Рішення від 24.02.2025 по справі 910/6580/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.02.2025Справа № 910/6580/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Приватної науково-виробничої компанії "ІНТЕРБІЗНЕС" (просп. Берестейський, 121В, м. Київ, 03115)

до Російської Федерації в особі генеральної прокуратури Російської Федерації (вул. Большая Дмітровка, 15а, буд. 1, м. Москва)

про стягнення майнової шкоди у розмірі 2 854 249 037,17 грн.

Представники учасники справи:

Від позивача: Бойко Т.М.;

Від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" звернулася до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Російської Федерації в особі генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення майнової шкоди в розмір 2 854 249 037,17 грн, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 70 975 619,17 Євро.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.07.2024.

При цьому судом враховано, що відповідач у справі є нерезидентом України. До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.

У зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно листа Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

18.06.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання документів до матеріалів справи.

05.07.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів.

Представник відповідача у підготовче засідання 08.07.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 відкладено підготовче засідання на 26.08.2024.

01.08.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 підготовче засідання призначено на 21.10.2024.

Представник відповідача у підготовче засідання 21.10.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 відкладено підготовче засідання на 02.12.2024, зобов`язано позивача в строк до 03.11.2024 року (включно) здійснити переклад на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 року у справі №910/6580/24, надавши примірник суду, та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції Російської Федерації - info@minjust.gov.ru, з наданням відповідних доказів. Направити ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 року у справі №910/6580/24 до Посольства Російської Федерації в Румунії (011346, Румунія, м. Бухарест, сектор 1, шосе П.Д.Кисельова, буд. 6), надавши суду відповідні докази.

31.10.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 21.10.2024.

Представник відповідача у підготовче засідання 02.12.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.02.2025.

09.12.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду від 02.12.2024.

05.02.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів.

05.02.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2025 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Представник відповідача 10.02.2025 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача 10.02.2025 у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті до 24.02.2025.

Представник відповідача 24.02.2025 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 24.02.2025.

У судовому засіданні 24.02.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватна науково-виробнича компанія "ІНТЕРБІЗНЕС" (код ЄДРПОУ 01200244) суб`єктом господарювання, основним видом діяльності підприємства є розведення свійської птиці.

Крім того, до складу компанії входять ряд філій як відокремлені структурні підрозділи без утворення юридичної особи, зокрема "ДОНЕЦЬКА ПТАХОФАБРИКА" ПНВК "ІНТЕРБІЗНЕС", яка створена відповідно до рішення власника та розташована за адресою: 85760, Донецька обл., Волноваський р-н, село Рівнопіль, ВУЛИЦЯ ДОНЕЦЬКА, будинок 4.

На підставі зазначеного рішення власника Товариства філію "ДОНЕЦЬКА ПТАХОФАБРИКА" ПНВК "ІНТЕРБІЗНЕС", зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і присвоєно код 39723426.

На час окупації села Рівнопіль, Волноваського району Донецької області філія "Донецька птахофабрика" Товариства мало на своєму балансі: пташник №1 загальною площею 1177,90 кв.м., пташник №1 загальною площею 1562,90 кв.м., пташник №1 загальною площею 935,80 кв.м., пташник №2 загальною площею 895,90 кв.м., пташник №2 загальною площею 2078,30 кв.м., пташник №3 загальною площею 2132,60 кв.м., пташник №4 загальною площею 1524,70 кв.м., пташник №6 загальною площею 1699,20 кв.м., пташник №4 загальною площею 1964,00 кв.м., пташник №5 загальною площею 1780,80 кв.м., пташник №6 загальною площею 600,30 кв.м., пташник №7 загальною площею 1275,40 кв.м., пташник №8 загальною площею 1181,90 кв.м., пташник №9 загальною площею 1314,50 кв.м., пташник №10 загальною площею 1265,90 кв.м., пташник №11 загальною площею 1104,40 кв.м., пташник №12 загальною площею 1104,40 кв.м., пташник №16 загальною площею 1931,30 кв.м., пташник №17 загальною площею 2087,70 кв.м., пташник №18 загальною площею 2087,70 кв.м., пташник №19 загальною площею 1664,50 кв.м., пташник №20 загальною площею 1120,20 кв.м., пташник №21 загальною площею 1457,20 кв.м., пташник №22,23 загальною площею 11 558,10 кв.м., пташник №24-25 загальною площею 1177,90 кв.м., пташник №13-І-ІІ загальною площею 3962,10 кв.м., пташник №14 загальною площею 1723,40 кв.м., пташник №14/2 загальною площею 1723,40 кв.м., пташник №15-І-ІІ загальною площею 3985,00 кв.м., адміністративна будівля загальною площею 501,80 кв.м. Крім того, з-поміж перелічених потужностей на території філії були розміщені обслуговуючі приміщення та об`єкти, а саме: нежитлова будівля ангар загальною площею 636,40 кв.м; блок підсобних приміщень загальною площею 2 049,30 кв.м; бригадний будинок загальною площею 80,00 кв.м; бригадний будинок загальною площею 223,90 кв.м; бригадний будинок загальною площею 129,80 кв.м; вагова 30 тн. загальною площею 20,10 кв.м; пилорама загальною площею 244,20 кв.м; ветеринарна аптека загальною площею 244,60 кв.м; будова ветеринарної лабораторії загальною площею 245,70 кв.м; будова очисних споруд загальною площею 99,80 кв.м; нежитлова будівля гаража загальною площею 2 078,20 кв.м; будівля пилорами загальною площею 253,60 кв.м; нежитлова будівля по помелу зерна загальною площею 17,40 кв.м; яйцесклад загальною площею 80,00 кв.м; кормоцех загальною площею 516,10 кв.м; кормоцех-2 загальною площею 722,80 кв.м; олійний цех загальною площею 484,80 кв.м; меланжевий цех загальною площею 250,10 кв.м; прохідна загальною площею 161,20 кв.м; санпропускник № 1 загальною площею 349,10 кв.м; санпропускник № 2 загальною площею 344,20 кв.м; склад № 1 загальною площею 122,20 кв.м; склад № 10 загальною площею 140,90 кв.м; склад № 2 загальною площею 32,20 кв.м; склад № 2 загальною площею 589,00 кв.м; Склад № 3 загальною площею 239,10 кв.м; склад № 4 загальною площею 4 545,80 кв.м; склад № 5 загальною площею 1 611,60 кв.м; склад з прибудовою загальною площею 368,80 кв.м; склад кормоцеху № 17 загальною площею 309,30 кв.м; склад мінеральних добрив загальною площею 396,50 кв.м; склад будівельних матеріалів загальною площею 101,90 кв.м; інкубатор загальною площею 751,40 кв.м; столярна майстерня загальною площею 357,20 кв.м; будівля трансформаторної підстанції загальною площею 44,10 кв.м; будівля трансформаторної підстанції загальною площею 44,10 кв.м; електростанція загальною площею 54,10 кв.м; яйцесклад загальною площею 738,50 кв.м; забійний цех загальною площею 70,50 кв.м; санбійня загальною площею 156,60 кв.м; санпропускник загальною площею 26,00 кв.м; будівля електростанції загальною площею 65,80 кв.м; майстерня загальною площею 695,30 кв.м, свердловина №340 глибиною 250 м, свердловина №154 глибиною 239,7 м, №157 глибиною 239 м, №217 глибиною 242 м, №414 глибиною 154 м, №415 глибиною 160 м, №418 глибиною 150 м, №352 глибиною 210 м, №АГ-316 глибиною 240 м.

Право власності на вищевказані будівлі та споруди підтверджується наявними у матеріалах справи витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та свідоцтвами про право власності на нерухоме майно.

24 лютого 2022 року збройні сили Російської Федерації здійснили повномасштабне вторгнення на територію України та з 10.03.2022 село Рибинське та село Ближнє Волноваського району Донецької області перебувають у зоні, яка відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, визначена як територія можливих бойових дій.

З 06 березня 2022 року територія села Рівнопіль Хлібодарівської сільської територіальної громади Волноваського району Донецької області була окуповано збройними силами російської федерації, та по теперішній час перебуває в окупації (зазначений факт зафіксований у наказі Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року).

23 січня 2023 року (зі змінами від 16 лютого 2023 року) головою облдержадміністрації начальником обласної військової адміністрації Донецької області Павлом Кириленком видано розпорядження № 29/5-23 «Про наявність обставин непереборної сили та перелік суб?єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин», відповідно до якого, визнано обставини, що склалися на території Донецької області у зв?язку з військовою агресією проти України та стали підставою введення воєнного стану в Україні, обставинами непереборної сили з 24 лютого 2022 року. Одночасно до переліку суб?єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили включено юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, які є сільськогосподарськими виробниками, та місцезнаходження яких станом на 31 грудня 2022 року зареєстровано в межах території Донецької області, та/або які станом на 24 лютого 2022 року здійснювали господарську діяльність в межах території Донецької області.

За вказаними фактами органом досудового розслідування з 04.07.2022 розпочато досудове розслідування за заявою Товариства у кримінальному провадженні №22022050000001786 за ч. 1 ст. 438 КК України.

Відповідно до довідки про стан майна, що знаходилось на філії "ДОНЕЦЬКА ПТАХОФАБРИКА" ПНВК "ІНТЕРБІЗНЕС", виданої позивачем 12.02.2024 № 18, внаслідок масованих артилерійських обстрілів (ракетних ударів) по території птахофабрики інженерно-комунікаційні споруди та будівлі зруйновані чи пошкоджені та потребують проведення монтажно-демонтажних робіт. Крім того, через обстріли, мародерство та крадіжки обладнання та техніка, що знаходились в Товаристві перебувають в непридатному для подальшого використання стані або відсутні. Для відновлення функціонування вказаних виробничих потужностей птахофабрики необхідна заміна всього обладнання, відновлення пошкоджених споруд або будівництво нових.

З метою оцінки вартості заміщення (відтворення) та відновлення будівель, споруд та обладнання Товариства позивач до Науково-дослідної судово-експертної установи з заявою від 12.02.2024 № 14 про проведення комплексної інженерно-технічної, товарознавчої та економічної експертизи, та долучення її до кримінального провадження №22022050000001786 від 04.07.2022.

За результатами розгляду заяви Товариства та матеріалів до неї судовими експертами Іванковим Володимиром Миколайовичем, Іванковим Павлом Миколайовичем, Шкребтієм Вячеславом Геннадійовичем та Цепою Юлією Володимирівною, які працюють в Науково-дослідній судово-експертній установі, прийнято рішення щодо призначення комплексного інженерно-технічного, товарознавчого та економічного експертного дослідження.

На виконання заяви Товариства вищезазначеними судовими експертами підготовлено Висновок експертів № 02/05/24-1 за результатами проведення комплексного інженерно-технічного, товарознавчого та економічного експертного дослідження, який складений 02.05.2024 (далі - Висновок експертів).

Відповідно до Висновку експертів загальна вартість заміщення (відтворення) та відновлення будівель, споруд та обладнання птахофабрики Філія "Волноваська птахофабрика" ПНВК "ІНТЕРБІЗНЕС" станом на 14.08.2023 становить 70 975 619,17 Євро або 2 854 249 037,17 грн з ПДВ.

Таким чином, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення майнової шкоди в розмір 2 854 249 037,17 грн, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 70 975 619,17 Євро, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Відповідач у строк, встановлений частиною 8 статті 165 ГПК України, відзив на позов до суду не подав, а тому суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини третьої статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини третьої статті 75 ГПК є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими правопорушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого правопорушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшенням майнових прав іншої.

Як вбачається з Висновку експертів, саме внаслідок бойових дій та захоплення території село Рівнопіль Волноваського району Донецької області були пошкоджені будівлі філії "Донецька птахофабрика" ПНВК "Інтербізнес" в результаті якого було пошкоджено будівлі, які належали позивачу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

На підставі наведених положень чинного законодавства, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв`язку із цим набуває право на відшкодування заподіяних йому шкоди.

Судом береться до уваги правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, яка полягає в тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 № 311/498/20, від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21; Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22.

Враховуючи встановлення судом факту завдання позивачу шкоди внаслідок збройної агресії відповідача, заявлені вимоги про стягнення майнової шкоди в розмірі 2 854 249 037,17грн є обґрунтованими та підтвердженими документально.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин

Згідно зі ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому держава є специфічним суб`єктом правовідносин. Під державою розуміється організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, яка, забезпечуючи цілісність і безпеку суспільства, здійснює керівництво ним насамперед в інтересах цієї частини, а також управління загальносуспільними справами. До визначальних ознак держави відноситься наявність для виконання своїх завдань та функцій специфічного апарату, який володіє владними повноваженнями і має матеріальні засоби для реалізації цих повноважень. Реалізація функцій держави здійснюється через специфічний апарат, порядок формування, правовий статус та повноваження якого визначаються самою державою.

Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 (що набрала чинності для України 24.08.1991) договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Відтак, стягнення відповідних збитків має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції, незважаючи, який конкретно її підрозділ заподіяв шкоду.

За таких умов, пред`явлення позовних вимоги до Російської Федерації, як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на вищевикладені обставини, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. 129 ГПК України та зважаючи на задоволення позову, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 059 800,00 грн покладаються на відповідача та стягуються в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у порядку п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

У позовній заяві зазначено, що розмір витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, складає фіксовану суму та становить 2 854 000,00 грн, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 66 248 євро 53 євроценти, та розмір судових витрат ПНВК «Інтербізнес» за проведення комплексної інженерно-технічної, товарознавчої та економічної експертизи становить 2 575 000,00 грн., що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 59 772 24 євроцентів.

Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання у справі для вирішення питання про судові витрати відповідачів на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватної науково-виробничої компанії "ІНТЕРБІЗНЕС" задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, ГСП-3, Російська Федерація, м. Москва, вул. Велика Дмитровка, 15А, буд. 1) на користь Приватної науково-виробничої компанії "ІНТЕРБІЗНЕС" (просп. Берестейський, 121В, м. Київ, 03115) майнової шкоди в розмір 2 854 249 037 грн. (два мільярди вісімсот п`ятдесят чотири мільйони двісті сорок дев`ять тисяч тридцять сім) 17 коп., що грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 70 975 619 Євро (сімдесят мільйонів дев`ятсот сімдсят п`ять тисяч шістсот дев`ятнадцять) 17 євроцентів, витрат на проведення експертизи у розмірі 2 575 000 грн. (два мільйони п`ятсот сімдесят п`ять тисяч) 00 коп, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 59 772,24 Євро.

3. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, ГСП-3, Російська Федерація, м. Москва, вул. Велика Дмитровка, 15А, буд. 1) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 059 800 (один мільйон п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот) грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення суду буде виготовлено відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано: 02.04.2025

Суддя Літвінова М.Є.