Рішення від 15.05.2025 по справі 910/13310/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2025Справа №910/13310/24

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна"

про стягнення заборгованості у розмірі 14 854,45 грн,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" про стягнення заборгованості у розмірі 14 854,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" не було виконано своїх зобов`язань за Договором №443/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу від 31.07.2019 з оплати тимчасового користування місцем за період з 01.05.2024 по 30.09.2024, у зв`язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 12 544,13 грн.

Крім того, посилаючись на порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором №443/19 від 31.07.2019, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" пені у розмірі 574,60 грн, нарахованої за період з 21.05.2024 по 01.10.2024, штрафу у розмірі 1 455,00 грн, а також інфляційних втрат у розмірі 213,48 грн та 3% річних у розмірі 67,24 грн, нарахованих за період 20.05.2024 по 01.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 відкрито провадження у справі №910/13310/24; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу..

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває..

Оскільки відповідачем не було виконано свого обов`язку з реєстрації свого електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), то ухвала суду від 04.11.2024 була надіслана відповідачу 05.11.2024 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03115, м. Київ, проспект Берестейський (до перейменування - проспект Перемоги), буд. 136), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.

Однак поштове відправлення №0610203496527 не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 19.11.2024 у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку від 15.11.2024 на відповідному конверті.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що ухвала суду від 04.11.2024 є такою, що вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" 15.11.2024.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі №910/13310/24 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом двадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже Товариство з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" вправі було подати відзив на позов у строк до 05.12.2024 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

31.07.2019 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" (рекламорозповсюджувач) укладено Договір №443/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого за цим договором на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської рада (Київської міської державної адміністрації), рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу.

Відповідно до пункту 1.2 Договору рекламорозповсюджувач зобов`язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 №207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за №34/2211 (надалі - Порядок), своєчасно та у повному обсязі відповідно до договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов`язки за цим договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (далі - РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що надання права тимчасового користування місцем за цим договором є правом користування чужим майном відповідно до Глави 32 Цивільного кодексу України і не передбачає надання будь-якого майна у володіння чи розпорядження, не підлягає відчуженню, та може бути припинене за рішенням суду на вимогу власника чи уповноваженої ним особи (балансоутримувача) місця за наявності обставин, які мають істотне значення, в тому числі якщо право користування перешкоджає використанню майна за його цільовим призначенням. Цей договір є договором приєднання відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 5.2.3 Договору рекламорозповсюджувач зобов`язаний не пізніше 20 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету.

У пунктах 6.1 та 6.2 Договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках. Плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується робочим органом в порядку визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу.

Підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем відповідної плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (п. 6.3 Договору).

У пункті 6.4 Договору зазначено, що плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем то бюджету міста Києва відповідно до умов договору. У разі прострочення термінів сплат, визначених договором, розмір несплаченої суми плат коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції відповідно до умов договору та законодавства.

Пункті 6.5. Договору передбачено, що рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці щодо якого виконавчим органом Київської міської рані (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання/продовження дозволу.

За змістом пункту 6.6 Договору плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовженні строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу.

Плата за тимчасове користування місцем нараховується: до дати закінчення строку дії дозволу; до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про анулювання дозволу - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про анулювання дозволу; до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про відмову у продовженні строку дії дозволу (у випадку коли таке розпорядження прийняте після закінчення строку дії дозволу) - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про продовження дозволу (п. 6.8 Договору).

У разі нездійснення рекламорозповсюджувачем демонтажу РЗ відповідно до п. 5.2.7 Договору після закінчення строку дії дозволу плата нараховується за весь час фактичного користування рекламорозповсюджувачем місцем до моменту здійснення демонтажу та складання відповідного акту обстеження місця розташування РЗ робочим органом або КП "Київреклама".

Згідно з пунктами 6.13, 6.14 Договору розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць. Плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховуються робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва в розмірах, зазначених у рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

У пункті 6.15 Договору зазначено, що акт користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу до договору із наведеним в ньому розрахунком плати за тимчасове користування місцем підтверджує факт тимчасового користування місцем у відповідному розрахунковому періоді.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього договору в цілому. Цей договір припиняється внаслідок: анулювання (припинення) усіх дозволів, наданих рекламорозповсюджувачу, втрати (скасування) пріоритету на місце розміщення РЗ, у разі, якщо на інші місця пріоритет надано не було; не переоформлення дозволу у встановлених законодавством випадках та порядку; в інших випадках, передбачених цим Договором та чинним законодавством. Закінчення строку дії Договору, його припинення, розірвання, відмова від Договору не звільняє рекламорозповсюджувача від виконання обов`язків, що залишилися невиконані ним протягом строку дії договору, в тому числі зобов`язання зі сплати заборгованості та заходів відповідальності, визначених договором. Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення або настання змін правовідносин під час його дії (пункти 8.1 - 8.4 Договору).

Відповідно до адресного переліку №1 від 31.07.2019 (Додаток №1 до Договору) відповідачу було надано з 03.08.2018 по 02.08.2023 право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва для розміщення рекламної вивіски (розміром 13 340 х 1 040) на будинку №136 по проспекту Берестейському (до перейменування - проспект Перемоги) у м. Києві, розмір плати за місяць - 5 688,18 грн.

У зв`язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 №314 "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану", відповідно до підпункту 5 пункту 1 якої строки діючих строкових документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, 08.06.2023 Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" (рекламорозповсюджувач) укладено Додаткову угоду №443/19-2, в якій сторони погодили, що датою закінчення строку дії дозволу(ів), яка(і) зазначена(і) в адресному(их) переліку(ах) до Договору є календарна дата, на яку припадає закінчення тримісячного строку з дня припинення чи скасування воєнного стану. А саме дана Додаткова угода стосується дозволу №33406-13-П-1 для розміщення рекламної вивіски (розміром 13 340 х 1 040) на будинку №136 по проспекту Берестейському (до перейменування - проспект Перемоги) у м. Києві, розмір плати за місяць - 5 688,18 грн.

У пункті 1.3 Додаткової угоди №443/19-2 від 08.06.2023 зазначено, що рекламорозповсюджувач зобов`язується оплачувати виставлені робочим органом рахунки за право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) щодо дозволів, строки дії яких є такими, що автоматично продовжені.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що відповідач з травня по вересень 2024 року не сплачує за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" боргу у розмірі 12 544,13 грн, а також пені у розмірі 574,60 грн, штрафу у розмірі1 455,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 213,48 грн та 3% річних у розмірі 67,24 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторони, укладаючи Договір, прийшли до висновку, що вказаний договір є за своєю правовою природою договором про встановлення сервітуту, у зв`язку з чим у п. 1.3 Договору послались на Главу 32 Цивільного кодексу України.

Проте суд не погоджується із правовою кваліфікацією сторонами правової природи укладеного ними Договору, оскільки згідно ч. 5 ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Тобто, у разі встановлення сервітуту, даним майном може користуватись як власник майна, так і особа, на користь якої встановлено сервітут, а також за наявності волі власника, останній також може надати право користування таким майном і іншим особам без погодження із особою, на користь якої встановлено сервітут, передання такого права. Наприклад, прохід через земельну ділянку може бути переданий власником необмеженій кількості осіб та сам власник не позбавляється можливості та права користуватись місцем проходу.

Натомість специфіка користування майном за Договором - розміщення на фасаді будинку рекламного засобу унеможливлює користування таким майном як власником, так і іншими особами, зокрема власник чи інші особи не можуть розмістити на відповідному місці свої рекламні засоби.

Відтак, дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на закріплену в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину та відсутність жодних доказів оспорення дійсності Договору, у суду відсутні підстави для надання правової оцінки правомірності укладеного сторонами правочину.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003, визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У частині 1 статті 759 Цивільного кодексу України вказано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Підписаним представниками та скріпленим печатками сторін адресним переліком №1 від 31.07.2019 (Додаток №1 до Договору), який за своєю суттю є актом приймання-передачі у користування майна, підтверджується передання позивачем відповідачу з 03.08.2018 у тимчасове користування місце, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламної вивіски (розміром 13 340 х 1 040) на будинку №136 по проспекту Берестейському (до перейменування - проспект Перемоги) у м. Києві.

За приписами частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Матеріали справи не містять доказів повернення (відповідного акту) відповідачем позивачу спірного майна з користування. Натомість Додатковою угодою №443/19-2 від 08.06.2023 сторони погодили продовжити строк користування місцем до календарної дати, на яку припадає закінчення тримісячного строку з дня припинення чи скасування воєнного стану.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що матеріали справи свідчать про здійснення користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламної вивіски у період з 01.05.2024 по 30.09.2024.

Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

У адресному переліку №1 від 31.07.2019 (Додаток №1 до Договору) сторонами погоджено, що розмір плати за місяць становить 5 688,18 грн.

Позивачем до позовної заяви долучено виставлені відповідачу помісячно рахунки на оплату за спірний період, а також розрахунки коригування до зазначених рахунків.

За розрахунками Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Товариство з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" повинне сплатити за користування місцем у період з 01.05.2024 по 30.09.2024 плату у загальному розмірі 12 544,13 грн.

У матеріалах справи відсутні докази наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" заперечень з приводу здійсненого позивачем розрахунку плати за користування місцем за спірний період.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" обов`язку з оплатити за користування у період з 01.05.2024 по 30.09.2024 орендованим згідно Договору місцем плату у загальному розмірі 12 544,13 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 5.2.3 Договору рекламорозповсюджувач зобов`язаний не пізніше 20 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.

Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов`язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов`язання до відповідного числа місяця.

Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.

Так, відповідач як добросовісний суб`єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов`язання з внесення плати за користування місцем для розміщення рекламного засобу до 20 числа поточного місяця, міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов`язання підлягало виконанню.

Тобто станом на дату укладення Договору, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню зобов`язання з оплати права тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу за кожен місяць протягом всього терміну дії договору.

Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов`язання з внесення плати за користування місцем для розміщення рекламного засобу у кожному місяці для його виконання до 20 числа поточного місяця, то відповідно підстави для застування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний / святковий / неробочий день) відсутні.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" повинне було щомісячно оплачувати надання йому за Договором права користування місцем для розміщення рекламного засобу до 20 числа поточного місяця.

Позивач стверджує, а відповідач не скористався своїм правом на спростування таких тверджень, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" не сплатило за надане йому право у період з 01.05.2024 по 30.09.2024.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач належними та допустимими доказами факту та обсягів невиконання своїх зобов`язань за спірним договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" не виконано належним чином своїх зобов`язань за Договором зі сплати плати на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у період з 01.05.2024 по 30.09.2024.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи визначені у пункті 5.2.3 Договору строк сплати плати за користування, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" є таким, що прострочило виконання своїх грошових зобов`язань за Договором.

Відтак, вимога Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" боргу за користування місцем у період з 01.05.2024 по 30.09.2024 у розмірі 12 544,13 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, посилаючись на порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" пені у розмірі 574,60 грн, нарахованої за період з 21.05.2024 по 01.10.2024, штрафу у розмірі 1 455,00 грн, а також інфляційних втрат у розмірі 213,48 грн та 3% річних у розмірі 67,24 грн, нарахованих за період 20.05.2024 по 01.10.2024.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку зі сплати коштів позивачу не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язань, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування, та встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" 3% річних у розмірі 66,21 грн та інфляційних втрат у розмірі 213,48 грн.

Відмінність між заявленою позивачем до стягнення сумою 3% річних та сумою 3% річних, стягнення яких є правомірним, полягає у тому, що Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не було враховано приписів ст. 253 Цивільного кодексу України (щодо того, що перебіг строку прострочення починається з наступного дня після визначеного терміну виконання зобов`язання), у зв`язку з чим невірно визначено дати, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань зі сплати коштів за користування майном, фактично нараховуючи 3% річних на останній день терміну оплати, в який Товариство з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" ще не прострочило свого зобов`язання (наприклад, якби відповідач 20.08.2024 оплатив за право користування місцем у серпні 2024 року, то він би не вважався б таким, що прострочив).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 7.2 Договору визначено право робочого органу застосовувати до рекламорозповсюджувача за несвоєчасне або неповне внесення платежів штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З пункту 7.2 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня), порядок нарахування пені (від суми простроченого платежу за кожен день прострочення), однак не визначено строк нарахування пені строк такого нарахування (за весь строк прострочення), а відтак згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені обмежується піврічним терміном.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань, та дат, до яких є правомірним нарахування пені, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" пені у розмірі 574,60 грн.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 7.3 Договору визначено, що робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця - штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Зважаючи, що відповідачем було прострочено оплату користування у період 01.05.2024 по 30.09.2024 місцем, більше ніж на місяць, то в Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наявні підстави для застосування штрафу, передбаченого п. 7.3 Договору.

Проте позивач нараховує відповідачу штраф лише за борг у розмірі 9 700,04 грн, що виник за період з 01.05.2024 по 31.08.2024.

Здійснивши перерахунок 15% від визначеної позивачем суми простроченої заборгованості (9 700,04 грн) відповідача, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу у розмірі 1 455,00 грн підлягає задоволенню.

За таких обставин позовні вимоги Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" підлягають стягненню борг у розмірі 12 544,13 грн, штраф у розмірі 1 455,00 грн, пеня у розмірі 574,60 грн, 3% річних у розмірі 66,21 грн та інфляційні втрати у розмірі 213,48 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 79, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стаді Сістемс Україна" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 136; ідентифікаційний код 41290466) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; фактична адреса, вказана у позовній заяві: 04070, м. Київ, Боричів узвіз, буд. 8; ідентифікаційний код 41348526) борг у розмірі 12 544 (дванадцять тисяч п`ятсот сорок чотири) грн 13 коп., штраф у розмірі 1 455 (одна тисяча чотириста п`ятдесят п`ять) грн 00 коп., пеню у розмірі 574 (п`ятсот сімдесят чотири) грн 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 213 (двісті тринадцять) грн 48 коп., 3% річних у розмірі 66 (шістдесят шість) грн 21 коп. та судовий збір у розмірі 3 027 (три тисячі двадцять сім) грн 79 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 15.05.2024.

Суддя Р.В. Бойко