Рішення

від 16.05.2025 по справі 240/20042/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2025 року м. Житомир

справа № 240/20042/24

категорія 113060000

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом Управління поліції охорони в м.Києві Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, зобовязання вчинити дії, -

встановив:

Управління поліції охорони в м.КиєвіНаціональної поліції України звернулося до суду з позовом, у якому просить:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління поліції охорони в м. Києві шкоду у розмірі 45420,00 грн, яка була завдана позивачем з необережності.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху автомобіль Управління поліції охорони в м. Києві отримав механічні пошкодження, у зв`язку з чим Управлінню поліції охорони в м. Києві завдано матеріальних збитків в розмірі 45420,00 грн.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№65045/24), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування власної правової позиції вказує, що посилання на те, що ОСОБА_1 09.11.2023 керував службовим автомобілем, у результаті чого сталась ДТП, є недоречним, оскільки щодо водія іншого автомобіля ОСОБА_2 , було складено протокол про адміністративне правопорушення та направлено до суду.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва провадження у справі закрито за ч.1 ст.247 КУпАП.

Зауважує, що в даному випадку ОСОБА_1 не визнано винним в даному ДТП, тому пошкодження автомобіля відбулося не з його вини і підстави для відшкодування шкоди в даному випадку відсутні.

Крім цього, договір про матеріальну відповідальність між ОСОБА_1 та Управлінням поліції охорони в м. Києві укладено не було.

06 грудня 2024 року відповідач надіслав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якій додатково зазначає, що на відповідача поширюється дія Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-ІХ, саме тому і сума відшкодування вираховувалася згідно з цим Законом.

Таким чином, ОСОБА_1 несе обмежену матеріальну відповідальність у межах п"ятнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45420 (сорок п`ять тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп.

Щодо тверджень відповідача про відсутність укладеного з Управлінням Договору пре повну індивідуальну матеріальну відповідальність працівника, зазначає, що у випадку наявності такого договору, відповідач ніс би повну матеріальну відповідальність за завдані Управлінню матеріальні збитки в сумі 222532 грн 20 коп.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно з наказом Управління поліції охорони в м.Києві №194о/с від 30.08.2021 ОСОБА_1 з 30.08.2021 призначений на посаду поліцейським-водієм взводу №2 роти реагування Печерського районного відділу.

Згідно з наказом заступника начальника Департаменту поліції охорони - начальника Управління поліції охорони в м.Києві полковника поліції №316 від 10.05.2023 закріплено службові автомобілі Печерського районного відділу Управління поліції охорони в м.Києві, зокрема:

- TOYOTA RAV4, 2022 року, інвентарний номер 015844, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який використовується в групі "АГР" за сержантом поліції ОСОБА_1 .

09.11.2023 о 22.50 год. водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Renault» д.н.з. НОМЕР_3 , під час наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом, як водій інших транспортних засобів, який створив перешкоду службовому транспортному засобу «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 (на синьому фоні), зобов`язаний надати дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд руху, але такого не надав. Також під час виникнення небезпеки для руху, як водій ОСОБА_2 об`єктивно спроможний виявити, не вжив для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, у зв`язку з чим здійснив зіткнення транспортним засобом «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 (на синьому фоні), внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Такі дії ОСОБА_2 кваліфіковані за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та щодо водія складено протокол про адміністративне правопорушення.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди 21.12.2023 позивачем проведено службове розслідування, за результатами якого у діях наряду реагування №570 Печерського РВ Управління під час дорожньо-транспортної пригоди, ознак проступку не встановлено.

Згідно з постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 31.05.2024 у справі №761/42564/23 справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , за статтею 124 КУпАП, закрито через відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Підставою для закриття провадження у справі слугувало: відсутність у діях ОСОБА_2 ознак порушення п.3.2, п.12.3 Правил дорожнього руху України, а також причинно-наслідкового зв`язку із наслідками - зіткнення та пошкодження транспортних засобів.

Також вказано, що не здобуто беззаперечних фактичних даних, що існували обставини, передбачені п.3.2 Правил дорожнього руху України, зокрема, що у автомобіля «Toyota» на ряду з синім проблисковим маячком одночасно був увімкнений спеціальний звуковий сигнал.

У зв`язку з даними обставинами, на підставі доповідної записки начальника відділу правового забезпечення Управління від 30.07.2024 про притягнення працівника до матеріальної відповідальності, Наказом Управління від 03.09.2024 №138 за фактом вчинення дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_1 було призначено службове розслідування.

Відповідно до Висновку службового розслідування від 06.09.2024 у ході службового розслідування у діях поліцейського водія взводу №2 роти реагування Печерського РВ Управління сержанта поліції ОСОБА_1 встановлено ознаки дисциплінарного проступку, що виразились у порушенні Правил дорожнього руху, а саме незабезпечення ним безпеки дорожнього руху під час використання прав, передбачених п. 3.1. Правил дорожнього руху, внаслідок чого він потрапив у ДТП, де було пошкоджено службовий автомобіль, чим і спричинив матеріальні збитки Управлінню.

Відповідно до довідки про відновлювальний ремонт службового автомобіля від 30.08.2024 встановлено, що станом на 29.08.2024 службовий автомобіль відремонтований за рахунок позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі Автострада» згідно з укладеним договором на технічне обслуговування від 22.01.2024 №161/31/10- ГСП/2024.

Сума відновлювального ремонту відповідно до рахунку №ВДиС-0046719 від 29.08.2024 становить 222532 грн 20 коп з ПДВ.

17.09.2024 позивач надіслав відповідачу претензію №3769/43/31/5/02-2024 з урахуванням положень ст.5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-ІХ на суму 45420,00 грн, з вимогою сплатити суму завданої з необережності шкоди до 01 жовтня 2024 року.

У зв`язку з тим, що матеріальні збитки власнику транспортного засобу в розмірі 45420,00 грн, не відшкодовані відповідачем, Управління поліції охорони в м.Києві звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), відповідно до частини першої статті 19 якого у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

За приписами частини другої статті 19 Закону № 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відтак, Законом №580-VIII не визначені порядок та підстави матеріальної відповідальності поліцейських, а також не врегульоване питання відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної поліцейським при виконанні ним службових обов`язків,

Проте у Законі №580-VIII відсутня норма щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної поліцейським при виконанні ним службових обов`язків, то до спірних правовідносин мають застосовуватися загальні норми права, що регулюють питання відшкодування шкоди, заподіяною працівником під час виконання службових обов`язків, якими є приписи Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Статтею 130 КЗпП встановлені загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників, за якими працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до статті 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві

Випадки повної матеріальної відповідальності передбачені статтею 134 КЗпП.

Так, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків;

8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Всупереч вказаній нормі відповідачем не надано доказів, які свідчать про взяття на себе працівником (поліцейським) повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей, а інших підстав, встановлених для законом для настання повної матеріальної відповідальності, зокрема вказані умови можуть закріплюватись у посадових інструкціях службових осіб.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №337-VIII передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зокрема, зобов`язує поліцейського берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів.

За загальним правилом, під час вирішення справ даної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. При цьому загальні норми можуть застосовуватися субсидіарно, тобто в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.

Разом з тим, оскільки у Законі України «Про Національну поліцію» відсутня норма щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди заподіяної поліцейським при виконанні ним службових обов`язків, а тому слід прийти до висновку, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення інших нормативно-правових актів.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-ІХ (далі - Закон №160-ІХ).

При цьому за положеннями статті 2 Закону №160-ІХ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань (далі - особи).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №160-ІХ:

матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності (пункт 4);

пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано (пункт 5).

Частинами першою - другою статті 3 Закону №160-ІХ передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Положеннями частини першої статті 6 Закону №160-ІХ передбачено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону №160-ІХ посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

Частиною другою статті 8 Закону №160-ІХ встановлено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Згідно з частиною сьомою статті 8 Закону №160-ІХ якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону (частина перша статті 10 Закону № 160-ІХ).

Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (ч. 2 ст. 10 Закону № 160-ІХ).

Відшкодування шкоди, визначеної ч. 2 ст. 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування (ч. 4 ст. 10 Закону №160-ІХ).

У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 12 Закону №160-ІХ).

Наведені норми в сукупності передбачають алгоритм дій, який повинен вчинити уповноважена особа військової частини, установи, організації, закладу, якій завдано шкоду, з метою отримання відшкодування такої завданої шкоди.

Так, першочерговим кроком у випадку завдання шкоди підприємству, установі, організації згідно приписів частини другої статті 8 Закону №160-IX, є призначення розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Матеріали справи свідчать, що наказом Управління поліції охорони в м.Києві від 03.09.2024 призначено службове розслідування щодо можливості порушення службової дисципліни та посадових інструкцій окремих працівників Печерського РВ Управління поліції охорони в м.Києві.

За результатами службового розслідування було складено висновок службового розслідування від 06.09.2024 за вчинення проступку, що виразилось у завданні Управління поліції охорони в м.Києві матеріальної шкоди на загальну суму 222532,2 грн на підставі ст.5 Закону №160-IX підлягає притягненню до обмеженої відповідальності поліцейський-водій взводу №2 роти реагування Печерського РВ Управління поліції охорони в м.Києві сержант ОСОБА_1 шляхом стягнення з нього заподіяних ним збитків у сумі 45240 грн.

З урахуванням факту переведення відповідача з 28.06.2024 на службу до Головного управління Національної поліції у м.Києві, позивачем правомірно вчинено дії щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди у судовому порядку.

Крім того, в матеріалах справи наявна претензія від 17.09.2024 №3769/43/31/5/02-2024, з урахуванням положень ст.5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-ІХ, на суму 45420,00 грн, з вимогою сплатити суму завданої з необережності шкоди до 01 жовтня 2024 року.

Зазначена претензія надіслана відповідачу засобами поштового зв"язку на його поштову адресу рекомендованим листом за №0405354381931 та вручена 28.09.2024.

Таким чином, позивачем здійснено всі необхідні дії по відношенню до відповідача, в розумінні Закону №160-ІХ, з метою отримання відшкодування завданої шкоди.

Щодо доводів відповідача про відсутність укладеного з Управлінням договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність працівника, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 5 Закону №160-ІХ, особа, що завдала з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім ви задків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну і відповідальність, при цьому, розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається на день видання наказу про притягнення особи до обмеженої матеріальної відповідальності.

У випадку наявності такого договору, особа несе повну матеріальну відповідальність за завдані Управлінню матеріальні збитки, в даному випадку в сумі 222532 грн 20 коп.

З огляду на зазначене, на відповідача поширюється дія Закону №160-ІХ, тому і сума відшкодування вираховувалась згідно з цим Законом.

Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в Україні складає 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Таким чином, відповідачем правомірно розраховано суму обмеженої матеріальної відповідальність у межах п`ятнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45420 грн. 00 коп = (3028 грн х 15).

Відтак, позивач належними та допустимими доказами підтвердив заявлені позовні вимоги.

Згідно зі ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи зазначене та те, що доказів виконання вказаного обов`язку або оскарження результатів службового розслідування відповідач, суду не надав, то суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління поліції охорони в м. Києві матеріальної шкоди у розмірі 45420,00 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи положення до ч.2 ст. 139 КАС України та відсутність судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

вирішив:

Позов Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України(вул.Студентська, 9, м. Київ,04050, код ЄДРПОУ 40109174) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про відшкодування шкоди, зобов"язання вчинити дії, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України матеріальної шкоди у розмірі 45420 (сорок п"ять тисяч чотириста двадцять) грн 00 (нуль) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Повний текст складено: 16 травня 2025 р.

16.05.25