Рішення

від 17.04.2025 по справі 351/1846/24

СНЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 351/1846/24

Номер провадження №2/351/174/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Посохова І.С.,

за участю секретаря судового засідання Боднарук О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Снятина в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Петрички Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Петричка Олександр Євгенович звернувся до Снятинського районного суду Івано-Франківської області в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою до Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача ОСОБА_2 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який є батьком позивачки. 30.01.2024 позивачка ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Однак державним нотаріусом Першої Снятинської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Білоконь К.С. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона не надала правовстановлюючий документ, який би підтверджував право власності спадкодавця на спірний будинок. Спірний житловий будинок відносився до суспільної групи «колгоспний двір», де станом на 15.04.1991 були зареєстровані та проживали: голова сім`ї ОСОБА_3 , 1932 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , 1935 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На сьогоднішній день ніхто крім позивачки на вказане господарство не претендує.

У своїй позовній заяві адвокат Петричка О.Є., який діє в інтересах позивачки, просив суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який залишився після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Будилів Снятинського району Івано-Франківської області.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, представник позивачки подав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області Анатійчук В. в судове засідання не з`явився, подав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника відповідача, проти задоволення позову не заперечив.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 16 червня 1962 року Устівською сільською Радою Снятинського району Станіславської області, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що в книзі записів актів громадянського стану зроблено відповідний актовий запис за № 51. Батьком дитини записаний ОСОБА_3 , а матір`ю - ОСОБА_4 .

Згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 12 жовтня 1980 року Устянською сільською Радою Снятинського району, ОСОБА_6 , 1959 р.н. та ОСОБА_1 , 1962 р.н., уклали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за № 40. Прізвище після укладення шлюбу чоловіка - ОСОБА_6 , дружини - ОСОБА_1 .

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 04 червня 1996 року Будилівською сільською Радою Снятинського району, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з довідкою № 1447/02-14 від 03.09.2024, виданою державним нотаріусом Першої Снятинської державної нотаріальної контори Білоконь К.С., спадкоємцем за законом на все майно після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , був її чоловік ОСОБА_3 .

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 27 січня 2022 року Снятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 70.

Відповідно до копії заповіту від 16.02.2009, посвідченого секретарем Будилівської сільської ради, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті все своє майно, що буде йому належати, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, а також все те, на що він за законом буде мати право заповів ОСОБА_1 , 1962 року народження.

Згідно з копією заяви до Першої Снятинської державної нотаріальної контори № 466 від 18.07.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , звернулась до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 .

Згідно з копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 69492924 від 18.07.2022, за № 69480865 зареєстрована спадкова справа після смерті ОСОБА_3 .

З копії довідки № 274 від 18.07.2022, виданої старостою старостинського округу № 6 виконавчого комітету Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, вбачається, що на день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в житловому будинку в АДРЕСА_1 був зареєстрований лише померлий - ОСОБА_3 .

Згідно з копією заяви до Першої Снятинської державної нотаріальної контори № 105 від 08.02.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , звернулась до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 .

Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 172/02-31 від 30 січня 2024 року, державним нотаріусом Першої Снятинської державної нотаріальної контори Білоконь К.С. відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жительці АДРЕСА_2 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що вона не надала правовстановлюючий документ, який би підтверджував право власності спадкодавця на спадковий житловий будинок.

Згідно з довідкою № 01-03/9/33/506 від 21.08.2024, виданою Старостинським округом № 6 с. Будилів Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, станом на 15.04.1991 в господарстві в АДРЕСА_1 , були зареєстровані: голова сім`ї ОСОБА_3 , 1932 р.н., та дружина ОСОБА_4 , 1935 р.н. Господарство відносилось до суспільної групи - колгоспний двір.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 394937887 від 14.09.2024, право власності на житловий будинок, що є предметом позову не зареєстровано.

Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачкою свого права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, правовстановлюючий документ на який відсутній. Вказані правовідносини регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено судам, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;

в) у випадках, коли за рахунок майна колгоспного двору було внесено вклад у кредитну установу на ім`я члена двору, його частка має бути зменшена на суму вкладу, а якщо вклад перевищує належну цьому члену частку, з нього стягуються відповідні грошові суми на користь інших членів колгоспного двору;

г) згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право на майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення питань землекористування.

Відповідно до ч. 1 ст. 120, ч. 2 ст. 123 ЦК Української РСР від 18.07.1963 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності, розмір частки члена колгоспного двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі (п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»). Тому спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за одержанням свідоцтва в будь-який час після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Неодержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його права на спадкування.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Водночас, згідно з наведеною Постановою при розгляді справ даної категорії слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи, наявність в матеріалах спадкової справи повідомлення нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР від 18.07.1963 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ЦК УРСР) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Частинами 1, 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З наведених матеріалів справи судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_3 . Спадщину позивачка прийняла у встановленому законом порядку, оскільки подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк, встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України. Позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки належні її покійному батькові. Однак на спадковий житловий будинок позивачка отримала від нотаріуса відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що у неї відсутній правовстановлюючий документ, який би підтверджував право власності спадкодавця на спірний будинок, а тому ОСОБА_1 не оформила у встановленому законом порядку своїх спадкових прав та позбавлена можливості захистити своє право власності у позасудовому порядку.

Проте, суд вважає, що право позивачки, у зв`язку з тим, що остання вчинила усі передбачені законом дії для прийняття спадщини, підлягає захисту, а тому позивачка має право на звернення до суду з позовом про визнання за нею права власності на майно в порядку спадкування.

Як встановлено у судовому засіданні спадковий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав до суспільної групи «колгоспний двір», в якому станом на 15.04.1991 були зареєстровані і проживали: голова сім`ї ОСОБА_3 , 1932 р.н., та дружина ОСОБА_4 , 1935 р.н., а отже, їх частки у цьому майні були рівні та складали по 1/2 у кожного співвласника.

Після смерті одного із двох співвласників будинку - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа не заводилась, але відповідно до ч. 1 ст. 529, ст. 549 ЦК УРСР спадкоємцем за законом став її чоловік ОСОБА_3 , який фактично прийняв спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном, а відповідно став власником всього майна колгоспного двору.

Після смерті батька позивачки ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , єдиним спадкоємцем за заповітом усього належного йому майна стала позивачка, яка фактично прийняла спадщину після смерті свого батька, оскільки подала заяву про прийняття спадщини за заповітом у встановлений законом строк, а тому має право на спадкування спірного житлового будинку.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що доводи, викладені позивачкою у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, є достовірними, підтверджені належними та допустимими доказами, сумніву у суду не викликають, у зв`язку з чим позовні вимоги адвоката Петрички Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що даний спір виник виключно внаслідок дій позивачки, яким судових витрат до відшкодування заявлено не було. Отже, стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача в даному випадку буде несправедливим.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов адвоката Петрички Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який залишився після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Снятин Коломийського району Івано-Франківської області.

Рішення може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

- позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;

- відповідач: Снятинська міська рада Коломийського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: 78301, Івано-Франківська область, Коломийський район, м. Снятин, пл. Незалежності, буд. 1, код ЄДРПОУ 04054240.

Суддя Іван ПОСОХОВ