Постанова від 07.05.2025 по справі 27/135б

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року м. Харків Справа № 27/135б

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.

за участю представників сторін:

від скаржника АТ «ПУМБ» - адвокат Брижань Ю.В., довіреність від 02.11.2023

від скаржника АТ «Сенс Банк» - не з`вились

арбітражний керуючий Яуфман О.А. адвокат Сластнікова Г.О., ордер серія ВН № 1423142 від 28.03.2025

від інших кредиторів не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк (вх. №388 Д/3) та матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Сенс Банк (вх. №408 Д/3) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.02.2025 у справі №27/135б (повний текст підписано 12.02.2025 у місті Харкові), суддя Величко Н.В.

за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого Яуфман Олени Анатоліївни

про відсторонення ліквідатора за власним бажанням та про сплату винагороди та витрат за час виконання повноважень ліквідатора (вх.№ 171/25)

у справі за заявою ініціюючого кредитора: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010)

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфіш", код ЄДРПОУ 32085064

про банкрутство, -

ліквідатор: арбітражний керуючий Яуфман Олена Анатоліївна (свідоцтво № 2012 від 12.11.2021)

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Донецької області від 27.05.2009 у справі № 27/135б Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерфіш визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура строком на 12 місяців, призначений ліквідатор банкрута.

Строк ліквідаційної процедури неодноразово продовжувався та змінювався ліквідатор-арбітражний керуючий, змінювався склад суду.

Відповідно до ухвали суду від 15.11.2022 призначено ліквідатором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерфіш арбітражну керуючу Яуфман Олену Анатоліївну (свідоцтво № 2012 від 12.11.2021).

13.01.2024 від арбітражної керуючої Яуфман Олени Анатоліївни до господарського суду надійшла заява № 2 від 10.01.2025 про відсторонення ліквідаторки ТОВ "Інтерфіш" за власним бажанням та про сплату винагороди та витрат за час виконання повноважень ліквідаторки (вх.№ 171/25), звіт ліквідаторки про свою діяльність в ході ліквідаційної процедури ТОВ "Інтерфіш" у справі 27/135б з 15 листопада 2022 року до 24 грудня 2024 року з додатками за переліком (вх.№173/25).

Ухвалою господарського суду від 14.01.2025, зокрема, призначено заяву арбітражної керуючої Яуфман Олени Анатоліївни до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.02.2025 у справі №27/135б задоволено заяву арбітражної керуючої Яуфман Олени Анатоліївни про відсторонення ліквідаторки ТОВ "Інтерфіш" за власним бажанням та про сплату винагороди, та витрат за час виконання повноважень ліквідатора.

Відсторонено арбітражну керуючу Яуфман Олену Анатоліївну від виконання повноважень ліквідаторки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфіш" у справі №27/135б, за її заявою.

Затверджено Звіти арбітражної керуючої Яуфман Олени Анатоліївни від 24.12.2024 про нарахування і виплату грошової винагороди у сумі 551 250 грн за період з 15.11.2022 до 31.12.2024 за виконання нею повноважень ліквідаторки у справи №27/135б та відшкодування витрат у сумі 12333,83 грн, які виникли під час здійснення повноважень ліквідаторки ТОВ Інтерфіш в рамках справи №27/1356 за період з 15.11.2022 до 31.12.2024.

Стягнуто з кредиторів ТОВ Інтерфіш в рамках справи №27/135б грошову винагороду у сумі 551 250,00 грн та витрати у сумі 12 333,83 грн пропорційно сумам визнаних кредиторських вимог на користь арбітражної керуючої Яуфман Олени Анатоліївни.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь арбітражної керуючої Яуфман Олени Анатоліївни грошову винагороду та відшкодування витрат у розмірі 16005,78 грн, з них: основна винагорода 15655,50 грн та відшкодування витрат 350,28 грн.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Донецькій області на користь арбітражної керуючої Яуфман Олени Анатоліївни грошову винагороду та відшкодування витрат у розмірі 57372,83 грн, з них: основна винагорода 56117,25 грн. та відшкодування витрат 1255,58 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопарк-Донбас" на користь арбітражної керуючої Яуфман Олени Анатоліївни грошову винагороду та відшкодування витрат у розмірі 25473,99 грн, з них: основна винагорода 24916,50 грн та відшкодування витрат 557,49 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Донуглекон на користь арбітражної керуючої Яуфман Олени Анатоліївни грошову винагороду та відшкодування витрат у розмірі 15947,51 грн, з них: основна винагорода 15710,63 грн та відшкодування витрат 236,88 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаполіс" на користь арбітражної керуючої Яуфман Олени Анатоліївни грошову винагороду та відшкодування витрат у розмірі 3099,71 грн, з них: основна винагорода 3031,88 грн та відшкодування витрат 67,84 грн.

Стягнуто з Акціонерного товариства Сенс банк на користь арбітражної керуючої Яуфман Олени Анатоліївни грошову винагороду та відшкодування витрат у розмірі 71 011,56 грн, з них: основна винагорода 69457,50 грн. та відшкодування витрат 1554,06 грн.

Стягнуто з Акціонерного товариства Перший український міжнародний банк на користь арбітражної керуючої Яуфман Олени Анатоліївни грошову винагороду та відшкодування витрат у розмірі 374 672,45 грн, з них: основна винагорода 366 360,75 грн та відшкодування витрат 8311,70 грн.

Закрито провадження у справі № 27/135б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерфіш (код ЄДРПОУ 32085064).

Скасовано дію мораторію у справі № 27/135б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерфіш (код ЄДРПОУ 32085064) на задоволення вимог кредиторів.

Державному реєстратору внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про закриття провадження у справі № 27/135б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерфіш (код ЄДРПОУ 32085064) (т.20, а.с.213-226).

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням представник кредитора, Акціонерного товариства Сенс Банк адвокат Атаманенко О.П. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.02.2025 року у справі №27/135б повністю. Направити справу № 27/135б про банкрутство ТОВ Інтерфіш для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі скаржник зауважує, що для визначення грошової винагороди арбітражному керуючому має значення не факт наявності у певний проміжок часу відповідних повноважень, закріплених судовим рішенням (формальна наявність/володіння повноваженнями), а фактичне здійснення таких повноважень з достатнім рівнем ефективності. Формальне володіння повноваженнями арбітражним керуючим у процедурі банкрутства не може бути підставою, згідно з абз.7 ст.43 Конституції України, для оплати роботи, що фактично не виконувалась.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції було неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, зокрема досліджено тільки період здійснення ліквідатором ліквідаційної

процедури. Проте, поза увагою суду залишилось дослідження фактичних дій, які вчинялися ліквідатором в цей період.

Крім іншого, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при закритті провадження у справі було застосовано підстави приписів пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України - з причин відсутності предмету спору.

Порядок та підстави закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) встановлені ст. 90 КУзПБ.

Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює відповідної підстави для закриття провадження у справі про банкрутство, як неможливість задоволення визнаних судом вимог кредиторів через існуючий мораторій у справі про банкрутство, а у даному випадку у розрізі критеріїв, які застосовуються для визначення поняття відсутності предмету спору у справі про банкрутство, АТ «Сенс Банк» вважає недоведеною наявність підстав для застосування положень пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України з причин відсутності предмету спору.

У даній справі припинення існування спірних правовідносин, як відсутність предмету

спору, не відбулося, зокрема, у зв`язку з непогашенням заборгованості, що виникла у боржника перед кредиторами та відсутністю об`єктивних обставин, що перешкоджають подальшому розгляду справи.

Скаржник звертає увагу на те, що палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі №906/1290/15 зазначила, що «відсутність предмета спору» в розумінні пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акту).

Так, в наведеному судовому рішенні, яке, зокрема, було враховано судом першої інстанції у висновку щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі, зазначено щодо можливості закриття судами провадження у справах про банкрутство боржників - державних підприємств.

Водночас, у відповідній справі, поряд із обставинами щодо пасивної поведінки кредиторів, та тривалого провадження у справі на стадії ліквідаційної процедури, майно боржника перебуває на тимчасово окупованій території України, що передбачає можливість поновлення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, обставини даної справи №27/135б та наведених вище справ є відмінними, а отже правовідносини не є подібними у розумінні процесуального законодавства.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.02.2025 у справі №27/135б апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 витребувані матеріали справи №27/135б у Господарського суду Донецької області та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги.

11.03.2025 року матеріали справи №27/135б надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Сенс Банк на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.02.2025 у справі №27/135б. Встановлено учасникам справи строк до 01.04.2025 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу. Запропоновано учасникам справи в строк до 01.04.2025 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи. Призначено справу до розгляду на "07" травня 2025 року о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 111.

28.03.2025, у строк встановлений судом, до Східного апеляційного господарського суду від представника арбітражної керуючої (ліквідаторки) Яуфман Олени Анатоліївни, адвоката Сластнікової Г.О. через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк», у якому остання просить суд відмовити АТ «Сенс Банк» у задоволенні апеляційної скарги. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.02.2025 у справі №27/135б про відсторонення ліквідатора за власним бажанням, про сплату винагороди та витрат за час виконання повноважень ліквідатора, закриття провадження по справі, - залишити без змін.

Розподілити судові витрати в спосіб стягнення судових витрат в сумі 25 000 грн з апелянта АТ «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714) на користь арбітражної керуючої Яуфман Олени Анатоліївни (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Дозволити адвокату Сластніковій Ганні Олександрівні брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистемі «Електронний суд» системи vkz.court.gov.ua.

Відзив розглянутий судом апеляційної інстанції та долучений до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 задоволено клопотання представника арбітражної керуючої (ліквідаторки) Яуфман Олени Анатоліївни адвоката Сластнікової Ганни Олександрівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №27/135б, яке відбудеться "07" травня 2025 р. о 10:00 год.

Також, не погодившись з прийнятим судовим рішенням представник кредитора, Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк адвокат Брижань Ю.В звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.02.2025 року у справі №27/135б в частині стягнення з Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк на користь арбітражної керуючої Яуфман Олени Анатоліївни грошової винагороди та відшкодування витрат у розмірі 374 672,45 грн, з яких: основна винагорода 366 360,75 грн та відшкодування витрат 8 311,70 грн та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви арбітражної керуючої Яуфман Олени Анатоліївни в зазначеній частині.

Покласти на арбітражного керуючого Яуфман Олену Анатоліївну судові витрати Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк по сплаті судового збору за подання цієї апеляційної скарги в сумі 3028 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, АТ «ПУМБ» стверджує про неправильне тлумачення та застосування судом першої інстанції норм закону про банкрутство, які не передбачають обов`язку кредиторів сплачувати кошти основної винагороди і витрати ліквідатору за власний рахунок та не передбачають примусове стягнення таких коштів пропорційно з кредиторів.

Апелянт зауважує, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не враховано, що КУзПБ не передбачено обов`язку кредиторів відшкодовувати за рахунок власних коштів грошову винагороду ліквідатору у випадку, якщо у банкрута відсутні активи і кредитори не створили відповідний фонд, а також не покладено на кредиторів обов`язок створювати відповідний фонд для оплати витрат ліквідатора, а передбачено право створення такого фонду.

Таким чином, на думку скаржника КУЗпБ (ст. 30) не передбачено обов`язку оплати кредиторами коштів основної винагороди і витрат ліквідатора за власний рахунок, як і не передбачено права арбітражного керуючого (ліквідатора) на стягнення такої винагороди та витрат пропорційно з кредиторів.

Скаржник звертає увагу, що наведена в оскаржуваній ухвалі правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 та 19.04.2023 у справі №5002-17/1718/2011 щодо пропорційного стягнення основної винагороди та витрат ліквідатора з кредиторів, застосована судом безпідставно, оскільки в зазначеній справі відповідні питання вирішувалися одночасно із затвердженням звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу боржника та закриттям провадження у справі, тобто у зв`язку з завершенням ліквідаційної процедури в порядку, передбаченому законодавством.

Натомість згідно з оскаржуваною ухвалою підсумковий звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс не затверджувався, що свідчить про неповноту проведення ліквідатором всіх дій, необхідних для завершення ліквідаційної процедури.

Апелянт вважає, що подання ліквідатором заяви про її відсторонення не може бути підставою для задоволення клопотання щодо пропорційного стягнення основної винагороди та витрат ліквідатора з кредиторів у зв`язку з відсутністю затвердженого ліквідаційного балансу.

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги, що АТ «ПУМБ» є кредитором, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, і згідно зі ст. 48 КУзПБ не наділений правом вирішального голосу у зборах кредиторів боржника, а тому не може вирішувати питання щодо створення та порядку використання фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Тому таке рішення комітету кредиторів (з огляду на питання оплати винагороди та витрат ліквідатору) може стосуватися виключно конкурсних, а не забезпечених кредиторів (у свою чергу, погодженню із забезпеченим кредитором підлягають лише витрати щодо заставного майна).

Зокрема, у постановах Верховного Суду, на які посилається суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, мова йде про стягнення коштів пропорційно затвердженим вимогам лише з конкурсних кредиторів та не може бути застосована до забезпечених кредиторів, вимоги яких до Боржника є забезпеченими.

Крім іншого, скаржник стверджує, що арбітражний керуючий при виконанні обов`язків ліквідатора однозначно не є найманим працівником, оскільки трудовий договір між ліквідатором і підприємством- банкрутом або між ліквідатором і кредиторами не укладається, ліквідатор надає визначені законом про банкрутство послуги та виконує роботи (а не найману працю), за належне виконання яких (тобто у разі їх схвалення комітетом кредиторів боржника та судом) він має право на винагороду (а не на заробітну плату).

Отже, характер відносин між арбітражним керуючим, боржником, кредиторами та іншими учасниками у справі про банкрутство має очевидний цивільно-правовий, а не трудовий характер.

Апелянт зазначає, що Кодекс України з процедур банкрутства встановлює, що підсумковий звіт ліквідатора (а не проміжний) про нарахування та виплату грошової винагороди у ліквідаційній процедурі подається ліквідатором до суду лише за підсумками ліквідаційної процедури Боржника (за 5 днів до її закінчення) та має бути обов`язково затверджений судом.

Кодексом не передбачено правових підстав для сплати кредиторами грошової винагороди ліквідатору до затвердження судом підсумкового звіту ліквідатора за наслідками завершення ліквідаційної процедури.

Закриття провадження у справі з інших підстав, ніж як затвердження ліквідаційного балансу, як це було зроблено оскаржуваною ухвалою, не надає право ліквідатору вимагати сплати грошової винагороду за свою діяльність, адже тільки затвердження підсумкового звіту та ліквідаційного балансу може свідчити про повноту проведених ліквідатором заходів.

Скаржник звертає увагу суду на те, що покладання обов`язку на кредиторів з оплати за власний рахунок основної винагороди арбітражного керуючого порушує основну мету процедури банкрутства боржника та прямо суперечить балансу інтересів сторін, оскільки ліквідаційна процедура спрямована саме на погашення вимог кредиторів шляхом розподілу коштів від продажу існуючих активів боржника у встановленій законом черговості.

На теперішній час немає доступу до активів боржника у зв`язку з находження їх на тимчасово окупованих територіях.

Тому несправедливим та незаконним є покладення на АТ «ПУМБ» сплату винагороди ліквідатора та відшкодування його витрат у розмірі, найбільшому серед кредиторів, враховуючи, що жодних дій, спрямованих на задоволення вимог АТ «ПУМБ», ліквідатором не проведено.

Так, судом не було враховано, що за час ліквідаційної процедури було реалізовано заставне майно АТ «ПУМБ», внаслідок чого було погашено вимоги банку в сумі 5 499 525,60 грн. Таким чином, розмір непогашених вимог АТ «ПУМБ» складає 6 581 905,19 грн. Саме ця сума, зокрема, зазначена в оскаржуваній ухвалі як розмір боргу боржника перед банком.

Крім того, було частково погашено заборгованість іншого кредитора, АТ «Сенс Банк» в розмірі 28 155,37 грн, у зв`язку з чим залишок заборгованості кредитора становить 2 262 803,79 грн.

Таким чином, загальна сума кредиторів становить 12 753 490,93 грн. Відповідно частка АТ «ПУМБ» дорівнює 51,6% (6 581 905,19 грн. / 12 753 490,93 грн.* 100%).

З огляду на викладене частка АТ «ПУМБ у розмірі 51,6% у грошовій винагороді ліквідатора дорівнює 284 445 грн, у відшкодуванні витрат 6 364,26 грн.

Апелянт звертаємо увагу суду на ту обставину, що повідомлення про судове засідання на 11.02.2025 року від суду першої інстанції не надходило до банку ані засобами поштового зв`язку, ані в Електронний кабінет Банку підсистеми ЄСІТС Електронний Суд, про що зокрема йдеться в самій ухвалі суду, в якій суд зазначає про доставку ухвали від 14.01.2025 року про призначення заяви ліквідатора до розгляду на 11.02.2025 до зареєстрованих електронних кабінеті лише ліквідатору, АТ «Альфа Банк» та ТОВ «Довуглекон».

З огляду на це, скаржник вважає, що відповідні документи щодо відступлення права вимоги не були подані до суду першої інстанції з поважних причин.

Таким чином, судом було порушене процесуальне право банку на подання пояснень, заперечень та додаткових документів щодо заявлених вимог ліквідатора, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2025 у справі №27/135б апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.02.2025 у справі №27/135б залишено без руху.

У встановлений судом строк на адресу Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.02.2025 у справі №27/135б. Об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства Сенс Банк та Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.02.2025 у справі №27/135б.

Встановлено учасникам справи строк до 15.04.2025 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу. Запропоновано учасникам справи в строк до 15.04.2025 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Призначено справу до розгляду на "07" травня 2025 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 111.

15.04.2025 до Східного апеляційного господарського суду у строк, встановлений судом, через підсистему «Електронний суд» від представника арбітражної керуючої (ліквідаторки) Яуфман Олени Анатоліївни адвоката Сластнікової Г.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ «ПУМБ», у якому останній просить суд відмовити АТ «Перший Український Міжнародний Банк» у задоволенні апеляційної скарги. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.02.2025 у справі № 27/135б про відсторонення ліквідатора за власним бажанням, про сплату винагороди та витрат за час виконання повноважень ліквідатора, закриття провадження по справі - залишити без змін.

Розподілити судові витрати в спосіб стягнення судових витрат в сумі 20 000 грн з апелянта АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на користь арбітражного керуючого Яуфман Олени Анатоліївни.

Дозволити адвокату Сластніковій Ганні Олександрівні брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистемі «Електронний суд» системи vkz.court.gov.ua.

Відзив розглянутий судом апеляційної інстанції та долучений до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 задоволено клопотання представника арбітражної керуючої (ліквідаторки) Яуфман Олени Анатоліївни адвоката Сластнікової Ганни Олександрівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №27/135б, яке відбудеться "07" травня 2025 р. о 10:00 год.

Від інших учасників справи відзиви до Східного апеляційного господарського суду не надходили.

Представник скаржника, АТ «ПУМБ» у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, яку просив задовольнити.

Представник арбітражної керуючої (ліквідаторки) Яуфман О.А. у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримала доводи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу АТ «Сенс-Банк» та АТ «ПУМБ», які просила залишити без задоволення.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутністю інших учасників справи, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційні скарги та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що з 21.10.2019 провадження у справі №27/135б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерфіш, що з 27.05.2009 перебуває на стадії ліквідаційної процедури, здійснюється згідно з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.

Частиною 1 статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Зокрема, арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою (ч.4 ст. 28 КУзПБ).

Як вірно встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи у заяві арбітражна керуюча Яуфман О.А. вказувала, що кредитори в цілому не зацікавлені приймати активну участь у ліквідаційній процедурі Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерфіш та її фінансувати. При цьому процедури банкрутства за приписами Закону про банкрутство мають строковий характер.

Майно банкрута, яке є у заставі у АТ Сенс Банк, знаходиться на окупованій території. Ліквідаторка не може самостійно, без активної участі заставних кредиторів та фінансування з їхнього боку, виконувати заходи щодо повернення та реалізації цього майна.

Також, у ліквідаторки Яуфман О.А. не має більше власних коштів для ведення цієї ліквідаційної процедури, також кредитори не визначають порядок створення фонду для виплати арбітражному керуючому винагороди за виконання повноважень ліквідатора, навіть Комітет кредиторів утримується від затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди за виконання повноважень ліквідаторки у справі №27/1356 та схвалювати звіт арбітражної керуючої про здійснення витрат за виконання повноважень ліквідаторки у справі №27/1356, про що свідчить відповідь ГУПФУ в Донецькій області на запит (опитування) від 24.12.2024 за №01-20/71 за №0500-0804-8/125776 від 30.12.2024 та відповідь ГУДПС у Донецькій області від 07.01.2025 б\н та рішення складено за результатами опитування від 08.01.2024, див. додатки №5-No7.

Керуючись ч. 4 ст. 28 КУзПБ, арбітражна керуюча Яуфман О.А. подала до господарського суду заяву про своє відсторонення від виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерфіш за власним бажанням.

Як вірно врахованого судом першої інстанції у випадках подання заяви самим арбітражним керуючим або за клопотанням комітету кредиторів дослідження підстав для відсторонення арбітражного керуючого не вимагається, оскільки за умовами п. 7 ч. 1 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий має право подавати до суду заяву про дострокове припинення своїх повноважень, а відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 48 КУзПБ до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, про звернення до господарського суду з клопотанням про припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого.

Отже, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про підставність заяви арбітражного керуючого Яуфман О.А. про дострокове припинення повноважень ліквідатора у справі № 27/135б про банкрутство ТОВ Інтерфіш та можливість її задоволення.

Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою №31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Конституцією України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ч. 1, 4, 7 ст. 43 Основного закону).

Крім того, п. 14.1.226. ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, відповідно до приписів Податкового кодексу України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін "самозайнята особа". Надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній основі.

Частинами 1, 2 ст. 30 КУзПБ визначено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

Витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг (ч. 4 ст. 30 КУзПБ).

Частиною п`ятою статті 30 КУзПБ передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданні комітету кредиторів. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений комітетом кредиторів, а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Тож, як вбачається з приписів статей 12, 30 КУзПБ надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень безоплатно.

Господарським судом зазначено, що КУзПБ визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Як вірно зазначено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що склад Комітету кредиторів боржника, який був обраний на зборах кредиторів у 2009 році, включав п`ять кредиторів:

- Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька (338 голосів) - правонаступник ГУПФУ в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010);

- Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька (1281 голос) - правонаступник ГУДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 44070187);

- Фірма Grand Technology Kft (Будапешт) (5954 голоси) - на сьогоднішній день ліквідована;

- АКБСР "Укрсоцбанк" м. Київ в особі Донецької обласної філії АКБ Укрсоцбанк" м. Донецьк (2265 голосів), вимоги яких забезпечені заставою майна боржника - правонаступник АТ "Альфа-Банк", який на сьогодні має назву АТ Сенс Банк (код ЄДРПОУ 23494714) та має право участі в Комітеті кредиторів з правом дорадчого голосу;

- ЗАТ "Донгорбанк" (12039 голосів), вимоги яких забезпечені заставою майна боржника - правонаступник ПАТ "Перший український міжнародний банк" (код ЄДРПОУ 14282829), який має право участі в Комітеті кредиторів з правом дорадчого голосу.

Після набрання 21.10.2019 чинності Кодексом України з процедур банкрутства новий комітет кредиторів ТОВ Інтерфіш не створювався.

Комітетом кредиторів не створено фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 КУзПБ ліквідатор не менш як один раз на місяць подає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансовий стан і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та під час проведення ліквідаційної процедури, про використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

Матеріалами справи підтверджується та кредиторами не оспорювалося, що ліквідатором ТОВ Інтерфіш арбітражним керуючим Яуфман О.А. подавались комітету кредиторів звіти про свою діяльність, про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат.

Як встановлено, Комітет кредиторів більшістю голосів прийняв до уваги Звіт про діяльність ліквідаторки та утримався від схвалення Звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора у справі №27/1356 та від схвалення Звіту арбітражної керуючої про здійснення витрат за виконання повноважень ліквідатора у справі №27/1356, про що свідчить протокол комітету кредиторів у цій справі від 22.11.2024 та рішення за результатами опитування від 08.01.2025 (протокол комітету кредиторів від 22.11.2024 знаходиться в матеріалах судової справи, копія опитування кредиторів, які входять до складу комітету кредиторів, копії відповіді кредиторів на опитування, рішення за результатами опитування від 08.01.2025 та звіти ліквідаторки надані до матеріалів справи).

Грошова винагорода ліквідаторки за 26 місяців, згідно звіту арбітражної керуючої Яуфман О.А. про нарахування і виплату грошової винагороди за 26 місяців виконання повноважень з 15 листопада 2022 року до 31 грудня 2024 року, складає 551 250 грн.

Розмір щомісячної винагороди ліквідаторки Яуфман О.А. встановлено ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.02.2023 у справі №27/1356.

У період з 15.11.2022 до 24.12.2024, виконуючи свої повноваження ліквідатора в цій справі, арбітражна керуюча Яуфман О.А. зазнала витрат у сумі 12 333,83 грн, що підтверджується наданими звітами та оригіналами бухгалтерських документів.

Господарським судом встановлено, що згідно з викладеною позицією кредитора, ГУ ПФУ в Донецькій області у листі за вих. №0500-0804-8/125776 від 30.12.2024 про результат голосування на зборах комітету кредиторів шляхом опитування, цей кредитор утримався від рішення про схвалення Звіту арбітражної керуючої про нарахування i виплату грошової винагороди за 26 місяців виконання повноважень ліквідаторки у справі №27/1356 та Звіту арбітражної керуючої про здійснення витрат за 26 місяців виконання повноважень ліквідаторки у справі №27/1356.

В обґрунтування такого рішення кредитор посилався на відсутність видатків у бюджеті Пенсійного фонду України на 2024 рік на сплату грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражних керуючих.

Кредитор, ГУ ДПС у Донецькій області у листі від 07.01.2025 № б/н щодо прийняття рішень по ТОВ Інтерфіш шляхом опитування повідомив ліквідатора, що утримується від рішення про схвалення Звіту арбітражної керуючої про нарахування i виплату грошової винагороди за 26 місяців виконання повноважень ліквідаторки у справі №27/1356 та Звіту арбітражної керуючої про здійснення витрат за 26 місяців виконання повноважень ліквідаторки у справі №27/1356.

В обґрунтування такого рішення будь-яких аргументів не навів.

За приписами ст. 60 КУзПБ у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Згідно з ст.61 КУзПБ дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

Як вірно зазначено господарським судом та підтверджується матеріалами справи на дату судового засідання 11.02.2025 від кредиторів не надходило скарг на дії (бездіяльність) ліквідатора ТОВ Інтерфіш арбітражного керуючого Яуфман О.А.

Також до матеріалів справи не надано доказів здійснення повних чи часткових розрахунків з арбітражним керуючим Яуфман О.А. за весь час виконання нею повноважень ліквідатора ТОВ Інтерфіш.

Кредиторами банкрута, у тому числі забезпеченими кредиторами з правом дорадчого голосу, не надано суду першої інстанції обґрунтованих заперечень щодо заявленої основної винагороди та додаткових витрат арбітражного керуючого, власного розрахунку не надано.

Згідно з ч. 3 ст. 61 КУзПБ кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом. У першу чергу оплачуються витрати, пов`язані з проведенням ліквідаційної процедури, та сплачується винагорода ліквідатора.

Відповідно до ч. 3 ст. 64 КУзПБ у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредитору однієї черги.

Як правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, єдине виявлене майно банкрута (нерухоме майно - будівля адміністративно-побутового комплексу літ. В-3, загальною площею 485 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Професорів Богославських, 3а (реєстраційний номер майна: 355447914101)), яке є у заставі у АТ Сенс банк, знаходиться на окупованій території.

Ліквідатор банкрута не може самостійно, без активної участі заставних кредиторів та фінансування з їхнього боку, виконувати заходи щодо повернення та реалізації цього майна.

При цьому, в ліквідаційній процедурі боржник не здійснював господарської діяльності, у нього не було виявлено майна для розрахунку з кредитором та здійснення оплати послуг арбітражного керуючого за виконання ним обов`язків ліквідатора.

Отже оплату грошової винагороди за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника, здійснити неможливо.

Судом першої інстанції зазначено, що саме до повноважень комітету кредиторів КУзПБ віднесено можливість у будь-який час ініціювати розгляд питання про припинення повноважень діючого ліквідатора з підстав неналежного виконання або невиконання арбітражним керуючим своїх обов`язків та компетенцію та клопотати перед судом про необхідність призначення нового ліквідатора.

Втім, в матеріалах справи не міститься будь-яких рішень комітету кредиторів про визнання неналежними чи неправомірними дій ліквідатора, або поданих до господарського суду скарг на дії/бездіяльність ліквідатора банкрута Яуфман О.А. або інших обставин, які б свідчили про неналежне виконання ним своїх повноважень.

За положеннями законодавства про банкрутство комітет кредиторів є представницьким органом всіх кредиторів. Однак, оцінку діяльності учасників справи, доказам, що свідчать про виконання судової процедури банкрутства у будь-якому випадку надає суд, на якого законодавець покладає повноваження щодо затвердження як звіту за наслідками ліквідаційної процедури, так і звіту арбітражного керуючого про нарахування грошової винагороди і здійснення та відшкодування витрат.

Таким чином, системний аналіз норм чинного законодавства про банкрутство свідчить, що суд при прийнятті рішень не пов`язаний лише з рішенням комітету кредиторів, а тому у разі неприйняття комітетом кредиторів рішення щодо погодження (схвалення) звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, це не позбавляє господарський суд права розглянути його самостійно.

Затверджуючи звіт про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатора, суд має у тому числі надати оцінку повноти дій вчинених ліквідатором під час здійснення ліквідаційної процедури, і лише встановивши належне виконання ліквідатором своїх обов`язків затвердити звіт.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи скаржника АТ «ПУМБ» в апеляційній скарзі про обов`язкову наявність затвердженого ліквідаційного звіту не знайшли свого підтвердження в чинному законодавстві, а тому посилання на виплату послуг арбітражного керуючого виключно після затвердження ліквідаційного звіту не підтверджено правовою нормою та є безпідставним.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріалами справи підтверджується і кредиторами не спростовано, що в ході виконання ліквідаційної процедури ліквідатором Яуфман О.А. у справі № 27/135б вживались всі необхідні для пошуку та виявлення майна банкрута заходи, що підтверджується долученими до матеріалів справи запитами, листами та іншими документами; проведено інвентаризацію майна банкрута та інше; ліквідні активи банкрута не виявлені. Дії/бездіяльність ліквідатора боржника не оскаржувались, грошова винагорода йому не виплачувалась, витрати не відшкодовувались.

Так, однією з передбачених форм дієвої участі кредиторів у справі про банкрутство є реалізація ними правомочностей на створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, відтак не створення такого фонду, за об`єктивної відсутності інших джерел відшкодування витрат арбітражного керуючого, зокрема зі сплати судового збору за заявами про визнання недійсними правочинів боржника, витребування майна з чужого незаконного володіння тощо може вплинути на ефективність здійснення ліквідаційної процедури, що матиме відповідні наслідки і для кредиторів боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718/2011.

Комітетом або зборами кредиторів рішення щодо порядку формування фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого не приймалось та такий фонд не створювався.

Суд вважає за необхідне відзначити, що ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

В той же час, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів (правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16).

Таким чином, за відсутності у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до ч. 5 ст. 30 КУзПБ, так і за ухвалою суду пропорційно сумам визнаних вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів ст. 43 Конституції України та ст. 30 КУзПБ (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №5002-17/1718/2011).

Згідно положень Кодексу України з процедур банкрутства визначення джерел оплати послуг розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора не ставиться в залежність від майнового стану ініціюючого кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо) та від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

Встановивши факт невиконання кредитором у добровільному порядку обов`язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу (правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2019 у справі 910/32824/15).

Системний аналіз положень ч. 4 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства дозволяє дійти висновку, що законодавець передбачає відшкодування усіх фактичних витрат ліквідатора, що пов`язані із здійсненням ним повноважень у справі, в тому числі це можуть бути поштові витрати, канцелярські товари, оплати послуг за проведення незалежної оцінки майна банкрута, витрати за надання інформаційно-консультаційних послуг та інші, за винятком витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг. Будь-які інші винятки з цього питання Кодекс не містить. Витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) мають бути документально підтверджені.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суд, що наданий звіт арбітражного керуючого Яуфман О.А. про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 15 листопада 2022 року до 31 грудня 2024 (включно) у розмірі 551 250 грн, а також витрати у загальному розмірі 12 333, 83 грн, понесені за період з 15 листопада 2022 року до 31 грудня 2024 (включно), відповідає вимогам закону та наданий розрахунок, враховуючи обсяг вчинених дій ліквідатором - арбітражною керуючою Яуфман О.А. у даній справі в період з 15 листопада 2022 року до 31 грудня 2024 року, на суму 551 250 грн, є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами.

Також господарським судом вірно встановлено, що в процедурі ліквідації арбітражним керуючим Яуфман О.А. понесені витрати на поштові відправлення та отримання витягів і довідок з Державних реєстрів, відправлення заяв, повідомлень, вимог ліквідатора, сплату судових зборів в період з 15 листопада 2022 року до 31 грудня 2024 року на загальну суму 12333,83 грн, які підтверджені належними доказами.

Кредиторами належних доказів на спростування вказаних витрат не надавалось.

Судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги той факт, що відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці № 105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювати свої офіційні повноваження.

Широке тлумачення Європейським судом з прав людини даної норми покладає на суд обов`язок захистити право особи (по даній справі конституційне право ліквідатора на оплату праці) в такий спосіб, щоб порушене, не визнане або оспорюване право отримало ефективний та справедливий спосіб захисту.

Підхід до інтересу кредитора при вирішенні питання про стягнення оплати послуг ліквідатора має відповідати положенням не лише Кодексу, але й міжнародним правовим актам, забезпечувати в такий спосіб єдиний підхід до застосування положень Кодексу України з процедур банкрутства, а відтак втілювати принципи правової визначеності та верховенства права.

Відсутність чіткого нормативного регулювання у Кодексі України з процедур банкрутства питання оплати праці ліквідатора за рахунок коштів кредиторів не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оплату праці, які також ґрунтуються на положеннях нормативних актів, котрі мають вищу юридичну силу.

Діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволення вимог кредиторів шляхом пошуку та реалізації активів ліквідаційної маси. Поза межами ліквідаційної процедури кредитори боржника не можуть задовольнити свої вимоги в інший спосіб, окрім як через реалізацію майна боржника в ліквідаційній процедурі (ч. 14 ст. 39 КУзПБ). Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011 щодо сплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат, пов`язаних з виконанням повноважень у справі.

Тож, основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника.

Кредитори боржника на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство можуть відмовитися від своїх вимог до боржника, заявлених у порядку статті 45 КУзПБ, припинивши свою участь у процедурі банкрутства як учасники провадження (сторони у справі).

Беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) може нести певні обов`язки, пов`язані з розглядом провадження у справі. За ухвалою суду на нього можуть покладатися певні судові витрати: оплата послуг перекладача, судового експерта, арбітражного керуючого.

Отже, оплата грошової винагороди ліквідатора повинна здійснюватися за рахунок таких кредиторів, що не виключені з реєстру, оскільки будь-які інші можливі джерела для оплати послуг та відшкодування витрат взагалі відсутні.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07.03.2023 у справі №908/1946/15-г про те, що кредитори, які очікують на результат діяльності арбітражного керуючого, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий, в свою чергу, правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, а оплата грошової винагороди, у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел, має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

За відсутності у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до частини п`ятої статті 30 КУзПБ, так і за ухвалою суду пропорційно сумам визнаних вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу платності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що фонд для авансування грошової винагороди ліквідатора кредиторами не створений, дії ліквідатора кредиторами не оскаржувались, за результатом вжитих ліквідатором заходів будь-якого майна банкрута, що підлягає включенню до ліквідаційної маси та подальшій реалізації не виявлено, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що джерелом виплати грошової винагороди ліквідатора та стягнення грошової винагороди арбітражного керуючого Яуфман О.А. за виконання повноважень ліквідатора боржника має відбутися за рахунок кредиторів, що не виключені з реєстру вимог кредиторів ТОВ Інтерфіш пропорційно сумам визнаних кредиторських вимог.

Отже, доводи скаржника АТ «ПУМБ», про те що КУЗпБ (ст. 30) не передбачено обов`язку оплати кредиторами коштів основної винагороди і витрат ліквідатора за власний рахунок, як і не передбачено права арбітражного керуючого (ліквідатора) на стягнення такої винагороди та витрат пропорційно з кредиторів, не знайшли свого підтвердження та спростовуються вищевикладеним.

Крім іншого, судом першої інстанції також враховано, що відповідно до частини 1 статті 58 КУзПБ у ліквідаційній процедурі ліквідатор зобов`язаний здійснити ліквідацію боржника у строк, що не перевищує 12 місяців.

Провадження у справі № 27/135б про банкрутство ТОВ Інтерфіш перебуває на стадії ліквідації з 27.05.2009, тобто ліквідаційна процедура триває майже 16 років.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

Предметом провадження у справі про банкрутство є досягнення легітимної мети визначеної Законом про банкрутство і Кодексом України з процедур банкрутства, якими встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Як зазначав ліквідатор у своїх звітах, що не спростовується кредиторами і підтверджується матеріалами справи, з дня призначення арбітражної керуючої Яуфман О.А. ліквідатором ТОВ Інтерфіш і до цього часу здійснювала свої повноваження без участі більшості кредиторів, адже:

- кредитора, Фірму "Grand Technology Kft" м. Будапешт, Угорщина (сума основного боргу 5954 593,04 грн - грошове зобов`язання четвертої черги) ліквідовано у жовтні 2011 року.

- відповідно до статті 13 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, юридичні особи, фізичні особи-підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, мають змінити свою податкову адресу з тимчасово окупованої території на іншу територію України для здійснення господарської діяльності. Податкові адреси кредиторів - ТОВ Технопарк-Донбас (код за ЄДРОПУ 32397693, Україна, 87450, Донецька обл., Мангушський р-н, селище міського типу Ялта, провулок Донбаський, буд. 14) та ТОВ Мегаполіс (код за ЄДРПОУ 30074815, Україна, 83492, Донецька обл., м. Моспине, вул. Чехова, 19а) суперечать цим вимогам, оскільки вони до цих пір не змінили свою податкову адресу на іншу територію України.

Це свідчить про те, що ці кредитори не ведуть господарської діяльності. Також жодного разу ці кредитори з ліквідаторкою Яуфман О.А. не зв`язувалися щодо стану ведення процедури банкрутства у цій справі, телефони їхні не відповідають.

- ТОВ Донуглекон (код за ЄДРПОУ 30206597, Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 121, оф. 199, +380504713265) також не підтримувало зв`язок із ліквідаторкою Яуфман О.А. Всі листи, які ліквідаторка надсилала на його юридичну адресу, повертаються АТ Укрпошта без вручення, оскільки за вказаною адресою такого адресата немає. Телефон кредитора не відповідає. Копії листів, що ліквідаторка надсилала цьому кредитору і які повернулися, знаходяться в матеріалах судової справи.

- кредитор Головне управління ДПС у Донецькій області (код за ЄДРПОУ 44070187) тільки у листопаді 2024 року звернувся до господарського суду у цій справі за заміною кредитора правонаступником, про що свідчить ухвала суду у цій справі від 03.12.2024. До цього часу цей кредитор не приймав участі в процедурі банкрутства. Перший раз цей кредитор прийняв участь у Комітеті кредиторів шляхом опитування 08.01.2025, про це свідчить рішення за результатами опитування Комітету кредиторів від 08.01.2025.

Ліквідаторка неодноразово скликала Збори кредиторів і Комітет кредиторів. І вперше за ці 26 місяців тільки один із кредиторів, ГУПФУ в Донецькій області, з`явився і на збори, і на Комітет кредиторів, які відбулись 24 листопада 2024 року.

Також необхідно відмітити, що і забезпечені кредитори самоусунулись від участі у ліквідаційній процедурі банкрута. На Збори кредиторів та на Комітет кредиторів не з`являються, про що свідчать протоколи проведення зборів у цій справі 22.11.2024 (протоколи від 22.11.2024 знаходяться в матеріалах судової справи).

Також господарським судом взято до уваги, те що АТ "Альфа Банк" (як правонаступник АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк"), який на сьогодні має назву АТ Сенс Банк (код ЄДРПОУ 23494714) є забезпеченим кредитором, про що внесені відповідні зміни до реєстру кредиторів боржника.

02.02.2024 за вих. №01-20/4 ліквідаторка направила до забезпеченого кредитора АТ Сенс банк пропозицію звернутися до суду з позовними вимогами до РФ щодо відшкодування майнової шкоди, завданої російською агресією, оскільки нерухоме майно будівля адміністративно-побутового комплексу літ. В-3, загальною площею 485 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Професорів Богославських, 3а (реєстраційний номер майна: 355447914101), що є у заставі у АТ Сенс Банк, знаходиться на окупованій території та доступу до названої будівлі ні у боржника, ні у кредитора немає.

Ліквідаторка запропонувала свої послуги забезпеченому кредитору у цій справі за умови, що банк створить фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, як це передбачено в порядку абз. 1 ч. 5 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства.

05.03.2024 за вих. №01-25 ліквідаторка повторно звернулась з вищенаведеним запитом до АТ Сенс Банк, бо банк не відповів на перший запит з пропозицією (оригінал пропозиції додано до звіту).

19.03.2024 ліквідаторка отримала листа за №13540-58/2024, в якому АТ Сенс Банк повідомляє, що банк опрацьовує механізм відновлення порушеного права за межами справи про банкрутство, шляхом звернення до суду з позовними вимогами до держави агресора Російської Федерації про відшкодування завданої матеріальної шкоди.

19.03.2024 за вих. № 01-20/6 ліквідаторка запропонувала АТ Сенс Банк дотримуватися вимог чинного законодавства та у рамках справи про банкрутство №27/1356 звернутися з позовними вимогами до Російської Федерації щодо відшкодування шкоди та збитків, спричинених втратою вказаної будівлі та знову запропонувала свої послуги. На час подання заяви про своє відсторонення від виконання повноважень ліквідатора ТОВ Інтерфіш за власним бажанням ліквідаторка не отримувала відповіді від банку.

Копія листування знаходиться в матеріалах судової справи, та було подано разом із Звітом від 15.04.2024 №01-20/7.

Також до господарського суду надходило клопотання від забезпеченого кредитора, АТ «ПУМБ» про закриття провадження у справі №27/135б про банкрутство ТОВ Інтерфіш на підставі п.9 ч.1 ст. 90 КУзПБ, викладене у відзиві вих. №КНО-61.1.3.1/13 від 11.01.2023.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що кредитори в цілому не зацікавлені приймати активну участь у ліквідаційній процедурі ТОВ Інтерфіш та її фінансувати. При цьому процедури банкрутства за приписами Закону про банкрутство мають строковий характер.

Приймаючи до уваги, що провадження у справі № 27/135б перебуває на стадії ліквідації з 27.05.2009, тобто ліквідаційна процедура триває майже 16 років; майно банкрута, яке є у заставі АТ Сенс Банк, знаходиться на окупованій території і перевірити його стан та фізичне існування на даний час неможливо; протягом тривалого часу ліквідаційна процедура об`єктивно не здійснюється у тому числі у зв`язку із пасивною поведінкою кредиторів у справі, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що вказані вище обставини в їх сукупності унеможливлюють успішне завершення процедури банкрутства боржника та позбавляють можливості досягнення легітимної мети Кодексу України з процедур банкрутства, а тому провадження у даній справі № 27/135б про банкрутство ТОВ Інтерфіш слід закрити.

З огляду на вищевказане, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника АТ «Сенс Банк» стосовно того, що формальне володіння повноваженнями арбітражним керуючим у процедурі банкрутства не може бути підставою, згідно з абз.7 ст.43 Конституції України, для оплати роботи, що фактично не виконувалась.

Суд апеляційної інстанції враховує той факт, що жодних скарг, зауважень та/або нарікань від кредиторів на неналежне виконання повноважень арбітражним керуючим Яуфман О.А. професійних обов`язків не надходило ані до контролюючого органу, ані до господарського суду та цей факт скаржником АТ «Сенс Банк» не спростовано.

Порядок та підстави закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) встановлені статтею 90 КУзПБ.

В свою чергу, Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює відповідної підстави для закриття провадження у справі про банкрутство в такому випадку, проте не визначає й вичерпного переліку підстав для закриття провадження.

Суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо правових підстав для закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтерфіш" на підставі приписів пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України - з причин відсутності предмету спору.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду викладених у постанові від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15 та у постанові від 07.10.2020 у справі № 917/1230/15, за змістом яких - "відсутність предмета спору" у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акту).

Аналогічна правова позиція щодо закриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку з об`єктивною неможливістю здійснити розгляд справи упродовж розумного строку та неможливістю досягнення легітимної мети Закону про банкрутство викладена в постановах Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15, від 17.04.2024 у справі №5006/27/116б/2012, від 10.10.2024 у справі № 5/104б.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника, АТ «Сенс Банк» в апеляційній скарзі стосовного того, що у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №906/1290/15, зокрема, судом першої інстанції було враховано висновок щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі, зазначено щодо можливості закриття судами провадження у справах про банкрутство боржників - державних підприємств, оскільки колегія суддів вважає, що відповідні висновки Верховного Суду у цій справи стосуються і інших підприємств, які не відносяться до державних.

Суд апеляційної інстанції враховує і той факт, що в оскаржуваній ухвалі господарський суд послався на аналогічні правові позиції в інших справах, де стороною є боржники, які не є державними підприємствами, а саме постанова Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №5006/27/116б/2012 (боржником є - ПП "РІА "Гольфстрим") та від 10.10.2024 у справі №5/104б (боржником є - МПП "Регіон-Донбас").

Стосовно доводів скаржника, АТ «ПУМБ» про порушення господарським судом процесуального права банку на подання пояснень, заперечень та додаткових документів щодо заявлених вимог ліквідатора, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення з причини того, що повідомлення про судове засідання на 11.02.2025 року від суду першої інстанції не надходило, суд апеляційної зазначає наступне.

Як встановленого колегією суддів в оскаржуваній ухвалі господарським судом зазначено, що ухвалою від 14.01.2025 суд призначив заяву арбітражного керуючого Яуфман Олени Анатоліївни до розгляду у судовому засіданні на 11.02.2025; визнав явку уповноважених представників учасників справи у судове засідання необов`язковою; запропонував кредиторам надати суду у строк до 03.02.2025 відзив на заяву арбітражного керуючого Яуфман Олени Анатоліївни та всі можливі докази на підтвердження аргументів, включаючи докази направлення копії відзиву іншим учасникам справи з дотриманням вимог ст. 42 ГПК України.

Вказана ухвала доставлена до зареєстрованих електронних кабінетів у системі Електронний суд ліквідатору, АТ Альфа-банк, ТОВ Донвуглекон, що підтверджується відомостями комп`ютерної бази даних Діловодство спеціалізованого суду.

Засоби зв`язку з кредиторами встановлені судом на підставі наявних в матеріалах справи документів, а також даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Заяв про зміну місцезнаходження чи місця проживання та засобів зв`язку, як то встановлено ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, від кредиторів до суду не надходило.

Для кредиторів оприлюднено відповідне оголошення на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу Судова влада України (за посиланням https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/pov/1739689/).

Всі процесуальні документи розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону Про доступ до судових рішень свідчить про наявність додаткової можливості у сторін ознайомитись із судовими рішеннями у даній справі.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надано достатньо часу для надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення учасників справи про здійснення її розгляду.

Одночасно з цим, колегія суддів наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв розумності строку є саме поведінка заявника.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі Осман проти Сполученого королівства та від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Учасники справи повинні проявляти розумну обачність та цікавитися ходом та результатами розгляду справи за їх участі.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до пункту 1 частин 1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржників.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявників апеляційних скарг, викладених ними в апеляційних скаргах, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі, постановлена ухвала є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк та Акціонерного товариства Сенс Банк на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.02.2025 у справі №27/135б залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.02.2025 у справі №27/135б залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повна постанова складена 16.05.2025.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков