Постанова від 13.05.2025 по справі 520/3625/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 р. Справа № 520/3625/25Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Строитель" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 (суддя Сагайдак В.В., майдан свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/3625/25

за позовом Приватного підприємства "Строитель"

до Головного державного виконавця Нововодолазького відділу Державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Замлєлої Юлії Олександрівни

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Строитель" (далі апелянт, позивач, ПП «Строитель») звернулося до суду з позовом до Головного державного виконавця Нововодолазького відділу ДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Замлєлої Юлії Олександрівни (далі також відповідач), в якому позивач просив:

-скасувати постанову Головного державного виконавця Нововодолазького відділу ДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Замлєлої Юлії Олександрівни від 27.01.2025 про відкриття виконавчого провадження ВП № 76987004 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн за виконавчим провадженням № 76987004;

-зобов`язати відповідача припинити виконавче провадження № 75575630.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 закрито провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції не застосовано приписи ч.1 ст. 287 КАС України та ч.2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», якими імперативно встановлено право учасника виконавчого провадження на звернення до адміністративного суду зі скаргою на протиправні дії державного виконавця, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла переконання, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про закриття і провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що спір, який виник випливає з рішення, ухваленого господарським судом, отже його слід розглядати в порядку господарського судочинства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Аналіз наведених вище норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу та про стягнення основної винагороди

Отже, постанова виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Колегія суддів зазначає, що особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця урегульовано статтею 287 КАС України, частиною першою якої передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначених нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані ці правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до розглядуваних спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII, якою закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, про стягнення основної винагороди, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки щодо застосування наведених вище правових норм викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15, у справі № 127/9870/16-ц та у справі №2-01575/11, від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11, від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц, від 3 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 та № 766/740/17-ц відповідно, від 29 травня 2019 року у справі № 758/8095/15-ц, від 2 жовтня 2019 року у справі №766/10138/17-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі №1940/1957/18, від 15 січня 2020 року у справі №1.380.2019.001073 та від 29 вересня 2020 року у справі №295/6656/14-ц, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 160/4071/20, від 31 березня 2021 року у справі № 640/18024/20, від 30 листопада 2022 у справі № 640/14282/19.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, зокрема, є Головний державний виконавець Нововодолазького відділу ДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Замлєла Юлія Олександрівна.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою виникнення спірних правовідносин стало, зокрема, винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн за виконавчим провадженням № 75575630 (а.с.8).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що спір щодо оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 27.01.2025 на суму 32000 грн підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про непоширення юрисдикції адміністративного суду на оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 27.01.2025, що у свою чергу свідчить і про помилковість висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі та застосування п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, що призвело до порушення норм процесуального права і постановлення передчасної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у цій справі.

Відповідно до ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №520/34399/24 з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Строитель" - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 по справі № 520/3625/25 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий Постанова складена в повному обсязі 16.05.25.