Рішення

від 12.05.2025 по справі 632/640/24

ПЕЧЕНІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 632/640/24

провадження № 2/632/36/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"12" травня 2025 р. м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: судді - Библіва С.В., за участі секретаря - Кузьменко М.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача, адвоката Харченка К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, виконавчий комітет Златопільської міської ради Харківської області, про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2024 року позивач ОСОБА_1 через свого представника за ордером адвоката Харченка Костянтина Сергійовича засобами Електронного суду звернувся до суду із заявою, в якій просив розірвати укладений між ним та відповідачем договір оренди належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 6324584200:04:000:0041, площею 5,9784 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 10.01.2018 року строком на 15 років, через несплату орендної плати за 2022-2023 роки. Просив стягнути з відповідача вказану орендну плату за 2022-2023 роки у розмірі 12000,00 грн.; 234,00 - пеня, передбачена п.13 договорів; 449,59 грн. - інфляційні витрати на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та 282,30 грн. - 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України. Крім цього, заявив про компенсування судових витрат у вигляді судового збору у сумі 1937,92 грн. за дві вимоги з понижуючим коефіцієнтом та 10000,00 грн. - витрат на правничу допомогу ( а.с.1-6).

В обґрунтування заявленого позову було зазначено про наявність систематичної (два рази) несплати орендної плати без поважних причин з боку відповідача, що впливає на право власності позивача та порушує умови, укладеного між сторонами договору та той факт, що відповідач заперечує проти розірвання вказаного договору у позасудовому порядку.

15.04.2024 року даним складом суду було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 01.08.2024 року.

17.04.2024 року третя особа надала письмові пояснення, в яких вказала, що вона вважає, що не повинна бути залучена до участі у справі, оскільки земельна ділянка у справі знаходиться поза межами Первомайської міської громади Лозівського району Харківської області (а.с.38).

В цій частині суд вважав, що підстав для виключення третьої особи у справі з числа учасників справи немає, оскільки саме реєстраційний відділ Первомайської міської ради Харківської області здійснював реєстрацію оспорюваного договору, а тому третя особа зберігає свій процесуальний статус.

01.05.2024 року суд в межах визначеного ухвалою про відкриття провадження строку отримав з боку відповідача направлений засобами Електронного суду 30.04.2024 року відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому сторона відповідача проти задоволення заявлених позовних вимог заперечувала у повному обсязі з мотивів їх безпідставності через наявність іншої справи між тими ж сторонами в провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області раніше, повного розрахунку відповідачем перед позивачем та суперечливої та недобросовісної поведінки позивача щодо дотримання вимог укладеного між відповідачем та позивачем договору (47-45).

Ухвалою суду від 01.08.2024 року відкладено підготовче провадження у справі за клопотанням представника відповідача на 18.09.2024 року (а.с.64), а потім на 05.11.2024 року (а.с.83), на 04.12.2024 року (а.с.105) та на 21.01.2025 року (а.с.119).

29.08.2024 року представник позивача надав суду відповідь на відзив з новими доказами, отриманими ним після відкриття провадження (а.с.68-70). Вказані документи були визнані письмовими поясненнями сторони позивачки у порядку ст.43 ЦПК України.

21.01.2025 року від третьої особи надано заяву про розгляд справи без участі її представника (а.с.126).

21.01.2025 року ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті на 27.02.2025 року (а.с.129), яке було відкладено на 02.04.2025 року (а.с.140).

02.04.2025 року до суду надійшла заява від представника відповідача про початок розгляду справи по суті без його участі, проте просила надати їй можливість виступити у судових дебатах з перервою на іншу дату з використанням власних засобів у режимі відеоконференції.

02.04.2025 року у судовому засіданні клопотання представника відповідача задоволено, заслухано вступне слово сторони позиваки, яка повністю наполягла на задоволенні позовних вимог, досліджено письмові докази, матеріали справи та оголошено перерву у судовому засіданні до 12.05.2025 року.

12.05.2025 року представник відповідача на зв`язок по відеоконференції з власних засобів для виступу у судових дебатах не вийшла. Надала заяву про відкладення розгляду справи через відрядження, проте,зазначила, що у разі, якщо суд дійде висновку про неможливість відкладення розгляду, то просила ухвалити рішення з урахуванням відзиву на позов та у задоволенні позовних вимог відмовити.

В останнє засідання позивач та його представник також не прибули до судового засідання, однак від позивача надійшла заява, в якій останній наполягав на продовженні судового засідання без участі сторони відповідача, також просив розглянути справу без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Суд, враховуючи положення ч.4 ст. 223 ЦПК України вважає за необхідне продовжити розгляд справи без участі представника відповідача, тим більше у матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву та позиція відповідача щодо позовних вимог судові відома.

Вивчивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив на позовну заяву, заслухавши сторону позивача, дослідивши та проаналізувавши окремо та у сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд встановив обставини та відповідні до них правовідносини.

Первинно суд вважає за необхідне встановити узагальнюючі вимоги сторін у справі.

Сторона позивача стверджувала, що у невиплаті орендної плати на користь позивача є системність, оскільки така невиплата відбулася два рази (за 2022 та 2023 роки). Дійсно, позивачем до укладення цього договору вважався оспорюваним договір оренди цієї ж ділянки від 10.01.2018, бо він не укладався. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 22.08.2024 року у справі № 632/2132/20 попередній позов про визнання договору неукладеним був залишений без розгляду.

Сторона відповідача вказувала, що при розгляді справи відносно позивача суд повинен застосувати принцип естопель та відмовити у задоволенні позовних вимог через недобросовісність дій позивачки, яка раніше подавала до суду позов щодо відповідної земельної ділянки у 2020 році про визнання вказаного договору неукладеним, розгляд по суті якого не відбувся і відповідний позов був залишений без розгляду відповідним судовим рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 22.08.2024 року у справі № 632/2132/20, що вказує на недобросовісність заявлення вимог щодо розірвання договору оренди. Оренда плата була виплачена позивачу за 2019-2021 роки в сумі 49 500,00 грн. замість 6000,00 грн., як вказано у договорі, як аванс, а тому підстав для заявлення позовних вимог в цій частині немає. Відповідно відсутні підстави для стягнення заборгованості по орендній платі та нарахувань на неї як штрафних санкцій у порядку ч.2 ст.625 ЦК України. Сторона відповідача категорично заперечила прохання стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, оскільки заявлені до стягнення 10000,00 грн. належними доказами не підтверджуються та через недобросовісну поведінку позивача - не можуть бути стягнуті взагалі.

Судом, зокрема, встановлено, що 10.01.2018 року був укладений договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермер-агро», відносно земельної ділянки, належної позивачу, з кадастровим номером 6324584200:04:000:0041, площею 5,9784 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 15 років (а.с.9-10). Орендна плата згідно даного договору складає 6000,00 грн. за один повний рік. Орендну плату за 2021 рік в сумі 17000,00 грн. позивач отримав через платіжну систему АТ «Укрпошта» «Електронний переказ» відправлену 30.12.2021 ТОВ «Фермер-Агро» (а.с.59).

На підтвердження того, що вказана сума була авансом представник відповідача судові ніяких доказів чи пояснень не надала, а у платіжці чітко зазначено, що це орендна плата за 2021 рік.

Таким чином, в наявності пряме невиконання вимог укладеного договору із ОСОБА_1 як у 2022 році, так і 2023 році (повне не виконання)

Первинно суд відкидає посилання відповідача на той факт, що поведінка позивача щодо подання раніше позову до відповідача із вимогою про визнання договору неукладеним, який було залишено без розгляду, є неналежною і це повинно стати підставою для відмови у задоволенні цього позову про розірвання договору, з приводу однієї і тої самої земельної ділянки. Як у першому позові, так і у другому позові позивач не погоджується із тим, що він підписував договір оренди від 10.01.2018 року. Позивач у першому позові не зміг довести відсутність його підпису у договорі через брак вихідного матеріалу для проведення відповідної експертизи. В даному ж позові йдеться про те, що договір має державну реєстрацію і є дійсним, проте, відповідачем не виконуються істотні його умови і договір має бути розірваним саме з підстав систематичної несплати орендної плати.

По-друге, відповідач не довів, що він здійснював авансування орендної плати позивачу під час виплат у більшому, ніж це встановлено відповідним договором оренди землі, оскільки головним в даній категорії справ при заявлені такої позиції відповідача є те, що він використовував при поданні податкової звітності. Так, суд повністю погоджується із наданими стороною позивача доказами, що у податкових звітах відповідача відсутня у відповідному розділі податкового звіту у графі «Сума нарахованого доходу» реальна сума виплачених коштів, яка проходила по звіту по виплаті орендної плати (вона змінювалася у відповідача з особистого підпису у книзі отриманої орендної плати спочатку до поштових переводів, а згодом перерахування на банківський рахунок на платіжну картку позивачки), що відповідає порядку заповнення форми 1ДФ за 2022 та 2023 роки та вказує, що авансових платежів з боку відповідача на користь позивача не було і що відповідає вимогам наказу Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за №111/26556 (з подальшими змінами) «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Таким чином, відповідач допустив по відношенню до позивачки систематичну невиплату орендної плати (два рази у 2022 та 2023 роках), у зв`язку з чим укладений орендний договір між сторонами повинен бути розірваний.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

У частині першій та другій статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Отже, за змістом статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Плати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17.

Відносно вимог про стягнення орендної плати, яка є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі, то в цій частині вимоги позивачки також знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, оскільки орендна плата за договором є сталою величиною, визначеною у договорі, а всі фінансові документи, надані відповідачем разом із відзивом на позов свідчать про сплату позивачці орендної плати за конкретний рік.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч.2 ст.76 ЦПК України, ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Засобами доказування є письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Нарешті, позовні вимоги в частині стягнення пені на несплачений розмір орендної плати у відповідності до п.13 вказаних договорів та нарахувань у порядку ч.2 ст.625 ЦК України, то в цій частині суд погоджується з можливістю таких нарахувань оскільки пеня передбачена як захід відповідальності за порушення зобов`язання, а санкції, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України пов`язані із компенсуванням витрат від знецінення боргу, який позивач бажає отримати від відповідача, а тому можуть бути застосовані одночасно. Жодних обмежень щодо їх стягнення як по строкам, так і в даній категорії справ діючі норми ЦК України (п.12 та п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення») не містять, їх нарахування позивачу було проведено автоматизованою програмою в мережі Інтернет, про що свідчить долучений до позовної заяви розрахунок, який суд приймає як належний доказ та застосовує при вирішенні справи по суті. Відповідач же вказаний розрахунок не оспорив.

З відповідача у порядку ст. 141 ЦПК України слід стягнути судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду у вигляді стягнення судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1937,92 грн. з понижуючим коефіцієнтом 0,8, з яких по 968,96 грн. за немайнову вимогу про розірвання договору оренди землі та за вимогу про стягнення вартості орендної плати за 2022-2023 роки та нарахувань на неї.

Підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. у порядку ст.137 ЦПК України суд не вбачає, оскільки жодних доказів понесення вказаних витрат позивачем суду надано не було, а саме заявлення вказаної вимоги не є належним чином підтвердженим фактом понесення відповідних витрат.

Керуючись ст.ст.3, 12-14, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 272, 351-352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди земельної ділянки без номеру, укладений 10.01.2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро», відносно земельної ділянки площею 5,9784 га, кадастровий номер 6324584200:04:000:0041.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро»</a> на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 5,9784 га, кадастровий номер 6324584200:04:000:0041 та нарахування на неї у розмірі 12965,89 грн., з яких 12000,00 грн. - невиплачена орендна плата за 2022-2023 роки; 234,00 грн. - пеня, передбачена п.13 розірваного договору; 449,59 грн. - інфляційні витрати на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та 282,30 грн. - 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро»</a> на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за розгляд справи у суді у розмірі 1937,92 грн.

У стягненні судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_2 станом на час проголошення судового рішення відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня виготовлення його повного тексту.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 , який зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФЕРМЕР-АГРО»</a>, код ЄДРПОУ - 41519373, адреса: 64650, Харківська область, Лозівський район, Лозівська міська ОТГ, с. Веселе, вул. Центральна, буд. 1-А, тел. 099-727-14-71, електронна пошта: 41519373@mail.gov.ua.

Повний текст рішення складено 19 травня 2025 року.

Суддя: С. В. Библів