Рішення

від 16.05.2025 по справі 320/1967/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2025 року м. КиївСправа № 320/1967/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Саса Є.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціальної та ветеранської політики Фастівської районної державної адміністрації Київської області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціальної та ветеранської політики Фастівської районної державної адміністрації Київської області, у якому просить суд:

Визнати протиправними дії Управління соціальної та ветеранської політики Фастівської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

Зобов`язати Управління соціальної та ветеранської політики Фастівської районної державної адміністрації Київської області встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він звернувся до відповідача із заявою про надання йому статусу інваліда війни на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з видачею відповідного посвідчення. Однак відповідач відмовив через відсутність підстав, а саме документального підтвердження перебування особи у складі формувань Цивільної оборони. Позивач, вважаючи надану відмову протиправною, звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти позову заперечив, подав до суду відзив, вказуючи на чинне законодавство на час звернення позивача до суду, вважає статус позивача щодо залучення до цивільної оборони не достатньо підтвердженим (у позивача відсутній наказ на залучення його до складу Цивільної оборони), а тому стверджує про відсутність такого статусу. Відповідач просить суд, у зв`язку з вищезазначеним, відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши на підставі положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач є учасником ліквідації наслідків на аварії АЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . Згідно довідки до акта огляду МСЕК №0034678 позивачу встановлено 2 групу інвалідності, захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Також, відповідно до експертного висновку №117 від 14.05.2024, експертна комісія дійшла висновку, що захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Судом встановлено, що позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив надати йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення.

Листом від 10.12.2024 №02-07/2722 відповідач повідомив позивачу про те, що статус інваліда війни встановлюється особам, залученим до складу формувань Цивільної оборони на підставі документів, які повинні містити інформацію про розпорядчий документ по лінії Цивільної оборони про залучення підприємств, установ (наказ чи розпорядження) до вказаного формування та розпорядчий документ по підприємству, установі про залучення осіб до складу зазначеного формування, усі відомості про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також довідки МСЕК про групу інвалідності та причину захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

У вказаному листі відповідач зазначив про неможливість надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів про залучення його до формувань Цивільної оборони.

Вважаючи вказану відмову у видачі позивачу посвідчення інваліда війни незаконною та безпідставною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII ), тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Частиною 1 статті 10 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

У постанові від 15.04.2021 у справі № 377/27/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку:

«Колегія суддів звертає увагу, що не всі особи, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підпадають під дію наведеної статті.

Статус інвалідів війни розповсюджено на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У відповідності до положень цього Закону вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб, які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

У справі, що розглядається суди встановили факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини, свідчать про поширення на позивача пільг, гарантій і компенсацій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») окрім факту настання у особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено) Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони, та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Як було встановлено судами, документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

Ця обставина є істотною, оскільки в протилежному випадку статус особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно з підпунктом 1 частини першої статті 9 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом від 25 вересня 2018 року у справі №806/5085/15, від 11 жовтня 2018 року у справі № 674/1239/17, від 31 січня 2019 року у справі №368/1131/17, від 20 лютого 2019 року у справі №817/237/18, від 10 липня 2019 року у справі №360/2690/17, від 18 вересня 2019 року у справі №674/450/17, від 14 серпня 2020 року у справі № 620/3108/19, від 15 червня 2020 року у справі № 822/225/18».

Крім того, схожого висновку дійшов Верховний Суд у справі №377/797/17 від 07.06.2018, у межах розгляду якої досліджувалось питання правомірності відмови позивачу у наданні статусу інваліда війни, яка викладена в листі №54/01-15 від 21.09.2017.

Суд звертає увагу, що вище зазначені довідки не є належним доказом участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони, оскільки така інформація в них не відображена.

Суд оцінюючи доводи позивача про те, що цивільна оборона організовувалася в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувалися громадяни СРСР, зокрема чоловіки у віці від 16 до 60 років, а отже позивач був залучений до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, виходить з наступного.

Створення цивільної оборони для виконання заходів по ліквідації аварії не означає, що до її складу автоматично залучалися усі працівники підприємств, оскільки у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь також й інші формування, які створювалися в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони.

Суд зазначає, що факт безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме в складі формувань Цивільної оборони є істотним, оскільки у іншому випадку статус особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 9 частини 2статті 7 Закону №3551-ХІІпоширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Надані позивачем документи, не підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме в складі формувань Цивільної оборони, що є обов`язковою умовою для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-ХІІ.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 року у справі №810/4287/18.

Враховуючи відсутність доказів залучення позивача саме до формування Цивільної оборони з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд доходить висновку про відсутність підстав для надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.

Зважаючи, що судом не встановлено підстав для задоволення основної вимоги про визнання протиправними дій Управління соціальної та ветеранської політики Фастівської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, то і вимога про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, як похідна, є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження підстав та вимог позову позивачем до суду не надано.

Отже, позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Оскільки позивач був звільненим від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

2. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Сас Є.В.