Рішення від 16.05.2025 по справі 910/2077/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2025Справа № 910/2077/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ ДИСТРИБУШН 2.0"

про стягнення 137 483, 00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ ДИСТРИБУШН 2.0" про стягнення 137 483, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № ВТ/2071-БМ про закупівлю товарів від 08.07.2020.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

28.02.2025 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

19.03.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов.

08.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

У відзиві на позов відповідач, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, просить суд залишити позов без розгляду, посилаючись на те, що позов подано неналежним позивачем, який не має правових підстав для звернення до суду щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4 та 7 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Заступником керівник Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ ДИСТРИБУШН 2. 0" про стягнення 137 483, 00 грн.

Статтею 1 Закону Украі?ни «Про місцеві державні адміністраціі?» регламентовано, що місцева державна адміністрація в межах своі?х повноважень здіи?снює виконавчу владу на територіі? відповідноі? адміністративно-територіальноі? одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані і?и? відповідною радою.

Відповідно до Закону Украі?ни «Про місцеві державні адміністраціі?» місцеві державні адміністраціі? здіи?снюють функцію управління маи?ном підприємств, установ та організаціи?, що належать до сфери і?х управління.

У відповідності до Положення про управління освіти та інноваціи?ного розвитку Печерськоі? раи?онноі? в місті Києві державноі? адміністраціі?, затвердженого розпорядженням голови Печерськоі? раи?онноі? в місті Києві державноі? адміністраціі? від 05.06.2015 № 327-к, передбачено, що Управління освіти та інноваціи?ного розвитку Печерськоі? раи?онноі? в місті Києві державноі? адміністраціі? утворюється як структурнии? підрозділ раи?онноі? державноі? адміністраціі?. Управління освіти є самостіи?ним структурним підрозділом та має статус юридичноі? особи публічного права.

Основними завданнями Управління є реалізація державноі? політики в галузі освіти, створення умов для реалізаціі? гарантованого Конституцією Украі?ни права громадян на здобуття дошкільноі?, повноі? загальноі? середньоі? та позашкільноі? освіти відповідно до освітніх потреб особистості та і?і? індивідуальних здібностеи? і можливостеи?, здіи?снення управління навчальними закладами, що передані в установленому порядку до сфери управління Печерськоі? раи?держадміністраціі? та Управління, організовує роботу з і?х нормативного, програмного, кадрового, матеріально-технічного і науково-методичного забезпечення.

Управління освіти та інноваціи?ного розвитку Печерськоі? раи?онноі? в місті Києві державноі? адміністраціі? вносить пропозиціі? до проєкту відповідного місцевого бюджету, забезпечує ефективне і цільове використання відповідних бюджетних коштів.

За нормами статті 22 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути, зокрема, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Отже, уповноваженим суб`єктом владних повноважень щодо захисту вказаних інтересів держави у спірних правовідносинах є Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

Матеріалам справи підтверджено, що Печерська окружна прокуратура міста Києва зверталась до Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з листом від 19.09.2024 № 57-7153вих-24, в якому повідомила Управління про існування порушення інтересів держави в зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «БМ ДИСТРИБУШН 2.0», як постачальником своі?х договірних зобов`язань и? наявності підстав для стягнення штрафних санкціи? у судовому порядку, а також просила надати відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

У відповідь на лист прокуратури позивач надіслав лист від 27.09.2024 за вих.№ 04-07/1745 разом з яким надано запитуванні копіі? документів та розрахунок заборгованості ТОВ «БМ ДИСТРИБУШН 2.0» за договором про закупівлю від 08.07.2020 № ВТ/2071-БМ станом на 27.09.2024.

Печерська окружна прокуратура міста Києва повторно зверталась до Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з листом від 05.12.2024 № 57-9505вих-24 про надання відомостей щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

Листом № 04-07/2241 від 09.12.2024 Управління звертається до прокуратури про вжиття заходів представницького характеру щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Оскільки Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації жодних заходів спрямованих на стягнення коштів до державного бюджету не вживалось, наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах в особі Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону Украі?ни «Про прокуратуру» Печерська окружна прокуратура міста Києва листом від 11.10.2024 за № 57-7822вих-24 повідомила Управління освіти та інноваціи?ного розвитку Печерськоі? раи?онноі? в місті Києві державноі? адміністраціі? про намір звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави.

З урахування наведеного, у даному випадку звернення Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління освіти та інноваціи?ного розвитку Печерськоі? раи?онноі? в місті Києві державноі? адміністраціі? відповідає приписам ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України та підтверджено належними доказами у справі, у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду.

Враховуючи вище наведене, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція прокуратури

Прокуратура в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до п.1.2.1.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаутдитслужби на ІІ квартал 2024 року, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарськоі? діяльності та інноваціи?ного розвитку Печерськоі? раи?онноі? в місті Києві державноі? адміністраціі? за період з 01.08.2019 по 31.03.2024, в результаті якоі? встановлено, що при недотриманні ТОВ «БМ ДИСТРИБУШН 2.0» строку поставки товару, визначеного п.1 1 та п. 3.1 договору № ВТ/2071-БМ від 08.07.2020, Управлінням освіти всупереч вимог ст. 193 Господарського кодексу Украі?ни, пп. 11.1, 11, 3 договору від 08.07.2020 № ВТ/2071- БМ, не застосовано до постачальника передбачені штрафні санкціі? за порушення строків поставки товару, що призвело до недоотримання доходів, які підлягають перерахуванню до бюджету.

Так, між Управлінням освіти та інноваціи?ного розвитку Печерськоі? раи?онноі? в місті Києві державноі? адміністраціі? та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ ДИСТРИБУШН 2.0» укладено договір № ВТ/2071-БМ про закупівлю товарів від 08.07.2020, відповідно до якого постачальник зобов`язувався протягом 40 календарних днів з дати підписання договору поставити замовнику товар, зазначении? в Специфікаціі?, що додається до договору та є и?ого невід`ємною частиною, а замовник - прии?няти і оплатити такии? товар в асортименті, у кількості та за ціною відповідно до Специфікаціі?.

Прокурор зазначає, що в порушення умов договору № ВТ/2071-БМ про закупівлю товарів від 08.07.2020, поставку овочерізки ROBOT Coupe CL 50 та печеи? пароконвекціи?них RATIONAL iCOMBI PRO 10-1/1 на суму 1 055 120, 00 грн здіи?снено на 49 день, а мультифункціональних апаратів RATIONAL iVARIO PRO2-S загальною вартістю 1 045 650, 00 грн - на 72 календарнии? день з дати укладення договору.

Прокурор вважає, оскільки останню видаткову накладну позивач отримав від відповідача 18 вересня 2020 року, відтак останніи? порушив строк визначении? договором, якии? був визначении? в 40 календарних днів з дати підписання договору.

У зв`язку з простроченням відповідачем поставки товару позивачем на підставі п. 11.3. договору нараховано штраф в сумі 87 834, 60 грн та пеню в сумі 49 649, 04 грн.

Позиція позивача

Позивач у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду пояснень по справі.

Позиція відповідача

Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що посилання на карантин як підставу для продовження строку позовноі? давності є необґрунтованим, про що навів правові позиції Верховного Суду, відтак вважає, що строк на судове оскарження є простроченим та суд має відмовити у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовноі? давності, відповідно до частини 4 статті 267 ЦК Украі?ни.

Також відповідач вказав, що жодних претензіи? чи вимог, щодо оплати штрафу та пені від Управління освіти та інноваціи?ного розвитку Печерськоі? раи?онноі? в місті Києві державноі? адміністраціі? або Печерська окружна прокуратура міста Києва не отримував.

Крім того відповідач зазначив, що порушення строку поставки був спричинении? незалежними від ТОВ «БМ ДИСТРИБУШН 2.0» чинниками, а саме неправомірним рішенням про відхилення тендерноі? пропозиціі? Управління освіти та інноваціи?ного розвитку Печерськоі? раи?онноі? в місті Києві державноі? адміністраціі?.

Відповідач стверджує, що підписання видаткових накладних без зауважень та повернення позивачем забезпечення виконання договору після завершення поставки можуть бути розцінені як акцепт виконання зобов`язань із перенесеними строками. Прии?няття поставленого товару без заперечень, відсутність вимог щодо застосування штрафних санкціи? у момент прии?няття товару, а також повернення забезпечення виконання договору, свідчить про фактичне погодження зі зміною строків виконання зобов`язань.

У відзиві відповідач також просив залишити позов без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК Украі?ни, оскільки позов подано неналежним позивачем, якии? не має правових підстав для звернення до суду щодо предмета спору.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

08.07.2020 між Управлінням освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ ДИСТРИБУШН 2.0» (постачальник, відповідач) укладено договір № ВТ/2071-БМ про закупівлю товарів (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується протягом 40 календарних днів з дати підписання договору, 2020р. поставити замовникові товар, зазначений в Специфікації, що додається до договору та є його невід`ємною частиною, а замовник - прийняти і оплатити такий товар (далі - товар) в асортименті, у кількості та за ціною відповідно до Специфікації (Додаток №1, Додаток №2 до договору) (пункт 1.1. договір).

Найменування товару: ДК 021:2015 39710000-2 Електричні побутові прилади (Обладнання для харчоблоків). Кількість товару: 9 (дев`ять) комплектів (п. 1.2., п. 1.3. договору).

Пунктом 2.3. договору передбачено, що сума договору складається з ціни товару, що зазначено в Специфікації, який передано замовнику згідно накладних. Сума договору складає: 2 309 900,00 грн в т.ч. ПДВ 384 983,33.

Відповідно до пункту 3.1. договору строк поставки товару: протягом 40 календарних днів з дати підписання договору, 2020р.

Пунктом 3.2. договору визначено, що умови поставки - поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника за місцезнаходженням закладів освіти відповідно до дислокації. Завантажувально-розвантажувальні роботи, занесення в приміщення до місця подальшої експлуатації товару здійснюється силами та за рахунок постачальника.

Постачання здійснюється відповідно до заявки замовника на умовах DDP - Україна (Інкотермс у ред. 2010р.): доставлено, мито сплачено (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.8. договору постачальник разом з товаром надає замовнику накладну на товар, сертифікат якості та всю супровідну документацію згідно вимог діючого законодавства.

Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником фактично поставлених товарів, на підставі накладних, з відстрочкою платежу до 20 робочих днів. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок здійснюється протягом 7 (сім) банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок (п. 7.1. договору).

Пунктом 11.3. договору визначено, що у випадку порушення строків поставки постачальник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення поставки за кожен день прострочення. Якщо прострочення виконання з боку постачальника триває понад 30 (тридцять) календарних днів, то постачальник додатково сплачує на користь замовника штраф у розмірі 7% (сім) від суми недопоставленого товару.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020 року, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п. 10.1., п. 10.2. договору).

Відповідно до Специфікації, яка є Додатком № 1 до договору в редакції Додаткової угоди № 1, сторонами погоджено поставку товару на загальну суму 2 309 900,00 грн: мультифункціональний апарат Rational iVario Pro 2-S у кількості трьох комплектів; піч пароконвекційна Rational iCombi Pro 10-1/1 (Німеччина) у кількості трьох комплектів; овочерізка Robot Coupe CL50 (Франція).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач неналежно виконав свої зобов`язання за договором, поставив позивачу товар з порушенням строків, визначених договором, що підтверджується видатковими накладними № 3323 від 18.09.2020 та № 2792 від 26.08.2020.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині прострочення поставки товару, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача на підставі п. 11.3. договору нараховано штраф в сумі 87 834, 60 грн та пеню в сумі 49 649, 04 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Як встановлено судом, Специфікацією, яка є Додатком № 1 до договору в редакції Додаткової угоди № 1, сторонами погоджено поставку товару на загальну суму 2 309 900,00 грн: мультифункціональний апарат Rational iVario Pro 2-S у кількості трьох комплектів; піч пароконвекційна Rational iCombi Pro 10-1/1 (Німеччина) у кількості трьох комплектів; овочерізка Robot Coupe CL50 (Франція).

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункти 1.1. договору сторони погодили, що відповідач зобов`язався протягом 40 календарних днів з дати підписання договору, 2020р. поставити замовникові товар, зазначений в Специфікації, що додається до договору та є його невід`ємною частиною, а замовник - прийняти і оплатити такий товар в асортименті, у кількості та за ціною відповідно до Специфікації (Додаток №1, Додаток №2 до договору).

Отже, відповідач повинен був здійснити поставку товару в строк до 17.08.2020.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач поставив позивачу товар з порушенням строків поставки, що підтверджується видатковими накладними № 3323 від 18.09.2020 та № 2792 від 26.08.2020.

Тобто, поставка товару відбулась:

26.08.2020 товару (піч пароконвекційна Rational iCombi Pro 10-1/1 (Німеччина) у кількості трьох комплектів та овочерізка Robot Coupe CL50 (Франція) у кількості трьох комплектів) із простроченням на 9 календарних днів;

18.09.2020 (мультифункціональний апарат Rational iVario Pro 2-S у кількості трьох комплектів) із простроченням на 32 календарних днів.

Факт порушення строків поставки товару відповідачем не заперечувається.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач виконав свої зобов`язання з поставки товару у повному обсязі, однак з порушенням встановленого договором строку.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що порушення строку поставки був спричинении? незалежними від ТОВ «БМ ДИСТРИБУШН 2.0» чинниками, а саме неправомірним рішенням про відхилення тендерноі? пропозиціі? Управління освіти та інноваціи?ного розвитку Печерськоі? раи?онноі? в місті Києві державноі? адміністраціі?.

Також відповідач посилався на те, що прии?няття поставленого товару без заперечень, відсутність вимог щодо застосування штрафних санкціи? у момент прии?няття товару, а також повернення забезпечення виконання договору, свідчить про фактичне погодження зі зміною строків виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 196 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

У пункти 13.2. договору сторони погодили, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Зміни та доповнення до договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових угод, які підписуються сторонами цього договору та додаються до тексту як невід`ємні його частини (п. 13.2. договору).

Відтак, приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що доводи відповідача щодо відсутності вини відповідача в затримці поставки товару та погодження позивача зі зміною строків виконання зобов`язань, не заслуговують на увагу, оскільки з моменту укладення договору жодного повідомлення або пропозицій від відповідача про зміну строку поставки товару не надходило, жодних додаткових угод між позивачем та відповідачем щодо врегулювання строків поставки не укладено, автоматична зміна строків поставки товару в односторонньому порядку договором не передбачена, тим більше договір укладався після рішення позивача про відхилення тендерноі? пропозиціі?, а тому відповідач мав врахувати поставку товару в погоджені строки.

Щодо посилань відповідача про не отримання жодних претензіи? чи вимог щодо оплати штрафу та пені, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Крім того, згідно позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні № 15-рп/2002 від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України, випливає, що кожен із суб`єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб`єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб`єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як й інші положення Конституції України, не містять застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб`єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб`єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

З урахуванням наведеного, обрання певного засобу правового захисту, в тому числі, і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав, у зв`язку з невчасним виконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару за договором, є правом позивача, яке не може бути обмежене.

З урахуванням вище наведеного суд вважає необґрунтованими викладені у відзиві заперечення відповідача.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

У пункті 11.3. договору сторони погодили, що у випадку порушення строків поставки постачальник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення поставки за кожен день прострочення. Якщо прострочення виконання з боку постачальника триває понад 30 (тридцять) календарних днів, то постачальник додатково сплачує на користь замовника штраф у розмірі 7% (сім) від суми недопоставленого товару.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З огляду на вищенаведені положення законодавства, сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення негрошового зобов`язання - порушення строків поставки товару.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем допущено порушення строків постачання товару, позивачем правомірно нараховані пеня та штраф, у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання з поставки товару.

Судом встановлено, що позивач здійснює нарахування пені з 17.08.2020 по 25.08.2020 та з 26.08.2020 по 17.09.2020.

Оскільки останні днем поставки товару - 17.08.2020, то початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, тобто з 18.08.2020.

Здійснивши перерахунок пені судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума пені за прострочення поставки товару на суму 2 309 900,00 грн у розмірі 18 479,20 грн, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Також здійснивши перерахунок пені нараховану за прострочення поставки товару на суму 1 254 780,00 грн з 26.08.2020 по 17.09.2020 судом встановлено, що розмір пені становить 28 859,94 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Як підтверджено матеріалами справи, мало місце прострочення поставки товару понад 30 днів, у зв`язку з чим, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 7% від вартості товару, що становить 87 834,60 грн. Розрахунок штрафу в сумі 87 834,60 грн є арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Поряд з тим, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності до вимог.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільногоправа або інтересу.

Як встановлено судом, прокурором заявлено вимоги про стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки товару, строк якого настав 17.08.2020.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Отже, у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX визначено статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, які продовжено на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено воєнний стан з 5:30 24 лютого 2022 року. В подальшому до указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 вносились зміни та доповнення.

Законом України від 15.03.2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності, зокрема, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19.

Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Відтак, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020, а також у період дії воєнного стану в Україні строки були продовжені Законом України від 15.03.2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» відповідно, на дату подання позовної заяви позовна давність не сплинула.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем на момент звернення з позовом до суду не був пропущений встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ ДИСТРИБУШН 2.0" частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

У відповідності до п. 2 ч. 1. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд справи покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ ДИСТРИБУШН 2.0" (03039, Україна, місто Київ, проспект Валерія Лобановського, будинок, 119, інше, кабінет 56, ідентифікаційний код 42346980) на користь Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01021, Україна, місто Київ, вулиця Інститутська, будинок, 24/7, ідентифікаційний код 39833860) пеню у сумі 47 339,14 грн, штраф у сумі 87 834,60 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ ДИСТРИБУШН 2.0" (03039, Україна, місто Київ, проспект Валерія Лобановського, будинок, 119, інше, кабінет 56, ідентифікаційний код 42346980) на користь Киі?вськоі? міськоі? прокуратури (03150, Україна, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок, 45/9, ідентифікаційний код 02910019) судовий збір у сумі 2 381,71 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.05.2025.

Суддя О.В. Гулевець