Ухвала від 08.05.2025 по справі 464/2964/24

Справа № 464/2964/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1252/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 22024140000000021 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 07.11.2024 року стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, громадянки України, працюючої монтажницею радіоапаратури та приладів ТОВ «РЗА Системс», зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

обвинуваченої - ОСОБА_6 ,

встановила:

Обвинувачена подала апеляційну скаргу на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 07.11.2024, яким ОСОБА_6 визнано винною:

- у вчиненні глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 436-2 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік без конфіскації майна;

- у вчиненні глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, повторно, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.3 ст. 436-2 КК України, та, на підставі ч.1 ст. 69 КК України, призначено їй основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції вказаної статті у виді 1 року 1 місяць позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України визначено остаточне основне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць без конфіскації майна.

Після набраннявироком законноїсили необхіднозняти арешт з мобільного терміналу SAMSUNG Galaxy S20 Ultra5G, серійний номер R3CNA00CQSP, із сім-картою НОМЕР_1 ; персонального портативного комп`ютера (ноутбуку) торгової марки ACER, серійний номер NXHUSEUOO202604A042N00.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили не обирався.

Вирішено питання з речовими доказами в порядку ст. 100 КПК України.

Не погоджуючись з даним вироком обвинувачена ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій просить задовольнити її апеляційні вимоги та змінити вирок суду першої інстанції в частині відбування покарання, а саме застосувати до неї вимоги ст.75 КК України, звільнивши її від призначеного покарання з випробування та встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік 1 місяць. У відповідності до ч.1 ст.76 КК України покласти на неї наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Вважає вирок незаконним, необгрунтованим, ухваленим з порушеннями норм матеріального та процесуального права і з неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Апелянт не оспорюючи вину та кваліфікацію її дій, покликається на те, що судом першої інстанції при призначенні їй покарання не враховано тяжкість та суспільну небезпеку вчиненого, що вона раніше не судима, є особою похилого віку, позитивно характеризується, не перебуває на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах, не заперечувала свою причетність до скоєного, сприяла слідству у розкритті даного злочину. Крім цього, щодо призначеного покарання апелянт вказує те, що судом першої інстанції критично не оцінено щире каяття та досудову доповідь органу пробації, яка вказує, що перевиховання ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства, тобто без призначення покарання у вигляді реального позбавлення волі тощо.

Також апелянт просить взяти до уваги до уваги, що вона, з моменту затримання, повністю видалила сторінку із соціальної мережі «Однокласники», не має сторінок в інших соціальних мережах, припинила повністю спілкування з родичами, які проживають за межами України та, відповідно, не вчинила жодних нових правопорушень, як кримінальних так і адміністративних, що також було встановлено у суді першої інстанції, але проігноровано при призначені покарання.

З огляду на таку посткримінальну поведінку апелянт просить змінити міру покарання та застосувати до неї ст. 75 КК України, а саме звільнити її від відбування покарання з встановленням іспитового строку з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 вчинила глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, а також вчинила такі дії повторно.

Кримінальні правопорушення вчинено за наступних обставин.

ОСОБА_9 , будучи зареєстрованою у соціально-орієнтованій мережі «Однокласники» під публічним загальнодоступним обліковим записом « ОСОБА_10 », електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуваючи у місці свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою персонального портативного комп?ютера (ноутбуку) торгової марки ACER, серійний номер NXHUSEUO0202604A042N0, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи із прямим умислом та керуючись ідеологічними мотивами, 22.11.2022 (точніший час не встановлено), шляхом надання команди «вважає класним» (рос. «считает классным») здійснила поширення публікації невстановленого досудовим розслідуванням користувача вказаної соціально-орієнтованої мережі, а саме фотозображення чоловіка у формі військовослужбовця російської окупаційної армії з георгіївською (гвардійською) стрічкою на рукаві та написом «Сегодня за 9 месяцев самый счастливый день. Мой папочка вернулся домой... Все, наконец то для нас этот ужас кончился... Папочка постарел, уставший, но живой и здоровый это главное Папочка ты наш герой и защитник!!! Спасибо Богу, что вернул папочку!», у якій міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації.

Крім того, ОСОБА_9 , будучи зареєстрованою у соціально-орієнтованій мережі «Однокласники» під публічним загальнодоступним обліковим записом « ОСОБА_10 », електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуваючи у місці свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою персонального портативного комп?ютера (ноутбуку) торгової марки ACER, серійний номер NXHUSEUO0202604A042N0, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи із прямим умислом та керуючись ідеологічними мотивами, 09.08.2023 (точніший час не встановлено), шляхом надання команди «вважає класним» (рос. «считает классным») здійснила повторне поширення публікації невстановленого досудовим розслідуванням користувача вказаної соціально-орієнтованої мережі, а саме фотозображення військовослужбовця російської окупаційної армії та текстом «Герой спецоперации ефрейтор Музаева спасла жизни тремстам воинам», у якій міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченої ОСОБА_6 , підтриману захисником - адвокатом ОСОБА_8 , які просили задовольнити апеляційні вимоги обвинуваченої, міркування прокурора ОСОБА_7 , яка просила залишити без задоволення апеляційні вимоги обвинуваченої, а вирок суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційних вимог, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст. 436-2 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим.

Суд першої інстанції вірно кваліфікував дії обвинуваченої ОСОБА_6 ,яка вчинила глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, за ч.2 ст. 436-2 КК України, а також вчинила глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, повторно, тобто скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 436-2 КК України.

У кримінально-правовому розумінні глорифікацією є прославлення, звеличення, героїзація осіб, які тим чи іншим чином брали участь у збройній агресії російської федерації проти України, забезпечували діяльність окупаційної адміністрації, представляли державні органи і структури країни-агресора, тощо.

Висновок суду щодо доведеності винуватості обвинуваченої у вчиненні інкримінованих їй злочинів ґрунтується на даних встановлених у судовому засіданні, вина обвинуваченої підтверджується дослідженими в судовому засіданні та описаними у вироку письмовими доказами.

Проаналізувавши наявні в матеріалах кримінального провадження докази, суд першої інстанції спростував доводи обвинуваченої про необережний характер своїх дій щодо вчинення глорифікації, з огляду на таке.

Всупереч блокування доступу до російської соціальної мережі «Одноклассники» на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 15 травня 2017 року № 133 та продовженого на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2020 року, затвердженого Указом Президента України від 14 травня 2020 № 184, обвинувачена використовувала таку мережу за допомогою спеціалізованої програми для обходу блокування, систематично використовуючи для цього ноутбук та телефон.

Як вбачається з протоколів огляду, окрім глорифікації представників збройних формувань рф, ОСОБА_6 поширювала відомості про прихильність до росії, вподобала символ «Z» у вигляді георгіївської стрічки, що обидва символізують зройну агресію рф та є забороненими у державі, поширюючи гасло, про відсутність сорому бути русским.

З огляду на вищевикладене, такі дії характеризуються протиправністю, оскільки доступ до мережі «Однокласники» закритий на державному рівні, систематичністю, оскільки в додаток заходила щодня, використовувала такий для спілкування із родичами, в тому числі жителями та громадянами рф, та поширювала інформацію зміст котрої усвідомлювала.

Зазначене вище спростовує надані суду апеляційної інстанції письмові додаткові пояснення , підтримані в судовому засіданні, про те, що вона думала, що публікації, які вона переглядала стосувалися солдатів української армії.

Обвинувачена у судовому засіданні суду першої інстанції свою вини у вчиненні злочинів визнала повністю, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і це було враховано судом як пом`якшуючі вину обставини. Обтяжуючих вину обставин встановлено не було. Однак суд першої інстанції не визнати факт щирого каяття обвинуваченою виходячи з того, що остання, при наданні показів, намагалася переконати суд в тому, що поширення публікацій здійснила несвідомо, і такі дії могли мати випадковий характер, що спростовується висновками суду, отриманими на підставі доказів.

Згідно з ч.2ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

Відповідно до вимогст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до положень ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, даніпро особу винного, та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Зважається, крім того, на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах Souring v. UK, Shvydka v. Ukraine, Tammer v. Estonia, - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.

Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції були належним чином досліджені обставини справи, які є в матеріалах кримінального провадження. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 увчиненні зазначениху вирокусуду кримінальнихправопорушень,відповідає фактичнимобставинам справиі єобґрунтованим. Причетність та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом.

Наведеним у вироку доказам суд першої інстанції дав належну правову оцінку та призначив покарання в межах статей обвинувачення у виді позбавлення волі. При цьому були враховані дані, які характеризують особу ОСОБА_6 , в поєднанні з тяжкістю вчинених нею злочинів, наявність обставин, що пом`якшують покарання, котрі суд врахував при визначенні більш м`якого покарання ніж передбачено санкцією інкримінованого злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, підстав для звільнення від відбування покарання у незначному розмірі, який визначений КК України суд не встановив.

Саме таке покарання, на думку суду першої інстанції, дасть можливість обвинуваченій оцінити свої дії, стати на шлях виправлення, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», відповідатиме тяжкості злочину та справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

З таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

Підстав для застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 , вимог ст. 75 КК України, в суді апеляційної інстанції встановлено не було.

Відтак апеляційні вимоги обвинуваченої були предметом розгляду суду першої інстанції та такі вимоги обвинуваченої правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законним й обґрунтованим, призначене покарання відповідає особі обвинуваченої, відтак підстав для скасування чи зміни судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 424 КПК України, колегія суддів,

постановила :

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 07.11.2024 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст. 436-2 КК України - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: