Постанова

від 08.12.2010 по справі 2-а-560-10-1402

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                  Справа 2-а-560/10/1402  

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

  08.12.2010 року суддя Баштанського районного суду Миколаївської області Муругов В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі про зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії особі, що має статус дитини війни,  

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області, яким просив зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі перерахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 01.01.2008 року  і в подальшому відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 рік від 9 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року, оскільки вважає, дії та бездіяльність відповідача щодо невиконання вищезазначеного закону та рішень Конституційного Суду України неправомірним.  

 Від відповідача надійшли заперечення на позов. В запереченні на позов відповідач позовні вимоги не визнав та вказав про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, вказав, що за період з початку 2008 року по теперішній час позивач отримує надбавку в розмірах, визначених п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Відповідач також посилається на відсутність законодавчого врегулювання розміру мінімальної пенсії за віком для обчислення доплати за статусом діти війни та відсутність бюджетного фінансування на вказані цілі, оскільки відповідно до норм чинного законодавства виплата подібної доплати до пенсії здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошти Пенсійного фонду України до Державного бюджету України не включені. При цьому, відповідач не оспорював факт наявності у позивача статусу дитини війни.  

      Дослідивши наявні у справі докази, суддя, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, вважає, заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

 Суддею встановлено, що позивач має статус дитини війни відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з яким дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Статус позивача підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення з відповідною відміткою в ньому.

Згідно ст. 6 Закону України № 2195-ІУ (в редакції до 28 грудня 2007року)  дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дія ст. 6 Закону України № 2195-ІУ була призупинена п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України № 2195-ІУ визнані неконституційними.  

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо внесення змін до ст. 6 Закону України № 2195-ІУ ( ред. від 28.12.2007 року)  визнані неконституційними.  

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року. Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України, а також ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Заперечення відповідача проти позову, щодо законодавчого не врегулювання розміру мінімальної пенсії за віком, яка підлягає застосуванню для обчислення розміру доплати, порядку виплат та джерел фінансування суддя визнає невмотивованими, оскільки відсутність механізму не може бути підставою для позбавлення можливості реалізації громадянином прав, що передбачені законами України.

Посилання відповідача на те, що позивачеві доплата до пенсії нараховується та сплачується відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» визнані суддею такими, що не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, крім того, вказаний підзаконний акт взагалі не містить посилань на Закон України «Про соціальний захист дітей війни», у зв’язку з чим передбачена ним доплата не замінює собою доплат, встановлених законом.  

 Оскільки позов до суду подано 23.11.2010 року, то задоволенню підлягають позовні вимоги про нарахування та виплату передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення за шестимісячний період до часу звернення до суду з позовом (починаючи з 23.05.2010 року по 23.11.2010 року включно, оскільки відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому).

Що стосується позовних вимог позивача за період з 01.01.2008 року по 22.05.2010 року, то ухвалою судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 24.11.2010 року вказані позовні вимоги були залишені без розгляду.          

 Відповідно до ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути 3 (три) грн.40 коп. у повернення сплаченого судового збору.    

 На підставі викладеного та керуючись. ст.ст.  70-72,158-159,161-163,1832,256 КАС України суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області провести нарахування та сплатити суму підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, за період з 23 травня 2010 року по 23 листопада 2010 року включно.  

 В частині задоволення інших позовних вимог – відмовити.

 Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати понесені по справі в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.      

Постанова підлягає негайному виконанню.  

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

  СУДДЯ: