Постанова від 15.05.2025 по справі 380/8842/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/8842/24 пров. № А/857/32711/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ПЛІТ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

суддя у І інстанціїЛунь З.І.,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Львів,

дата складення повного тексту рішення 06 листопада 2024 року,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ПЛІТ» (далі ТОВ ВКФ «ПЛІТ») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення (далі ППР) Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС) від 11.04.2024:

№16403/13-01-07-05 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства (далі ПНП) за податковим зобов`язанням на суму 408 730,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 102 183,00 грн;

№16404/13-01-07-05 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі ПДВ ) за податковим зобов`язанням на суму 286 816,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 71704,00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі №380/8842/24 позов ТОВ ВКФ «ПЛІТ» було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що законодавство не ставить умову виникнення податкового кредиту платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Достовірність даних податкового обліку платника податків не залежить від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Водночас суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про ненадання до перевірки звітів про надання послуг субпідряду, калькуляцій із зазначенням ресурсів, у яких би зазначалось використання трудових ресурсів, часу, обсягів та місця надання, виду послуг, залучених працівників, адже складання таких документів є правом платника податків і такі не є обов`язковими для бухгалтерського обліку.

При цьому реальність господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується укладеними договорами, актами здачі-приймання послуг (робіт), податковими накладними, розрахунковими документами, а також іншими документами, які повною мірою підтверджують фактичний рух активів та зміну в капіталі товариства внаслідок господарської діяльності, яка здійснювалась у спірний період.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ, яке просило таке скасувати та у задоволенні позовних вимог ТОВ ВКФ «ПЛІТ» відмовити.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ТОВ ВКФ «ПЛІТ» та ТОВ «КОМЕНЕРГОБУД» (Субпідрядник) було укладено договір субпідряду №08/10-1 від 08.10.2020 на виконання робіт, пов`язаних з будівництвом об`єкта: «Нове будівництво огорожі аеродрому Мелітополь».

Окрім того, ТОВ ВКФ «ПЛІТ» (Замовник) та ТОВ «КОМЕНЕРГОБУД» (Підрядник) уклали договір підряду на виконання будівельних робіт №18Б від 07.07.2020, предметом якого є капітальне будівництво зовнішніх, внутрішніх огорож та освітлення п`яти локальних зон на території військової частини НОМЕР_1 .

ТОВ «КОМЕНЕРГОБУД» у період здійснення діяльності не декларувало відомості про об`єкти оподаткування. Свідоцтво платника ПДВ анульоване 06.02.2023 по причині ненадання декларацій протягом року.

Відповідно до наявної інформації у ТОВ "КОМЕНЕРГОБУД" відсутні трудові та технічні ресурси для виконання будівельних робіт, а отже воно не мало можливості проводити зазначені в актах роботи.

Згідно з рішенням від 16.02.2022 №3910 ТОВ «КОМЕНЕРГОБУД» включений до переліку платників з ознаками ризиковості.

Під час проведення перевірки встановлено, що за грудень 2020 року ТОВ "КОМЕНЕРГОБУД" формувало податковий кредит від ризикових контрагенті.

Попри те, ТОВ «КОМЕНЕРГОБУД» зареєстроване за адресою м. Львів вул. Гнатюка В. Академіка буд. 3, а послуги надавалися у Запорізькій та Миколаївській областях.

Виходячи з наведеного, на переконання контролюючого органу, ТОВ «КОМЕНЕРГОБУД» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Отже, ТОВ ВКФ «ПЛІТ» безпідставно включило до складу витрат вартість робіт/ послуг та товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ) згідно з актами, складеними ТОВ «КОМЕНЕРГОБУД», за IV квартал 2020 року у загальній сумі 2 270 721,54 грн, у результаті чого було завищено податковий кредит з ПДВ на 286 816 грн за грудень 2020 року.

При цьому позивачем не надано до перевірки звітів про надання послуг субпідряду, калькуляцій із зазначенням ресурсів, у яких зазначається використання трудових ресурсів, часу, обсягів та місце надання послуг залучених працівників.

Нове будівництво огорожі аеродрому Мелітополь здійснювалось за рахунок коштів Державного бюджету України, однак судом першої інстанції не витребувано у позивача договорів підряду та інформації про проведений тендер, де замовник може встановлювати кваліфікаційні критерії.

Отже, господарські операції ТОВ ВКФ «ПЛІТ» та ТОВ «КОМЕНЕРГОБУД» не мали реального товарного характеру, а наявність у позивача документів, які відповідно до приписів Податкового кодексу України (далі ПК) є необхідними для формування податкового кредиту, не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту у зв`язку із тим, що відомості, які містяться у таких податкових накладних, є недостовірними.

На нереальний характер господарських операцій між ТОВ ВКФ «Пліт» та ТОВ «КОМЕНЕРГОБУД» вказують численні прямі і непрямі докази, які в цілому беззаперечно свідчать про удаваність розглядуваних операцій та їх документування виключно в цілях отримання податкової вигоди.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ТОВ ВКФ «ПЛІТ» підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ГУ ДПС у судовому засіданні апеляційного суду підтримала подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ТОВ ВКФ «ПЛІТ» відмовити за безпідставністю.

Представник ТОВ ВКФ «ПЛІТ» у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ГУ ДПС була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ ВКФ ПЛІТ з питань проведення взаємовідносин із ТОВ КОМЕНЕРГОБУД за грудень 2020 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з ПДВ та податкових деклараціях з ПНП, результати якої оформлено актом від 27.03.2024 №12646/13-01-07-05/22339868.

У ході перевірки контролюючий орган дійшов висновку про встановлено порушення ТОВ ВКФ ПЛІТ:

пункту 134.1 статті 134 ПК; пунктів 6, 7, 11 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати (із змінами і доповненнями), в результаті чого товариством занижено ПНП у сумі 408 730 грн за IV квартал 2020 року;

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, в результаті чого позивачем занижено ПДВ у сумі 286 816,00 грн за грудень 2020 року.

До таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на:

відсутність підтвердження фактичного придбання будівельних робіт у ТОВ КОМЕНЕРГОБУД у сумі 2 724 865,85 грн (у т.ч. ПДВ у сумі 454 144,31 грн) та їх зв`язку із провадженням господарської діяльності платника податку та безпідставність включення до складу витрат вартості робіт/послуг та ТМЦ згідно з актами, складеними ТОВ КОМЕНЕРГОБУД на загальну суму 2 270 721,54 грн за IV квартал 2020 року;

заниження об`єкту оподаткування у IV кварталі 2020 року у сумі 2 270 722,00 грн, що призвело до заниження ПНП у сумі 408 730,00 грн за IV квартал 2020 року;

відсутність підтвердження фактичного придбання будівельно-монтажних робіт у ТОВ КОМЕНЕРГОБУД у сумі 2 724 865,85 грн (у т.ч. ПДВ у сумі 454144,31грн) та їх зв`язок з провадженням господарської діяльності платника податку, відсутність підстав для включення вартості послуг без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами до складу витрат, а сум ПДВ до складу податкового кредиту;

безпідставність формування податкового кредиту з ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ КОМЕНЕРГОБУД, всього у сумі 286 816,13 грн за грудень 2020 року.

З урахуванням висновків акту перевірки від 27.03.2024 №12646/13-01-07-05/22339868 ГУ ДПС 11.04.2024 прийняло ППР №16403/13-01-07-05 та -№16404/13-01-07-05, з правомірністю яких ТОВ ВКФ «ПЛІТ» не погодилося та звернулося до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами пункту 1.2 статті 1, підпунктів 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, статей 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК бюджетне відшкодування це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

За підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Правилами пункту 185.1 статті 185 ПК передбачено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України; відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За вимогами пункту 198.1 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із приписами пункту 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Разом із тим, приписами пункту 198.6 статті 198 ПК встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи нр підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За змістом пункту 200.4 цієї статті при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.7 статті 200 ПК платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи та наданих суду поясненнях, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновків сторін щодо наявності у ТОВ ВКФ «ПЛІТ» достатніх доказів про реальність його господарських операцій з ТОВ КОМЕНЕРГОБУД, а відтак правомірність відображення результатів таких господарських операцій у його податковому обліку.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, видами господарської діяльності ТОВ ВКФ «ПЛІТ» за КВЕД є:

25.12 Виробництво металевих дверей і вікон;

25.50 Кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія;

25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали;

25.93 Виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин;

28.41 Виробництво металообробних машин;

28.49 Виробництво інших верстатів;

42.11 Будівництво доріг і автострад;

42.21 Будівництво трубопроводів;

43.29 Інші будівельно-монтажні роботи;

43.31 Штукатурні роботи;

43.32 Установлення столярних виробів;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;

47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах;

49.41 Вантажний автомобільний транспорт;

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

71.11 Діяльність у сфері архітектури;

71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах;

74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.;

77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.;

ТОВ ВКФ ПЛІТ (Замовник) та ТОВ КОМЕНЕРГОБУД (Підрядник) уклали договір підряду на виконання будівельних робіт №18Б від 07.07.2020, предметом якого є Капітальне будівництво зовнішніх, внутрішніх огорож та освітлення п`яти локальних зон на території військової частини НОМЕР_1 відповідно до робочого проекту (Додаток №1 до договору), Миколаївська область, Вознесенський район, с. Мартинівське. Найменування послуги: код CPV за ДК 021:2015 - 45340000-2 Зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів. Договірна ціна робіт становить 2 408 982,95 грн (у т.ч. ПДВ). Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, наданих спільно із супровідними документами, а саме: товарно-матеріальними накладними, сертифікатами на застосовані будівельні матеріали, актами прихованих робіт, підписаних інженером технічного нагляду, тощо. Роботи виконуються частинами відповідно до надходжень коштів з Державного бюджету України. Загальний термін завершення виконання робіт - 6 місяців. Місце виконання робіт: територія військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . Приймання-передача виконаних робіт проводиться відповідно до чинних актів, які регламентують прийняття закінчених об`єктів в експлуатацію.

Окрім того, ТОВ ВКФ ПЛІТ (Замовник) та ТОВ КОМЕНЕРГОБУД (Субпідрядник) уклали договір субпідряду №08/10-1 від 08.10.2020, предметом якого є виконання робіт, пов`язаних з будівництвом об`єкта: Нове будівництво огорожі аеродрому Мелітополь, що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

За умовами вказаного договору договірна ціна становить 1 903 633,67 грн (у т.ч. ПДВ). Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 та Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в протягом тридцяти робочих днів після їх підписання згідно з Планом фінансування будівництва (Додаток №3). Разом з актом за формою КБ-2в Субпідрядник надає товарно-матеріальні накладні та акти прихованих робіт. Місце виконання робіт: військова частина НОМЕР_2 АДРЕСА_2 . Приймання-передача виконаних робіт проводиться відповідно до чинних актів, які регламентують прийняття закінчених об`єктів в експлуатацію.

За наслідками виконання договірних зобов`язань ТОВ КОМЕНЕРГОБУД були складені акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в на загальну суму 2 724 865,85 грн (у т.ч. ПДВ у сумі 454 144,31 грн), а саме:

№5 від 01.12.2020 за листопад 2020 року, згідно з яким виконані будівельні роботи на загальну суму 538957,77 грн (підписали замовник - командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , директор ТОВ ВКФ ПЛІТ та інженер технічного нагляду Кривко Л.Р.);

№1 від 16.12.2020 за грудень 2020 року, згідно з яким виконані будівельні роботи на загальну суму 1 630 271,65 грн за адресою АДРЕСА_1 (підписали замовник - командир військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_2 та генеральний підрядник - директор ТОВ ВКФ ПЛІТ Пегитяк А.С.), у якому зазначено, що вартість ресурсів визначена за фактичними витратами.

Попри те, за наслідками виконання робіт було оформлено довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати відповідно від 01.12.2020 за листопад 2020 року та від 16.12.2020 за грудень 2020 року.

Зазначені у складених ТОВ КОМЕНЕРГОБУД у актах приймання виконаних будівельних робіт роботи ТОВ ВКФ ПЛІТ відображено у бухгалтерському обліку проведеннями Дт231 КтбЗІ, Дт644 КтбЗІ, ДтбЗІ Кт3711, ДтбЗІ Кт 311, Дт903 Кт231 (231 Основне виробництво, 371 Розрахунки за виданими авансами, 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками, 644 Податковий кредит, 311 Поточні рахунки в національній валюті, 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг).

Вартість будівельних робіт відповідно до зазначених актів приймання виконаних будівельних робіт включено до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в рядок 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати всього у сумі 2 270 721,54 грн у IV кварталі 2020 року.

Додатково виконання робіт ТОВ ВКФ ПЛІТ підтверджується листом-відгуком №8939 від 25.12.2020 за підписом командира військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_2 , у якому зазначено про виконання позивачем робіт за договором підряду №15 від 03.07.2020 кваліфікованим персоналом якісно, у встановлені терміни та у повному обсязі. Зауваження до виконаних робіт відсутні.

Окрім того, належне виконання ТОВ ВКФ ПЛІТ робіт підтверджується листом-відгуком за №350/157/10 від 05.01.2021 за підписом командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , у якому зазначено про виконання ТОВ ВКФ ПЛІТ робіт за договором підряду від 09.08.2019 Нове будівництво огорожі на аеродромі Мелітополь (ID контракту UA-2019-07-08-002463-b-b1) кваліфікованим персоналом якісно, у встановлені терміни та у повному обсязі, будівельні матеріали та обладнання використовувалися у відповідності до проектно-кошторисної документації. Претензій до ТОВ ВКФ ПЛІТ військова частина НОМЕР_2 не має.

На виконання вимог податкового законодавства у грудні 2020 року ТОВ КОМЕНЕРГОБУД виписало ТОВ ВКФ ПЛІТ та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму 1 720 896,76 грн (у т.ч. ПДВ 286816,13 грн) щодо проведених будівельних робіт, а саме: податкову накладну №17 від 01.12.2020 на загальну суму 899 664,58 грн (у т.ч. ПДВ 149 944,10 грн), податкову накладну №33 від 16.12.2020 на загальну суму 821 232,18 грн (у т.ч. ПДВ 136872,03 грн).

Відтак, на підставі отриманих від ТОВ КОМЕНЕРГОБУД накладних ТОВ ВКФ ПЛІТ віднесло до складу податкового кредиту за грудень 2020 року суму ПДВ у розмірі 286 816,13грн та до складу витрат за IV квартал 2020 року витрати у сумі 2 724 865,85 грн.

Оцінюючи доводи ГУ ДПС щодо анулювання 06.02.2023 свідоцтва платника ПДВ ТОВ КОМЕНЕРГОБУД та подання вказаним товариством останньої податкової декларації з ПДВ за жовтень 2021 року, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що спірні господарські операції мали місце у 2020 році, а отже наведені обставини не впливають на предмет спору.

Водночас апеляційний суд в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вважає за необхідне при вирішенні спору орієнтуватися на висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, апеляційний суд звертає увагу на те, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20.03.2018 по справі №804/939/16, від 26.06.2018 по справі №826/3006/14, від 06.11.2018 по справі №К/9901/3443/18.

Водночас апеляційний суд погоджується із доводами позивача про те, що за умовами господарських договорів той не зобов`язаний контролювати договірні відносини своїх контрагентів.

Виходячи із правових позицій Верховного Суду у постановах від 18.12.2018 у справі №816/1118/17, від 15.01.2019 у справі № 809/2918/13-а, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Водночас апеляційний суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 02.04.2019 у справі № 826/6245/18; від 20.08.2020 у справі №380/10381/20) непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Висновки про відсутність у контрагентів позивача трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону, сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі №П/811/3228/14, будь-яка податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, у тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що відсутність у підприємства матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Норми ПК не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Лише у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які не підтверджують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

Припускаючи, що певні ТМЦ могли бути передані, а роботи виконані іншими контрагентами позивача за спірний період, придбані в необлікованому порядку чи здійснені власними силами за рахунок робочої сили власних працівників, відповідач не вказав якими саме суб`єктами господарювання здійснено таке постачання товарів і виконання робіт, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками і контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з ПДВ і обліковано його витрати.

У постанові від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а Верховний суд зазначив, що податковим органом не спростовано, що внаслідок проведення даних операцій позивач мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, не підтверджено, що позивач не прагнув отримати вигоду виключно переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту). Відповідачем не доведено неотримання позивачем товару та послуг.

При цьому відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

Касаційний суд неодноразово зазначав, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Водночас контролюючий орган не надав належних доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагента і злагодженості дій між ними.

При цьому згідно із усталеною практикою Верховного Суду платник (покупець товарів/робіт/послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо суд не встановить фактів , які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанови Касаційного адміністративного суду від 12.10.2022 у справі № 520/2388/2020, від 05.10.2022 у справі № 640/12691/19, від 06.10.2022 у справі № 160/8965/19, від 23.05.2023 у справі №360/1283/20).

Згідно із приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення ЄСПЛ від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

У пункті 38 рішення ЄСПЛ у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію ЄСПЛ, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20.09.2012, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 ЄСПЛ Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

У Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відтак, на думку апеляційного суду, огляду на встановлені фактичні обставини та наведені правові норми у суду першої інстанції були належні підстави для висновку про протиправність оспорюваних позивачем ППР ГУ ДПС від 11.04.2024 №16403/13-01-07-05 та №16404/13-01-07-05.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі №380/8842/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 15 травня 2025 року.