Ухвала від 16.05.2025 по справі 120/16984/23

УХВАЛА

16 травня 2025 року

м. Київ

справа № 120/16984/23

адміністративне провадження № К/990/19216/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О.,

перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на постанову Сьомго апеляційного адміністративного суд від 01 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової оплачуваної відпустки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» (далі - Постанова № 702), за 2015-2023 роки;

- зобов?язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу вищевказану компенсацію за 2015-2023 роки.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.05.2024 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої частиною 4 ст.10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період з 2015 по 2023 роки. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену частини 4 ст.10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період з 2015 по 2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 скасовано рішення суду першої інстанції з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 05.12.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дубок С.М., задоволено частково. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 скасовано, а справу №120/16984/23 направлено на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задоволено частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.05.2024 скасовано. Прийнято нове судове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої частини 4 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п.6 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки.." (додаток 6 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702) за період з 2015 по 2022 роки. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену частини 4 ст.10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п.6 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки.." (додаток 6 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702) за період з 2015 по 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши матеріали касаційної скарги, суддя-доповідач дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.

За приписами частини десятої статті 44 КАС України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Однак Суд встановив, що касаційна скарга не підписана особою, яка її подала (немає особистого підпису заявника на оригіналі касаційної скарги).

Окрім того, 30.09.2016 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016.

Відповідно до положень частини 3 статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Положеннями частини 4-статті 131-2 Конституції України передбачено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Відповідно до підпункту 11 пункту 161 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01.01.2017; у судах апеляційної інстанції - з 01.0.12018; у судах першої інстанції - з 01.01.2019 .

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01.01.2020.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Отже, з 01.01.2020 представництво органів державної влади у справах, провадження в яких розпочато після 30.09.2016, здійснює виключно адвокат.

Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені» та визначено вичерпний перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: «відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)» (частина третя статті 55 КАС України у чинній редакції).

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування) або через представника (частина четверта цієї статті).

Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Законодавець розмежував поняття «самопредставництво» та «представницво інтересів», які, відповідно, передбачають участь, зокрема, юридичної особи незалежно від порядку її створення у справі через свого керівника, іншу уповноважену особу відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) або через представника.

Таким чином, у разі здійснення самопредставництва, повноваження особи, яка підписує касаційну скаргу, мають бути підтверджені, зокрема: статутом, положенням, трудовим договором (контрактом), відомостями про займану посаду. При цьому, мається на увазі статут, положення органу (юридичної особи), а не його структурного підрозділу.

Повноваження можуть бути також підтвердженні витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до якого включені відомості про осіб, уповноважених представляти інтереси в порядку самопредставницва (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі № 440/14381/23).

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо касаційна скарга підписана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

З огляду на те, що касаційна скарга не підписана особою, яка подала касаційну скаргу то не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню особі, яка її подала.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Ураховуючи викладене та керуючись пунктом 1 частини 5 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на постанову Сьомго апеляційного адміністративного суд від 01 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

СуддяЛ.О. Єресько