Ухвала

від 15.05.2025 по справі 420/5112/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 травня 2025 року

м. Київ

справа № 420/5112/24

адміністративне провадження № К/990/18184/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Загороднюка А.Г., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі № 420/5112/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області , про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення різниці грошового забезпечення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Одеський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, в якій просив:

визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Херсонській області від 09 лютого 2024 року № 101дск "Про застосування дисциплінарного стягнення" в частині застосування до заступника начальника управління - начальника відділу управління ГУНП полковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади;

визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Херсонській області від 09 лютого 2024 року № 39 о/с дск "По особовому складу" в частині звільнення полковника поліції ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника відділу управління ГУНП в Херсонській області та зарахування полковника поліції ОСОБА_1 у розпорядження ГУНП в Херсонській області;

визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Херсонській області від 12 лютого 2024 року №43 о/с "Про особовий склад" в частині призначення полковника поліції ОСОБА_1 старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції відділу поліції № 1 Херсонського районного управління поліції (з пониженням у дисциплінарному порядку);

поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу управління оперативно-технічних заходів ГУНП в Херсонській області з 09 лютого 2024 року;

допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу управління оперативно-технічних заходів ГУНП в Херсонській області з 09 лютого 2024 року;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Херсонській області на користь ОСОБА_1 різницю грошового забезпечення за час його вимушеного перебування в розпорядженні ГУНП та на нижче оплачуваній посаді старшого дільничного офіцеру поліції сектору превенції відділу поліції № 1 Херсонського районного управління поліції з 09 лютого 2024 року по дату винесення судового рішення та допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення цієї суми.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року позовну заяву задоволено.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач 29 квітня 2025 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Щодо посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не враховано висновки Верховного Суду, у перелічених в касаційній скарзі постановах.

При цьому, суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.

Разом з тим, скаржником не зазначено норму права, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин і яку застосовано судом апеляційної інстанції без урахування висновку Верховного Суду щодо норми в цій же редакції, а також не доведено подібності правовідносин у цій справі та у наведених справах.

При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Посилаючись на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявник не наводить обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки.

Проаналізувавши доводи скаржника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у силу положень пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки у касаційній скарзі не зазначено норму права, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин і яка застосована судом без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду.

Крім того, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Відповідачем не доведено, що посада публічної служби, яку обіймав позивач, та у зв`язку з перебуванням на якій виник цей спір, відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до примітки статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції".

Тож, наразі у касаційній скарзі відповідач ставить питання про скасування судових рішень, які, за загальним правилом, не підлягають касаційному перегляду.

Верховний Суд неодноразово повторював, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України визначено перелік випадків, наявність принаймні одного з яких у певній конкретно взятій ситуації, якщо скаржник наведе достатньо переконливі мотиви, касаційний суд може розцінити, як виняток із передбаченого цією ж нормою загального правила.

В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а саме, справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Тут варто зауважити, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Водночас скаржник не продемонстрував наявності жодного дійсного виразника цікавості суспільства до цієї конкретної справи (зокрема, але не виключно, її широке висвітлення у засобах масової інформації, активне обговорення в соціальних мережах та/або під час публічних дискусій, фактів присутності громадськості в судових засіданнях, наявність реакцій громадських, державних та міжнародних організацій тощо).

Таким чином, касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Стосовно "виняткового значення" справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

У цьому контексті варто зауважити, що сама собою незгода із судовим рішенням не може бути підставою для відкриття касаційного провадження у справі, рішення у якій не підлягають касаційному розгляду.

Водночас цілком зрозуміло, що кожна сторона, не на користь якої вирішено спір, стверджуватиме про те, що справа має для неї виняткове значення. Це зумовлює потребу навести не лише переконливі мотиви, а й підтвердити їх.

У розглядуваному випадку заявником касаційної скарги є суб`єкт владних повноважень - ГУНП в Херсонській області, де проходив публічну службу позивач. У межах спору, предметом якого є оскарження наказу про звільнення, значимість справи вочевидь зумовлюється потенційними втратами та здобутками сторін залежно від результату її розгляду, де працівник, безумовно, є менш захищеною стороною порівняно з роботодавцем. Загалом звільнення працівника, в тому числі з публічної служби, є для роботодавця ситуацію скоріше типовою, ніж винятковою.

У касаційній скарзі відповідач мотивує винятковість цієї справи для нього тим, що спірні правовідносини стосуються [потенційного] поновлення особи, яка своїми діями дискредитувала звання поліцейського на публічній службі, допустивши порушення службової дисципліни.

Вочевидь, саме лише посилання на обставини, покладені в основу звільнення особи, обґрунтованість яких входить до предмета доказування в справі, не доводить її виняткового значення для відповідача, оскільки тоді в кожній справі, де звільнення працівника зумовлено притягненням його до дисциплінарної відповідальності, роботодавець міг би стверджувати про її виняткове значення в розрізі самих лише дій, які він сам поставив працівникові в провину, що спотворює саму суть потреби доведення винятковості справи та переслідувану цим мету.

Така потреба першочергово зумовлена тим, що порушуючи перед касаційним судом питання про перегляд судового рішення, яке за загальним правилом не підлягає оскарженню, скаржник має переконливо продемонструвати в чому полягає особливий, тобто вагоміший за звичайний, характер саме цієї конкретної справи саме для цієї конкретної сторони. Іншими словами, скаржник має довести чому вказаний випадок є винятком із загального правила і справа, що не підлягає касаційному перегляду, має бути переглянута.

У розглядуваному випадку, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Натомість аргументи скаржника зводяться до незгоди із судовим рішенням.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження (що відповідачем також не зроблено).

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу ГУ НП в Херсонській області необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі № 420/5112/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області , про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення різниці грошового забезпечення повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяА.Г. Загороднюк