Рішення від 07.05.2025 по справі 905/131/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.05.2025 Справа №905/131/25

за позовом: Державного підприємства «Укрвугілля» (01001, м.Київ, вул.Трьохсвятительська, 11, оф.19, код ЄДРПОУ 43474633)

до відповідача: Державного підприємства «Мирноградвугілля» (85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Соборна, 1, код ЄДРПОУ 32087941)

про стягнення 3465687,85 грн

Суддя Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Білогубова В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державне підприємство «Укрвугілля», м.Київ звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Мирноградвугілля», м.Мирноград про стягнення суми простроченої заборгованості за договором у розмірі 3059664 грн, 3% річних у розмірі 79058,05 грн, інфляційних втрат у розмірі 326965,80 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором №01-24/РВ від 16.01.2024 поставки рядового вугілля щодо компенсації витрат покупця на перевезення вугілля до місця призначення, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 3059664 грн, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.02.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/131/25, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив. Одночасно, за висновками суду, Державне підприємство «Мирноградвугілля» було належним чином повідомлено про розгляд справи №905/131/25, враховуючи наявні у матеріалах справи довідки про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача через підсистему «Електронний суд».

Приймаючи до уваги те, що господарським судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та забезпечення реалізації ним своїх прав на судовий захист, в т. ч. шляхом надання відповідних заяв по суті справи, спір вирішено за наявними матеріалами в порядку норм ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 10.04.2025 закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 07.05.2025.

Представник позивача у судове засідання 07.05.2025 з розгляду справи по суті не з`явився. Проте, 29.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання, в якому він зазначав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив провести розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання 07.05.2025 з розгляду справи по суті не з`явився.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Поряд з цим, норми ст.43 вказаного кодексу зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного нормативно-правового акту, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 16.01.2024 між Державним підприємством «Укрвугілля» (покупець) і Державним підприємством «Мирноградвугілля» (постачальник) був укладений договір поставки рядового вугілля №01-24/РВ, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов`язався поставити покупцю рядове вугілля (далі-вугілля) в обсязі та в асортименті, по реквізитах, з якісними характеристиками наведеними у відповідних специфікаціях до договору, які є його невід`ємними частинами.

За змістом п.1.2 вказаного договору покупець зобов`язується прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених даним договором.

В п.2.1 укладеного сторонами правочину визначено, що вугілля постачається залізничним/автомобільним транспортом у відкритих піввагонах/вантажних автомобілях рівномірно протягом місяця поставки (згідно планів перевезень) на умовах DDP - залізнична станція призначення/місце призначення (у редакції Інкотермс - 2010). Відвантаження вугілля залізничним транспортом відбувається за реквізитами, вказаними в cпецифікаціях до договору. Поставка вугілля залізничним/автомобільним транспортом на умовах цього договору погоджується сторонами окремою угодою або у відповідних специфікаціях.

Специфікаціями №1 від 16.01.2024, №2 від 19.02.2024, №3 від 28.02.2024, №4 від 01.04.2024 до договору поставки рядового вугілля №01-24/РВ від 16.01.2024 визначено, що строк (термін) відвантаження вугілля встановлено відповідно: січень 2024, лютий 2024, березень 2024, квітень 2024; вугілля поставляється вантажоодержувачу вантажним автомобільним транспортом; за домовленістю сторін покупець може оплатити вартість перевезень вугілля вантажним автомобільним транспортом та вартість послуг фронтального навантажувача із подальшою компенсацією постачальником фактичних витрат покупця.

Пунктом 8.1 договору №01-24/РВ від 16.01.2024 визначено, що він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2024, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання.

Зазначений договір та специфікації до нього підписані представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 вказаного Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п.4.2.2 договору №01-24/РВ від 16.01.2024 оплату перевезення вугілля автомобільним транспортом забезпечує постачальник. У разі, якщо покупець замість постачальника забезпечить оплату вартості перевезення вугілля до місця призначення, постачальник зобов`язаний протягом 15 календарних днів, з дати виставлення покупцем рахунку та надання документів, що підтверджують його витрати по перевезенню вугілля, компенсувати зазначені витрати покупця. За домовленістю сторін припинення зобов`язання постачальника по компенсації вказаних вище витрат покупця можливо шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог чи іншим способом, передбаченим чинним законодавством України.

Згідно з п.5.4 вказаного договору всі затрати, пов`язані із транспортуванням вугілля до залізничної станції відправлення та всі затрати пов`язані із прийманням вугілля до перевезення на станції відправлення (зокрема, але не виключно, плата за користування вагонами та всі додаткові збори), а також витрати постачальника по оплаті усіх послуг вантажно-транспортного підприємства, яке обслуговує шахти постачальника, покладаються на постачальника, якщо інше не вказане у специфікаціях до договору.

Вугілля вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем після підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля, складеного на підставі наданих постачальником копій наступних документів: посвідчень про якість, рахунків-фактур, підписаного постачальником та вантажоодержувачем акту звіряння поставок вугілля по кількості та якості. Датою поставки є дата підписання акту приймання-передачі вугілля (п.2.3 договору №01-24/РВ від 16.01.2024).

Як свідчать матеріали справи, постачальник поставив, а покупець прийняв вугілля, оплату вартості доставки якого мав забезпечити покупець. Вартість поставки вугілля, за твердженням позивача, за період з 01.03.2024 по 12.04.2024 складає 5695809,95 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав акти відшкодування вартості доставки вугілля, якими підтверджується, що за період з 01.03.2024 по 12.04.2024 вартість доставки поставленого відповідачем вугілля складає 5695809,95 грн.

Також, на підтвердження вказаних обставин, позивачем надано акти приймання-передачі вугільної продукції за спірний період.

Крім того, в матеріалах справи міститься заява №0294/06 від 19.04.2024 Державного підприємства «Укрвугілля» про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 2636145,95 грн, за змістом якої за наявностi у сторін зустрiчних вимог, строк виконання яких настав: зобов`язання Державного підприємства «Укрвугілля» по оплатi поставленого вугiлля за договором поставки рядового вугiлля №01-24/РВ від 16.01.2024 на суму 2636145,95 грн припиняється зарахуванням зустрiчних однорiдних вимог повнiстю; зобов`язання Державного підприємства «Укрвугілля» по виконанню грошового зобов`язання по вiдшкодуванню вартості перевезення вантажу автомобiльним транспортом за договором поставки рядового вугiлля №01-24/РВ від 16.01.2024 на суму 5695809,95 грн припиняється зарахуванням зустрiчних однорiдних вимог частково на суму 2636145,95 грн. Одночасно, пiсля пiдписання вказаної заяви про зарахування однорiдних зустрiчних вимог на суму 2636145,95 грн станом на 19.04.2024 включно позивач є кредитором, а відповідач є боржником по виконанню грошового зобов`язання по вiдшкодуванню вapтocтi перевезення вантажу автомобiльним транспортом за спірним договором на суму 3059664 грн.

Як вказує позивач, у залишковій частині відповідач встановлений договором обов`язок щодо компенсації витрат покупця з доставки вугілля у визначений договором строк та у відповідному розмірі не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про стягнення боргу в сумі 3059664 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось, відповідно до п.4.2.2 договору №01-24/РВ від 16.01.2024 у разі, якщо покупець замість постачальника забезпечить оплату вартості перевезення вугілля до місця призначення, постачальник зобов`язаний протягом 15 календарних днів, з дати виставлення покупцем рахунку та надання документів, що підтверджують його витрати по перевезенню вугілля, компенсувати зазначені витрати покупця.

Щомісячно покупець надає постачальникові на підписання акт звіряння взаємних розрахунків за договором за минулий місяць поставки. Зазначений акт підписується керівником постачальника протягом 10 календарних днів з дати отримання та один екземпляр акту направляється покупцю. У разі не підписання постачальником зазначеного акту та не надання мотивованих заперечень в письмовому вигляді покупцю в період зазначений в даному пункті, такий акт вважається погодженим та підписаним постачальником (п.5.6 договору №01-24/РВ від 16.01.2024).

Розмір витрат покупця з доставки вугілля зафіксований у актах відшкодування вартості доставки вугілля, які наявні у матеріалах справи та підписані сторонами договору без зауважень і заперечень.

З доданого до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків за період грудня 2024 між Державним підприємством «Укрвугілля» та Державним підприємством «Мирноградвугілля» за договором поставки рядового вугілля №01-24/РВ від 16.01.2024, який підписаний представниками сторін та засвідчений печатками підприємств, вбачається, що сторони визнали та не заперечують, що заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором складає 3059664 грн.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою господарського суду від 19.02.2025 відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (за наявності).

Проте, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Державним підприємством «Укрвугілля» в сумі 3059664 грн, не представлено.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги Державного підприємства «Укрвугілля» до Державного підприємства «Мирноградвугілля» в частині стягнення заборгованості по компенсації вартості поставки вугілля в сумі 3059664 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач заявив до стягнення 3% річних від простроченої суми у розмірі 79058,05 грн за період з 07.04.2024 по 07.02.2025 та 326965,80 грн інфляційних втрат за період з 17.03.2024 по 07.02.2025.

За розрахунком суду, здійсненим за допомогою комп`ютерної програми «Ліга.Закон», сума 3% річних (в межах визначеного позивачем періоду) становить 79058,05 грн, а отже здійснений позивачем розрахунок є арифметично вірним.

Перевіривши розрахунок позивача щодо інфляційних втрат, суд встановив, що їх сума є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, суд визнає обґрунтованою визначену позивачем суму інфляційних втрат у розмірі 326965,80 грн.

Таким чином, позов Державного підприємства «Укрвугілля» до Державного підприємства «Мирноградвугілля» підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 41588,26 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» (85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Соборна, 1, код ЄДРПОУ 32087941) на користь Державного підприємства «Укрвугілля» (01001, м.Київ, вул.Трьохсвятительська, 11, оф.19, код ЄДРПОУ 43474633) суму простроченої заборгованості за договором у розмірі 3059664 грн, 3% річних у розмірі 79058,05 грн, інфляційні втрати у розмірі 326965,80 грн, а також судовий збір в сумі 41588,26 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 07.05.2025.

Повний текст рішення складено 16.05.2025.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.О.Паляниця