Рішення від 06.05.2025 по справі 554/8635/24

Дата документу 06.05.2025Справа № 554/8635/24 Провадження № 2/554/1049/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.05.2025 року м.Полтава

Шевченківський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Кашуби В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтава цивільну справу за позовною заявою Інституту свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України до ОСОБА_1 , про майнової шкоди (збитків), -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди(збитків).

В обгрунтування своїх позовних вимог вказував, що 24.06.2021 року між Інститутом свинарства і агропромислового виробництва Національної аграрної академії України та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено Договір про надання послуг № 73-К.

Згідно з розділом 1 Договору №73-К від 24.06.2021 Виконавець зобов`язується виконати такі роботи (надати послуги): послуги послуги по підготовці та проведенню публічних закупівель в строк з 01 липня 2021 року по 01 жовтня 2021 року, а Замовник зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх вартість на умовах, визначених Договором.

Посилається нате,ним булоздійснено оплатуВідповідачу запослуги,факт наданняяких документальноне підтверджений,оскільки Відповідачемне булонадано актіввиконаних робітза періодлипень жовтень 2021року,тобто небули доданіпервинні документи,які брозкривали змістнаданих послугта підтверджувалиїх здійсненнявідповідно доукладеного міжсторонами договору №73-К від 24.06.2021р.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, фактичне надання послуг підтверджується підписанням позивачем без зауважень актів наданих послуг, які є первинними документами, а також звертає увагу на те, що вимоги щодо деталізації актів умовами договорів не передбачені.

В якостідоказу Відповідачемдолучено досправи наявніу Відповідачакопії актіввиконаних робітза липень-жовтень2021року доукладеного міжсторонами договору №73-К від 24.06.2021р.

Водночас, Відповідач посилається на те, що позивачем не доведено порушення своїх прав, оскільки сторонами підтверджено факт належного виконання умов договорів шляхом підписання актів наданих послуг; відсутні підстави для стягнення на користь позивача грошових коштів, сплачених відповідно до умов договорів, які були виконані належним чином, і таке виконання було прийняте позивачем.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався будучи повідомленим про дату та час судової справи належним чином .

Як вбачається із змісту позовної заяви, відповідачем вказано фізичну особу.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання та від визначення цих правовідносин як господарських. Відповідний правовий висновок викладений у п.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18.

Відповідно до ч.1ст.3 Господарського кодексу(даліГК) України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із ч.1ст. 128 ГК Українигромадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно достатті 58 цього Кодексу.

Ст. 174 Господарського кодексу(даліГК)України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2ст. 11 Цивільного кодексу(даліЦК) України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідач на момент укладення договорів з Позивачем не мав статусу, спір виникне у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а тому справа підлягає розгляду даним судом.

Судом встановлено наступне.

24.06.2021 року між Інститутом свинарства і агропромислового виробництва Національної аграрної академії України та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено Договір про надання послуг № 73-К.

Згідно з розділом 1 Договору №73-К від 24.06.2021 Виконавець зобов`язується виконати такі роботи (надати послуги): послуги послуги по підготовці та проведенню публічних закупівель в строк з 01 липня 2021 року по 01 жовтня 2021 року, а Замовник зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх вартість на умовах, визначених Договором.

Актами виконанихробіт залипень-жовтень2021року доукладеного міжсторонами договору №73-К від 24.06.2021р підтверджено факт надання послуг по кожному акту та зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Зазначені акти підписані сторонами без зауважень, зі сторони позивача акти підписані директором Позивача, підпис якого засвідчений відбитком печатки позивача.

Крім того факт укладання договору №73-К від 24.06.2021 року та факт надання Відповідачкою послуг по даному договору, в зв`язку з чим з нею було проведено повний розрахунок в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає АДРЕСА_1 .

В судове засідання адвокат Оніпко Є.А. не з`явився, направивши заяву про розгляд без участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, будучи повідомлений про час та місце розгляду справи.

Будучи допитаним в судовому засіданні свідок пояснив, що в 2021 році він обіймав посаду заступника директора Інститута свинарства і агропромислового виробництва Національної аграрної академії України та підтвердив як факт надання послуг Відповідачкою та зазначив, що оплата за надані послуги проводилась виключно після підписання акту виконаних робіт так як без подання такого акту державне казначейство не здійснювало оплату коштів по договору.

Під час розгляду по суті заявлених позовних вимог судом приймається до уваги наступне.

Укладений між сторонами по справі договір за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг.

Ст. 901 ЦК Українипередбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно дост. 902 ЦК Українивиконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з частиною першоюст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до змісту вказаних вище норм, договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець і замовник наділені як правами, так і обов`язками. На виконавця покладено обов`язок надавати послугу і надано право одержувати відповідну плату. Замовник, у свою чергу, зобов`язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто замовник здійснює оплату фактично наданих послуг, якщо сторони не домовилися про інше.

Предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.

Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів надання, її власні кількісні характеристики не змінюються).

Під час надання послуг результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто за договором про надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.

Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.

У постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №910/1801/21 вказано, що положенняглави 63 ЦК Україниможуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відтак, для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності.

Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим об`єктом цивільних прав, віддільним від послуги як нематеріального блага, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц.

Як було встановлено судом, умовами договору не передбачено, що за наслідками надання відповідачем інформаційно-консультаційних послуг має бути досягнутий конкретний матеріальний результат (зокрема, укладені певні договори).

Також умовами укладеного між сторонами договору не передбачено, за якими саме кількісними показниками має визначатися обсяг наданих послуг, зокрема, яка кількість часу має бути витрачена відповідачем як виконавцем для їх надання.

П.2.3 укладеного сторонами по справі договору передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 5 банківських днів з дня підписання Сторонами акту виконаних робіт.

Як було встановлено судом, надані відповідачем акти наданих послуг були підписані позивачем в особі керівника (директора) без зауважень, докази направлення відповідачу обґрунтованих заперечень щодо відомостей, зазначених в актах, надані суду позивачем не були.

Суд звертає увагу, що умовами розділу ІV договорів, яким визначено порядок надання послуг, не передбачено надання виконавцем замовнику будь-яких інших документів в підтвердження факту надання послуг.

Відповідно до змісту п.2.3 договору, єдиним документом, яким підтверджується фактичне надання послуг, є акт виконаних робіт (наданих послуг), який підписується Сторонами.

Ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачені вимоги до первинних документів як для підстав бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного вище закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд констатує, що підписані сторонами акти наданих послуг відповідають зазначеним вище вимогамст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»щодо форми та змісту первинного документа, оскільки містять в собі відомості про вид наданих інформаційно-консультаційних послуг, їх обсяг (послуги виконані в повному обсязі) та вартість.

Зазначені акти також містять найменування сторін та відомості про осіб, які підписали акти, при цьому підпис представника замовника засвідчено відбитком печатки позивача.

Позивач визнає в позовній заяві факт перерахунку коштів Відповідачу, який зроблено відповідно до вказаних актів.

Суд звертає увагу, що з огляду на специфіку послуг, змістом яких є процес здійснення певних дій, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, визначення в актах надання послуг одиниці їх виміру та обсягу в таких одиницях можливе лише тоді, коли відповідні одиниці виміру передбачені договором, а його умови передбачають за результатом надання послуг досягнення певного результату, який може бути виміряний відповідними одиницями.

В той же час, як було встановлено судом, в умовах укладеного між сторонами договору відповідні положення відсутні.

З урахуванням викладеного, надані Відповідачем акти є первинними документами в розумінні вимогст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які свідчать про фактичне надання відповідачем послуг, передбачених договорами, в повному обсязі.

Одночасно судом приймається до уваги, що нормиглави 63 ЦК України, яким регулюються правовідносини з надання послуг, не містять положень щодо регулювання порядку прийняття замовником послуг, які були фактично виконані виконавцем.

Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (ч.1ст.8 ЦК України).

Найбільш наближеними за змістом до правовідносин з надання послуг є правовідносини, що виникають з договору підряду.

Відповідно до ч.1ст. 837 ЦК Україниза договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту, в той же час, як за договором підряду, так і за договором про надання послуг у замовника виникає зобов`язання прийняти виконану роботу (надані послуги) та, відповідно, певні права під час їх прийняття.

Відповідно до частини першоїст. 853 ЦК Українизамовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Зазначені вище нормиЦК України, які застосовуються судом за аналогією закону до спірних правовідносин згідно з ч.1ст.8 ЦК України, кореспондуються з умовами п.2.3 укладеного між сторонами договору, які передбачають обов`язок замовника (позивача) або підписати акти наданих послуг, або надати обґрунтовані заперечення (заяву) щодо їх змісту та можливих недоліків.

Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (ч. 5ст.12 ЦК України).

Відповідно до встановленої ч. 5ст.12 ЦК Українипрезумпції добросовісності та розумності учасника цивільних правовідносин, у суду відсутні підстави виснувати щодо підписання посадовою особою (керівником) позивача актів наданих послуг без перевірки їх змісту та при відсутності факту надання відповідачем послуг за договорами в повному обсязі.

Позивачем не надані суду докази, які б свідчили про те, що зазначена посадова особа (керівник) позивача діяла недобросовісно під час підписання вказаних актів або що вказаною посадовою особою наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт не підписувалися взагалі.

Відповідно до ч. 2ст. 853 ЦК України, замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

З урахуванням зазначених вище нормст. 853 ЦК України, які застосовуються судом до спірних правовідносин за аналогією закону, суд констатує, що підписання позивачем без зауважень та заперечень актів наданих послуг свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами та прийняття їх позивачем як замовником.

Відповідно до ч.1ст.203 ГК України, господарське зобов`язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

За таких обставин, оскільки позивачем були сплачені відповідачу грошові кошти на суму 25200 грн (тобто в розмірі, який передбачений умовами укладеного між сторонами договору), за надання в повному обсязі послуг, передбачених вказаним договором, що підтверджується актами наданих послуг, підписаними сторонами без зауважень в порядку, визначеному п.п.2.2, 2.3 договору, правові підстави для стягнення зазначених коштів на користь позивача відсутні.

Судом відхиляється як необґрунтоване посилання позивача у позові на висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18.03.2020 по справі № 927/986/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду .

Велика Палата Верховного Суду розглядає під судовими рішеннями в подібних правовідносинах такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови від 16травня 2018року у справі №910/5394/15-г; 19червня 2018року у справі №922/2383/16; 12грудня 2018року у справі №2-3007/11; 16січня 2019року у справі №757/31606/15-ц; 19травня 2020року у справі №910/719/19).

Предметом розгляду по справі № 927/986/17 були позовні вимоги виконавця до замовника щодо стягнення заборгованості за надані послуги, вартість яких не була встановлена в актах наданих послуг та взагалі не була визначена умовами договору, укладеного між сторонами по справі.

З рахуванням викладеного, висновки Верховного Суду у Складі Касаційного господарського суду, на які посилається позивач, не можуть бути враховані судом, оскільки вони зроблені стосовно правовідносин, які базуються на інших фактичних обставинах, отже не є подібними до правовідносин, з яких виник спір по даній справі.

Згідно з ч.1 ст. 12ЦПК України, цивільне судочинство у судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Судом відхиляються доводи позивача стосовно того, що відповідачем не надано послуг за договором, оскільки з встановленого процесуальними нормамиЦПК Україниобов`язку доказування саме позивач має надати докази, які б підтвердили факт ненадання послуг, які були прийняті позивачем як фактично надані в порядку, визначеному договором, шляхом підписання актів наданих послуг без зауважень.

Твердження позивача, викладені в позовній заяві, не обґрунтовані посиланням на будь-які докази, тобтофактично ґрунтуються на концепції негативного доказу.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, концепція негативного доказу порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження позивача через відсутність спростування цього твердження відповідачем (п.85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 у справі № № 129/1033/13-ц).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 у справі № 917/1307/18).

Відповідно дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та підлягають відхиленню в повному обсязі.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 2ст. 141 Цивільно - процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючисьст.ст.264,265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви Інституту свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України до ОСОБА_1 , про майнової шкоди (збитків) - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Сторони:

Позивач -Інститут свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00497006 36013 місто Полтава, вул. Шведська Могила, 1.

Відповідач- ОСОБА_3 АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлений 15.05.2025 року.

Суддя М.О. Материнко