Рішення від 15.05.2025 по справі 640/22026/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2025 р. Справа № 640/22026/18

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Скан" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

24.12.2018 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Скан" (далі ? ТОВ "Імперія Скан") до Головного управління ДФС у м. Києві (далі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00010011402 від 17.08.2018 на загальну суму зобов`язання з ПДВ 73 334,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у період з 25.07.2018 по 27.07.2018 співробітниками ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Імперія Скан" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин із ТОВ "Сімузар" (код 39601662) за період з 01.04.2016 по 31.05.2016 та з ТОВ "Лімна-Груп" (код 40227917) за період з 01.05.2017 по 31.05.2017.

За результатами перевірки складено акт від 31.07.2018 № 505/26-15-14-02-04/35576019. Подані позивачем заперечення до зазначеного акта залишені без задоволення.

На підставі вказаног акта 17.08.2018 ГУ ДФС у м. Києві прийняло податкові повідомлення-рішення № 00010011402 та № 00010001402, які ТОВ "Імперія Скан" отримало 10.09.2018.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 17.09.2018 подав до ДФС України скаргу, у якій виклав свою позицію та надав підтверджуючі документи. Про подання скарги позивач повідомив ГУ ДФС у м. Києві листом від 13.09.2018 № 1309/1.

04.10.2018 ДФС України видала рішення про продовження строку розгляду скарги № 32567/6/99-99-11-01-02-25.

12.12.2018 позивач отримав рішення ДФС України від 14.11.2018 № 37028/6/99-99-11-01-02-25, відповідно до якого скаргу задоволено частково: податкове повідомлення-рішення від 17.08.2018 № 00010001402 скасовано, а податкове повідомлення-рішення від 17.08.2018 № 00010011402 залишено без змін.

Відтак позивач вирішив звернутися до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2018 за № 00010011402.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.01.2019 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "Імперія Скан". Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

31.01.2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що на підставі наказу від 18.07.2018 №11325, виданого ГУ ДФС у м. Києві відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Імперія Скан" з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ "Сімузар" та ТОВ "Лімна-Груп". За результатами перевірки встановлено порушення податкового законодавства, що призвели до заниження ПДВ на загальну суму 58 667,00 грн.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ "Сімузар" та ТОВ "Лімна-Груп" мають ознаки фіктивності. Згідно з матеріалами кримінальних проваджень та вироків суду зазначені підприємства були зареєстровані без участі та відома осіб, зазначених у реєстраційних документах як засновники та керівники, які під час допитів у межах відповідних кримінальних проваджень підтвердили відсутність наміру здійснювати будь-яку господарську діяльність. За таких обставин первинні документи, складені від імені зазначених контрагентів, є недостовірними, не можуть вважатися належними доказами фактичного здійснення господарських операцій та не дають права на формування податкового кредиту.

Крім того, договір з ТОВ "Сімузар" містить суперечності та ознаки підроблення, зокрема щодо реквізитів банківського рахунку, що свідчить про відсутність реального економічного змісту операцій. Відповідач посилається на усталену практику Верховного Суду, згідно з якою сам факт наявності формальних первинних документів не є достатнім для підтвердження реальності господарських операцій, якщо обставини справи свідчать про їх недостовірність.

Таким чином, з огляду на встановлені порушення та виявлені обставини, відповідач вважає податкове повідомлення-рішення правомірним та обґрунтованим, а вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.

06.02.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що наведені відповідачем у відзиві аргументи не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі, оскільки вони побудовані на припущеннях, не підтверджені об`єктивними доказами та зводяться до формальних тверджень про фіктивність контрагентів, що спростовується наданими позивачем документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, їх реальний економічний зміст, а також підтверджують право позивача на податковий кредит та включення понесених витрат до складу витрат підприємства.

На думку позивача, відповідачем не доведено ані факту порушення підприємством податкового законодавства, ані неправомірності його дій при здійсненні господарських операцій з відповідними контрагентами.

13.12.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", який набрав чинності 15.12.2022.

Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя та невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його провадженні, до Київського окружного адміністративного суду.

Законом України від 16.07.2024 № 3863-IX "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" внесено зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825-IX від 13.12.2022 та викладено цей пункт у новій редакції.

Серед іншого новою редакцією зазначеного пункту передбачено таке.

Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.

На виконання вищевказаних законодавчих приписів відповідна адміністративна справа передана для розгляду та вирішення Вінницьким окружним адміністративним судом.

Автоматизованою системою документообігу суду головуючим суддею для розгляду справи визначено суддю Сала П.І.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.03.2025 адміністративну справу № 640/22026/18 прийнято до свого провадження. Цією ж ухвалою здійснено заміну первинного відповідача у цій справі з Головного управління ДФС у м. Києві на його правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

20.03.2025 через підсистему "Електронний суд" представник відповідача подав клопотання, в якому, посилаючись на незмінність позиції контролюючого органу, просить суд під час вирішення справи врахувати наявні у ній матеріали, а саме відзив та додані до нього докази.

Також 20.03.2025 представником відповідача подано заяву про заміну неналежної сторони у справі, а саме ГУ ДФС у м. Києві на його правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві.

Ухвалою від 24.03.2025 вказане клопотання залишено без задоволення, оскільки процесуальне питання, щодо якого відповідачем заявлено клопотання, вже вирішене судом ухвалою від 10.03.2025.

Інших заяв (клопотань) від учасників справи до суду не надходило.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 18.07.2018 № 11325 у період з 25.07.2018 по 27.07.2018 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Імперія Скан" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ "Сімузар" за період з 01.04.2016 по 31.05.2016 та з ТОВ "Лімна-Груп" за період з 01.05.2017 по 31.05.2017.

За результатами перевірки складено акт від 31.07.2018 № 505/26-15-14-02-04/35576019, у якому зазначено, що ТОВ "Імперія Скан" занижено податок на додану вартість на суму 58 667 грн. та податок на прибуток на суму 52 800 грн. На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві 17.08.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення № 00010011402 про донарахування ПДВ на загальну суму 73 334 грн, у тому числі 58 667 грн за основним платежем та 14 667 грн за штрафними санкціями, та № 00010001402 про донарахування податку на прибуток на загальну суму 66 000 грн, у тому числі 52 800 грн основного платежу та 13 200 грн штрафу.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Імперія Скан" 17.09.2018 подало до ДФС України скаргу, в якій виклало свою позицію та надало документи на підтвердження реальності господарських операцій. 04.10.2018 ДФС України прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги до 16.11.2018 включно.

Рішенням ДФС України від 14.11.2018 № 37028/6/99-99-11-01-02-25 скаргу ТОВ "Імперія Скан" задоволено частково: податкове повідомлення-рішення № 00010001402 скасовано, оскільки під час перевірки охоплювались лише окремі податкові періоди ? квітень-травень 2016 року та травень 2017 року, натомість донарахування податку на прибуток було здійснено за результатами 2016 та 2017 років наростаючим підсумком, що виходить за межі перевірених періодів та не відповідає вимогам Порядку № 727 щодо відображення порушень у межах перевіреного періоду.

Разом з тим податкове повідомлення-рішення № 00010011402 залишено без змін, оскільки донарахування ПДВ було здійснено у межах перевірених періодів, а встановлені обставини, зокрема відсутність у контрагентів належної матеріально-технічної бази, персоналу, а також наявність вироків судів про створення таких підприємств без наміру здійснення господарської діяльності, свідчать про недостовірність первинних документів та відсутність реальності господарських операцій.

Відтак позивач вирішив звернутися до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2018 за № 00010011402.

Оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд при вирішенні справи керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Відповідно до положень статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання ? з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 ПК України).

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 ПК України свідчить про те, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування ? прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.15 вказаного Положення первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

За змістом абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ ?- це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як видно з матеріалів справи, зокрема з акту перевірки, висновки щодо порушень з боку позивача вимог Податкового кодексу України відповідач пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Імперія Скан" та ТОВ "Сімузар", ТОВ "Лімна-Груп". При цьому контролюючий орган наголошує на тому, що такі господарські операції між позивачем та його контрагентом не доводяться необхідними доказами, а були оформлені фіктивно.

Перевіряючи вказані висновки судом встановлено, що між ТОВ "Імперія Скан" (замовник) та ТОВ "Сімузар" (експедитор), ТОВ "Лімна-Груп" (експедитор) були укладено типові договори про надання послуг від 01.04.2016 № 010416 та від 05.05.2017 № 050517, за умовами яких експедитор забезпечує експедиторське обслуговування вантажів, що перевозяться автомобільним транспортом замовника у міському, приміському й міжміському сполученні. Порядок розрахунків визначений у розділі 5 Договорів. Так, вартість експедирування оплачується за узгодженням сторін згідно акта виконаних робіт. Належні експедитору суми за експедиторські послуги можуть оплачуватись замовником при поданні заявки (передоплата). Остаточний розрахунок за платежами за транспортно-експедиторські послуги проводяться замовником на підставі рахунків-фактури експедитора й акта про виконання транспортно-експедиторських послуг.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано акти здачі-приймання робі (надання послуг) № 98, № 1007 та № 198, банківські виписки та податкові накладні.

Під час проведення перевірки, контролюючим органом було використано вирок Дарницького районного суду міста Києва у справі від 07.05.2018 № 753/3503/18, яким визнано винним директора ТОВ "Лімна-Груп" у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51 000,00 грн).

Вказаним вироком установлено об`єктивну сторону складу злочину за відповідною статтею карного кодексу (фіктивне підприємництво), а саме, що директор ТОВ "Лімна-Груп" своїми умисними діями, що виразилися у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб`єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, вчинив кримінальне правопорушення, за яке передбачене відповідальність.

Директор ТОВ "Лімна-Груп" беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205 та ч. 1 ст. 358 КК України.

Отже, зазначеним вище вироком підтверджено факти здійснення фіктивного підприємництва контрагентом позивача ТОВ "Лімна-Груп".

Суд зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування даних бухгалтерського та податкового обліку можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/17813/18.

Враховуючи встановлені обставини у вироці Дарницького районного суду міста Києва від 07.05.2018 у справі № 753/3503/18, суд вважає, що господарські операції вказаного підприємства з позивачем не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Документальне оформлення господарських операцій, які фактично не відбулись, не дає права позивачу формувати дані податкового обліку на підставі таких документів, які також не дають права і на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту.

Крім того, судом встановлено, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 27.08.2017 у справі № 761/26927/17 директора ТОВ "Сімузар" було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, та призначено йому за цією статтею покарання у виді штрафу в розмірі 515 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8755,00 грн).

Суд враховує ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/26927/17, якою закрито кримінальне провадження за обвинуваченням директора ТОВ "Сімузар", проте зазначає, що кримінальна справа № 761/26927/17 закрита на підставі пункту 4 частини першої статті 284 КПК України (25.09.2019 набрав чинності Закон України № 101-ІХ від 18.09.2019 "Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес", яким виключено статтю 205 Кримінального кодексу).

Тобто у цій справі обставини, які були встановлені під час кримінального провадження підлягають оцінці на предмет реальності господарських операцій у сукупності разом з іншими доказами.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 13.12.2021 у справі № 280/1304/20.

Крім того, відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Більше того, дослідивши надані позивачем первинні документи, як на підставу для підтвердження реальності господарських правовідносин між ним та контрагентами, суд звертає увагу на наступне.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорам.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 826/14619/13-а, від 14.08.2018 у справі № 816/2045/17.

Положеннями пункту 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів ? дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг ? дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Також за змістом положень вже згаданих частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, статтею 4 вказаного Закону унормовано, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:

- повне висвітлення ? фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- превалювання сутності над формою ? операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

В акті перевірки відповідач дійшов висновку, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами, є такими, що складені всупереч вимог діючого законодавства України, у зв`язку з чим немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій за відповідні періоди.

Матеріалами справи встановлено, що з метою підтвердження реальності господарських операцій за правочинами, що мали місце з ТОВ "Сімузар" та ТОВ "Лімна-Груп" позивачем надано акти здачі-приймання робі (надання послуг), банківські виписки та податкові накладні.

За наслідком дослідження цих первинних документів можливо погодитися з відповідачем, що такі документи не відображають в повній мірі зміст і характер вчинених господарських операцій з контрагентами.

Більше того, позивачем не надано рахунків-фактур, обов`язковість яких визначена розділом 5 Договорів про надання послуг від 01.04.2016 № 010416 та від 05.05.2017 № 050517.

Хоча податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ти чи інші господарські операцій, однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. Відтак на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з оплатою спірних послуг, позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг.

Разом з тим під час розгляду справи позивач не подав доказів, складенням яких оформлювався результат надання послуг, не представив документів, що підтверджують спрямованість спірних послуг на досягнення конкретних цілей суб`єкта господарювання.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність належного документального підтвердження, а, як наслідок, і реального характеру виконання зазначених господарських зобов`язань між позивачем та його контрагентами ТОВ "Сімузар" та ТОВ "Лімна-Груп".

При вирішенні справи суд також бере до уваги, що за аналогічних обставин за участю тих самих контрагентів ТОВ "Сімузар" та ТОВ "Лімна-Груп" рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021 у справі № 640/14174/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2022, відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Імперія Скан".

Хоча ці судові акти не мають преюдиційного значення для цієї справи, утім суд враховує сформовані у зазначених рішеннях висновки щодо аналогічних обставин правовідносин, зокрема з огляду на оцінку реальності господарських операцій з ТОВ "Сімузар" та ТОВ "Лімна-Груп".

З урахуванням наведеного вище у сукупності, суд вважає, що за спірними операціями лише оформлялись окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованих податкових вигод, у зв`язку з чим суд доходить висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Отже, рішення ГУ ДФС у м. Києві № 00010011402 від 17.08.2018 є правомірним і таким, що прийняте в межах повноважень контролюючого органу та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 30 рішення ЄСПЛ у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Відповідно до пункту 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Перевіривши доводи сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Імперія Скан" належить відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України та у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, позивач втрачає право на відшкодування будь-яких понесених у цій справі судових витрат.

Керуючись ст.ст. 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія Скан" (код ЄДРПОУ 35576019, місцезнаходження: вул. Драгоманова, 8-А, кв. 282, м. Київ, 02068);

2) представник позивача: адвокат Лихвар Валентин Андрійович (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: пров. Шевченка, 2, Солом`янський район, м. Київ, 03169);

3) відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04665).

Повне рішення суду складено 15.05.2025.

Суддя Сало Павло Ігорович