якісних характеристиках) за обґрунтованою ціною матеріальних ресурсів, яка склалася на момент розроблення проектної документації та має бути не вищою за середню ціну у регіоні (абз. 2 п. 4.9 Настанови).

Характеристиками, які враховуються під час моніторингу і визначення рівня цін є - умови оплати (відстрочення/передоплата), обсяги поставок, гарантії якості тощо.

У власному розрахунку, посадові особи органу державного фінансового контролю при перевірці закупівель здійснили порівняння відпускної ціни, визначеної за висновком експерта, з відпускною ціною, передбаченою проектно-кошторисною документацією об`єкта будівництва, що є грубим порушенням порядку визначення цін, установленого пунктом 4.9 Настанови.

Суд враховує, що відповідно до пункту 1.2. розділу 1 Настанови, договірна ціна - це кошторис, яким визначається вартість будівельних робіт, узгоджена сторонами (замовником та підрядником) та обумовлена у договорі.

Форма договірної ціни, наведена у Додатку 30 до Настанови з визначення вартості будівництва, складається у поточних цінах станом на дату її складання. Це означає, що всі показники, включені до цієї форми, відображають актуальні (ринкові) ціни на момент підписання договірної ціни.

Таким чином, суд вважає, що на будь-якому з етапів реалізації інвестиційно-будівельного проекту з використанням підрядного договору (будь то складання інвесторської кошторисної документації або визначення вартості будівництва), вартість матеріальних ресурсів визначається у поточних цінах.

Відпускна ціна є лише складовою частиною поточної ціни матеріального ресурсу, яка використовується для розрахунків на рівні ресурсного кошторису. Вона не застосовується при формуванні договірної ціни на будівництво об`єкта та при складанні актів приймання виконаних будівельних робіт за укрупненими показниками вартості (форма № КБ-2в).

Проте, в ході перевірки Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, посадовими особами органу державного фінансового контролю було допущено порушення вимог чинного законодавства у сфері ціноутворення у будівництві.

Зокрема, всупереч положенням нормативно-правових актів, які регламентують порядок визначення вартості будівельних робіт та матеріальних ресурсів, посадовими особами було здійснено співставлення відпускних цін на окремі матеріальні ресурси із цінами, зазначеними у висновку експерта, без урахування факторів, що об`єктивно впливають на формування вартості, зокрема умов поставки, регіональних коефіцієнтів, транспортних витрат та інших складових.

На переконання суду, за результатами такого співставлення до акта перевірки було внесено висновок про завищення вартості матеріальних ресурсів на загальну суму 53754841,79 грн. (з урахуванням ПДВ), який є необґрунтованим та здійсненим з порушенням установленого порядку і принципів державного фінансового контролю.

Разим з тим, суд наголошує, що висновок експерта має ґрунтуватися на всебічному, повному, об`єктивному аналізі досліджуваних матеріалів, із застосуванням науково обґрунтованих методів та із урахуванням усіх обставин справи.

Формулювання висновку повинно бути чітким, логічно узгодженим, позбавленим внутрішніх суперечностей, викладеним зрозумілою мовою, яка не допускає подвійного трактування, а сам висновок має підлягати перевірці.

Водночас, експерт не повинен виходити за межі своїх повноважень, визначених предметом експертизи та питаннями, поставленими перед ним.

Висновок експерта є одним із доказів у справі, проте не має наперед встановленої доказової сили. Це означає, що суд оцінює його в сукупності з іншими наявними доказами, з урахуванням його обґрунтованості, повноти, внутрішньої логічності, відповідності поставленим питанням, методам дослідження та загальним принципам доказування.

Зазначене свідчить про те, що використання висновку експерта як доказу у справі можливе лише за умови, якщо такий висновок є достовірним, складеним у відповідності до вимог чинного законодавства, обґрунтованим, об`єктивним, неупередженим і містить відповіді на всі поставлені питання.

Крім того, дії контролюючого органу не відповідають вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка зобов`язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У зв`язку з цим використання Державною аудиторською службою України такого висновку експерта як єдиної підстави для формування висновків про порушення фінансової дисципліни є юридично необґрунтованим і таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Окрім того, згідно з додатками 3 та 4 (розрахунок завищення вартості матеріальних ресурсів у проектно-кошторисній документації до Договору №37/23 від 18.05.2023 у порівнянні з відпускними цінами на момент складання проектно-кошторисної документації згідно з висновком експерта), основна різниця у вартості визначена щодо гарячекатаної арматурної сталі періодичного профілю різного класу та діаметру.

Разом з тим, суд звертає увагу, що представниками Держаудитслужби не враховано довідку Торгово-промислової палати України від 23.10.2023 №3017/08.1-7.3, яка була отримана на запит представників Держаудитслужби.

Зазначеною довідкою підтверджено, що рівень ринкових цін на гарячекатану арматурну сталь на відповідний період перевищував ціни, зазначені у проектно-кошторисній документації.

Таким чином, висновки про завищення вартості матеріальних ресурсів спростовуються наданими доказами, зокрема офіційною ціновою довідкою Торгово-промислової палати України, яка засвідчує відповідність (а фактично нижчий рівень) застосованих у проектно-кошторисній документації цін ринковим на дату її складання.

При вирішенні даної справи суд також враховує, що у листі № 205-ДСК від 02.12.2024 року ТОВ "Група компаній "Автострада" надало заперечення на вимогу про усунення порушень, виявлених під час перевірки Державною аудиторською службою України.

До заперечень були долучені висновки Комплексної будівельно-технічної, товарознавчої та економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №8951/24-47/9620/24-54/9621/24-72 від 16.09.2024 року та №8957/24-47/11398/24-72/11399/24-54 від 21.11.2024 року стосовно договорів № 37/23 від 18.05.2023 року та №46/23 від 04.07.2023 року в яких всиновлено:

- відповідність виконаних будівельних робіт проектній документації, актам виконаних робіт (форми КБ-2в), а також вимогам чинного законодавства у сфері будівництва;

- відповідність вартості матеріально-технічних ресурсів, визначених проектно-кошторисною або первинною документацією, їх ринковій вартості;

- відсутність збитків державі під час виконання вищезазначених договорів.

Крім того, у згаданому листі ТОВ "Група компаній "Автострада" повідомило про істотне зростання цін на матеріально-технічні ресурси з моменту затвердження проектної документації. Зокрема, висновком судової товарознавчої експертизи № 11555/24-54 від 29.11.2024 року підтверджено, що ринкова вартість арматури у листопаді 2024 року суттєво перевищує вартість, передбачену в договірних цінах.

Таким чином, висновки відповідача про те, що ТОВ "Група компаній "Автострада" розробило проектно-кошторисну документацію із завищенням вартості матеріальних ресурсів на загальну суму 53754841,79 грн. (з урахуванням ПДВ), є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість прийнятої Державною аудиторською службою України вимоги щодо усунення виявлених порушень №001700-19/267-ДСК від 08.11.2024 року, а відтак вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної аудиторської служби України щодо усунення виявлених порушень №001700-19/267-ДСК від 08.11.2024 року.

Стягнути на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області (вул. Листопада Антона, 2-А, м. Вінниця, 21036, ЄДРПОУ 25845655) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної аудиторської служби України (вул. П. Сагайдачного, 4, м. Київ, 04070, ЄДРПОУ 40165856).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області (вул. Листопада Антона, 2-А, м. Вінниця, 21036, ЄДРПОУ 25845655);

Відповідач: Державна аудиторська служба України (вул. П. Сагайдачного, 4, м. Київ, 04070, ЄДРПОУ 40165856);

Третя особа (1): Представництво "Б-Акт" Спулка Акційна (вул. Віталія Шимановського, 2/1, оф. 422, м. Київ, 02125, ЄДРПОУ 26633398);

Третя особа (2): Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Автострада" (вул. Праведників Світу, 4-А, каб. 313, м. Вінниця, 21036, ЄДРПОУ 40148165);

Рішення у повному обсязі складено 15.05.2025 року.

Суддя Свентух Віталій Михайлович