Постанова від 12.05.2025 по справі 354/1498/21

Справа № 354/1498/21

Провадження № 22-ц/4808/424/25

Головуючий у 1 інстанції Остап`юк М. В.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.,

суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.

з участю секретаря Кузнєцова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Неште Алли Іванівни на заочне рішення Яремчанського міського суду від 13 лютого 2024 року, у складі судді Остап`юк М.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про усунення перешкод у користуванні майном,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 та Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про усунення перешкод в користуванні домоволодінням.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що їй та її чоловіку ОСОБА_1 , як подружжю, рішенням виконкому Яремчанської міської ради народних депутатів від 12 липня 1989 року №83 надано земельну ділянку, площею 0,06 га у АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку та господарських споруд. Її чоловік, ОСОБА_1 , побудувавши житловий будинок в 1991 році, отримав свідоцтво про право власності на нього. Житловому будинку присвоєно номер та адреса: АДРЕСА_1 . Вказане домоволодіння було спільною сумісною власністю подружжя. Після смерті чоловіка позивачка отримала у 2003 році свідоцтво про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок із відповідними господарськими будівлями і спорудами. З того часу вона ввесь час проживає в житловому будинку разом із дочкою та онуками.

У квітні 2021 року позивачка звернулась до землевпорядної організації для обмірів земельної ділянки, відведеної для обслуговування її домоволодіння, з метою її подальшої приватизації. Тоді дізналася, що більша частина земельної ділянки, яку вона має намір приватизувати, вже приватизована її сином ОСОБА_1 . Зазначала, що останній приватизував земельну ділянку у 2018 році без її відома та без правових підстав.

Вважала незаконною приватизацію більшої частини земельної ділянки, оскільки це перешкоджає їй набути право власності на належну їй землю, володіти та користуватися ділянкою, яка призначена для обслуговування її власного житлового будинку та господарських будівель і споруд. Вказувала, що її син ОСОБА_1 жодних будівель чи споруд не має у власності, згоди на відведення для подальшої приватизації землі він у позивачки не отримував.

Позивачка вважала, що рішення Яремчанської міської ради від 24.05.2018 №342-22/2018 в частині пункту 2.8, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0687 га, кадастровий номер 2611000000:02:006:0102, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на ім`я ОСОБА_1 , жителя м. Кам`янець-Подільський та передачі її йому у власність - незаконним, прийнятим з перевищенням службових повноважень посадовими особами органу місцевого самоврядування.

Просила визнати незаконним та скасувати вказане рішення, скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі; скасувати реєстрацію права власності на цю земельну ділянку ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Заочним рішенням Яремчанського міського суду від 13 лютого 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про усунення перешкод у користуванні майном задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні ОСОБА_2 домоволодінням АДРЕСА_1 шляхом визнання незаконним та скасування пункту 2.8 рішення Яремчанської міської ради від 24.05.2018 №342-22/2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0687 га з кадастровим номером 2611000000:02:006:0102 ОСОБА_1 ; скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0687 га з кадастровим номером 2611000000:02:006:0102 в Державному земельному кадастрі та скасування реєстрації права власності на цю земельну ділянку, реєстраційний запис №26791718 від 13.06.2018 року в Державному реєстрі речових прав, припинивши право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0687 га з кадастровим номером 2611000000:02:006:0102.

Ухвалою Яремчанського міського суду від 07 лютого 2025 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення суду від 13 лютого 2024 року по справі №354/1498/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування залишено без задоволення.

Представник ОСОБА_1 адвокат Неште А.І. на вказане рішення суду подала апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду винесено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм земельного права, суд не повно з`ясував обставини справи та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам.

Зазначає, що в ході судового розгляду судом не досліджено, а позивачем не доведено, яким чином позивачка набула право власності на земельну ділянку, якою площею та які перешкоди були для здійснення реєстрації права на земельну ділянку в Державному реєстрі.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.11.2003 спадкоємцем майна ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина (мати відповідача) ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке видано вказане свідоцтво, складається з житлового цегляного будинку, житловою площею 51,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважає, що нотаріусом не враховано частки неповнолітніх дітей, за якими закріплювався безумовний принцип (обов`язкової частки) прийняття ними спадщини.

06.10.2017 відповідач ОСОБА_1 написав заяву до Яремчанської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0687 га. На підставі даної заяви 26.10.2017 орган місцевого самоврядування прийняв рішення про надання дозволу на розробку документації із землеустрою.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , розроблений ФОП ОСОБА_3 , відповідав законодавству. Документація пройшла перевірку уповноважених осіб Держгеокадастру в результаті порушень не виявлено та земельна ділянка була зареєстрована в Дерджавному земельному кадастрі з присвоєнням їй кадастрового номеру 2611000000:02:006:0102.

Зазначає, що позивачка ввела суд в оману, що такі дії відповідача були здійснені всупереч її волі, оскільки вона власноручно погодила межі земельної ділянки ОСОБА_1 , поставила свій підпис та вказала паспортні дані.

Згідно з будівельним паспортом, схемою виносу в натуру меж земельної ділянки і розбивки будівель та Акту меж земельної ділянки і розбивки будівель, на підставі рішення Яремчанської міської ради народних депутатів №88 від 12.07.1989, за спадкодавцем позивачки була закріплена земельна ділянка площею 0,06 га. Проте відповідно до схеми розміщення земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивачка, одразу ж після рішення суду, приватизувала земельну ділянку площею 0,0888 га, що на 0,0288 га більше, ніж площа закріплена за житловим будинком. Вказане підтверджується відомостями, внесеними до ДКЗ, після приватизації позивачкою земельної ділянки у 2024 році. Таким чином вважає, що позивачка діяла умисно з метою позбавити відповідача права на земельну ділянку, надану йому законно.

Зазначає, що позивачка достеменно знала, але не повідомила суд про те, що на земельній ділянці відповідача стоїть незавершений житловий будинок, який збудував останній та почав виготовляти документи для введення його в експлуатацію.

Вважає, що позивачкою пропущено строк позовної давності з моменту коли вона дізналася про порушення свого права, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Позивачка не подавала клопотання про залучення спеціаліста для здійснення земельно-технічної експертизи з необхідністю визначення точного місцезнаходження земельних ділянок, а також встановлення факту наявності чи відсутності перетину земельних ділянок.

Враховуючи відсутність належних доказів накладення меж належних сторонам земельних ділянок, у зв`язку з відсутністю даних щодо фактичного користування спірною земельною ділянкою, відсутні підстави для скасування рішення Яремчанської міської ради від 24.05.2018 №343-22/2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06787 га, кадастровий номер 2611000000:02:006:0102 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та відповідно скасування державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК і скасування державної реєстрації права власності та земельну ділянку.

Судом першої інстанції не враховано відсутність доказів, висновку експерта чи спеціаліста, які б підтверджували про порушення прав позивачки ОСОБА_2 на земельну ділянку чи домоволодіння.

Позивачкою не заявлено вимоги щодо скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку відповідача не є ефективним способом захисту прав.

Просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник ОСОБА_2 адвокат ЛейбюкВ.П.подав відзивна апеляційнускаргу,в якому заперечив доводи апеляційної скарги. Вважає, що обставини справи судом встановлено правильно та постановлено рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права. Просив рішення суду залишити без зміни.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Неште А.І. підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній мотивів.

ОСОБА_2 та її представник адвокат Лейбюк В.П. заперечили доводи апеляційної скарги, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник Яремчанської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відтак суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Яремчанської міської ради.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що передача у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 земельної ділянки до площі якої включено частину земельної ділянки, що є у володінні позивачки ОСОБА_2 в силу закону, порушує право позивачки на власність, позбавляє її права на вільне володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, відведеною для обслуговування її житлового будинку та господарських будівель і споруд, розміщених на ній.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власницею житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.12.2003 року № 2298231.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.11.2003 року № 82, нотаріально посвідченого державним нотаріусом Першої Коломийської державної нотаріальної контори Петрук О.Л., зареєстрованого в реєстрі № 309, ОСОБА_2 успадкувала як дружина, після смерті свого чоловіка ОСОБА_1 майно, яке складається з житлового цегляного будинку, житловою площею 51,8 кв. м, зазначеного літерою «А», що знаходиться в АДРЕСА_1 , з наступними господарськими будівлями та спорудами: «Б, В» - сараї, «Г» - вбиральня, «І» - замощення, що належали померлому на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Яремчанської міської ради 25 лютого 1991 року за № 4614 та зареєстрованого в Коломийському МБТІ 25 лютого 1991 року за №1764 в реєстрову книгу №9.

Будівельний паспорт на вказане домоволодіння містить проект забудови земельної ділянки, Схему виносу в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель, сформованої 10 вересня 1989 року, та Акт виносу в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель, складений архітектором відповідно до якого на підставі рішення виконкому Яремчанської районної Ради народних депутатів № 83 від 12.07.1989 року і у відповідності із проектом забудови земельної ділянки в присутності представника виконкому, встановлено в натурі межі земельної ділянки площею 0,06 га, виділеної чоловікові Позивачки ОСОБА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 .

Позивачка не зареєструвала право власності на земельну ділянку, відведену для обслуговування домоволодіння у Державному реєстрі.

Рішенням Яремчанської міської ради від 26.10.2017 № 272-17/2017 відповідачу ОСОБА_1 сину позивачки ОСОБА_2 , надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0, 0687 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 .

26.03.2018 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Яремчанського міського голови з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0, 0687 га в АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 2611000000:02:006:0102.

Рішенням сьомого скликання двадцять другої сесії Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 24.05.2018 № 342-22/2018 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0, 0687 га з кадастровим номером 2611000000:02:006:0102, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , та передано її у власність.

Як вбачається із Ситуаційної схеми земельна ділянка, яка передана у власність відповідача більшою площею накладається на земельну ділянку позивачки, що відведена для обслуговування її житлового будинку, в тому числі і на ту частину земельної ділянки де розташовані об`єкти нерухомості, що належать на праві власності позивачці (т.1, а.с.27).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно з пунктом «б» статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, серед іншого, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до частин першої, третьої статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 118 ЗК України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри (ч. 6 ст. 118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Частиною 9 вищевказаної статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до статті 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно зі статтею 125 ЗК України, (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Вимоги про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 592/10260/16 (провадження № 61-5017св19).

Відповідно до вимог статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Згідно з частиною першою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

За приписами ч. 1,2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як долученим стороною позивачки Ситуаційним планом розташування земельних ділянок в АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 234) так і долученим до апеляційної скарги представником відповідача Схемою розташування земельних ділянок (т.2 а.с.123) встановлено та не заперечується сторонами, що при передачі відповідачу ОСОБА_1 земельної ділянки у власність має місце накладка його земельної ділянки площею 0,0687 га із земельною ділянкою ОСОБА_2 , яка виділена у відповідності із проектом забудови земельної ділянки в натурі для будівництва індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 та перебуває у її користуванні.

Згідно ситуаційного плану площа захоплення відповідачем земельної ділянки становить 0,0272 га, а згідно Схеми розташування земельних ділянок площа накладки земельних ділянок становить 0,0040 га.

Отже наданими сторонами доказами факт накладення земельних ділянок що перебуває у володінні ОСОБА_2 та земельної ділянки переданої у власність ОСОБА_1 підтверджено.

Відтак посилання в апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 про те, що належні докази накладення меж належних сторонам земельних ділянок у матеріалах справи відсутні є необґрунтованими.

Окрім того, відповідач ОСОБА_1 ні в апеляційній скарзі ні під час розгляду справи в апеляційній інстанції не ставив питання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи на предмет наявності чи відсутності перетину земельних ділянок, а на підтвердження доводів апеляційної скарги надав Схему розташування земельних ділянок, у якій відображено накладення земельних ділянок сторін.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення прав позивачки в результаті приватизації відповідачем частини земельної ділянки, яка виділена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд належних на праві власності відповідачці та перебуває у її користуванні.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту в даній справі. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка посилалася на те, що у квітні 2021 року вона звернулася до землевпорядної організації для обмірів земельної ділянки необхідної для обслуговування житлового будинку з метою приватизації для внесення ділянки в кадастрову карту та присвоєння кадастрового номера і саме тоді їй стало відомо що відповідач - її син ОСОБА_1 у 2018 році приватизував частину земельної ділянки для обслуговування її власного будинку.

Після скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2611000000:02:006:0102 на ім`я ОСОБА_1 позивачка вправі реалізувати своє право на оформлення права власності на земельну ділянку необхідну для обслуговування належного їй на праві власності житлового будинку.

З огляду на те, що про порушення свого права позивачка дізналася у квітні 2021 року звернувшись до землевпорядної організації з метою виготовлення технічної документації на земельну ділянку, тому саме з цього часу слід відраховувати початок перебігу строку позовної давності. Відтак звернувшись до суду у листопаді 2021 року ОСОБА_2 не пропустила строк звернення з позовом до суду, передбачений ст. 257 ЦК України.

Та обставина, що позивачка погодила технічну документацію виготовлену відповідачем на земельну ділянку у 2018 році, не дає підстав для висновку, що саме з того часу вона дізналася про порушення свого права, оскільки земельні ділянки сторін не розмежовані, а позивачка продовжувала користуватися своєю земельною ділянкою виділеною для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд.

Доказів на спростування зазначених обставин стороною відповідача не надано.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що з тексту свідоцтва про право на спадщину встановлено, що воно видано в цілому дружині спадкодавця ОСОБА_2 , однак нотаріусом не враховано частки неповнолітніх дітей, є необґрунтованими. Зібраними доказами в справі встановлено, що батько відповідача ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про право на спадщину державним нотаріусом видано Вінтоняк Д.Д. 07 листопада 2003 року, тобто в період часу коли відповідач ОСОБА_1 був повнолітнім та міг особисто звернутися до нотаріуса із заявою про оформлення спадкових прав після смерті батька чи оспорити свідоцтво про право на спадщину видане його матері ОСОБА_2 , однак доказів вчинення таких дій представником апелянта суду не надано.

Колегія суддів також зауважує, що представник апелянта, посилаючись на те, що суд розглянув справу, належним чином не повідомивши відповідача ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 376 ЦПК України не ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, натомість просить рішення суду скасувати а справу направити в суд першої інстанції на новий розгляд. При цьому апелянтом будь-яких доказів на спростування обґрунтованості висновків суду першої інстанції, які б давали підстави для ухвалення нового рішення, не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Неште Алли Іванівни залишити без задоволення, а рішення Яремчанського міського суду від 13 лютого 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 травня 2025 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: І.В. Бойчук

О.О. Томин