Ухвала від 14.05.2025 по справі 320/23782/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову до пред`явлення позову

14 травня 2025 року місто Київ №320/23782/25

Київський окружний адміністративний суд в складі судді Білоус А.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову шляхом:

- зупинення дії наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 05.05.2025 Н-204/11-0 «Про реорганізацію Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Агентства відновлення про визнання протиправним та скасування вказаного наказу;

- заборони Державному агентству відновлення та розвитку інфраструктури України, Комісії з реорганізації ДП «ФІНІНПРО» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, в тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, спрямовані на виконання наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 05.05.2025 Н-204/11-0 «Про реорганізацію Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Агентства відновлення про визнання протиправним та скасування вказаного наказу.

- заборони уповноваженим особам комісії з реорганізації, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань виконувати повноваження щодо управління справами Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» (ЄДРПОУ:37264503) з реорганізації, інвентаризації, представництва її у відносинах з третіми особами від імені Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», звільнення працівників Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», передачу майна та грошових коштів будь-яким іншим особам в порядку здійснення дій із її реорганізації.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив про намір звернутися до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 05.05.2025 Н-204/11-00. Вказує про наявність загрози неможливості відновлення порушених прав ДП ФІНІНПРО та про наявність очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень. Указав, що відповідно до оскаржуваного наказу передбачено реорганізацію ДП ФІНІНПРО шляхом його приєднання до Державного підприємства «Дирекція з будівництва Міжнародного аеропорту «Одеса» (далі - ДП ДБ МАО). До Комісії з реорганізації переходять повноваження щодо управління справами ДП ФІНІНПРО. Фактично це означає, що комісія отримає повний контроль над всіма активами ДП ФІНІНПРО, вартість яких становить близько 9,0 млрд. грн. Збиткова діяльність ДП ДБ МАО, наслідком чого є арешт майна та рахунків, також може призвести до нецільового витрачання та поглинання коштів, що є на рахунках ДП ФІНІНПРО, а також арешту нерухомого майна ДП ФІНІНПРО. Якщо в процесі реалізації наказу активи ДП ФІНІНПРО будуть передані до ДП ДБ МАО, то у разі подальшого задоволення позову та скасування наказу відновити первісний стан буде неможливо, особливо якщо ці активи будуть фактично використані ДП ДБ МАО у власній господарській діяльності. Більше того, існує явна загроза, що фінансові ресурси й активи ДП ФІНІНПРО, що можуть надійти за передавальним актом до ДП ДБ МАО, будуть виведені через кредиторів останнього. Окрім того, на ДП ФІНІНПРО спрямовувались бюджетні кошти на поповнення статутного капіталу. У разі реорганізації бюджетні кошти будуть заблоковані на рахунках ДП ФІНІНПРО, а залишки на рахунках за депозитними договорами бути використані не за цільовим призначенням.

Заявник вказує, що оскаржуваний наказ: суперечить ст. 116 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»; суперечить висловленій у Політиці державної власності волі держави в особі Кабінету Міністрів України щодо статусу ДП «ФІНІНПРО» як підприємства, яке має залишатися у державній власності та не підлягає приватизації чи ліквідації; порушує умови трьохстороннього договору від 15.12.2017, укладеного між Укрінфрапроектом, ДП «ФІНІНПРО» та ДП «ДБ МАО», згідно з яким саме ДП «ДБ МАО» повинно бути приєднане до ДП «ФІНІНПРО», а не навпаки; агентство відновлення видало наказ без належного оформлення передавального акта з реорганізації Укрінфрапроекту, тобто не набуло в повному обсязі правосуб`єктності як орган управління ДП «ФІНІНПРО»; порушує права та інтереси ДП «ФІНІНПРО» та інтереси заявника як директора ДП «ФІНІНПРО» та його працівника, оскільки призведе до припинення його існування як юридичної особи, попри те, що Політикою державної власності та протокольним рішенням Уряду передбачено збереження його у державній власності. Вказано, що для заявника як директора ДП «ФІНІНПРО» настають невідворотні правові наслідки, а саме втрата можливості роботи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості заяви про забезпечення позову, суд прийшов до такого.

Частинами 1 та 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За змістом наведеної норми, для висновку про наявність підстав для забезпечення позову заявнику необхідно довести очевидність протиправності рішення, дії, бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що оскаржуються та/або ускладнення, унеможливлення виконання рішення суду або захисту прав, свобод, інтересів, за захистом яких звернулась особа, якщо не будуть вжиті заходи забезпечення позову.

Згідно приписів частин 1, 2 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 21.11.2018 в справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 в справі № 826/16334/18.

Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС).

Отже, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

З врахуванням зазначеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.

З цією метою, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено в майбутньому (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 в справі №826/13306/18).

Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної та реальної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а викладені в заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Доводи заявника фактично зводяться до не згоди з наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 05.05.2025 Н-204/11-0.

Суд зазначає, що лише незгода позивача із діями/бездіяльністю (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними не є достатньою підставою для підтвердження існування очевидних ознак протиправності в діях або бездіяльності відповідача та не є підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Доказів явної протиправності наказу заявником не надано.

Отже, саме лише посилання в заяві на припущення щодо протиправності наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 05.05.2025 Н-204/11-0 Про реорганізацію Державного підприємства Фінансування інфраструктурних проектів не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Обставини правомірності/протиправності наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 05.05.2025 Н-204/11-0 Про реорганізацію Державного підприємства Фінансування інфраструктурних проектів можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті, якщо така буде подана, та дослідженні усіх доказів, наданих як позивачем та й відповідачем.

Беручи до уваги наведене, в поданій заяві про забезпечення позову заявник не довів існування жодної з обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, за наявності яких суд може забезпечити позов.

Ураховуючи викладене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Білоус А.Ю.