Ухвала від 16.05.2025 по справі 177/1197/25

Справа № 177/1197/25

Провадження № 2/177/853/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2025 м. Кривий Ріг

Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Суботіна С. А. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду 14.05.2025 із указаним позовом та просила зняти арешт з усього майна (невизначене майно), яке належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , шляхом скасування запису про обтяження арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 4599, зареєстрований 05.05.2004 № АА 496013 реєстратором: Перша криворізька державна нотаріальна контора, м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, 5. Підставою обтяження вказано постанову АА-496013, 23.04.2004, ВДВС Криворізького РУЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України та ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, у порядку цивільного судочинства,виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість,добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

У ч. 1 ст. 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 447 Розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші ж особи, які є власниками (володільцями) майна (відмінні від боржника) і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Тобто, законодавством визначено, що з позовом про зняття арешту з майна можуть звернутися інші особи, відмінні від сторін виконавчого провадження, якщо вважають, що такий арешт порушує їх права. Натомість сторони виконавчого провадження мають право на захист порушених прав у порядку визначеному ст. 447 ЦПК України, тобто шляхом подання відповідної скарги на дії, рішення чи бездіяльність ДВС.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2021 у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.09.2021 у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21) зазначено, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій не врахували того, що вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.09.2021 у справі № 234/18525/19 (провадження № 61-10369св20) та від 20.10.2021 у справі № 236/789/21 (провадження № 61-11689св21) вказано, що в разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченомуРозділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбаченоЗаконом України "Про виконавче провадження". Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ця особа не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченомуРозділом VII ЦПК України. Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першоїстатті 255 ЦПК України. Отже, суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу по суті та не врахували того, що арешт накладено на майно позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, а отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першоїстатті 255 ЦПК України.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №904/51/19 (провадження №12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільногосуду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 (провадження №61-4726сво19), у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі №127/11276/20 (провадження №61-882св21) та у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №369/3757/20 (провадження №61-3588св21), підстав відступити від зазначених висновків судом не встановлено".

Отже, позивач ОСОБА_1 , будучи боржником у виконавчому провадженні в рамках якого накладено арешт на її майно, не може бути позивачем у справі щодо зняття арешту майна, накладено в рамках виконавчого провадження де вона є стороною - боржником, а справа за таким позовом не підлягає розгляду в позовному провадженні. Про те, що арешт, про зняття якого ставить питання ОСОБА_1 , накладено в рамках виконавчого провадження де саме вона є боржником, свідчать відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно з номер обтяження 4599, згідно з яким арешт накладено на підставі постанови ВДВС Криворізького РУЮ АА 496013 від 23.04.2004 щодо невизначеного майна, всього нерухомого майна ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження в справі якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Беручи до уваги викладене, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 , у зв`язку з неможливістю його розгляду в порядку позовного провадження. Роз`яснити позивачу право на реалізацію порушеного права в порядку визначеному ст. 447 ЦПК України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, 258-261 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі разом позовними матеріалами надіслати позивачу не пізніше наступного дня після її постановлення. Копію позовної заяви залишити в суді.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання та підписання суддею.

Суддя: