Рішення від 30.04.2025 по справі 910/1479/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.04.2025Справа № 910/1479/25За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська АЕС" АТ "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ"

про стягнення 3591735,68 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Лосич Т.С.;

від відповідача - Мітічкін А.С.

від третьої особи - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП" (далі - позивач) 5591735,68 грн, що складається з: 5449216,71 грн заборгованості за договором поставки №53-129-01-24-03175 від 08.11.2024, 511,58 грн 0,1 % річних, 142007,39 грн пені, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань оплатити поставлену йому продукцію.

Ухвалою суду від 12.02.2025 позовну заяву було залишено без руху.

Позивач у заяві про усунення недоліків позову повідомив суд про те, що відповідачем було погашено борг на суму 500000 грн, а тому предмет спору зменшився на вказану суму і становить 5091735,68 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 відкрито провадження у справі №910/1479/25, розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 24.03.2025.

У відзиві на позовну заяву від 07.03.2025 відповідач навів свої заперечення проти вимог позову.

Відповідач повідомив, що ним було здійснено оплату за Договором на 1500000 грн згідно з платіжними дорученням від 07.02.2025 № 317, від 18.02.2025 № 349 та від 27.02.2025 № 415 відповідно.

20.03.2025 позивачем було подано відповідь на відзив згідно якого позивач не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують доводів позовної заяви та не можуть братись судом до уваги. Позивач зазначає, що обов`язок відповідача здійснити оплату за Договором виник через тридцять днів після підписання акту приймання-передачі нафтопродуктів, про що зазначено в умовах Договору.

24.03.2025 у судовому засіданні було оголошено перерву до 09.04.2025.

25.03.2025 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

25.03.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів у справі, у якій останній повідомив суд про те, що відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 по 24.03.2025, з урахуванням раніше поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог та долученої до неї платіжної інструкції №317 від 07.02.2025, актом взаємної звірки розрахунків за період 01.01.2024 - 11.02.2025 відповідачем погашено частину основного боргу у сумі 500000 грн. А також, позивач зазначив, що 27.02.2025 відповідачем додатково було сплачено частину основної заборгованості у сумі 500000 грн.

08.04.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів у справі, у яких відповідач зазначив про погашення частини основного боргу, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копію платіжної інструкції №567 від 25.03.2025 на суму 500000 грн.

Ухвалою суду від 09.04.2025 закрито провадження у справі №910/1479/24 в частині стягнення 1500000 грн основної заборгованості, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30.04.2025.

23.04.2025 позивачем подано клопотання про долучення доказів часткової оплати відповідачем боргу в сумі 500000 грн.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 30.04.2025 представник позивача підтримав вимоги позову, представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

08.11.2024 між Акціонерним товариством «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП» як постачальником було укладено договір поставки №53-129-01-24-03175 (далі - Договір).

Відповідно до умов п.1.1 Договору постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених в Договорі, поставити світлі нафтопродукти виробництва нафтопереробних підприємств, для потреб філії «ВП «Рівненська AEC» AT «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ (кінцевий споживач, вантажоодержувач), а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених в Договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначені в специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору.

За умовами п. 4.1 Договору покупець сплачує вартість продукції за цінами, зазначеними в Специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.2 Договору покупець сплачує вартість поставленої продукції не раніше 30 робочих днів з дати підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.

Згідно умов п. 4.4 Договору сторони домовились, що покупець має право затримати оплату продукції у випадку наявності спорів між сторонами щодо сплати заборгованості, штрафних санкцій, відшкодування збитків та інших платежів, які підлягають сплаті згідно з цим та іншими, укладеними між сторонами правочинами, до моменту остаточного вирішення таких спорів або за наявністю обставин пов`язаних з дією в Україні правового режиму воєнного стану.

Пунктом 5.1 Договору сторони узгодили, що строк поставки продукції зазначений в Специфікації. Допускається поставка продукції партіями.

Відповідно до п. 6.1 Договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленої продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом поставки за цим Договором були нафтопродукти, а саме, дизельне паливо, кількість та вартість яких вказана в актах приймання-передачі ТМЦ:

- №9/29-117/23-1 від 14.11.2024 на суму 1218963,78 грн без ПДВ, 1462756,54 грн з ПДВ;

- №11/29-129/23-1 від 21.11.2024 на суму 1195374,45 грн без ПДВ, 1434449,34 грн з ПДВ;

- №12/29-134/23-1 від 22.11.2024 на суму 1200783,18 грн без ПДВ, 1440939,82 грн з ПДВ;

- №13/29-135/23-1 від 25.11.2024 на суму 925892,51 грн без ПДВ, 1111071,01 грн з ПДВ.

Так, на виконання умов п. 1.1 Договору позивач поставив продукцію відповідачу за Договором на загальну суму 5449216,71 грн з ПДВ, що підтверджується вказаними вище Актами приймання-передачі, підписаними уповноваженим представниками та скріплені печатками сторін та Товарно-транспортними накладними, копії яких містяться у справі.

Позивач зазначає, що вартість отриманого товару, на виконання умов п. 4.2 Договору відповідач не оплатив.

Натомість, позивачем 07.01.2025 було отримало від відповідача претензію про неналежне виконання зобов`язань та стягнення пені за порушення строків поставки продукції згідно п. 7.2 Договору, у якій зазначено, що у зв`язку із пропуском строку постачання продукції за Специфікацією №1 до Договору на загальну суму 1111071,01грн з ПДВ, яка мала бути здійснена до 22.11.2024 (протягом 10 робочих днів з моменту укладання Договору або до 31.12.2024, залежно від того, що настане раніше) у постачальника рахується пеня в розмірі 2222,14 грн, нарахована Покупцем на підставі п. 7.2 Договору за прострочення поставки 2 дні.

У відповіді від 13.01.2025 №13/01-2025 на претензію, позивач повідомив про погодження суми пені у розмірі 2222, 14 грн та направило докази оплати відповідної суми грошових коштів (платіжна інструкція №968 від 13.01.2025), а також просив оплатити грошові кошти за поставлений товар в розмірі 4541013,92 грн та про яку окремо повідомлено було претензією від 08.01.2025.

20.01.2025 у зв`язку із відсутністю оплати за поставлену продукцію за Договором позивачем була направлена на адресу відповідача вимога №20/01-25 щодо суми погашення заборгованості.

Оскільки відповідачем не було оплачено вартість поставленої продукції, позивач подав до суду цей позов.

В процесі подання позову відповідач сплатив позивачу 500000 грн, про що позивач повідомив суд у заяві про усунення недоліків позову та під час розгляду справи у підготовчому провадженні відповідачем було частково погашено суму боргу у розмірі 1500000 грн у зв`язку із чим ухвалою суду від 09.04.2025 було закрито провадження у справі на цю суму.

Під час розгляду справи по суті відповідачем було погашено ще 500000 грн основної суми боргу, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України є підставою для закриття провадження на цю суму.

Враховуючи вище зазначене, предметом розгляду спору є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2949216,71 грн основного боргу, 142007,39 грн пені та 511,58 грн 0,1 % річних.

Відповідач не погоджується з вимогами позову заявленими до нього оскільки за його твердженнями, вони з позивачем погодили строк дії Договору (до 31.03.2025), який відповідно до вимог закону є строком виконання сторонами зобов`язань за Договором, а строк оплати визначений як «не раніше 30 робочих днів з дати підписання сторонами акту (актів) приймання передачі», таким чином в період зі спливу строку в 30 робочих днів після підписання актів до 31.03.2025, відповідач має виконати свої зобов`язання щодо оплати продукції.

На думку відповідача, твердження позивача щодо порушення строків оплати зі сторони відповідача є необґрунтованим, таким, що не відповідає дійсній волі сторін викладеній в умовах Договору. Зазначене не дає підстав для нарахування 0,1% річних та їх стягнення з відповідача та додатковою ознакою необґрунтованості вимог щодо заявленої позивачем до стягнення пені.

Крім того, відповідач вказує на те, що вимога щодо стягнення пені не відповідає ані положенням законодавства ані умовам Договору, а отже є необґрунтованою.

Позивач же вважає, що відповідач хибно тракту умови Договору щодо строку оплати продукції та вважає, що оплата має здійснюватися через 30 робочих днів після підписання сторонами акту приймання-передачі продукції.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу продукції за Договором на загальну суму 5449216,71 грн з ПДВ. За час подачі позову та вирішення спору відповідачем було частково оплачено товар на суму 2500000 грн. Разом з тим, станом на день ухвалення рішення у справі відсутні докази оплати боргу на решту суми боргу у розмірі - 2949216,71 грн.

Спір виник між сторонами через різне трактування ними умов п. 4.2 Договору щодо строку оплати продукції.

Як вже було зазначено вище, у п. 4.2 Договору сторони погодили, що покупець сплачує вартість поставленої продукції не раніше 30 робочих днів з дати підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.

Відповідно до п. 10.1 Договору він є чинним з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2025, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку.

Суд трактує умови вказаного пункту Договору так, що оплата вартості поставленої продукції має здійснюватися через 30 робочих днів після підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.

Фактично сторони погодили відкладальний строк щодо оплати продукції, та на наступний день після спливу 30 робочих днів після підписання акту приймання-передачі у відповідача виникає обов`язок оплати продукції.

Таким чином, відповідач мав здійснити оплату вартості продукції за актом приймання-передачі №9/29-117/23-1 від 14.11.2024 - 27.12.2024, за актом приймання-передачі №11/29-129/23-1 від 21.11.2024 - 03.01.2025, за актом приймання-передачі №12/29-134/23-1 від 22.11.2024 - 06.01.2025, за актом приймання-передачі №13/29-135/23-1 від 25.11.2024 - 07.01.2025.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Факт наявності у відповідача заборгованості за Договором у сумі 2949216,71 грн позивачем належним чином доведено, документально підтверджено і відповідачем не спростовано.

Доказів оплати вищевказаної суми боргу матеріали справи станом на день ухвалення цього рішення, не містять, а отже, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується тверджень відповідача, щодо впливу обставин на фінансово-господарську діяльність відповідача, то суд зауважує, що укладення Договору відбулося вже після таких обставин, а тому відповідач мав приймати до уваги усі можливі ризики виконання ним своїх обов`язків за Договором.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, в умовах п. 7.10 Договору сторони узгодили, що у випадку якщо покупець прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором у частині оплати за поставлену продукцію, на вимогу постачальника покупець зобов`язаний сплатити постачальнику 0,1% річних від простроченої суми.

Таким чином умовами Договору визначено розмір процентів річних, які підлягають нарахуванню.

Позивачем було нараховано відповідачу 511,58 грн 0,1 % річних.

Заперечуючи щодо здійснених позивачем нарахувань відповідач вважає, що підстав для їх нарахування немає, оскільки він мав право сплатити вартість товару у строк до закінчення дії Договору.

Враховуючи, що за умовами п. 4.2 Договору строк оплати мав відбутися через 30 робочих днів після підписання між сторонами актів приймання-передачі продукції, то відповідно строк оплати настав на 31 день.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 0,1 % річних, визнано його обґрунтованим та арифметично правильним, а відтак, заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивач також просив стягнути з відповідача 142007,39 грн пені нарахованої на підставі статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Відповідач заперечує щодо нарахування позивачем пені, оскільки сторони не передбачили в умовах Договору такої відповідальності за прострочення строків оплати отриманої продукції.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі не укладався якийсь письмовий правочин (договір) щодо встановлення неустойки у формі пені за несвоєчасну сплату вартості поставленої продукції.

Позивачем не наведено норму законодавства на підставі якої ним здійснено нарахування пені (якою встановлений конкретний розмір пені). Тому суд не визнає вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за законну та обґрунтовану, а відтак не вбачає підстав для її задоволення.

При цьому, судом враховано посилання позивача на положення статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», відповідно до яких платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, суд зауважує, що вказані норми не встановлюють законну неустойку в формі пені, позаяк для того, щоб неустойка вважалась законною необхідно, щоб законом або іншим актом цивільного законодавства було визначено її конкретний розмір. У даних ж нормах встановлено граничний розмір саме договірної неустойки.

Враховуючи те, що сторонами не було встановлено неустойку у вигляді пені за прострочення виконання грошового зобов`язання в умовах Договору, суд не бере до уваги посилання позивача на вищевказані положення статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», як на підставу правомірності нарахування ним заявленої до стягнення суми пені.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог позову.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині стягнення 500000 грн основного боргу.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вул. Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП" (08131, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Лесі Українки, будинок 26, кв.117; ідентифікаційний код 42903644) 2949216 (два мільйона дев`ятсот сорок дев`ять тисяч двісті шістнадцять) грн 71 коп. боргу, 511 (п`ятсот одинадцять) грн 58 коп. 0,1 % річних, а також 44245 (сорок чотири тисячі двісті сорок п`ять) грн 92 коп. судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.05.2025.

Суддя Р.Б. Сташків