Ухвала

від 14.05.2025 по справі 909/252/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.05.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/252/16 (909/385/23)

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В.,

секретар судового засідання Поп`юк Я. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у межах справи № 909/252/16 про банкрутство Комунального підприємства "Дирекція теплопостачання"

заяву ліквідатора КП "Дирекція теплопостачання" Куліченка М. В.

до Івано-Франківської районної ради Івано-Франківської області

про покладення на засновника КП "Дирекція теплопостачання" - Івано-Франківську районну раду Івано-Франківської області субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями КП "Дирекція теплопостачання" та стягнення із засновника грошових коштів у розмірі 1 901 563,65 грн,

за участю представників:

від боржника ліквідатор Куліченко М. В.,

від засновника - ОСОБА_1 ,

від кредитора АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" - Саранюк В. М.,

від кредитора ГУ ДПС в Івано-Франківській області - Клебан М. В.,

постановив таку ухвалу.

1. Хід розгляду справи.

1.1. Суд згідно з ухвалою від 22.07.2016 порушив провадження у справі № 909/252/16 про банкрутство Комунального підприємства "Дирекція теплопостачання" (далі Боржник, Підприємство).

1.2. Згідно з постановою від 06.03.2018 суд визнав Боржника банкрутом, відкрив щодо нього ліквідаційну процедуру.

1.3. У межах зазначеної справи ліквідатор Боржника 20.04.2023 подав заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на його засновника Івано-Франківську районну раду Івано-Франківської області та стягнення 1 901 563,65 грн (далі Заява).

1.4. Відповідно до ухвали суду від 04.01.2024 Заяву задоволено, стягнуто з Засновника 1 901 563,65 грн.

1.5. Західний апеляційний господарський суд згідно з постановою від 28.03.2024 цю ухвалу скасував, у задоволенні Заяви відмовив.

1.6. КГС ВС вказані судові рішення скасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції (постанова від 28.11.2024).

Суд касаційної інстанції вказав таке.

- Суди першої та апеляційної інстанцій не навели належного обґрунтування прийняття чи відхилення наданих доказів щодо мети, мотивів і наслідків вилучення Радою у Боржника відповідного майна і пов`язаності такого вилучення з виникненням ознак його неплатоспроможності. Зокрема не надали належної оцінки звіту про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника та висновку про фінансове становище Боржника станом на 16.01.2018.

- Суди не з`ясували обставин щодо своєчасності подання ліквідатором Заяви про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, передбачених ч. 2 ст. 61 КУзПБ, яка подається за наслідками формування ліквідаційної маси, остаточного визначення її вартості, проведення розрахунків із кредиторами, що дозволяє визначити суму, яка залишилась непогашеною в процедурі банкрутства та, відповідно, розмір можливої субсидіарної відповідальності. Наведені обставини є передумовою для покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства.

2. Стислий зміст Заяви, позиція учасників справи.

2.1. Заяву мотивовано тим, що Тлумацька районна рада (правонаступником якої є Івано-Франківська районна рада) вчинила дії з вилучення у Боржника майна вартістю понад два мільйони гривень, за рахунок якого повинна була здійснюватися його статутна господарська діяльність, що призвело до неможливості отримувати прибуток і здійснювати розрахунки з кредиторами та, як наслідок, банкрутства Боржника. Також ліквідатор вказав на обов`язок Ради як засновника Боржника вживати заходів для запобігання його банкрутству.

З посиланням на надані докази обґрунтовує відсутність на час подання Заяви ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наводить розрахунок визначення суми субсидіарної відповідальності. Відмічає, що на час подання Заяви була відсутня дебіторська заборгованість, зокрема була списана як безнадійна дебіторська заборгованість з переплати податків і зборів у розмірі 955, 38 грн.

2.2. Івано-Франківська районна рада (далі Засновник) щодо задоволення заяви заперечила і вказала, що ліквідатор не довів, що рішення Тлумацької районної ради від 10.10.2013 №418/21-13 про передачу котельні спричинило неплатоспроможність Боржника. Не доведено, які надходження були від діяльності котельні і чи приносила вона дохід. Зазначає, що котельня, яка знаходилась на території Тлумацької районної лікарні, обслуговувала тільки цей заклад і була передана їй на баланс за ініціативою Тлумацької РДА. Стверджує, що ця котельня, яка обслуговувала бюджетну організацію, що здійснювала свою діяльність за кошти відповідної бюджетної субвенції, не приносила прибутку і саме тому вона була передана лікарні.

Відмічає, що відповідно до ст. 61 КУзПБ вилучене майно (котельня) підлягало обов`язковій передачі органам місцевого самоврядування, і за його рахунок не можна було погасити кредиторські вимоги.

Крім того, вилучення вказаного майна відбулось на договірній основі за згодою директора Підприємства, і жодних доказів того, що директор піднімав питання про наявність значної кредиторської заборгованості та необхідність її погашення, не надано. Вважає, що районна рада як засновник не мала права втручатись в господарську діяльність боржника, саме боржник через своїх посадових осіб повинен був сповіщати районну раду про поточний стан підприємства та ініціювати питання погашення кредиторської заборгованості чи відновлення діяльності.

Звертає увагу на те, що інші рішення Тлумацької районної ради були прийняті вже після порушення провадження про банкрутство.

Заперечує доведення до банкрутства також з огляду на те, що мало місце зростання ціни на газ для виробників теплової енергії більш ніж вдвічі і Тлумацька районна рада приймала рішення з метою забезпечення жителів міста теплопостачанням. Водночас інші основні засоби, які були ліквідними та не належали до критичної інфраструктури, не вилучалась та були включені до ліквідаційної маси.

Щодо оцінки звіту за результатами проведення аналізу фінансового-господарської діяльності Боржника вказує, що аналізувався період 2013 - 2015 років, а висновки зроблені на підставі рішень, які прийняті поза аналізованим періодом без врахування фінансових показників за цей час. Вважає, що аудитором належним чином не проведеного поглибленого аналізу дебіторської заборгованості, не проаналізовано сукупність правочинів та інших юридичних дій, що сприяли виникненню кризової фінансової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Вказує, що в порушення приписів КУзПБ розпорядник майна, ліквідатор не проводили аналізу фінансово-господарського стану Боржника і не складали висновки про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства.

Заперечує правонаступництво Івано-Франківської районної ради у спірних правовідносинах, оскільки майно Боржника не було передано.

Також 28.12.2023 подано заяву про застосування позовної давності.

2.3. Кредитори АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" та ГУ ДПС в Івано-Франківській області підтримали позицію ліквідатора.

3. Обставини справи, оцінка доказів.

3.1. Відповідно до положень статуту Боржника, затвердженого рішенням Тлумацької районної ради № 400-28/10 від 21.10.2010 (зі змінами, затвердженими рішеннями Тлумацької районної ради № 223-13/12 від 21.06.2012, № 475-26/14 від 03.02.2014), далі - Статут, Боржник є комунальним самостійним господарюючим суб`єктом, утвореним районною радою на майні спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, комерційну та інші види діяльності з метою одержання відповідного прибутку, головним завданням підприємства є виробництво та реалізація теплової енергії (п. 1.1, 1.2 Статуту).

Боржник має самосійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатку і штамп зі своїм найменуванням, належить до спільної власності територіальних громад району і підпорядковане районній раді (п. 1.4 Статуту).

Майно Боржника є спільною власністю територіальних громад сіл, селища, міста району і закріплене за ним на праві господарського відання, правовий режим цього майна регулюється чинним законодавством України, Положенням про управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району та іншими нормативними документами районної ради (п. 2.1 Статуту).

Джерелами формування майна підприємства є: майно, що передане йому в користування засновником; доходи від цінних паперів; кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції, робіт, послуг; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення та дотації з бюджетів; прибуток, що залишається підприємству, установі в розмірі визначеному рішенням районної ради; безоплатні або благодійні внески юридичних осіб та громадян; кошти, набуті за рахунок реалізації спеціальних інвестиційних програм, місцевих позик, а також за рахунок використання реклами; майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян в установленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені чинним законодавством України. Після ліквідації підприємства його майно передається на баланс користувача, якого визначає районна рада (п. 2.2 Статуту).

Статутний фонд підприємства становить 707 000,00 грн (п. 2.3 Статуту).

Для здійснення Боржником статутної господарської діяльності виробництва реалізації теплової енергії Тлумацька районна рада прийняла рішення від 04.06.2009 №290-20/09 про передачу Боржнику майна загальною балансовою вартістю 2 876 466,22 грн.

15.07.2010 укладено договір про закріплення (передачу) майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Тлумацького району Івано-Франківської області на праві господарського відання (далі Договір).

Отже, Боржник створений за рішенням Тлумацької районної ради Івано-Франківської області, є комунальним унітарним комерційним підприємством та здійснює свою діяльність з метою одержання прибутку, а закріплене за Боржником майно належить йому на праві господарського відання.

3.2. Згідно з рішенням від 10.10.2013 № 418-21/13 "Про передачу котельні" Тлумацька районна рада Івано-Франківської області вирішила передати в оперативне управління Тлумацькій центральній районній лікарні будівлю котельні загальною площею 251,8 м2 за адресою: Івано-Франківська область, м. Тлумач, вул. Винниченка, 80а, та наявне в ній обладнання загальною балансовою вартістю 628 536,78 грн, вилучивши з користування Боржника.

На виконання зазначеного рішення Тлумацька районна рада Івано-Франківської області та Боржник 16.10.2013 уклали договір про внесення змін до Договору, яким вилучено відповідне майно з господарського відання Боржника.

Відповідно до рішення Тлумацької районної ради Івано-Франківської області від 10.05.2016 № 091-05/16 "Про передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району на праві господарського відання" ухвалено вилучити з господарського відання Боржника: будівлю котельні загальною площею 795,0 м2 та ряд інших об`єктів нерухомого та рухомого майна за адресою: Івано-Франківська область, м. Тлумач, вул. Шевченка, 3а, загальною балансовою вартістю 564 596,12 грн; будівлю котельні загальною площею 97,9 м2 за адресою: Івано-Франківська область, м. Тлумач, вул. Поповича, 6а, балансовою вартістю 99 709,96 грн; інше майно балансовою вартістю 1 315 467,77 грн, загалом майно балансовою вартістю 1 979 773,85 грн.

Надалі за рішенням Тлумацької районної ради Івано-Франківської області від 02.06.2017 №2 25-14/17 "Про передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району на праві господарського відання" вилучено із користування на праві господарського відання у Боржника майно на суму 132 172,74 грн.

3.3. У визначенні суми, яка залишилась непогашеною в процедурі банкрутства та, відповідно, розміру можливої субсидіарної відповідальності суд встановив таке.

Відповідно до ухвал суду від 19.10.2016, від 19.01.2019, від 12.01.2022 загальна сума визнаних у справі про банкрутство Боржника вимог кредиторів становить 1 925 717, 93 грн.

На підставі акту інвентаризації майна Боржника від 07.06.2019, акту додаткової інвентаризації майна від 17.07.2019 ліквідатор склав відомість за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси. Відповідно до відомості від 30.08.2021 про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу внаслідок реалізації об`єктів ліквідаційної маси отримано 78 126,73 грн. Останній договір купівлі-продажу укладений 28.08.2021. Вказані кошти направлені на фінансування витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури, та частковим відшкодуванням витрат та грошової винагороди арбітражних керуючих.

В заяві ліквідатор вказав, що у процедурі банкрутства задоволено вимог кредиторів у сумі 24 154, 28 грн. Різниця становить - 1 901 563, 65 грн.

Бухгалтерською довідкою ліквідатора Боржника від 19.04.2023 підтверджується те, що станом на 19.04.2023 ліквідаційна маса у справі № 909/252/16 відсутня, на рахунку ліквідаційної процедури залишок коштів становить 0 грн.

Щодо податкової дебіторської заборгованості в розмірі 955,38 грн, то ГУ ДПС в Івано-Франківській області листом від 31.10.2019 повідомило про неможливість повернення переплати, оскільки відповідно до п. 43.1. ст. 43 ПК України таке повернення можливе лише після повного погашення податкового боргу. Згідно з наказом ліквідатора від 22.10.2019 вказана дебіторська заборгованість визнана безнадійною до стягнення та списана.

3.4. Оцінюючи докази щодо мети, мотивів і наслідків вилучення Засновником у Боржника майна та пов`язаності такого вилучення з виникненням ознак його неплатоспроможності (наявності причинно-наслідкового зв`язку між винними діями / бездіяльністю Засновника та настанням негативних для боржника наслідків) суд встановив таке.

17.04.2023 аудитор ОСОБА_2 склав Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства КП "Дирекція Теплопостачання" (23806591) за 2013 - 2015 роки (далі Звіт).

В пп. 3.2. п. 3 Звіту викладені питання щодо визначення ознак дій з доведення до банкрутства.

Зазначено, що визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство. У ході визначення ознак таких дій аналізується рівень забезпечення зобов`язань кредиторів за період проведення аналізу, який характеризується такими показниками: забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами (відношення суми активів боржника до суми його зобов`язань), забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами ( відношення суми оборотних активів боржника до суми його зобов`язань), розмір чистих активів ( різниця між сумою активів підприємства та сумою його зобов`язань). За цими показниками складена таблиця 12, в якій наведено нормативне значення показників станом на початок періоду, який аналізується (31.12.2013) та кінець цього періоду (31.12.2015), а саме :

1) забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами: 1, 78 - 2, 29;

2) забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами: 1,04 - 1, 04;

3) розмір чистих активів: 1 202, 50 969, 90;

4) ціни, зазначені в договорах, відповідають загальноринковим (так/ні): відсутня інформація;

5) вигідність для підприємства виконання умов договорів (так/ні): відсутня інформація;

6) майно, яке знаходиться у розпорядження підприємства, тис. грн: 1 322, 90 1 223,50.

Далі вказано, що у разі встановлення, що вищевказані показники погіршилися протягом періоду, який аналізується, з`ясовується причина погіршення цих показників шляхом перевірки фінансово-господарських договорів підприємства.

Економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатись такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договору призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема:

- підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна;

- прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат;

- заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

Крім того, необхідно проаналізувати заходи, ужиті керівництвом підприємства, щодо стягенння заборгованості (повнота та своєчасність проведення претензійно-позовної роботи) та своєчасності розв`язання проблем у виробничому процесі тощо.

Проаналізувавши вказані рішення Тлумацької районної ради Івано-Франківської області від 10.10.2013, від 10.05.2016, від 02.06.2017, зроблено висновок про те, що дії засновника про відчуження майна є ознакою навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства, що призвело до критичного погіршення фінансового стану підприємства.

Суд звертає увагу на те, що у загальних висновках (п. 4 Звіту) вказано, що аналіз здійснено відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (зі змінами та доповненнями), далі - Методика. Вказано, що аналізуються виключно показники фінансової та статистичної звітності за попередні три календарні роки, що передують даті порушення справи про банкрутство підприємства. Водночас у підсумкових висновках міститься вказівка, що частково проведено аналіз за період 2016 - 2017 років.

З даних, наведених у висновку, а також у таблиці 13, вбачається, що коефіцієнт поточної ліквідності як на початок, так і на кінець 2015 року становив 1,04 і був менше нормативного. На дату визнання підприємства неплатоспроможним він становив 0,25.

Як зазначено у Звіті, коефіцієнт поточної ліквідності характеризує достатність оборотних засобів для покриття своїх боргів.

Окрім того, в фінансових звітах Боржника, починаючи зі стану на 30.06.2013 до стану на 31.12.2015, відображено, зокрема, такі показники:

за І півріччя 2014 року - прибуток 400,00,

за аналогічний період попереднього року - збиток 216 400,00;

за 9 місяців 2014 року - прибуток 600,00,

за аналогічний період попереднього року - збиток 555 400, 00;

за 2014 рік - прибуток 500,00,

за аналогічний період попереднього року - збиток 274 100,00;

за І півріччя 2015 року - прибуток 500,00,

за аналогічний період попереднього року - прибуток 400,00;

за 9 місяців 2015 року - прибуток 400,00,

за аналогічний період попереднього року - 600,00;

за 2015 рік - збиток 57100,00,

за аналогічний період попереднього року - прибуток 500,00.

Оцінюючи вказані докази, суд доходить висновку про те, що вони не підтверджують обставини доведення до банкрутства Боржника.

По-перше. Відповідно до п. 2.1. Методики оцінка змін фінансового стану підприємства здійснюється за попередні три календарні роки для формування загального уявлення та загальних тенденцій його розвитку. Для визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство (п. 3.2. Методики). В порушення наведених вимог у Звіті надано оцінку рішенням Засновника у період 2016 - 2017 років.

По-друге. В п. 3.2. Методики передбачено, що у ході визначення ознак дій з доведення до банкрутства аналізується рівень забезпечення зобов`язань кредиторів за період проведення аналізу.

Рівень забезпечення зобов`язань кредиторів характеризується такими показниками:

забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами (відношення суми активів боржника до суми його зобов`язань);

забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами (відношення оборотних активів до суми зобов`язань боржника);

розмір чистих активів (різниця між сумою активів підприємства та сумою його зобов`язань).

Під час визначення ознак дій з доведення до банкрутства заповнюється таблиця 26 "Показники для виявлення ознак дій з доведення до банкрутства".

У разі встановлення, що вищезазначені показники погіршилися протягом періоду, який аналізується, з`ясовується причина погіршення цих показників шляхом перевірки фінансово-господарських договорів підприємства.

Економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема:

підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів;

необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна;

прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат;

заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

Із вказаної таблиці, яка наведена у Звіті, вбачається, що за період 2013 - 2015 років показник забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами збільшився, показник забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами не змінився, зменшився розмір чистих активів та майна, яке знаходиться у розпорядження підприємства.

Водночас перевірка фінансово-господарських договорів підприємства взагалі не здійснювалась, не надана відповідь на питання про те, чи ціни, зазначені в договорах, відповідали загальноринковим і чи було вигідним для підприємства виконання умов договорів, не з`ясовано інші питання фінансово-господарської діяльності Підприємства.

За таких обставин висновки, які викладені у Звіті, не можна вважати обґрунтованими. Сам факт вилучення у Боржника майна не свідчить про те, що таке рішення мало наслідком доведення до банкрутства.

Належить відмітити, що після визнання 06.03.2018 Боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури Звіт був складений аудитором тільки 17.04.2023, тобто більше ніж через п`ять років. Доказів того, що ліквідатор відповідно до вимог ч. 1 ст. 61 КУзПБ здійснював аналіз фінансового стану банкрута і складав висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, не подано.

Водночас, аналіз фінансових звітів Боржника вказує на те, що Боржник за І півріччя 2013 року мав збитки в розмірі 216 400,00, а після вилучення майна за рішенням від 10.10.2013 за І півріччя 2014 року мав прибуток 400,00. Надалі Підприємство протягом 2014 - 2015 років (до подання звіту за 9 місяців 2015 року) відображало прибуток .

3.5. Внаслідок злиття Богородчанської, Галицької, Тисменицької та Тлумацької районних рад була створена Івано-Франківська районна рада Івано-Франківської області, яка зареєстрована як юридична особа 11.12.2020 (ідентифікаційний код 44153116). Івано-Франківська районна рада є правонаступником майна, активів та зобов`язань, зокрема, Тлумацької районної ради (п. 3 рішення Івано-Франківської районної ради Івано-Франківської області від 10.12.202 № 15/2020). Згідно з рішенням Івано-Франківської районної ради від 26.01.2021 № 47/2022 затверджено передавальний акт Тлумацької районної ради від 05.01.2021. Той факт, що Тлумацька районна рада не передавала Івано-Франківській районній раді майно Боржника, не впливає на правонаступництво, яке у цьому випадку відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України є універсальним.

4. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

4.1. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема за умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (ч. 3 ст. 215 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Застосування такої відповідальності передбачено в ч. 2 ст. 61 КУзПБ, згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абз. 1, 3 ч. 2 ст. 61 КУзПБ).

4.2. Визначене в ч. 2 ст. 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (постанови ВП ВС від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18).

Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постанові від 12.11.2020 у справі №916/1105/16), що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги положення ч. 1 ст. 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема, прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях, прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи (постанова КГС ВС від 10.08.2023 у справі №904/8850/14).

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ та з урахуванням положень ст. 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог кредиторів, визнаних у процедурі банкрутства), обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення.

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/ бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

4.3. Суд встановив, що ліквідатор не довів причинно-наслідкового зв`язку між вилученням майна Засновником у Боржника та настанням його неплатоспроможності. Також не доведено, що такі дії мали умисний та цілеспрямований характер.

Навпаки, зібрані у справі докази свідчать про те, що після прийняття Засновником рішення від 10.10.2013 № 418-21/13 Підприємство до вересня 2015 року отримувало прибуток.

Обставини, які мали місце вже після порушення провадження про банкрутство Боржника, не охоплюються визначенням "доведення до банкрутства".

Належить також відмітити, що доведення до банкрутства характеризується тим, що рішення відповідних суб`єктів призводить до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів. Водночас, Засновник вилучав у Підприємства майно, яке віднесено до об`єктів комунальної інфраструктури, і відповідно до ч. 1 ст. 61 КУзПБ підлягало обов`язковій передачі органам місцевого самоврядування. За рахунок зазначеного майна не можна було погасити вимоги кредиторів.

4.4. Щодо посилання ліквідатора на обов`язок Ради як засновника Боржника вживати заходи для запобігання його банкрутству (ч. 1 ст. 4 КУзПБ), то суд виходить з того, що невиконання такого обв`язку не є підставою для покладення на Засновника субсидіарної відповідальності. Як вже було зазначено, для встановлення обставин доведення до банкрутства належить надати докази причинно-наслідкового зв`язку між винною бездіяльністю суб`єкта відповідальності та неплатоспроможністю боржника.

4.5. Суд не вирішує питання про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки позовна давність може застосовуватись, якщо суд визнав вимоги обґрунтованими та доведеними (постанова ВП ВС від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16)

5. Висновки суду.

5.1. З огляду на викладене, в задоволенні Заяви належить відмовити.

Керуючись ст. 2, 9, 59 - 61 КУзПБ, ст. 2,14, 232 - 235, 253 - 257 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ліквідатора Комунального підприємства "Дирекція теплопостачання" Куліченка М. В. про покладення на засновника КП "Дирекція теплопостачання" - Івано-Франківську районну раду Івано-Франківської області субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями КП "Дирекція теплопостачання" і стягнення із засновника грошових коштів у розмірі 1 901 563,65 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку, визначеному ст. 9 КУзПБ, до Західного апеляційного господарського суду у строки, встановлені ст. 256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 16.05.2025.

Суддя О. В. Малєєва