Постанова від 15.05.2025 по справі 916/5190/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/5190/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025

по справі №916/5190/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЕТЮД"

про стягнення 10 519, 28 грн,

(суддя першої інстанції: Деркач Т.Г., дата та місце ухвалення рішення: 13.02.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса),

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (далі ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЕТЮД (далі ОСББ «ЕТЮД») боргу за Договором за поставлений природний газ у квітні та у травні 2024 року у загальній сумі 10 519,28 грн, у тому числі: основний борг у сумі 9 435,06 грн; 3% річних у сумі 81,37 грн; пеня - 706,71 грн; інфляційні втрати - 296,14 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422, 40 грн.

Позивач вказував, що через відсутність постачальника природного газу ОСББ ЕТЮД автоматично, відповідно до вимог закону, було включено до реєстру споживачів Позивача як постачальника останньої надії. За таких обставин має місце укладення між сторонами Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії. Відповідно до даних інформаційної платформи обсяг спожитого природного газу Відповідачем становить: з 16.04.2024 по 30.04.2024 0,19800 тис. м. куб.; з 01.05.2024 по 18.05.2024 0,23761 тис. м. куб.

Відповідно до умов договору Позивач направив Відповідачеві рахунки на оплату спожитого природного газу, натомість оплата таких рахунків з боку Відповідача здійснена не була. Через несплату боргу Позивач звернувся до суду про стягнення з ОСББ ЕТЮД суми боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 по справі №916/5190/24 позов задоволено частково, стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЕТЮД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України борг за Договором за поставлений природний газ у квітні та у травні 2024 року у загальній сумі 3640, 86 грн, у тому числі: основний борг у сумі 3466,10 грн; 3 % річних у сумі 29,85 грн; пеня 36,42 грн; інфляційні втрати у сумі 108,49 грн, а також судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 838,42 грн., в задоволенні решти вимог відмовлено.

В своєму рішенні господарський суд дійшов висновку, що ОСББ ЕТЮД є колективним побутовим споживачем природного газу, у зв`язку з чим для визначення вартості спожитого Відповідачем газу мають бути використані ціни постачальника останньої надії, встановлені для населення (https://gas.ua/uk/home/slr). Відповідно до архіву ціни постачальника останньої надії у квітні та травні 2024 року для побутових споживачів було встановлено ціну 7,95689 за 1 куб.м.

Беручи до уваги, що Відповідач спожив за вказаний Позивачем період усього 435,61 куб.м.: з 16.04.2024 по 30.04.2024 0,19800 тис. м. куб.; з 01.05.2024 по 18.05.2024 0,23761 тис. м. куб., вартість газу, що підлягає стягненню з Відповідача становить 3 466,10 грн (у квітні 1575, 46 грн, у травні 1890,64 грн).

Так, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 3466,10 грн.

Окрім того, Позивач заявив до стягнення з Відповідача 706,71 грн пені; трьох процентів річних у сумі 81,37 грн; інфляційних втрат у сумі 296,14 грн. Суд першої інстанції, з урахуванням перерахованої суми боргу, дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача пені у розмірі 36,42 грн., суми інфляційних втрат в розмірі 108,49 грн та 3 % річних на суму 29,85 грн.

Позивач не погодився з рішенням Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 у справі №916/5190/24 у частині відмови у задоволенні позову, а саме: 5968,96 грн основного боргу; 51,52 грн - три проценти річних; 670,29 грн пені, 187,65 грн інфляційних, у зв`язку з чим звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Позивач вказує, що положеннями п. 37 ч. 1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено поняття «споживач» - це фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини. Крім того, положеннями п. 34 ч. 1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено поняття «побутовий споживач» - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Також ТОВ «ГК «Нафтогаз України» Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500.

Разом з тим, суд першої інстанції не застосував у рішенні п. 34, п. 37 ч. 1 ст.1, абзц. 2 ст. 2 Закону України «Про ринок природного газу», дійшов неправильних висновків, що виходячи з визначених термінів, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем, тобто юридичною особою, що об`єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку.

Апелянта зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та зробив неправильно висновки, що ОСББ має право виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг, оскільки згідно з цим Законом ОСББ має право виступати колективним споживачем виключно за умови прийняття рішення загальних зборів. Проте, такого рішення загальних зборів матеріали справи не містять.

Заявник апеляційної скарги звертає увагу, що Позивач та Відповідач, як суб`єкти ринку природного газу, мають цілодобово право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей. Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Крім того, Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Позивач зазначає, що об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

На думку Апелянта, суд першої інстанції не врахував, що Відповідач, є лише користувачами інформаційної платформи, відомості до якої вносяться оператором ГТС. Якщо Відповідач вважав, що внесені до платформи відомості є недостовірними чи містять помилку він не був позбавлений права та можливості звернутись до оператора системи, який наділений відповідними повноваженнями, для уточнення чи виправлення інформації на платформі, подавши для цього відповідний пакет документів. При цьому судом першої інстанції не враховано, що Оператором ГТС Відповідача віднесено до категорії ТКЕ (виробник теплової енергії) і ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" для цієї категорії щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102 незалежно від організаційно-правової форми юридичної особи (аналогічна позиція висловлена у постанові Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 922/673/24, яка залишена без змін Верховним Судом

Суд першої інстанції не врахував, що Оператором ГТС обґрунтовано було відносено на інформаційній платформі Відповідача як не побутового споживача (протилежні докази відсутні). Через відсутність інших постачальників Відповідача внесено до реєстру постачальника «останньої надії» (встановлено судом і не заперечується Відповідачем). У зв`язку з споживанням газу між Відповідачем та Позивачем автоматично укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», який затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501. Такий типовій договір є публічним договором і укладається поза волею Позивача і саме умови цього договору потрібно виконувати сторонам договору, адже такий договір є спеціальним правовим інститутом на ринку природного газу, умови якого затверджені державним регулятором. Такий договір спрямований на захист підприємств, установ, організацій, всіх юридичних осіб в опалювальний період, аби останні не залишилися без газу (у разі відсутності у них укладеного іншого договору на постачання газу). Сам же по собі механізм «останньої надії» на ринку природного газу застосовується для безперервності для постачання ресурсу споживачам з метою створення загальної безпеки постачання природнього газу. У свою чергу, вказане означає, що постачальник «останньої надії» має своєчасно контрактувати та оплачувати достатні обсяги ресурсу для задоволення реактивних потреб споживачів на ринку, які Позивач не в змозі спрогнозувати завчасно, а це потребує значної вільної грошової маси, адже контактування газу відбувається за ринковими цінами. Тому Позивач як постачальник «останньої надії» не має права відмовити у постачанні газу, але не може постачати газ у рамках типового договору № 2501 для юридичних осіб за цінами як для населення або за цінами, що вказані у інших договорах з іншими постачальниками, адже це призведе не тільки до збитків Позивача, але й до банкрутства

Крім того, Апелянт вказує, оскільки суд першої інстанції безпідставно частково відмовив у стягненні основного боргу, то й суми пені, 3% річних, інфляційні розраховані судом неправильно, адже необхідно було нараховувати санкції від всієї суми боргу, як це зроблено у позові.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 по справі №916/5190/24, встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, вирішено розглянути апеляційну скаргу ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 по справі №916/5190/24 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

17.03.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСББ «ЕТЮД» надійшли письмові пояснення по справі, в яких Відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив скаргу залишити без задоволення.

Відповідач зазначив, що доводи скаржника є безпідставними та необґрунтованими, а рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 у справі №916/5190/24 є обґрунтованим і законним.

Також ОСББ «ЕТЮД» звернуло увагу, що газ, який у квітні-травні 2024 року постачався ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України до ОСББ «ЕТЮД», використовувався виключно для забезпечення власних потреб співвласників житлових приміщень - для приготування їжі шляхом спалювання газу у побутових газових плитах.

Крім того, Відповідач зазначив, що він виконав рішення суду першої інстанції у повному обсязі та сплатив на банківський рахунок позивача визначену судом суму - 3 640,86 грн згідно платіжного доручення №1265 від 24.02.2025.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (Постачальник) та ОСББ «ЕТЮД» (Боржник) було укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії, який затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501 (далі Договір).

Згідно з матеріалами справи на ринку природного газу Відповідач ідентифікується за ЕІС-кодом 56XQ00010FD0N004.

В інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XQ00010FD0N004 - ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "ЕТЮД" був закріплений за постачальником останньої надії ТОВ ГК Нафтогаз України (ЕІС-код 56Х930000008780В) у період з 16.04.2024 по 18.05.2024.

Згідно з відомостями з інформаційної платформи Відповідача було віднесено до категорії непобутових споживачів з цифрою 1.

Обсяг природного газу, використаний Відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію позивача як постачальника останньої надії ТОВ ГК Нафтогаз України (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить:

- з 16.04.2024 по 30.04.2024 0,19800 тис. м. куб.;

- з 01.05.2024 по 18.05.2024 0,23761 тис. м. куб.

Факт включення Відповідача до реєстру споживачів ТОВ ГК Нафтогаз України як постачальника останньої надії та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля Позивача як постачальника останньої надії з наведених підтверджується:

- листом оператора ГТС від 14.10.2024 № ТОВВИХ-24-15636 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00010FD0N004;

- довідкою форми 10, виданою АТ ОДЕСАГАЗ.

Відповідно до п. 4.1 Договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Доданим документом - Архівом ціни постачальника останньої надії для непобутових споживачів встановлено ціни, за якими Позивач нарахував Відповідачу вартість спожитого природного газу за відповідні періоди: з 16.04.2024 по 30.04.2024, з 01.05.2024 по 18.05.2024.

Відповідно до пункту 4.3 Договору Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено). На виконання вказаного пункту Позивач направляв на адресу Відповідача відповідні рахунки, копії яких додані до матеріалів справи, на оплату поставленого природного газу.

Згідно з матеріалами справи, до ОСББ ЕТЮД 21.12.2024 від ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України (лист 119/4.1.3-67171-2024 від 13.12.2024) надійшли документи на оплату природного газу: рахунок від 10.05.2024 №15831 на оплату спожитого газу у квітні 2024 року в кількості 198 кубічних метрів на загальну суму з ПДВ - 4324,98 грн; рахунок від 10.06.2024 №19701 на оплату спожитого газу у травні 2024 року в кількості 237,61 кубічних метрів на загальну суму з ПДВ - 5110,08 грн.

Однак Відповідач борг не сплатив, що і стало підставою для звернення ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до Господарського суду Одеської області з відповідними позовними вимогами.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

Укладений між сторонами публічний Типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з визначенням, наведеним в ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496, постачальник «останньої надії», яким є Позивач, здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Відповідно до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором.

Згідно з абз.1 п.2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.

Абз.10 п.2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта в таких випадках:

- відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об`єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії»;

- відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.

Як зазначалося раніше, факт включення Відповідача до реєстру споживачів ТОВ ГК Нафтогаз України як постачальника останньої надії та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля Позивача як постачальника останньої надії з наведених підтверджується:

- листом оператора ГТС від 14.10.2024 № ТОВВИХ-24-15636 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00010FD0N004;

- довідкою форми 10, виданою АТ ОДЕСАГАЗ.

Згідно з матеріалами справи, на інформаційній платформі ОСББ «ЕТЮД» (з ЕІС-кодом 56XQ00010FD0N004) був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В), зокрема, у період з 16.04.2024 по 18.05.2024, та відповідно до відомостей, наданих Операторами ГТС та ГРМ, спожиті обсяги газу за вказані періоди становлять: з 16.04.2024 по 30.04.2024 0,19800 тис. м. куб.; з 01.05.2024 по 18.05.2024 0,23761 тис. м. куб.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В оскарженому рішенні суд першої інстанції дійшов висновків про неналежне виконання Відповідачем зобов`язань по сплаті, однак вказав про неправильність визначення ціни природного газу. Натомість, Позивач в апеляційній скарзі стверджує про помилковість таких висновків суду.

Судова колегія звертає увагу, що Відповідач у спірних правовідносинах є таким споживачем природного газу, що споживає такий виключно для забезпечення потреб та в інтересах мешканців будинків (фізичних осіб)».

Згідно з п.1. ч1. ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Статтею 22 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

У ст.22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що оплата комунальних послуг, в тому числі постачання природного газу, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку сплачує за тарифами, встановленими для населення.

У даному випадку, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку виступає колективним споживачем (замовником) послуги постачання природного газу.

Колегія суддів звертає увагу Апелянта на мету створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та його статус, закріплені у статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Так, об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Об`єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до Закону.

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Отже, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», має статус неприбутковості, та не є суб`єктом господарювання, не використовує воду та теплову енергію для власних потреб.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №916/3837/21.

Разом з цим, відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги, є колективним споживачем.

Відтак апеляційний суд вважає висновки місцевого господарського суду про те, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним побутовим споживачем, обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам законодавства.

При цьому, у відповідності до положень частини другої статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, ціна на природний газ для побутових споживачів, а також для об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних кооперативів, іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку (крім нежитлових приміщень), виробників теплової енергії - якщо вони використовують природний газ для виробництва теплової енергії для населення та уклали договір з суб`єктом ринку природного газу, на якого відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов`язки, не підлягає збільшенню від ціни, що застосовувалася у відносинах між постачальниками та відповідними споживачами станом на 24 лютого 2022 року.

Тобто, наведеними положеннями законодавець ввів мораторій протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу, в т.ч. для об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, навіть за умови включення останнього до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії».

Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що для визначення вартості спожитого Відповідачем газу мають бути використані ціни постачальника «останньої надії», встановлені для населення - https://gas.ua/uk/home/slr, а доводи Апелянта з незгодою Позивача з визначенням «категорії споживача» ОСББ та неправильного визначення ціни за газ на увагу не заслуговують.

Відповідно до архіву ціни ПОН у квітні та травні 2024 року для побутових споживачів було встановлено ціну 7,95689 за 1 куб.м.

Так, Відповідач спожив за спірні періоди усього 435,61 куб.м.: з 16.04.2024 по 30.04.2024 0,19800 тис. м. куб.; з 01.05.2024 по 18.05.2024 0,23761 тис. м. куб., вартість газу, що належить стягненню з Відповідача становить 3 466,10 грн (у квітні 1575, 46 грн, у травні 1890,64 грн).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно встановив, що заборгованість Відповідача перед Позивачем в загальному розмірі становить 3 466,10 грн, а доводи Апелянта в цій частині спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення Відповідачем зобов`язання щодо своєчасної сплати за спожитий природний газ у повному обсязі, а отже Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.5 типового договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на вищевикладене, враховуючи суму боргу та розміру пені, встановленої укладеним сторонами договором, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з Відповідача на користь позивача пені в розмірі 36,42 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Товариство нарахувало ОСББ інфляційні втрати та 3% річних. При цьому суд відзначає, що виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено іншого розміру процентів.

Здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум, колегія суддів вважає, що через неналежне виконання ОСББ перед Товариством умов договору щодо своєчасної оплати вартості поставленого газу, такими, що підлягають стягненню з Відповідача інфляційні втрати в розмірі 108,49 грн та 3 % річних на суму 29,85 грн за період з 16.04.2024 по 30.04.2024 та з 01.05.2024 по 18.05.2024, які розраховані з суми боргу у розмірі 3466,10 грн (у квітні 1575,46 грн, у травні 1890,64 грн).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 по справі №916/5190/24 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 по справі №916/5190/24 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 по справі №916/5190/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 по справі №916/5190/24 в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош