Рішення

від 15.05.2025 по справі 320/62673/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2025 року справа №320/62673/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Академічний медичний центр Мудрий лікар" до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Академічний медичний центр Мудрий лікар" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Академічний медичний центр Мудрий лікар" за результатами якої складено акт від 25.10.2024;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у м. Києві про проведення фактичних перевірок від 04.10.2024 №6669-п;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо не направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Академічний медичний центр Мудрий лікар" в строк передбачений пунктом 6 розділу 4 Порядку №547 попередження про закінчення терміну експлуатації РРО фіскальний номер 3000456938 (реєстраційний номер екземпляра 000659192);

- визнати протиправним так скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві №б/н від 13.04.2024 про скасування реєстрації РРО фіскальний номер 3000456938 (реєстраційний номер екземпляра 000659192);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.11.2024 №1330030707.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказ на проведення фактичної перевірки, на думку товариства, податковим органом складено з порушенням вимог Податкового кодексу України. Посилаючись на висновки Верховного Суду у численних справах товариство зазначає, що лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків таких перевірок. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Вважає, що відповідач діяв протиправно та не у спосіб, визначений законом, тому наказ про призначення фактичної перевірок та дії відповідача щодо здійснення такої перевірок позивача є протиправними, а спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Крім того, за твердженням позивача, товариство не порушувало вимог Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому рішення, прийняті податковим органом за наслідками перевірки діяльності позивача, є неправомірними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що податковим органом правильно встановлено факт порушення позивачем законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій, перевірку проведено та її результати оформлено без порушень належним чином, а прийняте податковим органом рішення про застосування штрафних (фінансових) є правомірним.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Академічний медичний центр Мудрий лікар" (ідентифікаційний код 41749396, адреса місця знаходження: 04080, м. Київ, вул. Троїцько-Кирилівська (Олексія Терьохіна), 4) 21.11.2017 зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в органах ДПС.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 04.10.2024 №6669-п та направлень на перевірку від 16.10.2024 №24072/26-15-07-07-03 та №24071/26-15-07-07-02, в період з 16.10.2024 Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Академічний медичний центр Мудрий лікар" на предмет:

дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).

Обґрунтування: доповідна записка управління фактичних перевірок від 04.10.2024 №1925/26-15-07-07-00-12.

Фактична перевірка проводилась медичного центру за адресою: м. Київ, вул. Троїцько-Кирилівська (Олексія Терьохіна), 4, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ "Академічний медичний центр Мудрий лікар".

До перевірки допущено було представників за вказаними направленнями, що пред`явили посвідчення, журнал реєстрації перевірок надано не було.

Перевірка проводилась у присутності керівника Марухна Валерія Васильовича.

Результати перевірки оформлені відповідачем Актом фактичної перевірки від 25.10.2024 №116449/26/15/07/41749396 (далі - Акт перевірки).

З Акту перевірки вбачається, що відповідно до інформації доведеної листом ДПС України встановлено, що реєстратор розрахункових операцій фіскальний №3000456938 заводський №КР 00009852 дата реєстрації 15.08.2018 - скасовано реєстрацію 16.04.2024.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Академічний медичний центр Мудрий лікар" в період з 14.07.2024 по 31.07.2024 проведено розрахункових операцій без використання належним чином зареєстрованого РРО на загальну суму 1 091 517,25 грн. Так, 17.04.2024 о 14:11 год на суму 787,00 грн, як розрахункова операція вчинена вперше та 1 090 730,25 грн, як наступні вчинені порушення.

В розділі 3 «Висновок перевірки» Акту перевірки зазначено про порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Акт перевірки містить відмітку про додатки - Х-звіт, довідка про скасування реєстрації РРО, інформація про розрахункові операції.

Вказані додатки надані відповідачем разом із Актом перевірки до відзиву.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2024 №1330030707, відповідно до якого, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, згідно з п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосовано до ТОВ "Академічний медичний центр Мудрий лікар" суму штрафних санкцій в розмірі 1 636 882,38 грн. (787,00 грн х 100% + 1090730,25 грн. х 150%).

Надаючи правову оцінку встановленим фактичним обставинам суд зазначає таке.

Спірні відносини врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України), Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі Закон №265/95-ВР), та нормативними актами, прийнятими на їх виконання.

Згідно з підпункту 191.1.14 пункту 191.1 статті 191 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів;

Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Згідно з пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України.

Отже, суд в першу чергу надає правову оцінку законності призначення фактичних перевірок позивача.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п. 75.1,3 ст. 75 ПК України).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Зі змісту наказу на проведення фактичної перевірки ТОВ "Академічний медичний центр Мудрий лікар" №6669-п від 04.10.2024, прийнятого відповідачем, вбачається, що останній прийнятий на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України та з метою перевірити порядок здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіскальних цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки)

Судом встановлено, що підставою для прийняття спірного наказу на проведення фактичної перевірки позивача слугував лист Державної податкової служби України до Головного управління ДПС у м. Києві №25823/7/99-00-07-03-02-07 від 16.09.2024, направлений на адресу відповідача, яким повідомлено про встановлену в ході здійснення податкового контролю Департаментом податкового аудиту інформацію щодо розрахункових документів, створених суб`єктами господарювання у період з 01.01.2024 по 31.07.2024 із використанням РРО та ПРРО після скасування реєстрації таких РРО/ПРРО, та з метою недопущення використання суб`єктами господарювання РРО та ПРРО, реєстрація яких скасована доручено організувати та провести фактичні перевірки, в тому числі позивача, відповідно до вимог ст. 80 ПК України.

Крім цього здійснення функцій, визначених законодавством щодо порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також щодо здійснення контролю за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 815/1978/18, від 5 листопада 2018 року у справі № 803/988/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4766/17, від 22 травня 2018 року у справі № 810/1394/16.

Щодо доводів позивача про те, що у наказі на проведення перевірки має бути зазначена не лише правова підстава, а і фактичні обставини, які стали підставою для проведення перевірки, суд зазначає, що згідно з абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Як зазначено вище зі змісту наказу на проведення фактичної перевірки товариства, прийнятого відповідачем, вбачається, що останній прийнятий на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України та з метою перевірити порядок здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіскальних цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що спірний наказ прийнятий відповідачем на підставі п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, тобто на підставі у спосіб, визначений законом та з метою реалізації наданих повноважень, а тому доводи позивача про його незаконність є необґрунтованими.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені статтею 81 ПК України.

Так згідно з пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

З наявних в матеріалах справи направлень на перевірки вбачається, що посадові особи відповідача були допущені до проведення фактичної перевірки за місцем здійснення господарської діяльності позивача без зауважень щодо неможливості її проведення, та за її наслідками складено акт перевірки і ці факти позивачем не спростовується.

У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, яке може бути прийнято за результатами такої перевірки.

Отже, правові наслідки має податкове повідомлення-рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки.

Зазначений правовий висновок узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки,

Зазначений правовий висновок узгоджується правовим висновком, викладеним у постанові Касаційного адміністративного суду у складі колегії суддів Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 160/7797/23.

Ураховуючи, що посадові особи відповідача були допущені до проведення перевірки за місцем фактичного провадження діяльності товариства за адресою, зазначеною у наказі та акті перевірки, суд дійшов висновку, що означений наказ на проведення фактичної перевірки є реалізованим, тому не є предметом позову.

За вказаних обставин позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у м. Києві та визнання протиправним і скасування наказу від 04.10.2024 №6669-п задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в іншій частині, суд зазначає таке.

У статті 2 Закону №265/95-ВР наведено визначення реєстратора розрахункових операцій та розрахункового документу.

Реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Згідно із пунктами 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти)

Невиконання вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачає відповідальність у вигляді фінансових санкцій. Зокрема відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за №918/29048, затверджено Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), який розроблено відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" , Податкового кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 (далі - Порядок 547).

Зазначений Порядок поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій для здійснення розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формі (пункт 1 розділу І).

Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, операції з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу, та відповідно до вимог законодавства повинні застосовувати РРО, зобов`язані зареєструвати РРО відповідно до положень цього Порядку та забезпечити його персоналізацію, опломбування та переведення у фіскальний режим роботи (пункт 1 глави 2 розділу II).

Згідно із підпунктом 3 пункту 1 глави 4 розділу II Порядку №547 реєстрація РРО діє до дати скасування реєстрації РРО, що відбувається у випадках, коли, зокрема закінчилися визначені законодавством строки експлуатації РРО.

Скасування реєстрації РРО на підставах, визначених у підпунктах 1, 11, 12 та 14 пункту 1 цієї глави, здійснюється за заявою суб`єкта господарювання, а на підставах, визначених у підпунктах 2-10, 13 пункту 1 цієї глави, може здійснюватися за заявою суб`єкта господарювання або примусово за рішенням контролюючого органу за місцем реєстрації РРО. Рішення про скасування реєстрації РРО оформлюється за формою № 5-РРО (додаток 5). Таке рішення підписується керівником контролюючого органу за місцем реєстрації РРО або уповноваженою особою контролюючого органу (пункт 2 глави 4 розділу II Порядку №547).

Відповідно до пункту 4 глави 4 розділу II Порядку №547 посадова особа контролюючого органу протягом п`яти календарних днів з дня отримання заяви про скасування реєстрації та реєстраційного посвідчення за наявності довідки про опломбування з відміткою про розпломбування РРО, надісланої ЦСО до контролюючого органу за місцем реєстрації РРО, або у разі прийняття рішення контролюючого органу про скасування реєстрації РРО проводить скасування реєстрації РРО шляхом внесення реєстраційного запису до інформаційно-телекомунікаційній системи ДПС та надає (надсилає) суб`єкту господарювання довідку про скасування реєстрації, що засвідчує скасування реєстрації РРО.

У разі якщо скасування реєстрації РРО було здійснено за рішенням контролюючого органу, примірник довідки про скасування реєстрації направляється до ЦСО, яким проводилося технічне обслуговування РРО, засобами телекомунікацій в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та використання електронних документів із зазначенням обов`язкових реквізитів електронних документів. Примірник довідки про скасування реєстрації РРО розміщується в Електронному кабінеті.

Пунктом 6 глави 4 розділу II Порядку №547 встановлено, що контролюючий орган за місцем реєстрації РРО у випадках, передбачених підпунктами 2, 3 пункту 1 цієї глави, попереджає суб`єкта господарювання за місяць до настання терміну про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО.

Скасування реєстрації РРО проводиться контролюючим органом не пізніше двох робочих днів з дня настання терміну виведення з експлуатації РРО.

Відповідно до абзаців 3 та 4 пункту 19 глави 2 розділу II Порядку №547 для інформування суб`єктів господарювання ДПС щоденно оприлюднює на своєму веб-сайті дані про РРО, реєстрацію яких скасовано за заявою суб`єкта господарювання або з ініціативи контролюючого органу, із зазначенням фіскальних номерів РРО, дати, причини та підстави для скасування реєстрації РРО, коду ЄДРПОУ, найменування суб`єкта господарювання (прізвища, імені, по батькові (за наявності)). Інформація оприлюднюється із зазначенням дати оприлюднення і дати оновлення інформації.

Таким чином, на суб`єкта господарювання покладається обов`язок застосовувати зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО при проведенні розрахункових операцій та створенні у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів.

Судом встановлено, що 16.04.2024 контролюючим органом скасовано реєстрацію реєстратора розрахункових операцій (фіскальний номер 3000456938), який належить товариству, у зв`язку із закінченням визначеного законодавством строку експлуатації РРО, про що відповідачем сформовано довідку №32928.

При цьому у період з 17.04.2024 по 31.07.2024 позивач продовжував використовувати у своїй діяльності РРО (фіскальний номер 3000456938), реєстрацію якого скасовано, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем.

Разом з тим, за твердженням позивача, РРО (фіскальний номер 3000456938) був зареєстрований тільки 15.08.2018, відповідно строк експлуатації на момент прийняття рішення про скасування реєстрації РРО, а це 15.08.2025, не минув.

Згідно з пунктом 2 Порядку технічного обслуговування та ремонту РРО, затвердженого поставною Кабінету Міністрів України від 12.05.2004 №601 (далі Порядок №601), введення в експлуатацію - роботи з технічного обслуговування реєстратора розрахункових операцій (далі - реєстратор), пов`язані з підготовкою його до експлуатації (вхідний контроль, регулювання, усунення виявлених несправностей) відповідно до експлуатаційних документів виробника або постачальника (далі - експлуатаційні документи), а також введення обов`язкових реквізитів чека, фіскального номера користувача та переведення реєстратора у фіскальний режим роботи.

Відповідно до пункту 1.5 Порядку №601 доопрацювання електронних контрольно-касових апаратів, затвердженого рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України від 30 листопада 1999 року №11, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 березня 2000 року за № 133/4354, якщо в експлуатаційній документації строк служби ЕККА не вказано, то він становить 7 років з моменту введення в експлуатацію, але не більше 9 років від дати випуску.

Пунктами 1, 4, 5 глави 1 розділу ІІ Порядку №547 визначено, що при реєстрації в контролюючих органах РРО присвоюється фіскальний номер.

Під час фіскалізації до фіскальної пам`яті РРО заносяться фіскальний номер РРО та дата внесення фіскального номера до фіскальної пам`яті РРО.

Фіскалізація проводиться один раз за весь період експлуатації РРО суб`єктом господарювання. При цьому РРО повинен унеможливити подальший вихід з фіскального режиму роботи.

Тобто, даті видачі контролюючим органом реєстраційного посвідчення про реєстрацію РРО передує резервування такого РРО за суб`єктом господарювання, його опломбування, фіскалізація та персоналізація.

Як зазначає позивач та підтверджує належними доказами, РРО (фіскальний номер 3000456938) був зареєстрований тільки 15.08.2018.

Згідно з п. 6 гл. 4 розд. II Порядку №547 контролюючий орган за місцем реєстрації РРО у випадках, передбачених, зокрема пп. 3 п. 1 гл. 4 розд. II Порядку, попереджає суб`єкта господарювання за місяць до настання терміну про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО. Скасування реєстрації РРО проводиться контролюючим органом не пізніше двох робочих днів з дня настання терміну виведення з експлуатації РРО.

Враховуючи наведене та наявні в матеріалах справи докази вбачається, що строк експлуатації РРО 3000456938, складає 7 років з дня його введення в експлуатацію, то строк експлуатації цього РРО закінчувався лише 15.08.2025.

Оскільки станом на 16.04.2024 строк експлуатації РРО 3000329749 ще не закінчився, то у відповідача були відсутні встановлені підстави, визначені підпунктом 3 пункту 1 глави 4 розділу ІІ Порядку № 547, для прийняття рішення про скасування реєстрації зазначеного РРО у зв`язку із закінченням строку експлуатації такого РРО.

Проте, відповідачем всупереч Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) №547 самовільно встановлено менший термін експлуатації такого РРО товариства. При цьому контролюючий орган не надав доказів належного повідомлення суб`єкта господарювання за місяць до настання терміну про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО, оскільки з долученої до відзиву копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення не можливо встановити, що конкретно податковим органом було надіслано на адресу позивача. Наведене у свою чергу спростовує висновки відповідача про порушення позивачем порядку проведення розрахунків через даний РРО.

Пунктом 112.7 статті 112 Податкового кодексу України передбачено, що усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до позивача санкцій, визначених пунктом 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", на вказану у податковому повідомленні-рішенні Головного управління ДПС в м. Києві від 14.11.2024 №1330030707 суму 1636882,38 грн.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо не направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Академічний медичний центр Мудрий лікар" попередження про закінчення терміну експлуатації РРО фіскальний номер 3000456938 (реєстраційний номер екземпляра 000659192), визнати протиправним та скасувати довідку Головного управління ДПС у м. Києві №32928 від 16.04.2024 про скасування реєстрації розрахункових операцій, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.11.2024 №1330030707.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з положень ч.3 ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо не направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Академічний медичний центр Мудрий лікар" попередження про закінчення терміну експлуатації РРО фіскальний номер 3000456938 (реєстраційний номер екземпляра 000659192).

Визнати протиправним та скасувати довідку Головного управління ДПС у м. Києві №32928 від 16.04.2024 про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.11.2024 №1330030707.

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Академічний медичний центр Мудрий лікар" (ідентифікаційний код 41749396) судовий збір у розмірі 30609,24 грн. (тридцять тисяч шістсот дев`ять грн. 24 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.