Постанова від 16.05.2025 по справі 380/7671/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/7671/24 пров. № А/857/26339/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2024р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» до Головного управління ДПС у Львівській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку (суддя суду І інстанції: Гулкевич І.З., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 19.09.2024р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

10.04.2024р. (згідно із відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» (надалі позивач, ТзОВ «ЛДАРЗ», платник податків, суб`єкт господарювання) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням ДПС у Львівській обл. (надалі відповідач, ГУ ДПС у Львівській обл., податковий орган) наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 66/13-01-07-07 від 02.01.2024р. (частково) - в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість /ПДВ/ в розмірі 106036 грн. за вересень 2023 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій;

№ 68/13-01-07-07 від 02.01.2024р. (повністю) - про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, по декларації за вересень 2021 року на суму 282405 грн.;

судові витрати в розмірі 6630 грн. 48 коп. сплаченого судового збору стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (Т.1, а.с.1-12).

Відповідно до ухвали суду від 15.04.2024р. розгляд справи проведено судом першої інстанції в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (Т.1, а.с.209 і на звороті).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовано винесені відповідачем ГУ ДПС у Львівській обл. податкові повідомлення-рішення № 66/13-01-07-07 від 02.01.2024р. та № 68/13-01-07-07 від 02.01.2024р.; вирішено питання про розподіл судових витрат (Т.2, а.с.13-18).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДПС у Львівській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (Т.2, а.с.21-30).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою податковим органом встановлена неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами Публічним акціонерним товариством /ПАТ/ «Науково-технічний комплекс /НТК/ «Електронприлад», ТзОВ «ЗАБ», ТзОВ «Галичина-Табак» та ТзОВ «МК Електронікс» щодо придбання товарів обладнання, запасних частин до літаків.

Під час проведення перевірки позивач не надав сертифікатів якості (відповідності), сертифікатів виробників, ТТН, конструкторської документації, документів про походження продукції.

За даними інформаційних баз ДПС встановлено неможливість здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами у зв`язку із відсутністю фактів (джерела) законного введення товарів в обіг та/або реального задекларованого виробництва.

Сукупність вищезазначених фактів та обставин, досліджених по ланцюгу постачання, вказує на те, що вищенаведені операції спрямовані на отримання податкової вигоди кінцевому отримувачу.

Оскільки відсутній сам факт виготовлення та придбання контрагентами позивача спірних товарів, що відображені в податкових накладних на реалізацію для ТзОВ «ЛДАРЗ», тому фактично є відсутнім факт продажу вищезазначених товарно-матеріальних цінностей /ТМЦ/ на користь позивача.

Позивач ТзОВ «ЛДАРЗ» скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.44-54).

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів.

Під час судового розгляду встановлено, що відповідач ГУ ДПС у Львівській обл. провів документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ЛДАРЗ» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2023 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено Акт № 34704/13-01-07-06/07684556 від 13.12.2023р. (Т.1, а.с.45-81).

Перевіркою встановлено порушення:

п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу /ПК/ України, внаслідок чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вересень 2023 року на 107181 грн.;

п.п.200.1, 200.4, 200.14 ст.200 ПК України, внаслідок чого підприємству відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку (рядок 3 ДЗ) (р.20.2.1 податкової декларації з податку на додану вартість) в сумі 685697 грн., в т.ч. за вересень 2023 року в сумі 685697 грн.;

п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.4 ст.20 ПК України, в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Податкової декларації з податку на додану вартість) за вересень 2023 року на суму 282405 грн.

На підставі Акта № 34704/13-01-07-06/07684556 від 13.12.2023р. відповідач прийняв наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 66/13-01-07-07 від 02.01.2024р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість /ПДВ/ в розмірі 107181 грн. за вересень 2023 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 53591 грн. (Т.1, а.с.85-87);

№ 68/13-01-07-07 від 02.01.2024р. про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, по декларації за вересень 2021 року на суму 282405 грн. (Т.1, а.с.82-84).

Позивачем застосовано процедуру адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, за результатами якої ДПС України прийнято рішення № 7299/6/99-00-06-01-04-06 від 15.03.2024р. про результати розгляду скарги, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення (Т.1, а.с.88-93).

Підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про неможливість впродовж обревізованого періоду реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПАТ «НТК «Електронприлад», ТзОВ «ЗАБ», ТзОВ «Галичина-Табак» та ТзОВ «МК Електронікс» щодо придбання товарів обладнання, запасних частин для літаків.

Такі висновки ґрунтуються на тому, що під час проведення перевірки позивач не надав сертифікатів якості (відповідності), сертифікатів виробників, ТТН, конструкторської документації, документів про походження продукції.

За даними інформаційних баз ДПС встановлено неможливість здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами у зв`язку із відсутністю фактів (джерела) законного введення в обіг товарів та/або реального задекларованого виробництва.

Сукупність вищезазначених фактів та обставин, досліджених по ланцюгу постачання, вказує на те, що вищенаведені операції спрямовані на отримання податкової вигоди кінцевому отримувачу.

Оскільки відсутній сам факт виготовлення та придбання контрагентами позивача спірних товарів, які відображено в податкових накладних на реалізацію для ТзОВ «ЛДАРЗ», тому фактично є відсутнім факт продажу вищезазначених ТМЦ на користь позивача.

Окрім цього, перевіркою встановлено завищенням підприємством показників у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації з податку на додану вартість за вересень 2023 року внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту ПДВ у загальній сумі 1145 грн. по операціях із ТзОВ «Нео Друк» (код ЄДРПОУ 40547038) по податковій накладній № 47 від 14.09.2023р., реєстрацію якої зупинено.

При цьому, висновки Акту перевірки зроблені відповідно до наявної в інформаційних базах ДПС податкової інформації, яка зібрана станом на дату складання Акту перевірки в рамках організації і проведення розглядуваної документальної перевірки, у тому числі представленої платником.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом, при цьому податкове повідомлення-рішення № 66/13-01-07-07 від 02.01.2024р. платник податків оскаржив лише в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку ПДВ в розмірі 106036 грн. за вересень 2023 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій (сума ПДВ в розмірі 1145 грн., яка сформована на підставі господарської операції з ТзОВ «Нео Друк» по податковій накладній № 47 від 14.09.2023р., реєстрацію якої було зупинено, була помилково врахована позивачем, у зв`язку з чим вказана сума завищення бюджетного відшкодування не оскаржується та буде скорегована у встановленому порядку - Т.1, а.с.2).

Вирішуючи наведений спір та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені під час судового розгляду докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню товарів у контрагентів ПАТ «НТК «Електронприлад», ТзОВ «ЗАБ», ТзОВ «Галичина-Табак» та ТзОВ «МК Електронікс» за обревізований період, а отже, податковий кредит (бюджетне відшкодування) з ПДВ за наслідками цих операцій позивачем сформовані правомірно. Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставки товарів відбулися, а придбані товари в подальшому використані в господарській діяльності позивача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки ГУ ДПС у Львівській обл., викладені в Акті перевірки № 34704/13-01-07-06/07684556 від 13.12.2023р., а тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову.

Разом тим, правильно по суті вирішивши справу, суд помилково застосував норми процесуального права, з наступних підстав.

Ключовим питанням в аспекті розглядуваних правовідносин є надання належної оцінки доводам податкового органу про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ПАТ «НТК «Електронприлад», ТзОВ «ЗАБ», ТзОВ «Галичина-Табак» та ТзОВ «МК Електронікс» протягом вересня 2023 року.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

Підпунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 вказаного Закону).

Згідно з п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вимог наведених норм ПК України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з ПДВ є податкова накладна.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 наведеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 наведеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне здійснення господарських операцій щодо придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податків договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином, господарські операції для визначення формування податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційного з`ясування обставин справи в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст.74 КАС України, частиною другої якої передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У розглядуваній справі в основу складу податкового правопорушення покладені взаємовідносини позивача з його контрагентами.

Враховуючи положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також зазначені норми податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об`єкту оподаткування ПДВ має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та інші первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи не підтверджуються висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

Матеріали справи містять первинні документи, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які спростовують висновки, викладені в Акті перевірки щодо вчинених позивачем порушень, та підтверджують реальність господарських відносин між позивачем та ПАТ «НТК «Електронприлад», ТзОВ «ЗАБ», ТзОВ «Галичина-Табак» та ТзОВ «МК Електронікс».

Зокрема, позивачем здійснювались господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей, а саме: обладнання і запасних частин до літаків.

Так, 25.04.2023р. між ТзОВ «ЛДАРЗ» (замовник) та ПАТ «НТК «Електронприлад» (постачальник) укладено договір № 444/23 на поставку продукції.

Відповідно до умов п.1.1. цього договору постачальник для потреб Повітряних Сил Збройних Сил України зобов`язується виготовити та поставити замовнику, а замовник -прийняти та оплатити наступну продукцію: - Блок реєстрації твердотільний БР-4Т-Л-01 8И3.065.017-01; Блок індикації 2Є-01М - 8И3.044.007-05 (Т.1, а.с.105-110, 111-117).

Постачальником згідно умов договору виготовлено та передано частину продукції, що підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною № 103/23 від 28.09.2023р. (Т.1, а.с.118-119).

Постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних /ЄРПН/ складено та зареєстровано податкову накладну № 24 від 28.09.2023р. (Т.1, а.с.117).

В свою чергу, позивач (замовник) на підставі виставленого рахунку-фактури № 276 від 27.11.2023р. здійснив оплату поставленої продукції, що підтверджується платіжною інструкцією № 3512 від 28.11.2023р. (Т.1, а.с.125).

07.06.2023р. між ТзОВ «ЛДАРЗ» (покупець) та ТзОВ «ЗАБ» (постачальник) укладено договір поставки № 16-23-227/ЗАБ, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити покупцю товар на загальну суму 798000 грн. з ПДВ; найменування кількість та ціна якого визначалась у специфікації (додатку № 1 до договору), а покупець зобов`язувався оплатити та прийняти поставлений товар виріб «Комар 2М» (в комплекті) (Т.1, а.с.137-140, 141).

Додатковою угодою № 1 від 08.09.2023р. специфікацію, яка міститься в додатку 1 до договору поставки № 16-23-227/ЗАБ від 07.06.2023р., викладено у новій редакції. Відповідно до нової редакції специфікації загальна вартість товару становила 754800 грн з ПДВ. (Т.1, а.с.142-143).

Постачальник ТзОВ «ЗАБ» через перевізника «Нова пошта» надіслав частину товару, а позивач отримав її, що підтверджується експрес-накладною № 59000990677907 (Т.1, а.с.147).

За результатами поставки товару оформлено видаткову накладну № Т-00000029 від 04.07.2023р. на суму 228000 грн., в т.ч. ПДВ 38000 грн. (Т.1, а.с.145).

За правилом першої події (відвантаження товару) постачальник ТзОВ «ЗАБ» зареєстрував у ЄРПН податкову накладну № 29 від 04.07.2023р. (Т.1, а.с.144).

Позивач ТзОВ «ЛДАРЗ» на підставі виставленого рахунку-фактури № Т-00000026 від 21.07.2023р. здійснив оплату поставленого товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 2869 від 27.09.2023р. (Т.1, а.с.151).

06.07.2023р. між ТзОВ «ЛДАРЗ» (покупець) та ТзОВ «ЗАБ» (постачальник) було укладено договір поставки № 16-23-271/ЗАБ, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити позивачу товар на загальну суму 540000 грн. з ПДВ; найменування кількість та ціна якого визначалась у специфікації (додатку № 1 до договору), а покупець зобов`язується оплатити та прийняти поставлений товар авіаційні шини (Т.1, а.с.153-157).

Постачальник ТзОВ «ЗАБ» через перевізника «Нова пошта» надіслав частину товару, а позивач отримав, що підтверджується експрес-накладними №№ 59000993816372, 59001005178625 від 17.05.2023р. (Т.1, а.с.161, 170).

За результатами поставки товару оформлено видаткові накладні № Т-00000031 від 12.07.2023р. на суму 180000 грн., в т.ч. ПДВ 30000 грн., № Т-00000038 від 07.08.2023р. на суму 180000 грн., в т.ч. ПДВ 30000 грн. (Т.1, а.с.159, 168).

За правилом першої події (відвантаження товарів) постачальник ТзОВ «ЗАБ» зареєстрував у ЄРПН податкові накладні № 30 від 12.07.2023р., № 33 від 07.08.2023р. (Т.1, а.с.158, 167).

Позивач на підставі виставлених рахунків-фактур № Т-00000025 від 12.07.2023р. та № Т-00000030 від 07.08.2023р. оплатив поставлений товар, що підтверджується платіжними інструкціями № 2679 від 12.09.2023р., № 3319 від 08.11.2023р. (Т.1, а.с.165, 174).

06.12.2022р. між ТзОВ «ЛДАРЗ» (покупець) та ТзОВ «ЗАБ» (постачальник) було укладено договір поставки № 16-22-645/ЗАБ, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити позивачу товар на загальну суму 2542800 грн., з ПДВ; найменування кількість та ціна яких визначалась у специфікації (додатку № 1 до договору), а покупець зобов`язувався оплатити та прийняти поставлений товар колеса та авіашини (Т.1, а.с.176-180).

Постачальник ТзОВ «ЗАБ» через перевізника «Нова пошта» надіслав частину товару, а позивач отримав її, що підтверджується експрес-накладною № 59001005450119 від 14.04.2023р. (Т.1, а.с.185).

За результатами поставки товару оформлено видаткову накладну № Т-00000039 від 08.08.2023р. на суму 480000 грн., в т.ч. ПДВ 80000 грн. (Т.1, а.с.183).

За правилом першої події (відвантаження товарів) постачальник ТзОВ «ЗАБ» зареєстрував у ЄРПН податкову накладну № 34 від 08.08.2023р. (Т.1, а.с.182).

Позивач здійснив оплату придбаного товару на підставі рахунку-фактури № Т-00000023 від 03.07.2023р., що підтверджується платіжною інструкцією № 2947 від 04.10.2023р. (Т.1, а.с.189, 190).

Також у зв`язку з терміновими виробничими потребами у запчастинах низка договорів між ТзОВ «ЛДАРЗ» та постачальниками укладались у спрощений спосіб шляхом погодження умов закупівлі у діловій переписці, обміном електронними листами, або ж шляхом прийняття рахунку-фактури на оплату (Т.2, а.с.5-10).

Зокрема, ТзОВ «ЗАБ» через перевізника «Нова пошта» направило товар, що підтверджується експрес-накладною № 59000978635573 та приймальним актом № 1/6 (Т.1, а.с.130, 131).

Сторонами оформлено видаткову накладну № Т-00000024 від 16.06.2023р. на суму 100800 грн., в т.ч. ПДВ 16800 грн. (Т.1, а.с.128), а постачальником зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 28 від 16.06.2023р. (Т.1, а.с.127).

В свою чергу, позивач провів оплату придбаного товару згідно виставленого рахунку-фактури № Т-00000017 від 17.05.2023р., що підтверджується платіжною інструкцією № 2866 від 27.09.2023р. (Т.1, а.с.135, 136).

19.04.2023р. між ТзОВ «ЛДАРЗ» (покупець) та ТзОВ «МК Електронікс» (постачальник) укладено договір поставки № 16-22-140/МКЕ, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити покупцю конденсатори в асортименті, найменування кількість та ціна яких визначалась у специфікації (додатку № 1 до договору), а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити товар (Т.1, а.с.191-195).

На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату придбаних товарів на підставі виставленого рахунку-фактури № ЕЛ-0000031 від 19.04.2023р. у розмірі 747480 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1336 від 21.04.2023р. (Т.2, а.с.2).

Контрагент ТзОВ «МК Електронікс» за першою подією склав та зареєстрував податкову накладну № 4 від 22.04.2023р. (Т.2, зворот а.с.2).

Постачальник ТзОВ «МК Електронікс» через перевізника «Нова пошта» надіслав частину товару, а позивач отримав її, що підтверджується експрес-накладними №№ 59000959904112, 59000960171181 (Т.1, а.с.200; Т.2, а.с.4).

За результатами поставки товару оформлено видаткові накладні № ЕЛ-0000026 від 26.04.2023р., № ЕЛ-0000027 від 26.04.2023р. (Т.1, а.с.198, 206).

У зв`язку з поставкою товару, за правилом першої події, постачальник ТзОВ «МК Електронікс» зареєстрував у ЄРПН податкову накладну № 5 від 26.04.2023р. (Т.1, а.с.197).

У вересні 2023 року позивач перерахував решту вартості товару, що підтверджується платіжними інструкціями № 2799 та № 2805 від 21.09.2023р. (Т.1, а.с.203, 205).

15.03.2023р. між ТзОВ «ЛДАРЗ» (покупець) та ТзОВ «Галичина-Табак» (постачальник) укладено договір поставки № ЛФТ18-1895, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність покупцю товар відповідно до його замовлення, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до п.1.2 договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом цього договору, визначаються у видаткових накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару (Т.1, а.с.94-99).

На виконання замовлення постачальником поставлено запальнички в асортименті, а сторонами підписано видаткові накладні № 436610 від 13.09.2023р. на суму 336 грн., в т.ч. ПДВ 56 грн., № 436611 від 13.09.2023р. на суму 687 грн., в т.ч. ПДВ 114 грн. 50 коп. (Т.1, а.с.101, 103).

ТзОВ «Галичина-Табак» зареєстрував у ЄРПН податкові накладні № 14538 та № 14504 від 13.09.2023р. (Т.1, а.с.100, 102).

У свою чергу, позивач провів оплату поставленого товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 2759 від 19.09.2023р. (Т.1, а.с.104).

З огляду на зазначене, всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів у контрагентів ПАТ «НТК «Електронприлад», ТзОВ «ЗАБ», ТзОВ «Галичина-Табак» та ТзОВ «МК Електронікс» на момент формування показників податкової звітності були наявні у позивача.

Представлені первинні документи не містять неточностей або інших недоліків, які б не дозволяли ідентифікувати зміст господарських операцій, товари та осіб, які проводили ці операції.

Звідси, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про реальність господарських операцій, здійснених між позивачем і ПАТ «НТК «Електронприлад», ТзОВ «ЗАБ», ТзОВ «Галичина-Табак», ТзОВ «МК Електронікс», наголосивши на добросовісності дій платника податку - позивача, що полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також на реальності всіх відомостей, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Покликання контролюючого органу на можливі порушення норм інших галузей законодавства у розглядуваній справі не впливають на правильність ведення податкового обліку, а тому не можуть свідчити про порушення інтересів держави у фіскальній сфері.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності.

Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також податковим органом не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Отже, порушення певними суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства, враховуючи принцип індивідуальної відповідальності платника податків, не може ставитися у вину позивачу та впливати на реальність господарських операцій між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Окрім цього, формуючи висновок про відсутність ланцюга постачання товару, придбаного позивачем, відповідач посилається на інформацію в АІС «Податковий блок». Натомість, будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким, чином докази не можуть визнаватись належними.

Також норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Відсутність чи недостатня кількість у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутсорсингу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди, лізингу тощо.

Заперечуючи реальність господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами, відповідач вказує на наявність певних недоліків в оформленні експрес-накладних на відправлення ТМЦ засобами поштового зв`язку. Зокрема, в експрес-накладних не зазначено назву продукції, її вартість, що унеможливлює процес ідентифікації отриманого товару та його оприбуткування на складі позивача по видаткових накладних.

Разом з тим, наявні у справі копії експрес-накладних підтверджують факт відправлення ТМЦ представниками постачальників та отримання їх представниками позивача. Окрім цього, в долучених до матеріалів справи копіях експрес-накладних міститься найменування товару.

Окрім цього, сертифікат відповідності (якості) на товар не є документом бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, а тому окремі недоліки такого сертифікату не можуть свідчити про відсутність господарської операції.

Наявними у матеріалах справи доказами (зокрема податковими накладними, видатковими накладними, ТТН, експрес-накладними та ін.) підтверджується обставина фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем у контрагентів ПАТ «НТК «Електронприлад», ТзОВ «ЗАБ», ТзОВ «Галичина-Табак» та ТзОВ «МК Електронікс», з метою використання у власній господарській діяльності, а тому позивачем правомірно сформовано податкові наслідки таких операцій.

За наявності належних та допустимих доказів фактичного придбання позивачем товару з метою використання його в господарській діяльності окремі недоліки в оформленні первинних документів, при наявності належним чином оформлених видаткових накладних, не може свідчити про штучне формування показників податкового обліку.

Видаткова накладна є первинним документом, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій, тобто, засвідчує факт отримання/передачі товарів. Видаткова накладна надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість, ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання, відомості про постачальника та одержувача товарів, також вказується місце складання такої накладної.

При цьому, відповідачем не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у ПАТ «НТК «Електронприлад», ТзОВ «ЗАБ», ТзОВ «Галичина-Табак» та ТзОВ «МК Електронікс» ресурси не давали можливості для проведення господарської діяльності з поставки товарів, обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку цих контрагентів та про обізнаність позивача як платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зміст господарських операцій між позивачем та ПАТ «НТК «Електронприлад», ТзОВ «ЗАБ», ТзОВ «Галичина-Табак», ТзОВ «МК Електронікс» підтверджується первинними документами, такі спрямовані на одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності.

Відповідач не надав суду належних і достатніх доказів того, що позивачу було відомо або повинно було бути відомо про податкові порушення, допущені контрагентом, і у зв`язку із цим ним не проявлено належної обачності при виборі контрагента. Доказів наявності фактів взаємозалежності або узгодженості дій позивача і його контрагента, а також застосування платником схеми розрахунків, яка свідчать про повернення грошових коштів платнику або особам, які мають до нього відношення, відповідач не надав.

Таким чином, при виборі контрагента позивач проявив належну обачність. В свою чергу, відповідач не надав належних і достатніх доказів, які дозволяють зробити висновок про безпідставність одержаної податкової вигоди за взаємовідносинами позивача з ПАТ «НТК «Електронприлад», ТзОВ «ЗАБ», ТзОВ «Галичина-Табак» та ТзОВ «МК Електронікс».

Щодо висновків податкового органу про обрив ланцюга постачання товарів колегія суддів виходить з того, що відповідачем не надані докази того, що під час проведення документальної перевірки ТзОВ «ЛДАРЗ» контролюючим органом проводились перевірки контрагентів позивача. Сумнівність господарських операцій позивача з контрагентами обґрунтовується податковим органом виключно посиланням на інформацію, викладену в інформаційних базах даних податкового органу, ЄРПН.

Норми ПК України не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про необізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Вказана позиція наведена в постанові Верховного Суду від 20.03.2020р. у справі № 813/5407/15, від 16.04.2020р. у справі № 810/3443/18, і враховується судом апеляційної інстанції під час вирішення наведеного спору.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує в останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому у первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Будь-яка податкова інформація що наявна у інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, у т.ч. і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом у розумінні процесуального закону.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 10.09.2019р. у справі № 814/2412/17, від 03.10.2019р. у справі № 813/4079/15, від 27.02.2020р. у справах № 813/7081/14 і № 814/120/15, від 02.04.2020р. у справі № 160/93/19, від 13.08.2020р. у справі № 520/4829/19.

На час укладення договорів поставок і протягом здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, усі суб`єкти господарювання були належним чином зареєстрованими в ЄДРПОУ та були платниками ПДВ. Установчі документи контрагентів позивача, їхні свідоцтва про реєстрацію платниками ПДВ не визнавалися в установленому порядку недійсними, оскільки зворотного податковим органом не доведено.

Висновки Акту перевірки не містять посилань на порушення позивачем вимог податкового законодавства, а відображають лише припущення про неможливість підтвердження реальності здійснення господарської операції контрагентом позивача.

Водночас, в Акті перевірки усі доводи контролюючого органу, на яких ґрунтується висновок про нереальність господарських операцій за договорами, укладеними позивачем з зазначеними контрагентами, стосуються лише контрагентів платника.

При винесенні постанови по справі колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

Також у рішеннях у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Європейський суд з прав людини звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням ст.77 КАС України.

Оцінюючи фактичні обставини справи, судом першої інстанції правомірно надано перевагу письмовим доказам (первинним документам), поясненням представників сторін, а також підставно враховано, що про реальність господарських операцій позивача з контрагентами свідчить той факт, що товари, які отримані від зазначеного контрагента, були фактично отримані та обліковані підприємством в цілях їх використання у власній господарській діяльності.

Доводів щодо протилежної позиції та представлення вагомих доказів на підтвердження фіктивності розглядуваних операцій відповідачем не представлено.

Зокрема, в матеріалах адміністративної справи є відсутніми вироки суду, які набрали законної сили, та якими встановлено здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення господарських операцій з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само і ухилення від сплати податків за наслідками виконання господарських зобов`язань з боку позивача.

Колегія суддів враховує правові позиції, висловлені Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постановах Касаційного адміністративного суду від 04.09.2018р. у справі № 826/18952/14, від 16.01.2018р. у справі № 826/1398/14, від 27.02.2018р. у справі № 811/2154/13-а, від 30.03.2018р. у справі № 821/2106/13-а, від 21.03.2018р. у справі № 813/59/13-а, від 07.03.2018р. у справі № 804/3420/16, від 24.05.2018р. у справі № П/811/1538/17, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими під час вирішення наведеного спору.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені відповідачем в Акті перевірки порушення позивачем п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.4, ст.200 ПК України (завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вересень 2023 року та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2023 року) не відповідають фактичним обставинам справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

При цьому висновок суду про неправомірність рішення податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об`єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

Разом з тим, вирішуючи наведений спір, суд фактично вийшов за межі заявлених позовних вимог, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 66/13-01-07-07 від 02.01.2024р. в повному обсязі, хоча позивач оскаржував таке лише в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 106036 грн. за вересень 2023 року та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 53018 грн. (50 %).

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Наведене означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом він не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто, суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог.

Приписами ч.2 ст.73 КАС України встановлено, що предметом доказування у справі є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Також виходячи за межі заявлених вимог, суд не навів достатнього обґрунтування такого виходу, не пояснив неможливість задоволення (повного чи частково) вимог позивача в сформульованому ним варіанті.

Фактично суд розглянув нову вимогу, чим самостійно змінив предмет, що процесуальним законом визнається недопустимим.

Оскільки рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам процесуального закону, тому колегія суддів вважає за можливе усунути вказані недоліки шляхом внесення відповідних змін у резолютивну частину рішення суду першої інстанції.

Такий спосіб не вплине на задоволення заявленого позову в повному обсязі та на розподіл судових витрат, однак дозволить усунути допущене порушення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак помилково застосував норми процесуального права (допустив помилковий вихід за межі позовних вимог), через що оскаржуване рішення суду слід змінити.

В решті рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми.

За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС у Львівській обл.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2024р. в адміністративній справі № 380/7671/24 змінити, виклавши резолютивну частину рішення суду в наступній редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Львівській обл., утвореним як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 66/13-01-07-07 від 02.01.2024р. (частково) - в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 106036 грн. за вересень 2023 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 53018 грн.;

№ 68/13-01-07-07 від 02.01.2024р. (повністю) - про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, по декларації за вересень 2021 року на суму 282405 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» (79040, м.Львів, вул.Авіаційна, буд.3; код ЄДРПОУ 07684556) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (79026, м.Львів, вул.Стрийська, буд.35; код ЄДРПОУ ВП 43968090) судові витрати в розмірі 6630 (шість тисяч шістсот тридцять) грн. 48 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.».

В решті рішення суду залишити без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС у Львівській обл., утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 16.05.2025р.