Рішення
від 06.05.2025 по справі 522/14139/23
РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 522/14139/23

Провадження№ 2/522/1220/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Павлик І.А.,

за участю:

за участю: секретаря судового засіданняЗапольської А.М.,

сторони в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмету спору Департамент міського господарства Одеської міської радитаПриморська районна адміністрація Одеської міської радипровстановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на приватизацію,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Департамент міського господарства Одеської міської ради та Приморська районна адміністрація Одеської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на приватизацію.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач відмовив позивачу приватизувати спірну квартиру, посилаючись на те, що будинок у якому вона знаходиться є аварійним, чим порушив право позивача на її приватизацію, яке підлягає захисту в судовому порядку.

04.08.2023 ухвалою Приморського районного суду міста Одеси позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 20.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого судового засідання на 26.10.2023, у зв`язку з усуненням позивачем заявою недоліків допущених при зверненні до суду.

26.10.2023 ухвалою суду залучено до участі у справі Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору та відкладено розгляд справи.

27.10.2023 від Департаменту міського господарства Одеської міської ради надійшли письмові пояснення у яких викладено прохання про відмову у задоволенні позову, та зазначено, що квартира позивачки відноситься до об`єктів, що не підлягають приватизації, оскільки будинок у якому вона знаходиться визнано аварійним рішенням виконавчого комітету народних депутатів Приморської районної ради від 15.12.1978 № 653 та від 16.06.1978 № 323 «Про затвердження переліку аварійних та старих будинків».

13.02.2024 ухвалою суду витребувано у Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» відомості стосовно того, чи є приватизовані квартири в будинку АДРЕСА_1 , та у разі наявності зобов`язано надати відомості щодо підстав здійснення приватизації.

28.05.2024 ухвалою суду призначено судово будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

23.01.2025 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

20.02.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

19.02.2025, 25.03.2025 та 05.05.2025 від Департаменту міського господарства Одеської міської радинадходили заяви про розгляд справи без їх участі та ухвалення рішення з урахуванням наданих ними письмових пояснень.

Учасники справи повідомлялися судом належним чином про розгляд справи, однак у судове засідання, яке відбулося 06.05.2025 не з`явились.

Суд в ході підготовчого засідання створив учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами позивача та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України, але цього не зробили.

У цій справі суд врахував, що сторони у справі були повідомлені належним чином та мали достатній час для підготовки до судового розгляду, позиція сторони позивача викладена в письмовій формі, та, виходячи із конкретних обставин справи, прийняв рішення про можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи положення частини другої статті 247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 01.06.1961 Одеська міська рада депутатів трудящих видало ОСОБА_2 , який є дідом позивача, ордер №80 про те, що він разом із сім`єю з 4 (чотирьох) чоловік має право заняття 2 (двох) кімнат площею 29,25 кв.м. у квартирі АДРЕСА_2 на підставі рішення Приморської районної ради №315 від 26.05.1961.

Рішенням Приморської районної ради народних депутатів №125 від 15.04.1983 вирішено 1 (одну) кімнату площею 12,31 кв.м. по АДРЕСА_3 списати з балансу та передати громадянину ОСОБА_2 під підсобне приміщення.

Згідно з випискою з рішення виконавчого комітету Приморської районної ради народних депутатів №580 від 21.06.1991, громадянину ОСОБА_2 , склад сім`ї 5 чоловік: він, син 1955 р.н., донька 1960 р.н., онука 1985 р.н., онука 1987 р.н., який проживає в двох кімнатах, площею 29,75 кв.м, окремої квартири АДРЕСА_2 , надати списану з балансу одну кімнату площею 17,28 кв.м. окремої квартири АДРЕСА_4 без права проживання.

Із змісту витягу розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №431 від 18.10.2019 «Про взяття на квартирний облік та надання житлової площі громадянам», вбачається, що квартиронаймачем двох кімнат житловою площею 29,72кв.м, загальною площею 40,21 кв.м ізольованої квартири АДРЕСА_2 є громадянка ОСОБА_1 . Також зазначено, що слід вважати ізольовану квартиру АДРЕСА_2 такою, що складається із двох кімнат житловою площею 29,72 кв.м. (16,32+13,40), кухні площею 6,50 кв.м, коридору площею 3,60 кв.м, туалету площею 0,50 кв.м, підсобних приміщень площами 29,28 кв.м (17,28+3,20+7,80), 21,21 кв.м. (12,31+7,90+1,0). Загальна площа квартири складає 89,81 кв.м.

16.01.2020 Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради (наймодавець) та позивачем (наймач) укладений договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого, наймодавець надає наймачу у користування 2-х кімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 29,72кв.м, загальною площею 89,81 кв.м. Наймодавець надає наймачу та членам його сім`ї: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право користування вищезазначеним жилим приміщенням.

Згідно з відомостями №П1-47892-ф/л про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку, за адресою: АДРЕСА_5 зареєстровані такі особи: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата реєстрації особи 13.07.1976, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата реєстрації особи 18.05.2001, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата реєстрації 26.03.2004.

Згідно довідки про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку), кімнати, житлового блоку, частини житлового блоку, секції у гуртожитку) та займані ними приміщення № 01-08/2682 від 20.12.2019, виданої КП «ЖКС «Фонтанський», у квартирі за адресою: АДРЕСА_5 мешкають і мають право на житло на момент введення в дію Законів України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .

Позивач вказує, що у травні 2023 року він звернувся до відповідача із заявою щодо розгляду документів на приватизацію квартири АДРЕСА_2 .

Утім, 19.05.2023 відповідач листом №77-П/01-07 повідомив позивача про те, що згідно даних, які містяться у відповідача, будинок АДРЕСА_1 відноситься до аварійного фонду на підставі рішень виконкому № 323 від 16.06.1978, № 653 від 05.12.1978, № 90 від 04.03.1984.

Водночас позивач вказував, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.05.2023 № 334026270 та від 30.03.2023 № 334025856 вбачається, що квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 були оформлені у приватну власність на підставі свідоцтва про право власності від 07.10.1998 № 0935, орган приватизації державного житлового фонду Приморського району, свідоцтва про право власності на житло, серія та номер: НОМЕР_1 , видане 22.09.2014, видавник: Департамент міського господарства Одеської міської ради.

Таким чином, позивач вважає, що у вказаному будинку декілька квартир були приватизовані, тому відмова відповідача у приватизації спірної квартири є протиправною та безпідставною, чим порушує законне право позивача на житло, яке може бути захищене судом.

За результатами проведеної експертизи, складено висновок експерта № 1051/2024 від 30.09.2024, згідно якого при проведенні натурного обстеження не виявлено конструктивних елементів з обмеженим виконанням своїх функцій, або експлуатація яких можлива лише при умові проведення їхнього ремонту. Згідно даних обстеження встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_8 перебуває в задовільному технічному стані, при якому елементи будівлі в цілому придатні для експлуатації, але потребують ремонту, який найдоцільніший на цій стадії. Фізичний знос будинку складає 36 %.

Наполягаючи на задоволенні позову, заявник зазначав, що житловий будинок АДРЕСА_1 , та квартира АДРЕСА_9 не є аварійними, тому, відмова відповідача грубо порушує право позивача на приватизацію квартири, яке встановлено Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено "право на справедливий суд" та право позивача бути почутим. Про обов`язок суду забезпечити особі, яка звернулася за судовим захистом, право "бути почутою" шляхом належної оцінки судом доводів та аргументів такої особи, викладених в її заяві (скарзі), з метою реалізації основних принципів правосуддя, зокрема принципу змагальності, неодноразово і послідовно зазначала Велика Палата Верховного Суду в постановах від 22.11.2023 у справі №2610/7240/2012, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 06.11.2018 у справі №1326/1314/2012.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17.

Статтею 2 ЦПК України регламентовано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1). Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.2).

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

У частині третій статті 9 Житлового кодексу України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

У частині десятій статті 8 вказаного Закону закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2021 у справі № 296/4642/19 вказано, що у частині десятій статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", частина друга статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"). Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Враховуючи те, що позивач на законних підставах з дозволу відповідача зареєстрований та проживає у спірній двокімнатній квартирі з 2001 року, і у відповідності до вимог частини 4 статті 5 наведеного Закону має право на приватизацію вказаного житлового приміщення, що відповідачем не оспорювалося, а вирішення питання щодо приватизації цієї квартири належить до компетенції відповідача, суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, врахувавши вищенаведені положення законодавства, дійшов висновку про те, що порушене право позивача на приватизацію житла підлягає захисту.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №758/9406/19 у подібних правовідносинах, який відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України враховується судом під час ухвалення рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання права на приватизацію квартири є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В той же час, вимога про встановлення факту, а саме, що житловий будинок АДРЕСА_1 таквартира АДРЕСА_9 ,розташована уцьому будинкуне єаварійними,не може бути задоволена судом, оскільки, як зазначено у письмових поясненнях Департаменту міського господарства Одеської міської ради, зазначений будинок визнано аварійним рішенням виконавчого комітету народних депутатів Приморської районної ради від 15.12.1978 № 653 та від 16.06.1978 № 323 «Про затвердження переліку аварійних та старих будинків», а тому вказаний позивачем факт не може бути встановлений судом.

За таких обставин, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача та задоволення їх в частині визнання права на приватизацію, в іншій частині позову належить відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст.258, 259,263-265,268,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Департамент міського господарства Одеської міської радитаПриморська районна адміністрація Одеської міської радипро встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на приватизацію задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право на приватизацію квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 89,81 кв.м.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 16.05.2025.

Суддя І.А. Павлик

СудРенійський районний суд Одеської області
Дата ухвалення рішення06.05.2025
Оприлюднено19.05.2025
Номер документу127402950
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них:

Судовий реєстр по справі —522/14139/23

Рішення від 06.05.2025

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Павлик І. А.

Ухвала від 20.02.2025

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Павлик І. А.

Ухвала від 23.01.2025

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Павлик І. А.

Ухвала від 28.05.2024

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Павлик І. А.

Ухвала від 13.02.2024

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Павлик І. А.

Ухвала від 13.02.2024

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Павлик І. А.

Ухвала від 26.10.2023

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Павлик І. А.

Ухвала від 20.09.2023

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Павлик І. А.

Ухвала від 04.08.2023

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Павлик І. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні