Постанова від 12.05.2025 по справі 909/978/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2025 р. Справа №909/978/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.,

СуддівГалушко Н.А.,

Якімець Г.Г.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія текстиль груп" б/н від 06.02.2025 (вх. суду від 06.02.2025 № 01-05/322/25)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2025 (повний текст складено 23.01.2025, суддя І. М. Скапровська)

у справі № 909/978/24

за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія текстиль груп",

м. Івано-Франківськ

про: стягнення 292 972, 50 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія текстиль груп" про стягнення 292 972, 50 грн, з яких: 172 972,50 грн - пені та 120 000,00 грн - штрафу та судового збору.

В обґрунтування позову позивач вказав на те, що відповідач всупереч вимогам ЦК України, ГК України та умовам договору №2310000090 про закупівлю товарів від 30.10.2023, не поставив товар у визначені в Договорі строки, як наслідок, відповідно до умов договору, відповідачу нараховано заявлені до стягнення штрафні санкції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2025 у справі № 909/978/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія текстиль груп" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 171 030 грн пені, 120 000,00 грн штрафу та 3 492,36 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, а відповідачем не спростовано факту невиконання у обумовлені строки зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору, вимога позивача є обґрунтованою в частині стягнення 171 030 грн пені та 120 000,00 грн - штрафу .

В решті позовних вимог суд першої інстанції відмовив, оскільки суду не доведено того факту, що на прийнятий товар 19.06.2024, 20.06.2024, 26.06.2024, до позивача не перейшло право власності на придбаний товар. Суд попередньої інстанції вказав, що складання позивачем актів вхідного контролю через 5 днів після переходу права власності на товар не повинно лягати тягарем на відповідача у вигляді нарахування пені та штрафу за ці дні, адже поставка відбулась у день переходу права власності на товар відповідно до п. 5.6. Договору.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія текстиль груп" звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить частково скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2025 року у справі № 909/978/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія текстиль груп" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 171 030 грн пені, 83 965,00 грн штрафу. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Скаржник стверджує, що положення пункту 7.4. Договору в частині стягнення штрафу за порушення строку поставки продукції не узгоджується з приписами частини 2 статті 231 ГК України, відповідно до якої у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Апелянт вважає, що враховуючи те, що за порушення негрошового зобов`язання за (порушення строків виконання зобов`язання) законом передбачено нарахування пені у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, визначений сторонами розмір штрафних санкцій не відповідає приписам закону.

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія текстиль груп» в повному обсязі та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2025 у справі №909/978/24 залишити без змін.

Позивач зазначає, що умовами укладеного договору сторони погодили та встановили розмір штрафних санкцій (пені та штрафу) за порушення виконання відповідачем зобов`язання, тому твердження відповідача про зменшення судом розміру штрафних санкцій до законодавчо визначеного розміру передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України є безпідставним.

Рух справи в суді апеляційної інстанції:

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2025 справу № 909/978/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Галушко Н.А. та Якімець Г.Г.

Ухвалою суду від 11.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія текстиль груп" б/н від 06.02.2025 (вх. суду від 06.02.2025 № 01-05/322/25) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2025 у справі № 909/978/24; постановлено здійснювати розгляд справи № 909/978/24 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

30.10.2023 між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія текстиль груп» (Постачальник) укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №2310000090 (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця "Спеціальний робочий одяг (Костюм зварювальника)" код ДК021-2015-18130000-9 (далі - Товари), зазначені у специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору (далі - Специфікація), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари.

Ціна цього Договору становить 1 200 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 200 000,00 грн (п. 3.1. Договору).

Строк поставки, згідно додатку 1 до договору, становить 90 календарних днів з дати укладення договору, відповідно, в силу зазначеного, строк поставки настав 29.01.2024.

Згідно з п. 5.6. Договору, право власності на Товари переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі Товарів Постачальником Покупцю за видатковою накладною в місці поставки.

Приймання Покупцем Товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання Постачальником його обов?язку з поставки Товарів за цим Договором та відсутність у Покупця претензій до Постачальника щодо якості та комплектності Товарів. Такі претензії можуть бути заявлені Покупцем Постачальнику у порядку, визначеному цим Договором та чинним законодавством України (п. 5.7. Договору).

Постачальник здійснює передачу Товарів Покупцю на умовах цього Договору на підставі Акта приймання Товарів за кількістю та якістю, складеному в 3 (трьох) примірниках (2 (два примірника для Покупця, 1 (один) примірних для Постачальника) щодо приймання Товарів, в якому зазначається: місце і дата складання Акта приймання Товарів за кількістю та якістю, реквізити цього Договору (абз. 3 п. 5.13. Договору).

За порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад 30 (тридцять) днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено (п. 7.4. Договору).

З наявних у матеріалах справи копій видаткових накладних №199 від 19.06.2024, №200 від 20.06.2024, №210 від 26.06.2024, судами встановлено те, що відповідач отримав товар у періоди і на суму означену у них.

Отже, з урахуванням того, що строк поставки настав 29.01.2024, а право власності на товар в силу умов договору, зокрема п. 5.7, перейшло до позивача 19.06.2024, 20.06.2024 та 26.06.2024, строк поставки відповідачем порушено.

Позивач направляв відповідачу претензію від 15.07.2024 із вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок АТ "Укртрансгаз" штрафні санкції у загальному розмірі 292 972,50 грн, з яких: 172 972,50 грн - пеня та 120 000,00 грн - штраф, нарахованої відповідно до п. 7.4. Договору, яка залишена відповідачем поза увагою.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Предметом апеляційного оскарження у цій справі є рішення суду першої інстанції в частині присудженого до стягнення штрафу в розмірі 120 000,00 грн.

Так, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на те, що умовами п. 7.4 договору сторони передбачили інший розмір штрафу, ніж визначено законом, а саме абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України.

Як було зазначено вище, пунктом 7.4. Договору сторони погодили, що за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад 30 (тридцять) днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Отже, частина четверта статті 231 ГК України наділяє сторін правом застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У контексті доводів апеляційної скарги колегія суддів звертається до постанови Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, де сформовано правовий висновок щодо питання застосування частини четвертої статті 231 ГК України у подібних правовідносинах (спір виник з договору купівлі-продажу та внаслідок порушення відповідачем умов Договору, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення штрафу). Так, суд касаційної інстанції зазначив, що:

«Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання».

Дана правова позиція щодо застосування норми частини четвертої статті 231 ГК України у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, що підтверджується низкою постанов Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 25.06.2018 у справі № 912/2483/17, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 04.05.2023 у справі № 910/21298/21, від 02.10.2024 у справі № 910/4273/22, у яких розглядались, зокрема, вимоги про стягнення пені, штрафу за порушення виконання негрошового зобов`язання, розмір яких установлений умовами договору.

Отже, розмір штрафу за порушення як грошових, так і негрошових зобов`язань може встановлюватись в договорі за згодою сторін.

Разом з тим, колегія апеляційного суду враховує, що пункт 7.4 Договору, яким покладається на відповідача відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено, відповідачем не оспорюється, а відтак у силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину.

Крім цього, апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18, оскільки в згаданій справі сторони не погодили розмір штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов`язання у договорі, а лише зазначили про їх нарахування відповідно до частини шостої статті 231 ГК України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 120 000,00 гривень штрафу.

Щодо задоволення позовних вимог про стягнення 171 030 грн пені та відмови у задоволенні решти позовних вимог, то такі знаходяться поза межами апеляційного перегляду в розумінні ч.4 ст. 269 ГПК України, колегія суддів під час розгляду справи не встановила порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права на момент ухвалення судового рішення місцевим господарським судом в даних частинах, що є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2025 у справі № 909/978/24 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції:

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтами судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 252, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія текстиль груп" б/н від 06.02.2025 (вх. суду від 06.02.2025 № 01-05/322/25) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2025 у справі № 909/978/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддяН.А. Галушко

суддяГ.Г. Якімець