Ухвала

від 06.05.2025 по справі 916/4475/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/4475/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Бакуліної С. В., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,

за участю представників сторін:

позивача: Ольховик-Красільнікової Л.П. (адвокат),

відповідача: Левицької Ю.О. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Поліщук Л. В., судді: Богатир К. В., Таран С. В.)

від 14.01.2025

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська Стивідорна Компанія"

про стягнення заборгованості в розмірі 1 096 241,03 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська Стивідорна Компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр"

про визнання недійсним договору.

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр" (далі - позивач за первісним позовом, скаржник) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська Стивідорна Компанія" (далі - відповідач за первісним позовом), в якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило стягнути заборгованість у розмірі 1 096 241,03 грн, з якої: 671 482,10 грн - сума основного боргу, 358 407,09 грн - інфляційних втрат, 66 351,84 грн - 3 % річних.

2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортного експедирування № 070820 від 07.08.2020 (далі - договір) щодо оплати наданих позивачем послуг.

3. 17.11.2023 відповідач за первісним позовом звернувся до Господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою до позивача за первісним позовом про визнання недійсним договору.

4. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що укладення зазначеного правочину було із порушенням частини другої статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

5. Ухвалою суду від 22.11.2023 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

6. 07.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська Стивідорна Компанія" (клієнтом) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр" (експедитором) укладено договір транспортного експедирування №070820 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого експедитор приймає на себе зобов`язання за винагороду (плату) та за рахунок клієнта надати транспортно-експедиційні послуги з організації перевезення вантажів у вагонах експедитора територією України, країн СНД і територією третіх країн, зазначених у погоджених сторонами заявках (додаток №1 до договору), які після підписання та скріплення печатками сторін є невід`ємною частиною договору, а клієнт приймає на себе зобов`язання прийняти та оплатити надані послуги та винагороду (плату) експедитору у відповідності з розділом 3 цього договору.

7. За умовами пункту 2.3. договору експедитор зобов`язаний: на підставі відомостей, отриманих відповідно до умов цього договору, здійснювати попередній розрахунок вартості послуг згідно з умовами розділу 3 цього договору та надавати клієнту рахунок на передоплату послуг (підпункт 2.3.2.); відповідно до пункту 4.2. даного договору надавати клієнту акти наданих послуг; при наявності письмових обґрунтованих заперечень клієнта до наданого експедитором акту, розглядати їх у встановленому договором порядку (підпункт 2.3.12.).

8. Клієнт зобов`язаний приймати та оформляти зі свого боку акти наданих послуг протягом трьох робочих днів з моменту одержання цих актів від експедитора; в разі виникнення розбіжностей по акту наданих послуг, підписувати його із зауваженнями (в цей же термін) та письмовим обґрунтуванням розбіжностей (підпункт 2.1.8. пункту 2.1. договору); оплачувати передбачені договором платежі в порядку та у строки, установлені договором (підпункт 2.1.9. пункту 2.1. договору).

9. Згідно із пунктом 3.1. договору клієнт, виходячи із очікуваного обсягу перевезень, не пізніше ніж за 3 (три) банківські дні до початку навантаження здійснює попередню оплату за перевезення вантажів шляхом перерахування коштів банківським переказом у розмірі 100 % від суми, зазначеної в рахунку. За домовленістю сторін можлива оплата по факту виконання послуги. Така домовленість узгоджується сторонами у заявках клієнта або додатках чи додаткових угодах до договору.

10. Пунктом 3.2. договору визначено, що вартість послуг (узгоджена ставка) з організації перевезень вантажів у вагонах експедитора складається з:

(3.2.1.) винагороди (плати) експедитору;

(3.2.2.) плати за надання вагонів та інших витрат експедитора, пов`язаних із залученням третіх осіб для організації транспортно-експедиційних послуг. Сума витрат експедитора, понесених при виконанні даного договору, включає всі документально підтверджені додаткові витрати на організацію перевезення вантажів клієнта, понесені експедитором. Грошові кошти, що перераховуються клієнтом для оплати провізних платежів і витрат експедитора, понесених при виконанні цього договору, не є доходом і власністю експедитора і підлягають перерахуванню Укрзалізниці та учасникам транспортно-експедиційних послуг, залучення яких виникло у експедитора в процесі виконання договору. У разі зміни умов перевезення сторони зобов`язуються узгодити нову ставку експедитора шляхом узгодження заявки/додатку;

(3.2.3.) тарифу і додаткових зборів за перевезення вантажів по території України в залізничному рухомому складі за маршрутами згідно з заявкою, встановленого Тарифним керівництвом №1 із застосуванням коефіцієнтів, що встановлені відповідними наказами, який сплачується експедитором підприємствам залізниці. В разі, коли клієнт самостійно проводить (організовує) розрахунки із залізницями за перевезення, клієнт сплачує експедитору вартість послуг, за винятком тарифу на перевезення.

11. Відповідно до пункту 3.3. договору плата за користування вагонами експедитора за час перебування вагонів під навантаженням (вивантаженням) на території України, Росії, держав Балтії та СНГ у клієнта, його вантажовідправників та/або вантажоодержувачів налічується з 49-ої години користування від дати і часу прибуття вагонів на станцію призначення до дати і часу відправлення вагонів зі станції призначення згідно з інформацією Філії ГІОЦ АТ "Укрзалізниця" і становить 450,00 грн з ПДВ за один вагон на добу. Кожна неповна доба рахується як повна. Плата за користування вагонами складає 450,00 грн з ПДВ за один вагон на добу (пункт 3.4. договору). Плата за користування рухомим складом експедитора, договірні і додаткові збори сплачуються клієнтом банківським переказом протягом 3-х банківських днів з моменту надання клієнту акту наданих послуг (пункт 3.5. договору).

12. На підставі актів наданих послуг клієнт здійснює остаточні розрахунки з експедитором згідно з рахунками, виставленими останнім, банківським переказом протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання актів наданих послуг (пункт 3.6. договору).

13. Договір передбачає розрахунки в безготівковій грошовій формі шляхом банківського переказу на поточний рахунок експедитора, зазначений у договорі. Платіж вважається здійсненим з моменту зарахування коштів на банківський рахунок сторони договору, на адресу якої оформляється платіж (пункт 3.9. договору).

14. Пунктом 3.12. договору визначено, що загальна сума договору складається із суми актів виконаних робіт / наданих послуг експедитором.

15. Згідно із пунктом 4.1. договору документом, що засвідчує факт надання послуг експедитором, є акт надання послуг.

16. За положеннями пункту 4.2. договору експедитор не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, направляє на адресу клієнта акт наданих послуг і відповідний рахунок. Клієнт протягом 3-х робочих днів має право розглянути й затвердити або висловити свої заперечення по акту. У випадку, якщо клієнт не підписує акт і не пред`являє письмових заперечень по його змісту протягом зазначеного строку, акт вважається погодженим і підписаним з боку клієнта. У випадку, якщо клієнт заперечує проти сум, зазначених експедитором в акті, клієнт зобов`язаний перерахувати на рахунок експедитора суму коштів по акту, які ним не оскаржуються, в строк, зазначений у пункті 3.5. цього договору. Спірну суму клієнт зобов`язаний перерахувати на рахунок експедитора не пізніше 5-ти календарних днів від дня врегулювання сторонами розбіжностей. При необхідності сторони здійснюють звірення взаєморозрахунків за певний період.

17. У випадку виявлення розбіжностей між даними клієнта та даними експедитора, сторони з`ясовують причини розбіжностей, проводять перерахунок і включають виявлені суми розбіжностей у акт у тому періоді, в якому вони були виявлені. При виявленні будь-яких неточностей та/або розбіжностей у розрахункових відомостях, рахунках, актах, інших документах, сторони негайно повідомляють одна одну і здійснюють перерахунок (пункт 4.3. договору).

18. Цей договір укладений на період від дати підписання по 31.12.2020 та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків. Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявить про його припинення за 10 днів до закінчення його терміну дії. Вся документація по цьому договору (заявки клієнта, інструкція експедитора, додаткові угоди, протоколи) є невід`ємною частиною цього договору.

19. У подальшому, враховуючи наміри сторін запровадити електронний документообіг під час своїх господарських взаємовідносин (будь-яких господарських договорів, укладених раніше) та підписання електронних документів електронними цифровими підписами (ЕЦП) уповноважених представників сторін, а також встановити умови щодо надання чинності електронним документам та обміну останніми, 01.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська Стивідорна Компанія" укладено угоду про визнання електронних документів та використання електронного цифрового підпису (далі - угода).

20. Відповідно до пункту 1.1. угоди створення сторонами електронних документів, зазначених в пункті 1.4. цього договору, та обмін електронними документами між сторонами здійснюється з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, в сфері електронного документообігу та електронної комерції в Україні.

21. Терміни вживаються в цій угоді у значеннях, наведених в Законі України "Про електронні довірчі послуги" та інших нормативно-правових актах з питань електронного документообігу (пункт 1.2. угоди).

22. Згідно із пунктом 1.3. угоди при виконанні умов, передбачених цією угодою, кожна сторона може виступати як відправником (автором), так і отримувачем (адресатом) електронних документів, з використанням при цьому обома сторонами однакового сервісу електронного документообігу.

23. У пункті 1.4. угоди сторони погодили, що у розумінні даного договору електронними документами є: рахунки на оплату, акти виконаних робіт, видаткові накладні, додатки до договору, додаткові угоди до договору.

24. Предметом цієї угоди є визнання сторонами електронних документів, зазначених в пункті 1.4. цього договору, та використання ЕЦП при їх підписанні, які будуть створені та підписані після укладення цієї угоди, а саме, починаючи з 01 січня 2021 року (пункт 2.1. угоди).

25. Пунктом 2.2. угоди визначено, що ЕЦП визнається сторонами як такий, що надає юридичної сили електронним документам, сформованим та направленим з використанням ЕЦП, за умови відповідності такого ЕЦП вимогам чинного законодавства. 26. При цьому сторони погоджуються з тим, що електронні документи, підписані ЕЦП та належним чином направлені відповідній стороні, мають повну юридичну силу в розумінні чинного законодавства, є оригінальними та прирівнюються до оригінальних примірників документів на паперових носіях, підписаних власноручно уповноваженими представниками сторін.

27. Сторони погоджують, що електронні печатки сторін не є обов`язковими реквізитами електронного документа, за умови накладання ЕЦП згідно з чинним законодавством (пункт 2.1. угоди).

28. Відповідно до пункту 3.1. угоди якщо сторонами не буде окремо обумовлено інше у відповідному двосторонньому електронному документі (договір, угода, контракт, акт тощо), сторони погодили наступне:

(3.1.1.)електронний документ вважається укладеним сторонами та підписаним всіма необхідними повноважними підписами з обох сторін у дату, зазначену в тексті такого електронного документа як дата його складання. Ця умова застосовується, в тому числі, у разі, якщо фактична дата накладання ЕЦП будь-яким підписантом з будь-якої сторони буде раніше або пізніше дати електронного, зазначеної в тексті останнього;

(3.1.2.)у разі, якщо ЕЦП останнього необхідного підписанта будь-якої сторони буде накладено раніше або пізніше дати, зазначеної в тексті електронного документа як дата його складання, умови електронного документа набудуть чинності та будуть застосовуватися, у будь-якому разі, до правовідносин сторін, що виникнуть починаючи з дати, зазначеної у тексті такого електронного документа як дата його складання.

(3.1.3.)пункт 3.1.1. не застосовується до рахунків на оплату; рахунки вважаються чинними в разі їх підписання стороною, яка їх направила.

29. Товариством з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр" складено та направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Одеська Стивідорна Компанія" засобами електронного зв`язку з використанням програмного забезпечення "M.E.Doc" акти наданих послуг за договором №070820 від 07.08.2020 на загальну суму 1 064 780,40 грн, які містяться в матеріалах цієї справи.

30. Вказані акти наданих послуг в електронному вигляді є вкладенням до шаблону "Універсальний документ", що використовується у програмному забезпеченні "M.E.Doc".

Наявні у матеріалах справи шаблони "Універсальний документ" з номерами і датами наведених актів наданих послуг, підписані відповідачем за первісним позовом в електронному вигляді з накладенням кваліфікованого електронного цифрового підпису директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська Стивідорна Компанія" ОСОБА_1 та електронної печатки цього товариства, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

31. В матеріалах справи наявна копія виписки по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр", відкритого в АТ "Банк Кредит Дніпро", з якої вбачається, що за період з 31.08.2020 по 08.09.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська Стивідорна Компанія" за договором №070820 від 07.08.2020 були перераховані на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр" грошові кошти у загальній сумі 3 919 380,02 грн.

32. Також в матеріалах справи міститься не підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 13.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська Стивідорна Компанія" по договору №070820 від 07.08.2020, відповідно до якого за даними Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр" заборгованість на його користь складає 706482,10грн.

33. Крім того, із виписки по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр", відкритого в АТ "Банк Кредит Дніпро", вбачається, що 29.09.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська Стивідорна Компанія" за договором №070820 від 07.08.2020 були перераховані на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр" грошові кошти у сумі 35000,00 грн.

34. 25.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеська Стивідорна Компанія" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр" лист №1/25.11, в якому відповідач за первісним позовом, пославшись на введення воєнного стану, повідомив, що виконання зобов`язань за договором в повному обсязі є неможливим, і що планує здійснити погашення заборгованості перед позивачем за первісним позовом, починаючи з грудня 2022 року, по 150 000,00 грн на місяць, до повного погашення заборгованості.

35. 02.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеська Стивідорна Компанія" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр" лист №2/02.06, в якому відповідач за первісним позовом повідомив, що з 20.05.2023 почав відновлювати роботу дробарного комплексу, у зв`язку з чим планує здійснювати погашення заборгованості перед позивачем за первісним позовом, починаючи з червня 2023 року, по 150 000,00 грн на місяць, до повного погашення заборгованості.

36. Позивач за первісним позовом, звертаючись з даним позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), вказував про те, що надані ним послуги були оплачені відповідачем за первісним позовом лише частково у сумі 393298,30 грн, а саме: 8298,30 грн - 28.06.2023; 50000,00 грн - 29.06.2023; 100000,00 грн - 28.07.2023; 50000,00 грн - 31.07.2023; 50000,00 грн - 25.08.2023; 100000,00 грн - 08.09.2023; 35000,00 грн - 29.09.2023.

37. Отже, як зазначало Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр", сума несплаченої вартості послуг за договором №070820 від 07.08.2020 становить 671 482,10 грн (1064780,40 грн - 393298,30 грн = 671482,10 грн), яку позивач за первісним позовом просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська Стивідорна Компанія" в судовому порядку.

38. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр" просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська Стивідорна Компанія" суму 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором №070820 від 07.08.2020 за період з 08.10.2021 по 22.01.2024 у розмірі 66351,84 грн, а також суму інфляційних втрат за період з 08.10.2021 по 22.01.2024 у розмірі 358407,09 грн.

39.Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеська Стивідорна Компанія" у зустрічному позові просило визнати укладений між сторонами договір транспортного експедирування №070820 від 07.08.2020 недійсним, посилаючись на те, що вказаний правочин є значним для нього, однак у наданні згоди на його укладення (схвалення) загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська Стивідорна Компанія" було відмовлено.

40. На підтвердження заявлених вимог позивачем за зустрічним позовом надано:

- копію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська Стивідорна Компанія", затвердженого протоколом №6 загальних зборів учасників від 24.06.2019, з якого вбачається, що статут не містить положень щодо визначення критеріїв значних правочинів та щодо порядку їх укладення (схвалення);

- копію бухгалтерської довідки №2-16/11 від 16.11.2023, згідно із якою, відповідно до даних бухгалтерського обліку, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр" за договором транспортного експедирування №070820 від 07.08.2020 за період з 31.08.2020 по 29.09.2023 були перераховані кошти в загальному розмірі 3954380,02 грн;

- копію бухгалтерської довідки №3-17/11 від 17.11.2023, згідно із якою, відповідно до даних бухгалтерського обліку, чисті активи Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська Стивідорна Компанія", розраховані станом на кінець ІІ кварталу 2020 року відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку П(С)БО 19, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №163 від 07.07.1999, становили 923,3 тис. грн;

- копію фінансової звітності малого підприємства у складі балансу на 30.06.2020 (форма №1-м) та звіту про фінансові результати за І півріччя 2020 року (форма №2-м), із доказами направлення до Центру обробки електронних звітів Держстату України; відповідно до рядка 1495 балансу на 30.06.2020 (форма №1-м) на кінець року чисті активи Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська Стивідорна Компанія" складали 923,3 тис. грн.

41. Також позивачем за зустрічним позовом надано копію протоколу №17/11 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська Стивідорна Компанія" від 17.11.2023, відповідно до якого загальними зборами учасників цього товариства прийняті наступні рішення:

1) відмовити у наданні згоди на укладення договору транспортного експедирування №070820 від 07.08.2020 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр" (код ЄДРПОУ 36906312);

2) взяти до відома інформацію, що договір транспортного експедирування №070820 від 07.08.2020 слід вважати недійсним, оскільки він був укладений з порушенням вимог статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 №2275-VIII та інших вимог чинного законодавства. Уповноважити директора Товариства ОСОБА_1 звернутись від імені Товариства до суду, з дотриманням правил предметної та територіальної підсудності відповідних спорів, з позовом про визнання недійсним договору транспортного експедирування №070820 від 07.08.2020 та про проведення двосторонньої реституції у відповідності до закону.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

42. 12.08.2024 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення, яким первісний позов задовольнив; стягнув з відповідач за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 671 482,10 грн суму основного боргу, 66 351,84 грн - 3 % річних, 358 407,09 грн - інфляційних втрат та 16 443,61грн витрат на сплату судового збору; у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору відмовив повністю.

43. 05.09.2024 Господарський суд Одеської області ухвалив додаткове рішення, яким заяву позивача за первісним позовом про ухвалення додаткового рішення задовольнив, стягнув з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом витрати на правничу допомогу в розмірі 57 500,00 грн.

44. 14.01.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував у частині задоволення первісного позову та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову; в частині розподілу судових витрат рішення змінив; у частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишив без змін; додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2024 скасував та у задоволенні заяви позивача за первісним позовом про ухвалення додаткового рішення відмовив.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

45. 05.02.2025 позивач за первісним позовом звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову, зміни розподілу судових витрат та відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення скасувати, залишити рішення суду першої інстанції та додаткове рішення в силі.

В касаційній скарзі позивач за первісним позовом на підставі частини восьмої статті 129 ГПК України зазначає, що орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу який він очікує понести в суді касаційної інстанції складає 20 000 грн, а докази на підтвердження будуть надані Суду в п`ятиденний строк після ухвалення судового рішення.

46. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив випадок, передбачений пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

47. На обґрунтування скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, і не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.10.2023 у справі № 916/2357/22, від 07.09.2023 у справі № 905/1965/19, від 06.10.2021 у справі № 911/2731/20, від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18 (щодо стягнення заборгованості) та у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 (щодо застосування стандарту доказування "вірогідність доказів").

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

48. Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеська Стивідорна Компанія" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, вважаючи, що вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.

Позиція Верховного Суду

49. Як зазначалося раніше, касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

50. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

51. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини".

52. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

53. Скаржник оскаржує постанову апеляційного суду лише в частині відмови у задоволенні первісного позову, зміни розподілу судових витрат та відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. В іншій частині щодо зустрічної позовної заяви постанова апеляційного суду не оскаржується, відповідно і не переглядається Судом.

Як було вказано вище, мотивуючи наявність передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник обґрунтував свої доводи неврахуванням судами під час вирішення цього спору висновків викладених у постановах Верховного Суду від 10.10.2023 у справі № 916/2357/22, від 07.09.2023 у справі № 905/1965/19, від 06.10.2021 у справі № 911/2731/20, від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18 (щодо стягнення заборгованості) та у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 (щодо застосування стандарту доказування "вірогідність доказів").

54. Проте обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилися з огляду на таке.

55. У справі №916/2357/22, на яку здійснює своє посилання скаржник в доводах касаційної скарги, предметом позову є стягнення заборгованості за договором поставки від 15.03.2021 № 51/О в розмірі 1 547 645,43 грн (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог), з яких: 1 422 732,44 грн - сума основного боргу, 7 070,55 грн - три проценти річних, 117 842,44 грн - пеня. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо повноти та своєчасності оплати вартості поставленого товару. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій (про відмову у задоволенні позову) та направляючи справу на новий розгляд до місцевого суду вказав, що у цій справі поза увагою господарських судів попередніх інстанцій залишилося те, що у відомостях про призначення платежу відповідачем лише вказано, що оплата за товар відбувалася згідно з договором поставки. Вказане, у свою чергу, унеможливлює достеменно встановити та стверджувати, за яким саме договором (договорами) та видатковими накладними здійснювалася оплата, за які періоди, ураховуючи, що правовідносини між сторонами є сталими й триваючими (тривалий період співпраці, наявність декількох договорів, за якими здійснювалася поставка товару). За таких обставин платежі підлягають віднесенню на погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи з найдавнішого періоду. Крім того Судом було зазначено, що у справах про стягнення заборгованості судам слід встановлювати, у який період та в якому обсязі здійснена поставка товару з огляду на триваючий характер правовідносин сторін; чи було сплачено кошти за весь фактично поставлений товар за договором чи лише щодо його частини, і якщо так, то за які саме періоди; чи існували між сторонами до укладення спірного договору правовідносини з аналогічним предметом і якщо так, то чи існувала заборгованість у відповідача за ними; чи здійснювалося при проведенні оплат зарахування у погашення раніше наявного боргу тощо. Водночас вказані обставини у цій справі встановлені не були, попри наявність відомостей щодо тривалого характеру правовідносин сторін, подання скаржником копій договорів поставки від 03.01.2017 № 05/17 та від 02.01.2020 № 1/1П, укладених з відповідачем. Судам попередніх інстанцій також потрібно було співставити усі видаткові накладні зі звітами про обсяг реалізації придбаного товару, а також з платіжними дорученнями, визначивши на підставі цього відповідність, часткову відповідність або невідповідність обсягів поставленого та реалізованого товару, обсягів реалізованого та оплаченого товару. Невстановлення усіх обставин, про які йдеться в пунктах 61, 63 цієї постанови, здатне зашкодити вирішенню спору по суті та спричинити потребу звернення до суду з новим позовом, що не може вважатися ефективним захистом порушеного права скаржника.

56. У справі № 905/1965/19 (постанова від 07.09.2023), на яку також послався скаржник у касаційній скарзі, предметом позову є визнання грошових вимог до боржника, в якій заявник просив суд визнати його грошові вимоги до АТ "К.Енерго" в розмірі 2 578 425,80 грн, з яких 2 500 000 грн - основний борг, 45 225,80 грн - 3% річних, 33 200 грн - інфляційні втрати у межах справи про банкрутство. КМДА зазначала, що протягом 2019 року кошти до бюджету міста Києва на виконання Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від боржника не надходили, у зв`язку з чим утворилась заборгованість боржника перед бюджетом міста Києва за 2017 рік у розмірі 500 000 грн, за 2018 рік - у розмірі 2 млн. грн, у загальному розмірі складає 2 500 000 грн. Крім того, кредитором нараховано на суму боргу 3 % річних у сумі - 45 225,80 грн та інфляційні втрати за час прострочення - 33 200 грн. Ухвалою Господарського суду Донецької області у справі № 905/1965/19, серед іншого, відмовлено КМДА у визнанні кредитором боржника на суму 2 578 425,80 грн. Постановою Східного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.03.2021 у справі № 905/1965/19 в частині відмови КМДА у визнанні кредитором боржника на суму 2 578 425,80 грн залишено без змін. Суди дійшли висновку, що кредиторські вимоги КМДА до АТ "К.Енерго" не підлягають визнанню, оскільки боржником належним чином виконувались вимоги Угоди щодо оплати користування майном, майно теплоенергетичного комплексу повернуто кредитору в травні-липні 2018 року, а також зважаючи на бездіяльність кредитора щодо неприйняття електроенергетичного майна комунальної власності територіальної громади міста Києва. Верховний Суд, залишаючи без змін зазначені рішення судів попередніх інстанцій вказав, що суди, встановивши належне виконання "К.Енерго" своїх зобов`язань перед КМДА за Угодою щодо сплати за користування комунальним майном за 2017 рік та 1, 2 квартали 2018 року та відсутність заборгованості боржника, дійшли правомірних висновків про відмову у визнанні заявлених грошових вимог в сумі 2 500 000 грн та нарахованих на цю суму 3% річних та інфляційних втрат як похідних вимог.

57. У справі № 911/2731/20 (постанова від 06.10.2021) предметом спору є наявність у відповідача невиконаного зобов`язання з оплати вартості поставленого товару за договором поставки, зі сплати процентів за користування товарним кредитом, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством, за порушення взятих на себе зобов`язань. Верховний Суд скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції погодився з тим, що наявними у справі належними письмовими доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати товару, а тому з відповідача підлягають стягненню сума основного боргу, відсотки за користування товарним кредитом, інфляційні втрати та 3 % річних у визначеному судом розмірі. Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зарахування сплачених відповідачем за договором поставки коштів, здійснене позивачем, не суперечить чинному законодавству, оскільки сторонами не визначено іншого у договорі поставки. Також вищевказані акти звірки розрахунків та листи щодо зміни призначення платежу свідчать про наявність і у відповідача згоди на проведення такого зарахування. Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача 654834,14 грн процентів за користування товарним кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

58. У справі 911/2630/18 предметом позову є стягнення заборгованості за договором поставки. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов`язань з оплати вартості поставленого товару. Верховний Суд скасовуючи судові рішення попередніх судових інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції вказав на те, що судами попередніх інстанцій достеменно не встановлено: в який період та в якому обсязі здійснена позивачем поставка товару з огляду на триваючий характер правовідносин сторін; чи було сплачено відповідачем кошти за весь фактично поставлений товар за договором чи лише щодо його частини, і якщо так, то за які саме періоди; чи здійснювалось при проведенні оплат зарахування у погашення раніше існуючого боргу тощо.

59. Натомість у справі, яка переглядається, предметом позову є стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування, а також сум інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом взятих на себе зобов`язань щодо оплати наданих позивачем за первісним позовом послуг. Позовні вимоги стосовно первісного позову обґрунтовані позивачем із посиланням на статті 525, 526, частину першу статті 530, статтю 610, частину першу статті 612, частину другу статті 625, статтю 629 Цивільного кодексу України, статті 20, 193, частину першу статті 222, статтю 316 Господарського кодексу України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні первісного позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступного:

- оскільки відповідачем за первісним позовом заперечувався факт існування основної заборгованості за договором №070820 від 07.08.2020, яка була заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр" до стягнення у даній справі, апеляційний суд вказав про необхідність встановити обставину наявності/відсутності такої заборгованості та її розмір (у разі наявності). Відповідна обставина має бути встановлена виходячи з наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які відображають реальні господарські операції за вказаним правочином та зміст таких операцій;

- апеляційний суд вказав, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема, статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції;

- зі змісту договору №070820 від 07.08.2020, сторони останнього узгодили те, що факт надання послуг за цим договором підтверджується первинною документацією, а саме: відповідними актами надання послуг (пункт 4.1. договору);

- з огляду на відсутність жодних письмових заперечень відповідача за первісним позовом щодо змісту актів протягом 3-х робочих днів з моменту отримання, вони вважаються погодженими і підписаними з боку клієнта відповідно до умов пункту 4.2. договору №070820 від 07.08.2020. В цій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо підписання наданих позивачем за первісним позовом актів, які підтверджують надання ним послуг;

- водночас визначаючи обставину наявності/відсутності заборгованості відповідача за первісним позовом та її розмір, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно із актами наданих послуг №852 від 30.09.2021, №866 від 30.09.2021, №879-п від 30.09.2021, №914-п від 11.10.2021, №951 від 31.10.2021, №992 від 16.11.2021 позивач за первісним позовом надав відповідачу за первісним позовом послуги на загальну суму 1064780,40 грн. Разом з тим із апеляційним судом встановлено, що з наявних в матеріалах справи виписок по особовому рахунку позивача за первісним позовом, вбачається, що відповідач за первісним позовом перерахував за договором транспортного експедирування №070820 від 07.08.2020 (за період з 31.08.2020 по 29.09.2023) грошові кошти в загальному розмірі 3 954 380,02 грн, про що також зазначено у бухгалтерській довідці відповідача за первісним позовом №2-16/11 від 16.11.2023;

- отже матеріали справи підтверджують факт сплати відповідачем за первісним позовом позивачу за договором транспортного експедирування №070820 від 07.08.2020 (за період з 31.08.2020 по 29.09.2023) грошові кошти в загальному розмірі 3954380,02 грн, тобто підтверджується оплата відповідачем за первісним позовом грошових коштів на суму більшу ніж заявлені позовні вимоги і цей факт не заперечується позивачем за первісним позовом;

- апеляційний суд вказав, що оскільки у цій справі спірним є весь період дії договору транспортного експедирування №070820 від 07.08.2020, тому для підтвердження розміру заборгованості по наданим послугам позивачу за первісним позовом потрібно довести загальну суму його вимог в розмірі більшому, ніж загальна сплачена відповідачем за первісним позовом сума 3954380,02 грн. Водночас позивач за первісним позовом не надав належних та допустимих доказів існування вимог позивача на загальну суму більшу, ніж останній отримав грошових коштів від відповідача за первісним позовом;

- за таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні вимоги за первісним позовом про стягнення основного боргу слід відмовити у зв`язку з недоведеністю.

60. Таким чином з викладеного вбачається, що судові рішення у зазначених справах ухвалені за інших предмета і підстав заявлених позовних вимог, інших фактичних обставин, які формують зміст спірних правовідносин, та зібраних у таких справах доказів, іншого нормативно-правового регулювання, а також іншого суб`єктного складу учасників судового процесу, ніж у справі, що розглядається, тобто, зазначені справи і справа, судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, що виключає подібність правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм. При цьому, з`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

61. Посилання скаржника на судову практику у питанні застосування категорій стандартів доказування, зокрема постанов Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 не приймаються до уваги, оскільки у названих справах відповідні норми процесуального законодавства застосовувалися судами з урахуванням встановлених фактичних обставин справи в кожному конкретному випадку.

При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію.

62.Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що його доводи, викладені у касаційній скарзі, фактично зводяться до наміру спонукати Суд до переоцінки вже встановлених судами попередніх судових інстанцій фактичних обставин справи, у той час як повноваження суду касаційної інстанції визначаються з урахуванням меж, встановлених приписами статті 300 ГПК України.

63. Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

64. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).

65. Разом з тим, під час касаційного перегляду цієї справи, Суд не вбачає порушень судом апеляційної інстанції як норм матеріального, так і процесуального права.

66. З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята без урахування висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.10.2023 у справі № 916/2357/22, від 07.09.2023 у справі № 905/1965/19, від 06.10.2021 у справі № 911/2731/20, від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18 (щодо стягнення заборгованості) та у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 (щодо застосування стандарту доказування "вірогідність доказів") не знайшли свого підтвердження.

67. Тобто наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

68. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

69. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, однак наведені ним доводи про наявність постанов Верховного Суду, які містять висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які не враховані судом апеляційної інстанції, підтвердження не знайшли. Інших підстав для касаційного оскарження постанови апеляційного суду скаржник не визначив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

70. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Судові витрати

71. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника та не підлягає поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 916/4475/23 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко