Рішення від 16.05.2025 по справі 420/851/25

Справа № 420/851/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токмілової Л.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЛАЙН ХІМІЯ" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЛАЙН ХІМІЯ" до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці «Про визначення митної вартості товарів» №UA500090/2024/000016/1 від 11.07.2024;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів» № UA500090/2024/000017/1 від 18.07.2024;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2024/000096 від 11.07.2024;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2024/000097 від 18.07.2024;

Ухвалою суду від 13.01.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 20.01.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

04.02.2025 від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 17.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Справу розглянуто з урахуванням тимчасової непрацездатності судді Токмілової Л.М. з 21.03.2025 по 14.04.2025 та з 16.04.2025 по 15.05.2025 включно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 04.03.2024 між ТОВ "ГРІНЛАЙН ХІМІЯ" та GREENLINE CHEMICAL Ltd укладено Контракт №04032024, відповідно до якого продавець зобов`язується продати, а покупець оплатити і прийняти у власність товар: бікарбонат натрію, карбонат натрію (кальцинована сода, щільна у вигляді гранули або порошку), монокальційфосфат, каустична сода (пластівці або гранула), магнезія випалена (спечена), лимонна кислота моногідрат, натрію пер карбонат з покриттям, магнію сульфат гептагідрат. Позивачем за Контрактом №04032024 до Одеської митниці для митного оформлення разом з МД №24UA500090007041U0 від 10.07.2024, №24UA500090007329U6 від 18.07.2024, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом ціною договору, надано документи, що містять відомості щодо ціни товару та дають можливість її обрахувати. Подані з митними деклараціями документи містять дані щодо вартості товару, не містять розбіжностей та повністю відображають всі складові митної вартості товару. Позивач вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не містить в собі достатніх, передбачених законом підстав для його прийняття, інспектор зазначає про нібито не можливість визначення митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документів. Прийняті рішення про коригування митної вартості та картки відмови є протиправними та ґрунтуються не на законі, а на безпідставних висновках та власних переконаннях контролюючого органу.

04.02.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується із заявленими вимогами, оскільки під час митного оформлення, у зв`язку зі спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками здійснено перевірку правильності визначення митної вартості імпортованого товару, в результаті чого встановлено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 МК України. Оскільки у документах, поданих разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а декларантом чи її уповноваженою особою не було подано усіх додаткових документів, які витребувано митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частини 2-4 статті 53 МК України, не спростовані розбіжності у поданих документах. Відтак, зазначені обставини з урахуванням приписів частини 6 статті 54 МК України були підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу в митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю.

08.02.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на безпідставність викладених у ній обставин, оскільки подані позивачем документи є достатніми та такими, що у своїй сукупності не викликають сумнів у достовірності наданої інформації та відповідності обраного методу визначення митної вартості товарів. Крім того, зазначає, що відзив дублює оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та не містить заперечень щодо доводів позивача.

12.02.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він зазначає про правомірність оскаржуваних позивачем рішень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

04.03.2024 між GREENLINE CHEMICALS Ltd (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» (Покупець) укладено Контракт №04032024, за умовами якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець оплатити і прийняти у власність Товар: бікарбонат натрію, карбонат натрію (кальцинована сода, щільна у вигляді гранули або порошку), монокалційфосфат, каустична сода (пластівці або гранула), магнезія випалена (спечена), лимонна кислота моногідрат, натрію пер карбонат з покриттям, магнію сульфат гептагідрат (пункт 1.1 Контракту).

Пунктами 2.1., 2.2. Констракту встановлено, що ціна Товару вказана в Інвойсах на кожну окрему партію Товару, які є невід`ємною частиною даного Контракту.

Ціна Контракту включає в себе: вартість Товару, вартість пакування з метою збереження Товару, маркування, оформлення необхідних товаросупровідних документів, навантаження на транспортний засіб, вартість митних процедур в країні Продавця, вартість доставки та страхування в залежності від умов постачання, що зазначені в кожному окремому Інвойсі на кожну окрему партію Товару.

Згідно пункту 3.1. Контракту оплата за Товар здійснюється в доларах США або Євро. Валюта оплати вказана в кожному окремому Інвойсі до даного Контракту. Можлива сплата за Товар за Проформою-Інвойсом, що вважається попереднім узгодженням його кількості, ціни та вартості партії. Проформа-інвойс при відвантаженні Товару повинна бути підтверджена або відкоригована відповідним Інвойсом на дану партію Товару, який являється невід`ємною частиною даного Контракту.

Відповідно до пункту 4.1. Контракту Товар постачається на умовах згідно "Інкотермс 2020" та в терміни, як це вказано в кожному окремому інвойсі до даного Контракту.

Продавець має право не здійснювати відвантаження нової партії товару на адресу Покупця за умови неотримання повної оплати за попередню партію Товару від Покупця (пункт 4.2. Контракту).

Згідно пункту 5.1. Контракту Товар поставляється в упаковці, що повинна забезпечувати повне збереження Товару і захищати Товар від пошкодження при транспортуванні усіма видами транспорту з урахуванням перевалок, а також захищати Товар від атмосферних впливів.

На виконання вимог умов Контракту №04032024 позивачем до Одеської митниці подано митні декларації №24UA500090007041U0 від 10.07.2024 та №24UA500090007329U6 від 18.07.2024.

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з:

- митною декларацією №24UA500090007041U0 від 10.07.2024: Пакувальний лист № WD02024000001629 від 24.06.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) №WD02024000001629 від 24.06.2024; Коносамент №7 від 26.06.2024; Сертифiкат про походження товару №A 1624217 від 24.06.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару плат.дор MUR: 00789020240625 від 25.06.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару плат.дор MUR: 00789020240626 від 26.06.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару плат.дор MUR: 00789020240628 від 28.06.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №04032024 від 04.03.2024; Договір про надання послуг митного брокера №009/ТБО від 15.04.2022; Інші некласифіковані документи (генеральний акт) від 07.07.2024; Інші некласифіковані документи (сертифікат аналізу) №82515 від 01.07.2024; Копія митної декларації країни відправлення №24160400EX00058222 від 24.06.2024;

- митною декларацією №24UA500090007329U6 від 18.07.2024: Пакувальний лист №WD02024000001626 від 24.06.2024; Рахунок-проформа №GB-2024-99 від 25.06.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) №WD02024000001626 від 24.06.2024; Коносамент №4 від 26.06.2024; Сертифiкат про походження товару №A 1624220 від 24.06.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару плат.дор MUR: 00789020240625 від 25.06.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару плат.дор MUR: 00789020240626 від 26.06.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару плат.дор MUR: 00789020240628 від 28.06.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №04032024 від 04.03.2024; Договір про надання послуг митного брокера №009/ТБО від 15.04.2022; Інші некласифіковані документи (генеральний акт) від 07.07.2024; Інші некласифіковані документи (сертифікат аналізу) №82671 від 01.07.2024; Копія митної декларації країни відправлення №24160400EX00058223 від 24.06.2024.

Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларантом ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» надано митниці повідомлення про те, що всі документи які стосуються вантажу по МД вже надані та інші додаткові документи надаватися не будуть.

Одеською митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товару: №UA500090/2024/000016/1 від 11.07.2024 та №UA500090/2024/000017/1 від 18.07.2024.

Рішення №UA500090/2024/000016/1 від 11.07.2024 про коригування митної вартості товарів обґрунтоване такими підставами:

1) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.2.2 контракту вартість пакування, маркування, навантаження на транспортний засіб, вартість митних процедур в країні Продавця товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) серед поданих товаросупровідних документів відсутній договір про перевезення вантажу і його оплату;

3) у наданому до митного оформлення інвойсі від 24.06.2024 № WD02024000001629 відсутня інформація, що підтверджує факт оплати та умови оплати за оцінюваний товар, що передбачено згідно пункту 3.2 контракту «оплата за товар здійснюється на умовах та в строки, що вказані в інвойсі на кожну окрему партію товару»;

4) у копії митної декларації країни відправлення № 24160400EX00058222 від 24.06.2024 вказані: інші умови поставки; інший одержувач, вартість вантажу, зазначена у експортній декларації країни відправлення відрізняється від вартості зазначеній у інвойсі, що наданий до митного оформлення інформація про різницю у вартості вантажу документів не надано.

В обґрунтування рішення №UA500090/2024/000017/1 від 18.07.2024 про коригування митної вартості товарів відповідач зазначає, що:

1) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.2.2 контракту вартість пакування, маркування, навантаження на транспортний засіб, вартість митних процедур в країні Продавця товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) серед поданих товаросупровідних документів відсутній договір про перевезення вантажу і його оплату;

3) у наданому до митного оформлення інвойсі від 24.06.2024 № WD02024000001626 відсутня інформація, що підтверджує факт оплати та умови оплати за оцінюваний товар, що передбачено згідно пункту 3.2 контракту «оплата за товар здійснюється на умовах та в строки, що вказані в інвойсі на кожну окрему партію товару»;

4) у копії митної декларації країни відправлення № 24160400EX00058223 від 24.06.2024 вказані: інші умови поставки; інший одержувач , вартість вантажу, зазначена у експортній декларації країни відправлення відрізняється від вартості зазначеній у інвойсі, що наданий до митного оформлення інформація про різницю у вартості вантажу документів не надано.

На підставі прийнятих рішень про коригування митної вартості товару Одеська митниця видала позивачу картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного №UA500090/2024/000096 від 11.07.2024, №UA500090/2024/000097 від 18.07.2024.

Вважаючи протиправними та необґрунтованими Рішення про коригування митної вартості, а також картки відмови в прийнятті митних декларацій, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до статті 7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з пунктом 23-24 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до статті 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із частиною 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно частинами 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом визначення митної вартості та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі № 803/3649/15.

Однією з підстав прийняття оскаржуваних рішень Одеською митницею зазначено, що відповідно до п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.2.2 контракту вартість пакування, маркування, навантаження на транспортний засіб, вартість митних процедур в країні Продавця товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

Судом встановлено, що відповідно до пункту 2.2. Контракту №04032024 від 04.03.2024 ціна Товару включає в себе вартість товару, вартість пакування з метою збереження Товару, маркування, оформлення необхідних товаросупровідних документів, навантаження на транспортний засіб, вартість митних процедур в країні Продавця, вартість доставки та страхування в залежності від умов постачання, що зазначені в кожному окремому інвойсі на кожну окрему партію товару.

Тобто, умовами контракту визначено, що вартість пакування включено до ціни товару.

Разом з тим, з митних декларацій №24UA500090007041U0 від 10.07.2024 та №24UA500090007329U6 від 18.07.2024 вбачається, що постачання товару здійснювалось за процедурою ZZ00.

Так, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими компанією «GREENLINE CHEMICALS Ltd» не передбачалось.

Крім того, поставка товару здійснюється на умовах CPT.

Відповідно до умов Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс CPT (CARRIAGE PAID TO (... named place of destination, ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення)), термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них.

Термін CPT зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.

Згідно із розділом А.9 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, Продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.

Вказане свідчить про те, що продаж товару та його переміщення разом з упаковкою передбачено умовами контракту, вартість упаковки включається до ціни товару і витрати на упаковку або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, були понесені не покупцем, а продавцем.

За таких обставин, при постачанні спірного товару вартість тари та пакування включена до ціни товару, яка вказана в інвойсі і тому, при визначенні складових митної вартості товару, не повинна була додаватись окремо.

При цьому, митному органу був наданий контракт, в якому визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, наданий інвойс, який містить дані щодо найменування, кількості, ціни товару, умов поставки, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту, дані пакувального листа не суперечать відповідають даним інвойсу щодо ціни, кількості, умов поставки товару.

Таким чином, вимоги митного органу про надання числових даних щодо вартості пакування не ґрунтуються на вимогах митного законодавства.

Суд також вважає необґрунтованими та безпідставними підстави для прийняття оскаржуваних рішень Одеською митницею у зв`язку з тим, що серед поданих товаросупровідних документів відсутній договір про перевезення вантажу і його оплату оскільки, за правилами поставки на умовах СРТ, витрати на доставку товару на територію України покладаються на продавця, у даному випадку на «GREENLINE CHEMICALS Ltd».

Ще однією з підстав для прийняття оскаржуваних рішень митний орган зазначив, що у наданих до митного оформлення інвойсах від 24.06.2024 № WD02024000001629 та від 24.06.2024 № WD02024000001626 відсутня інформація, що підтверджує факт оплати та умови оплати за оцінюваний товар, що передбачено згідно пункту 3.2 контракту «оплата за товар здійснюється на умовах та в строки, що вказані в інвойсі на кожну окрему партію товару».

З інвойсу № WD02024000001629 від 24.06.2024 вбачається, що ціна товару за одиницю становить 345 дол. США, загальна сума за 270 кг. товару - 93150 дол. США.

З інвойсу № WD02024000001626 від 24.06.2024 вбачається, що ціна товару за одиницю становить 340 дол. США, загальна сума за 300 кг. товару - 102000 дол. США.

Крім того, надані з митним оформленням інвойси від 24.06.2024 № WD02024000001629 та від 24.06.2024 № WD02024000001626 містять відомості щодо умов оплати заявленого до декларування товару: повна, часткова передоплата та/або оплата протягом 60 днів після дати митного оформлення товарів в Україні.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 803/3649/15.

Навіть відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 по справі № 815/329/17.

Ще однією підставою для прийняття спірних рішень, відповідач зазначає те, що у копії митної декларації країни відправлення №24160400EX00058222 від 24.06.2024 та №24160400EX00058223 від 24.06.2024 вказані: інші умови поставки; інший одержувач, вартість вантажу, зазначена у експортній декларації країни відправлення відрізняється від вартості зазначеній у інвойсі, що наданий до митного оформлення; інформація про різницю у вартості вантажу документів не надано.

Так, у наданих копіях митних декларацій країни відправлення №24160400EX00058222 від 24.06.2024 та №24160400EX00058223 від 24.06.2024 вказані інші умови поставки, інший одержувач, вартість вантажу, тому що вантаж поставляється не за прямим контрактом, що зокрема було зазначено у митній декларації «код 4100 - не прямий контракт».

Між виробником (експортером товару) та ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» є компанія посередник «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria), що в свою чергу виступає постачальником поданого до митного оформлення товару.

Саме в зв`язку з тим, що партія товару продана Виробником товару посереднику, який в свою чергу, перепродав таку в подальшому декларанту, в копії декларації країни експорту наявні відомості про контракт, вартість товару, умови поставки та рахунок-фактуру (інвойс) між Виробником товару WE IC VE DIS TICARET ANONIM SIRKETI SULTANTEPE MAH. PASALIMANI CAD. 41 USKUDAR/34 34/USKUDAR 052 (Виробничі потужності - ETI SODA URETIM PAZANAK.VE ELEKT.URESAN.VE TICARET ANONIM SIRKETI, Турція) та компанією-посередником «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria).

Разом з тим, у поданих при митному оформленні декларантом EМД №24UA500090007041U0 від 10.07.2024, №24UA500090007329U6 від 18.07.2024, у відповідності до вимог Митного кодексу України, вже вказані відомості про наявні господарські контракти (взаємовідносини) між декларантом ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» та GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria).

Відтак, наявність відомостей у митній декларації країни відправлення та коносаментів про WE IC VE DIS TICARET ANONIM SIRKETI та GREENLINE CHEMICALS відповідає умовам контракту та не спростовує заявлену позивачем митну вартість товару. Разом з тим, ані коносамент, ані митна декларація країни відправлення у спірних правовідносинах не є документами, що підтверджують складові митної вартості товару.

Відтак, суд вважає наведені доводи митного органу є необґрунтованими та безпідставними.

За наведеного, суд дійшов висновку, що вказані документи не містять розбіжностей та у них відображені всі необхідні відомості щодо вартості перевезеного товару.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙ ХІМІЯ» митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.

При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.

Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України. Суд зазначає, що копій митних декларацій, що були підставою для коригування митної вартості товарів до суду відповідачем не надано.

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом, тощо.

Отже, судом встановлено, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2024/000016/1 від 11.07.2024, №UA500090/2024/000017/1 від 18.07.2024 та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного №UA500090/2024/000096 від 11.07.2024, №UA500090/2024/000097 від 18.07.2024 прийняті відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на зазначене, дослідивши письмові докази, враховуючи приписи діючого законодавства та вищенаведені обґрунтування, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд також вважає необхідним у відповідності до вимог статті 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 13445,88 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 15963,92 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 4, 5 статті 134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що між адвокатом Бороденко Михайлом Сергійовичем та ТОВ "ГРІНЛАЙН ХІМІЯ" укладено договір про надання правничої допомоги №01/11/23 від 01.11.2023, предметом якого є надання замовнику правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Замовника, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 15963,92 грн, позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №01/11/23 від 01.11.2023; додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №01/11/23 від 01.11.2023; додаткову угоду №1626/1629 до договору про надання правничої допомоги №01/11/23 від 01.11.2023; акт наданих послуг №20/011123 від 29.01.2025; рахунок-фактуру №2/29/01/25 від 25.01.2025; платіжну інструкцію №18340 від 29.01.2025 на суму 15963,92 грн (призначення платежу: оплата гонорару згідно Договору №01/11/23 від 01.11.2023, рахунок-фактура №№2/29/01/25 від 25.01.2025).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи. Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, текст позовної заяви фактично є шаблонним, а її складення не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів.

Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення на його користь з Одеської митниці витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» (65048, вул. Велика Арнаутська, буд. 26, офіс 146, см. Одеса, код ЄДРПОУ 41404234) до Одеської митниці (65078, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, код ЄДРПОУ 44005631) про скасування рішень та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500090/2024/000016/1 від 11.07.2024, №UA500090/2024/000017/1 від 18.07.2024.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2024/000096 від 11.07.2024, №UA500090/2024/000097 від 18.07.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» (65048, вул. Велика Арнаутська, буд. 26, офіс 146, см. Одеса, код ЄДРПОУ 41404234) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 13445,88 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» (65048, вул. Велика Арнаутська, буд. 26, офіс 146, см. Одеса, код ЄДРПОУ 41404234) витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені статтею 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.