Рішення

від 16.05.2025 по справі 620/2736/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/2736/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЧНЯНСЬКЕ» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЧНЯНСЬКЕ» (далі ТОВ «ІЧНЯНСЬКЕ», позивач) 10.03.2025 звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі ГУДПС у Чернігівській області, відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «В4») від 26.02.2025 №3589/ж10/25-01-07-00 про зменшення товариству розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1149046,54 грн. за листопад 2024 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що належним чином оформленими документами підтверджується право на податковий кредит, тому рішення відповідача про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість вартість є необґрунтованим.

Ухвалою судді від 18.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано у позивача додаткові докази по справі, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав відзив на позов та пояснив, що при аналізі електронної зернової біржи України згідно graintrade.com.ua встановлено, що вартість реалізованих товариством зернових за умовами EXW елеватори є більшою, ніж вартість реалізації ТОВ «ІЧНЯНСЬКЕ». Крім того, ТОВ «ІЧНЯНСЬКЕ» здійснювало реалізацію товару на пов`язані підприємства нижче звичайних (ринкових) цін, в результаті чого ним занижено податкові зобов`язання з ПДВ. Також платником в порушення п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 4, 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, завищено значення р. 19 «Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9 декларації) (позитивне значення)» за листопад 2024 року на суму 14550 грн.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, наполягаючи на обґрунтованості позову.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ТОВ «ІЧНЯНСЬКЕ» зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Основним видом господарської діяльності товариства є 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Позивач є платником податку на додану вартість (а.с. 21-26 т.1).

20.12.2024 ТОВ «ІЧНЯНСЬКЕ» зареєструвало податкову декларацію з податку на додану вартість №9387668676, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 24.12.2024 №9391688083, відповідно до яких сума заявленого бюджетного відшкодування ПДВ становить 190000 грн, а сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 54345157,00 грн. (а.с. 86-95 т.1).

На підставі направлень від 07.01.2025 №18/ж3/25-01-07-03-01 та №23/ж3/25-01-07-03-01, наказу від 07.01.2025 №18-п, пп.19-1.1.6 п.19-1 ст.19, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82, п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України посадовими особами ГУДПС у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІЧНЯНСЬКЕ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (а.с. 28-29 т.1).

За результатами перевірки складено акт від 28.01.2025 №1427/ж5/25-01-07-03-01 (а.с. 30-45 т.1), у висновках якого зазначено про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: пп 14.1.71, пп. 14.1.219, п. 14.1, ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 від №996-XIV (із змінами та доповненнями), пунктів 4, 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 09.09.2024 №400), в результаті чого завищено значення р. 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» за листопад 2024 року на суму 1149046,54 грн.

Позивач із вказаними висновками акту перевірки не погодився та подав заперечення (з додатками) (а.с. 46-83 т.1), які ГУДПС у Чернігівській області залишені без задоволення (а.с. 84-85 т.1).

26.02.2025 ГУДПС у Чернігівській області прийняло податкове повідомлення-рішення №3589/ж10/25-01-07-00, яким ТОВ «ІЧНЯНСЬКЕ» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1149046,54 грн. за листопад 2024 року (а.с. 27-28 т.1).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, ТОВ «ІЧНЯНСЬКЕ» звернулося до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з таких джерел права.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-XIV), згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотнє.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.12.2019 у справі №826/13060/18.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції.

Згідно з п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до визначення, наведеного в п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України від 21.06.2012 №5007-VI «Про ціни і ціноутворення» суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціпи; державні регульовані ціпи.

Вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

З огляду на викладене, оскільки законодавством не встановлено державне регулювання на продукцію, що реалізується позивачем, відповідно товариство вільне встановлювати ціни на реалізовану продукції за згодою сторін договору.

Суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами.

Така ціна, відповідно до п.п. 14.1.71 ст. 14 Податкового кодексу України, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

У справах, в яких спір стосується визначення бази оподаткування податком на додану вартість з дотриманням вимоги пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України щодо звичайних цін як мінімального рівня, якому повинна відповідати база оподаткування, особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. І цей факт має доводити контролюючий орган, який вважає, що ціна товарів (послуг), визначена в договорі, не відповідає ринковим.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 16.12.2019 у справі №200/12345/18-а та від 07.11.2022 у справі № 320/5251/19.

У матеріалах перевірки контролюючий орган не навів обґрунтування про те, яким чином контролюючим органом при визначенні звичайної (ринкової) ціни було проведено співставлення економічних (комерційних) умов постачання продукції ТОВ «ІЧНЯНСЬКЕ». Також, відсутній у матеріалах перевірки аналіз та співставлення умов поставки, обсягів поставок, строків оплати поставленого товару.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на проведений ним для цілей перевірки аналіз ринку продажу сільськогосподарських культур на підставі даних інтернет-ресурса: graintrade.com.ua, оскільки ГУДПС у Чернігівській області не конкретизовано постачальників, із цінами яких здійснено порівняння, не наведено таких цін, не надано розрахунків на порівняння середніх цін та цін, за якими здійснювало реалізацію власно вирощеної продукції ТОВ «ІЧНЯНСЬКЕ» та не зазначено, яка вартість такої продукції є звичайною ціною у розумінні Податкового кодексу України, що унеможливлює перевірити достовірність відповідних даних.

Відповідно до положень статті 13 Указу Президента України від 23.07.98 №817/98 «Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності» індикативні та звичайні ціни на товари для застосування їх у податкових цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації товарів на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

Водночас, в порушення вказаної норми, відповідач використав дані Електронної зернової біржі, яка є однією з приватних структур, що надає свій інтернет ресурс для публікації оголошень про пропозицію чи попит сільськогосподарської продукції. Тобто, під час перевірки відповідачем використана інформація з мережі Інтернет, яка не підтверджена документально, перевірити її неможливо.

При цьому, інформація, отримана за результатом неконкретизованого аналізу службових осіб ГУДПС у Чернігівській області ринку продажу сільськогосподарських культур, не є податковою інформацію в розумінні Податкового кодексу України та не може бути підставою для висновків контролюючого органу щодо порушення платником податків норм податкового законодавства.

Відповідно статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено вимогу щодо достовірності доказів, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відсутність інформації у письмовому доказі (акті перевірки), виключає достовірність такого доказу.

Не зазначення в акті перевірки документів, на підставі яких зроблено висновок щодо визначення звичайної ціни, унеможливлює перевірку судом цих обставин та встановлення відповідного факту.

Отже, контролюючим органом не доведено, що позивачем здійснювався продаж продукції власного виробництва за цінами, що нижчі за звичайні (ринкові).

Одночасно ухвалюючи дане судове рішення суд враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58), «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На виконання частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина друга вказаної статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЧНЯНСЬКЕ» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 26.02.2025 №3589/ж10/25-01-07-00.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЧНЯНСЬКЕ» судові витрати в сумі 17235 (сімнадцять тисяч двісті тридцять п`ять) грн. 70 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16 травня 2025 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЧНЯНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 42496078, вул. Ковалівка, 49, м. Ічня, Прилуцький район, Чернігівська область, 16700).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000).

Суддя С.В. Бородавкіна