Постанова

від 23.04.2025 по справі 140/14566/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/14566/24 пров. № А/857/8817/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Ільчишин Н. В.,

Носа С. П.,

з участю секретаря судового засідання Ханащак С. І.,

представника позивача Мандзі В. І.,

представника відповідача Поліщука О. О.,

представників третіх осіб Коперсака М. С., Палій М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової служби України, Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року (ухвалене у м. Луцьку суддею Шепелюком В. Л.; дата складення повного судового рішення не вказана) в адміністративній справі № 140/14566/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» до Державної податкової служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» (далі - ТОВ «Агро Фонд», Товариство) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило:

- визнати протиправним і скасувати наказ ДПС України від 22 жовтня 2024 № 753 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2025 рік» в частині закріплення ТОВ «Агро Фонд» за Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (в додатку до наказу «Реєстр великих платників податків на 2025 рік із закріпленням за міжрегіональними управліннями ДПС по роботі з великими платниками податків»);

- зобов`язати внести зміни до наказу від 22 жовтня 2024 № 753 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2025 рік» шляхом заміни Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (в додатку до наказу «Реєстр великих платників податків на 2025 рік із закріпленням за міжрегіональними управліннями ДПС по роботі з великими платниками податків»).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ДПС України безпідставно та протиправно здійснила заміну основного місця обліку ТОВ «Агро Фонд» з Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржили Державна податкова служба України, Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, які вважають, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; без належного дослідження матеріалів справи та їх урахування при винесенні рішення та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому просили скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційних скарг обґрунтовують тим, що з 1 січня 2021 року Державна податкова служба України розпочала свою роботу як єдина юридична особа. У рамках проведеної інституційної реформи змінено формат роботи з великими платниками податків, шляхом утворення п`яти міжрегіональних управлінь ДПС по роботі з великими платниками податків переформатованих за кластерним принципом із утворенням центрів галузевої компетенції з обслуговування великих платників податків: Центральне, Східне, Західне, Південне, Північне. Галузевий принцип супроводження платників залишається незмінним, а розподіл залежить від сфери діяльності платника. ТОВ «Агро Фонд» (КВЕД - Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин) закріплено за Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків яке здійснює податковий супровід підприємств зернової галузі (АПК).

Тому контролюючим органом у відповідності до ст. 19 Конституції України, норм Податкового кодексу України, Порядку формування Реєстру великих платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 21.10.2015 № 911 включено ТОВ «Агро Фонд», код ЄДРПОУ 39137820 до переліку великих платників податків із закріпленням за Південним міжрегіональним управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Отже, наказ Державної податкової служби України від 22.10.2024 року № 753 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2025 рік» є таким, що жодним чином не порушує права, свободи та законні інтереси товариства і прийнятий у спосіб та на підставі приписів законодавства.

Вказують на неможливість втручання в дискреційні повноваження контролюючого органу, а отже, не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача зобов`язання ДПС України внести зміни до наказу ДПС України від 22.10.2024 року № 753.

ТОВ «Агро Фонд» подало відзиви на апеляційні скарги в яких просило апеляційні скарги залишити без задоволення.

Покликається, при цьому, на те, що протягом 2024 року ТОВ «Агро Фонд» перебувало на обліку як великий платник податків саме у Західному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків (м. Львів). При цьому, звертає увагу на те, що є періодична потреба у фізичному відвідування ДПС, а така значна віддаленість з м. Горохів до Одеси (825км) дуже ускладнює цей процес, потребує значних затрат часу, що в свою чергу негативно вплине на робочий процес. В найбільш сприятливих умовах, навіть автомобілем, дорога в Одесу займає приблизна 15 годин. І це без врахування дії комендантської години по всьому маршруту слідування. Обставина перебування м. Одеси в зоні постійних обстрілів цьому також, м`яко кажучи, не сприяє та наражає на додаткову безпеку працівників Товариства.

Також зазначає, що враховуючи вимоги пункту 63.3 ПК України, відповідно до якого платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, лише у разі відсутності за місцем реєстрації великого платника податків контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків, облік такого платника податків за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, здійснюється або територіально найближчим контролюючим органом, що здійснює супроводження великих платників податків, або іншим контролюючим органом.

Отже, зазначене переведення може бути здійснено відповідачем лише у зв`язку і внаслідок реорганізації системи контролюючих органів, чого у цьому випадку немає.

У судовому засіданні представники апелянтів підтримали вимоги апеляційних скарг з аналогічних підстав; просять апеляційні скарги задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, позивач має місцезнаходження у Волинській області, Луцький район, село Звиняче, вулиця Привокзальна, будинок 17, що підтверджується інформацією з ЄДРПОУ, яка міститься у матеріалах справи (а. с. 15 т. 1).

Позивач протягом 2024 року не змінював свого місцезнаходження.

У 2024 році позивач перебував на обліку як великий платник податків у Західному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків, що підтверджується копією витягу з інформаційної системи ДПС України щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 06.12.2024 (а. с. 40-41 т. 1).

Листом від 12.11.2024 № 4173/6/33-00-12-11 Західного управління ДПС по роботі з великими платниками податків повідомлено, що ТОВ «Агро фонд» включено до Реєстру великих платників податків на 2025 рік, затверджений наказом Державної податкової служби України від 22.10.2024 та згідно з додатком до наказу у 2025 році податкове супроводження платника буде здійснювати Південне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (а.с.20 т.1).

ТОВ «Агро фонд» листом від 19.11.2024 за № 19/11-01 звернулось до ДПС України з проханням залишити за основним місцем обліку великих платників податків України в Західному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків. Однак, відповідь на зазначене звернення з роз`ясненням мотивів і підстав прийнятого рішення, позивачу не надійшла (а. с. 22 т. 1).

Вважаючи вказаний наказ протиправним, ТОВ «Агро фонд» звернулося до суду із цим позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що з огляду не встановлення судом реорганізації станом на день видання оскаржуваного наказу контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків, за місцезнаходженням позивача, суд дійшов висновку про відсутність необхідного балансу між інтересами окремого платника й інтересами держави у період збройної агресії у правовідносинах, безпосередньо пов`язаних з такими обставинами та про покладення на платника надмірного тягаря; критерій «необхідність у демократичному суспільстві» у даному випадку відповідачем не був дотриманий, оскільки не дотриманий баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами підпункту 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 ПК України великий платник податків - юридична особа або постійне представництво нерезидента на території України, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує еквівалент 50 мільйонів євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період, або загальна сума податків, зборів, платежів, сплачених до Державного бюджету України, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, крім митних платежів, за такий самий період перевищує еквівалент 1,5 мільйона євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період.

Згідно з підпунктом 20.1.25 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право приймати рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великих платників податків, зняття їх з обліку та переведення до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що здійснює податкове супроводження великих платників податків (його структурних підрозділів), та інших територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Відповідно до пункту 63.1 статті 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Так згідно пункту 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків, у тому числі визначити, що облік такого платника податків здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, та його структурні підрозділи в разі створення.

Підпунктом 63.10.1 пункту 63.10 статті 63 ПК України визначено, що порядок обліку платників податків і зборів визначається Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Також саме Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за приписами пункту64.7 статті 64 ПК України, визначає порядок обліку платників податків у контролюючих органах та порядок формування Реєстру великих платників податків на відповідний рік з урахуванням критеріїв, визначених цим Кодексом для великих платників податків.

У разі включення платника податків до Реєстру великих платників податків на нього поширюються особливості, визначені цим Кодексом для великих платників податків.

Після включення платника податків до Реєстру великих платників податків та отримання повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про таке включення платник податків зобов`язаний стати на облік за основним місцем обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр, та за неосновним місцем обліку в такому територіальному органі центрального органу виконавчої влади або його структурних підрозділах щодо наявних у межах населеного пункту за місцезнаходженням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням за переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або через які провадиться діяльність такого великого платника податків.

Щодо великих платників податків, які самостійно не стали на облік у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, або його структурних підрозділах, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, приймає рішення про зміну основного та неосновного місця обліку таких великих платників податків та переведення їх на облік у територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, або його структурні підрозділи.

У разі прийняття рішення про переведення великого платника податків на облік у територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, чи інший контролюючий орган, відповідні контролюючі органи зобов`язані протягом 20 календарних днів після прийняття такого рішення здійснити взяття на облік/зняття з обліку такого платника податків.

Великий платник податків, щодо якого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, прийнято рішення про переведення на облік у контролюючий орган, що здійснює супроводження великих платників податків, чи інший контролюючий орган, після взяття його на облік за новим місцем обліку зобов`язаний сплачувати податки за місцем попереднього обліку у контролюючих органах, а подавати податкову звітність та виконувати інші обов`язки, передбачені цим Кодексом, за новим місцем обліку.

Згідно інформації, яка розміщена на сайті ДПС України до його структури входять наступні територіальні органи, які обслуговують великих платників податків: Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Вказані територіальні органи, які обслуговують великих платників податків мають однакові повноваження та їх діяльність врегульована типовими положеннями про вказані структурні підрозділи, тексти яких розміщені на сайті ДПС України, та останні вправі здійснювати облік будь-якого великого платника податків без виключень за рішенням ДПС України.

Наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за № 1562/20300) затверджено Порядок обліку платників податків і зборів, відповідно до пункту 10.22 якого якщо відповідно до критеріїв, визначених підпунктом 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 розділу I, та згідно з пунктом 64.7 статті 64 глави 6 розділу II Податкового кодексу України в установленому порядку платника податків включено/не включено до Реєстру великих платників податків на наступний рік, внаслідок чого змінюється основне та неосновне місце обліку платника податків, контролюючі органи здійснюють переведення такого платника податків до/з контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків, з урахуванням таких особливостей:

1) з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр великих платників податків, здійснюється взяття на облік великого платника податків згідно з Порядком формування Реєстру великих платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21 жовтня 2015 року № 911, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 листопада 2015 року за № 1395/27840;

2) дані про взяття на облік платника податків, якого включено / не включено до Реєстру великих платників податків та відомості щодо якого містяться в Єдиному державному реєстрі, передаються до Єдиного державного реєстру у день взяття на облік у контролюючому органі за новим місцем обліку із зазначенням дати та номера запису про взяття на облік, найменування та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків взято на облік.

Наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 911 затверджено Порядок формування Реєстру великих платників податків (далі Порядок № 911).

Згідно розділу І Порядку № 911 формування та затвердження Реєстру ВПП (далі Реєстр ВПП) здійснюються Державною податковою службою України (далі - ДПС) щороку. До Реєстру ВПП включаються платники податків, які відповідають критеріям великого платника податків, визначеним підпунктом 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 розділу I Податкового кодексу України (далі - Кодекс). У разі включення платника податків до Реєстру ВПП на нього поширюються особливості щодо великих платників податків, визначені Кодексом.

Відповідно до розділу ІІ Порядку № 911 відбір платників податків для включення до Реєстру ВПП на наступний календарний рік здійснюється структурним підрозділом ДПС, за яким закріплено функцію супроводження Реєстру ВПП, на підставі аналізу інформації:

1) про сумарні обсяги доходів від усіх видів діяльності платника податків за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали (надається структурним підрозділом ДПС, за яким закріплена як за співвиконавцем процедура з організації проведення відбору підприємств, які відповідно до встановлених критеріїв належать до категорії великих платників податків, та формування Реєстру ВПП податків на відповідний рік, підтримання його в актуальному стані);

2) про суми сплачених до Державного бюджету України податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на податкові органи, крім єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за друге півріччя попереднього року та перше півріччя поточного року (надається структурним підрозділом ДПС, за яким закріплена як за співвиконавцем процедура з організації проведення відбору підприємств, які відповідно до встановлених критеріїв належать до категорії великих платників податків, та формування Реєстру ВПП на відповідний рік, підтримання його в актуальному стані).

Інформація, визначена у підпунктах 1, 2 пункту 1 цього розділу, надається структурному підрозділу ДПС, за яким закріплено функцію супроводження Реєстру ВПП, до 10 вересня поточного року.

За результатами аналізу структурний підрозділ ДПС, за яким закріплено функцію супроводження Реєстру ВПП, формує переліки великих платників податків (крім платників податків, стосовно яких прийнято рішення про припинення), які до 20 вересня поточного року направляються до головних управлінь ДПС в областях, місті Києві (далі - ГУ ДПС в областях, м. Києві) та міжрегіональні управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - МУ ДПС по роботі з ВПП).

Головні управління ДПС в областях, місті Києві та міжрегіональні управління ДПС по роботі з великими платниками податків аналізують отримані переліки великих платників податків та до 27 вересня поточного року подають до структурного підрозділу ДПС, за яким закріплено функцію супроводження Реєстру ВПП, засобами електронного зв`язку обґрунтовані пропозиції щодо включення/виключення до/з переліків великих платників податків та пропозиції щодо основного місця обліку із закріплення за МУ ДПС по роботі з ВПП.

Структурний підрозділ ДПС, за яким закріплено функцію супроводження Реєстру ВПП, розглядає надані пропозиції та формує Реєстр ВПП на наступний календарний рік із закріпленням за основним місцем обліку за територіальним органом ДПС, що здійснює податкове супроводження великих платників податків за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Реєстр ВПП на наступний календарний рік із закріпленням за основним місцем обліку за територіальним органом ДПС, що здійснює податкове супроводження великих платників податків, до 22 жовтня поточного року затверджується наказом ДПС, який надсилається до ГУ ДПС в областях, м. Києві, МУ ДПС по роботі з ВПП та оприлюднюється на офіційному порталі ДПС з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

З наведеного видно, що ДПС України приймає рішення про облік великих платників податків за конкретним територіальним органом ДПС України на основі адміністративного розсуду, але з урахуванням визначених вказаними вище нормами випадків і критеріїв.

Судова практика ЄСПЛ щодо ст. 6 (1) ЄСПЛ (з питань необхідного обсягу судового контролю) встановлює загальну рамку, в межах якої дискреційна влада може здійснюватися і юридично контролюватися.

У разі відсутності чітких меж дискреційних повноважень адміністративного органу застосовною буде практика ЄСПЛ, який питання про втручання органів влади у права людини досліджує за допомогою трискладового тесту:

чи було втручання передбачене законом?

чи переслідувало воно легітимну мету?

чи було необхідним у демократичному суспільстві?

На рівні національного процесуального закону (частиною другоюстатті 2 КАС України) визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди обов`язково перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під дискреційними повноваженнями розуміємо сукупність прав та обов`язків суб`єкта на власний розсуд визначати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів рішень, кожне з яких є правомірним.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з ч. 2ст. 19 Конституції України«органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України».

Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права, зокрема, зазначила, що у контексті принципу верховенства права закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

За висновками ЄСПЛ, наведених у рішенні від 02.11.2006 р. у справі «Волохи проти України», Суд дійшов висновку, що це втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене «згідно із законом», оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у сфері, про яку йдеться, та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля під час застосування таких заходів спостереження.

Чинне законодавство України не встановлює для ДПС України будь-яких критеріїв обрання конкретного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків для великих платників податків на наступний рік, а встановляє, що ДПС України під час вирішення цього питання враховує пропозиції Головних управлінь ДПС в областях, місті Києві та міжрегіональних управлінь ДПС по роботі з великими платниками податків щодо включення/виключення до/з переліків великих платників податків та пропозиції щодо основного місця обліку із закріплення за МУ ДПС по роботі з ВПП.

Практика Верховного Суду (Великої Палати) дозволяє зробити висновки, що для перевірки, чи діяв орган на підставі та в межах своїх повноважень, доцільно з`ясувати, зокрема:

- чи є ці повноваження дискреційними;

- якщо так, то чи їхня реалізація (нереалізація) може бути об`єктом судового контролю, чи ж дискреція адміністративного органу має виключний характер;

- якщо ж реалізація дискреційних повноважень може зазнати судового втручання для захисту порушених прав особи, то чи переслідував орган легітимну мету, чи діяв прозоро і в якомога послідовніший спосіб; чи дотримав процедурні гарантії; чи належно вмотивував рішення; чи не є воно свавільним (довільним), нераціональним, не підтвердженим доказами або ж помилковим щодо юридичних фактів; необ`єктивним або явно несправедливим.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідач не надав суду доказів врахування (не врахування) пропозицій Головних управлінь ДПС в областях, місті Києві та міжрегіональних управлінь ДПС по роботі з великими платниками податків щодо включення/виключення до/з переліків великих платників податків та пропозиції щодо основного місця обліку із закріплення за МУ ДПС по роботі з ВПП, стосовно позивача.

Позивач не має за місцезнаходженням Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (м. Одеса) свого зареєстрованого місцезнаходження, а також не має місця розташування (реєстрації) свого підрозділу, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) позивача.

Окрім того, судом під час розгляду справи встановлено, що позивач протягом 2024 року перебував на обліку як великий платник податків саме у Західному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків (м. Львів), яке наділено відносно великих платників податків такими ж повноваженнями як і Південне міжрегіональне управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків та заяви за формою №1-ОПП чи іншої про зміну місця перебування на обліку не подавало.

Судом також враховано, що позивач має зареєстровані виробничі потужності та підрозділи на території Львівської та Волинської області, активно співпрацює з контрагентами, банківськими установами, бізнес партнерами тощо, що зосередженні саме в західному регіоні України.

За вказаних обставин оскаржуване рішення відповідача в частині, яка стосується позивача, на думку суду, є нераціональним.

Судом під час розгляду справи не встановлено факту реорганізації або ліквідації Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Враховуючи вимогип. 63.3 ПК України, відповідно до якого платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, суд зазначає, що лише у разі відсутності за місцем реєстрації великого платника податків контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків, облік такого платника податків за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, здійснюється або територіально найближчим контролюючим органом, що здійснює супроводження великих платників податків, або іншим контролюючим органом.

Отже, зазначене переведення може бути здійснено відповідачем лише у зв`язку і внаслідок реорганізації системи контролюючих органів, чого у цій справі судом не встановлено.

У судовому засіданні представниками апелянтів зазначено, що необхідність зміни основного місця обліку позивача виникла у зв`язку з особливостями його господарської діяльності, зокрема, у зв`язку з експортом сільськогосподарської продукції у південному напрямку проте вказане, на переконання колегії суддів, належними доказами не підтверджене; оскаржуваний наказ вказаними мотивами не обґрунтований, а також відсутнє належне нормативне обґрунтування повноважень контролюючого органу на можливість зміни основного місця обліку платника податків у визначеному випадку При цьому, як зазначив у судовому засіданні представник позивача, Товариство здійснює експорт сільськогосподарської продукції як в західному, та і в південному напрямку приблизно порівну, що апелянтами належними доказами не спростовано.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в оскаржуваному наказі не дотриманий баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, такий наказ не відповідає критеріям, які встановлені частиною другоюстатті 2 КАС України, а відтак наявні підстави для скасування останнього.

Загалом доводи апеляційних скарг спростовані вищевказаними аргументами; решта доводів апеляційних скарг на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Державної податкової служби України, Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року в адміністративній справі № 140/14566/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді Н. В. Ільчишин С. П. Нос Враховуючи перебування головуючого судді Коваля Р.Й. на лікарняному, постанова складена у повному обсязі 15 травня 2025 року.