Постанова

від 14.05.2025 по справі 420/37918/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/37918/24

Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.,

повний текст судового рішення

складено 17.02.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державне підприємство «Інфоресурс», Київський національний університет будівництва і архітектури про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

06.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державне підприємство «Інфоресурс», Київський національний університет будівництва і архітектури, в якому, з урахуванням уточного позову від 12.12.2024, просив суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 , зокрема помітки про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»;

- визнати протиправним збереження Міністерством освіти і науки України в Єдиній державній електронній базі з питань освіти інформації про ОСОБА_1 , яка неправомірно вказує на порушення ним послідовності здобуття освіти, що суперечить частині другій статті 10 Закону України «Про освіту»;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти зміни щодо ОСОБА_1 , виключивши інформацію про порушення послідовності здобуття освіти та зазначивши відсутність такого порушення відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскільки він не отримував диплому доктора філософії, то вважається таким, що не пройшов та не виконав відповідну освітню програму за цим рівнем, так як лише здобуває рівень доктора філософії в Інституті програмних систем Національної академії наук України, а тому поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту». За наведених підстав позивач вважав протиправними дії відповідача щодо видачі довідки, в якій вказано про порушення позивачем послідовності здобуття освіти.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року, ухваленим в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, задоволений позов ОСОБА_1 наступним чином:

- визнана протиправною відмова Міністерства освіти і науки України у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зокрема помітки про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»;

- визнане протиправним збереження Міністерством освіти і науки України в Єдиній державній електронній базі з питань освіти інформації про ОСОБА_1 , яка неправомірно вказує на порушення ним послідовності здобуття освіти, що суперечить частині другій статті 10 Закону України «Про освіту»;

- зобов`язано Міністерство освіти і науки України внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти зміни щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), виключивши інформацію про порушення послідовності здобуття освіти та зазначивши відсутність такого порушення відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту»;

- стягнуто з Міністерства освіти і науки України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Міністерство освіти і науки України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення не в повній мірі з`ясував обставини справи, а також порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення неправильного рішення.

Апелянт звертає увагу на те, що за результатами будь-якого долучення особи до освітнього процесу у формі навчальних занять, самостійної роботи чи практичної підготовки в будь-якому обсязі, у такої особи формуються знання, уміння, навички компетентності на відповідному рівні вищої освіти. Як наслідок, особа яка долучалася до таких заходів, має здобуту освіту на відповідному рівні вищої освіти. Для здобуття освіти на рівні вищому, ніж раніше здобутий, та збереження послідовності здобуття освіти, визначеною частиною другою статті 10 Закону України „Про освіту, відрахована із закладу вищої особи особа має саме продовжити навчання на основі раніше здобутої сукупності знань, умінь, навичок, інших компетентностей на відповідному рівні вищої освіти (поновитися на навчання у визначений законодавством спосіб), а не повторно вступити для здобуття того самого ступеню вищої освіти.

На думку апелянта, оскільки позивач у 2018 році був зарахований до Київського національного університету будівництва і архітектури за науковим ступенем Доктор філософії за спеціальністю 051 «Економіка» та відрахований 30.06.2020, а у 2024 році був зарахований до Інституту програмних систем Національної академії наук України за науковим ступенем Доктор філософії за спеціальністю 122 «Комп`ютерні науки», позивач здобуває освіту в непослідовному порядку, саме тому у довідці, на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».

Звертає увагу апелянт на те, що не вважається порушенням послідовності здобуття освіти у разі, якщо здобувача освіти було поновлено на навчання або переведено з іншого закладу освіти, а попереднє навчання було за таким же рівнем, що й поточне навчання. На думку апелянта, позивач мав можливість продовжити здобуття рівня вищої освіти шляхом поновлення до того самого або іншого закладу вищої освіти.

Вказує апелянт і на те, що Міністерство освіти і науки України виступає як розпорядник ЄДЕБО, є суб`єктом, який уповноважений на ведення ЄДЕБО, а державне підприємство «Інфоресурс» - як технічний адміністратор ЄДЕБО, здійснює технічні функції з обслуговування електронної бази.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції.

Інші учасники справи своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здобув перший (бакалаврський) рівень вищої освіти у Державному вищому навчальному закладі «Українська академія банківської справи Національного банку України» та отримав диплом бакалавра від 01липня 2015 року НОМЕР_2 .

07 лютого 2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здобув другий (магістерський) рівень вищої освіти у Львівському навчально-науковому інституті Державного вищого навчального закладу «Університет банківської справи» та отримав диплом магістра НОМЕР_3 .

У 2018-2021 роках позивач проходив навчання у Київському національному університеті будівництва і архітектури з метою здобуття освітнього рівня: доктор філософії та був відрахований із вказаного закладу освіти 18.05.2021 року, не закінчивши навчання.

З 20 вересня 2024 року ОСОБА_1 зарахований на навчання Інституту програмних систем Національної академії наук України, освітній рівень: доктор філософії; спеціальність: 122 Комп`ютерні науки.

Згідно з довідкою №382207 від 26 вересня 2024 року, на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти вказано, що ОСОБА_1 порушує послідовність рівнів здобуття освіти відповідно до ст. 10 Закону України «Про освіту».

Позивач звернувся із заявою до Міністерства освіти і науки України про вжиття заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

За результатом розгляду вказаної заяви Міністерство освіти і науки України надало лист-відповідь №3/7546-24 від 17 жовтня 2024 року, в якому вказало на неможливість внесення відповідних змін до системи ЄДЕБО з огляду на те, що повторне зарахування на навчання на такий же самий освітній рівень означає, що «особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності, що в термінах визначення послідовності здобуття освіти свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку». Питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивач не отримував диплом «магістра», то вважається, що він не пройшов та не виконав відповідну освітню програму за цим рівнем, а тому відсутні перешкоди для його повторного зарахування для навчання за цим рівнем вищої освіти, і таке зарахування не є порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а отже дії Міністерства освіти і науки України, пов`язані із відображенням у Довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО інформації про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, є протиправними.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 №2145-VIII (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин 26.09.2024) регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту», рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Відповідно до абз.1 та 2 ч.6 ст.5 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 №1556-VII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), доктор філософії - це освітній і водночас науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь доктора філософії присуджується разовою спеціалізованою вченою радою закладу вищої освіти або наукової установи за результатами успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у разовій спеціалізованій вченій раді.

Особа має право здобувати ступінь доктора філософії під час навчання в аспірантурі (ад`юнктурі). Особи, які професійно здійснюють наукову, науково-технічну або науково-педагогічну діяльність за основним місцем роботи, мають право здобувати ступінь доктора філософії поза аспірантурою, зокрема під час перебування у творчій відпустці, за умови успішного виконання відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у разовій спеціалізованій вченій раді.

За приписами ч.ч.1, 2 та 10 ст.7 Закону України «Про вищу освіту» документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями, зокрема, диплом доктора філософії. Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Матеріалами справі підтверджено, що позивач у 2018-2021 роках проходив навчання для здобуття освіти за рівнем «доктор філосфії», але навчання не завершив, та відповідний диплом не отримав, а тому суд першої інстанції правильно встановив, що у позивача залишився попередній рівень вищої освіти «магістр».

Колегія суддів зазначає, що для встановлення факту дотримання послідовності здобуття освіти необхідно враховувати лише раніше здобуті рівні освіти, тобто завершене навчання, яке підтверджено документом державного зразка - дипломом чи свідоцтвом, а тому відсутність у позивача диплома доктора філософії, за наявності здобутого ступеня магістра, не перешкоджає позивачу повторно поступати на навчання для отримання кваліфікаційного рівня «доктор філософії».

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять лист апелянта від 03.06.2024 за №1/9758-24, адресований керівникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, на сторінці 3 якого, апелянт вказує, що «…не вважається порушенням послідовності наступне здобуття освіти:… здобувач освіти у 2021 році вступив для здобуття ОС бакалавра та був відрахований у 2023 році. У 2024 році повторно вступив для здобуття ОС бакалавра. У Довідці буде зазначено «Так, не порушує»….» (а.с.171-172).

Проте, вказаний лист не нормативно-правовим актом.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, відхиляє доводи Міністерства освіти і науки України з приводу того, що повторне зарахування на навчання означає, що особа знову формуватиме такі ж знання, уміння, навички та загальні компетентності, з огляду на таке.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про вищу освіту» єдиним документом, що підтверджує той факт, що особа успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію є диплом про вищу освіту.

Оскільки, позивач не отримував диплому доктора філософії, то він вважається таким, що не пройшов та не виконав відповідну освітню програму за цим рівнем, а тому відсутні перешкоди для його повторного зарахування для навчання за цим рівнем вищої освіти.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що довідка про здобувача освіти за даними єдиної державної електронної бази з питань освіти, неправильність внесення відомостей до якої оскаржує позивач, передбачена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024. Тобто, зазначений документ не впливає на отримання позивачем освіти, а лише є документом, який підтверджує наявність у особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.74 Закону України «Про освіту», у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).

Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових".

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратор Електронної бази: - здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; - відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; - забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; - проводить навчання для роботи з Електронною базою; - здійснює інші заходи, передбачені законом.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.74 Закону України «Про освіту», положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 №620, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за 1132/32584, затверджене Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти (надалі Положення про ЄДЕБО).

Згідно п.5 розділу І Положення про ЄДЕБО, власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.

Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО.

Згідно з п.2 розділу ІІІ Положення про ЄДЕБО, інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб`єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО.

Відповідно до п.1 розділу ІV Положення про ЄДЕБО, розпорядник ЄДЕБО: 1) вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; 2) здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації в ЄДЕБО згідно із законодавством; 3) використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; 4) вносить до ЄДЕБО інформацію щодо: - ліцензування (рішення про видачу, анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності, звуження, розширення освітньої діяльності) суб`єктів освітньої діяльності відповідно до ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - результатів перевірок, ініційованих розпорядником ЄДЕБО, щодо дотримання суб`єктами освітньої діяльності - ліцензіатами ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - акредитації спеціальностей, напрямів підготовки у закладах освіти, освітньо професійних програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів освітньо кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", а також освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти (до затвердження положення про акредитацію освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти); - іншу інформацію, визначену законодавством; 5) забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п`ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису; 6) встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО; 7) визначає: - перелік інформації, доступ до якої надається уповноваженим суб`єктам; - вартість послуг з організації та підтримання доступу до ЄДЕБО, а також інших послуг, пов`язаних з ЄДЕБО та її реєстрами, що надаються технічним адміністратором ЄДЕБО.

Отже, в силу чинного законодавства України, Міністерство освіти і науки України, є відповідальною особою за організаційне забезпечення ЄДЕБО та встановлення вимог апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується ід висновком суду першої інстанції про те, що дії Міністерства освіти і науки України, пов`язані із відображенням у Довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО інформації, зокрема про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, є протиправними.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, Міністерство освіти і науки України в порушення законодавства вчинив бездіяльність по відношенню до позивача в частині невнесення до бази ЄДЕБО змін щодо факту дотримання послідовного навчання, оскільки не забезпечив належних дій щодо організації системи ЄДЕБО та щодо встановлення таких вимог до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО, за яких встановлення послідовності навчання відбувалося б виключно на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту».

Оскільки матеріалами справи беззаперечно підтверджений та доводами апеляційної скарги не спростований факт послідовного навчання - здобуття позивачем освіти, та порушення відповідачем чинного законодавства України в частині неналежного функціонування системи ЄДЕБО та неправильного відображення відомостей у Довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо протиправності дій відповідача пов`язаних із вжиттям організаційних заходів щодо забезпечення функціонування ЄДЕБО, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №382207 від 26.09.2024 відображалися відомості про порушення позивачем послідовності навчання, а також стосовно бездіяльності Міністерства освіти і науки України щодо невнесення змін до системи ЄДЕБО щодо позивача в частині послідовності навчання.

Також, доводами апеляційної скарги не спростовані висновку суду першої інстанції в частині обраного засобу відновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти зміни щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), виключивши інформацію про порушення послідовності здобуття освіти та зазначивши відсутність такого порушення відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту».

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції, у ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька