Рішення від 05.05.2025 по справі 753/2919/25

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2919/25

провадження № 2-а/753/145/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючої судді Шаповалової К.В.,

за участі секретаря судового засідання Давидюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

У своїй заяві позивач просить суд скасувати постанову № 59 від 29 січня 2025 року складену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу 17000,00 грн, оскільки вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно та з грубим порушенням норм діючого законодавства.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 753/2919/25 між суддями від 12 лютого 2025 року головуючим суддею обрано Шаповалову К.В.

Ухвалою суду від 19 лютого 2025 року позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами статті 286 КАС України, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами.

14 березня 2025 року на електронну пошту суду від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшло клопотання про заміну сторони відповідача, у якому відповідач просить суд замінити відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 на належного відповідача у даній справі - ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки постанова № 59 від 29 січня 2025 року, яку просить скасувати позивач, була винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 майором ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 19 березня 2025 року було призначено судове засідання у даній справі на 27 березня 2025 року на 10:00 год.

25 березня 2025 року до суду від позивача надійшло клопотання, у якому він зазначив, що надає згоду на заміну відповідача у справі з ІНФОРМАЦІЯ_4 на ІНФОРМАЦІЯ_5 . Окрім того, просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою суду від 27 березня 2025 року замінено у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, первісного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 на належного - ІНФОРМАЦІЯ_5 . Виключено з числа відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_4 . Розгляд справи призначено на 16 квітня 2025 року.

16 квітня 2025 року судове засідання було відкладено на 5 травня 2025 року у зв`язку з тим, що станом на цей час у залученого відповідача не сплив строк на подання відзиву на позовну заяву. При цьому позивачем було подано заяву про розгляд справи у його відсутність.

22 квітня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 6 січня 2025 року повістка позивачу була сформована та надіслана на його адресу засобами поштового зв`язку з описом вкладення, відповідно до якої він мав з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_7 для уточнення даних 16 січня 2025 року, проте позивач до відділу не з`явився, а конверт з відміткою «адресат відсутні за вказаною адресою» повернувся до відділу 28 січня 2025 року. Оскільки відділ не мав жодного повідомлення про поважність причини неявки позивача за викликом, 29 січня 2025 року була складена оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. У задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

2 травня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій викладені заперечення щодо доводів відповідача та клопотання про розгляд справи у відсутність позивача.

5 травня 2025 року учасники справи у судове засідання не з`явились, враховуючи подані ними письмові заяви по суті спору та клопотання, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності осіб, які не з`явились.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, докази, надані на її обґрунтування, відзив на позовну заяву, повно, всебічно та об`єктивно оцінивши зібрані у справі докази, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29 січня 2025 року відносно позивача ОСОБА_1 була складена постанова № 59, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн у зв`язку з тим, що «військовозобов`язаний ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_7 для уточнення даних у строк зазначений у повістці № 1702142 о 9:00 год 16 січня 2025 року. Після не прибуття, на протязі трьох днів не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення або в будь-який інший спосіб, та в подальшому не прибув на протязі семи календарних днів чим порушив вимоги абз.8,12 ч.3 ст 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». ОСОБА_1 оповіщений належним чином шляхом надіслання повістки про виклик засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на уточнену громадянином ОСОБА_1 адресу місця проживання за № 0610219997950. Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку - день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних. Конверт із повісткою повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 28.01.2025 року із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»».

Не погоджуючись із такою постановою, позивач звернувся із позовом до суду та вказав, що не міг отримати повістку від відповідача про виклик на 16 січня 2025 року, оскільки у січні 2025 року перебував у місті Нововолинськ, де захворів, що підтверджується долученими до позову листками непрацездатності та виписками, а повернувся до м. Києва лише у лютому 2025 року та знайшов у поштовій скриньці повідомлення про надходження листа, отримав його у поштовому відділенні та дізнався про оскаржувану постанову. Зауважив також, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності була винесена відповідачем 29 січня 2025 року, тобто на наступний день після отримання відповідачем конверту з повісткою про виклик, яка надсилалась йому. При цьому він не повідомлявся про день та час розгляду матеріалів щодо притягнення його до адміністративної відповідальності та, відповідно, він не мав змоги повідомити ІНФОРМАЦІЯ_3 про поважність причин своєї неявки за викликом. Просив постанову скасувати, а провадження у справі закрити.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягають до такої відповідальності.

Частиною першою статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Відповідно частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, , про неявку на виклик у військовий комісаріат, (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).

Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Стаття 210 КУпАП, в редакції, яка діє з 19.05.2024, визначає покарання за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку полягає у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, це правопорушення є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.

З аналізу вищезазначених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.

Як вбачається з матеріалів справи, 6 січня 2025 року повістку про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_7 на 9:00 годину 16 січня 2025 року для уточнення даних направлено рекомендованим листом за адресою місця реєстрації позивача, номер поштового відправлення № 0610219997950.

Відповідно до підпункту 2) пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560: «Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 2)у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання».

Змінами, внесеними постановою уряду від 08 жовтня 2024р. №1147 до Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.

У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

У конкретній справі судова повістка безпосередньо ОСОБА_1 вручена не була, втім, працівниками пошти проставлено відмітку «відсутність адресата за вказаною адресою».

Однак, докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» в матеріалах справи відсутні.

Поряд з цим, суд враховує, що як вбачається із долучених до позовної заяви доказів, позивач з 15 січня по 31 січня 2025 року проходив лікування у КНП «Нововолинський центр первинної медико-санітарної допомоги Нововолинської міської ради Волинської області» з діагнозом «вітряна оспа» (а.с 15-23), що унеможливлювало отримання ним виклику від ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою місця реєстрації у м. Києві.

Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення на нього штраф у сумі 17000 гривень прийнято без складання протоколу, що загалом не суперечить приписами статті 254 КУпАП, за умови неявки особи без поважних причин або не повідомлення причини неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику.

Поряд із цим, матеріали справи свідчать, що позивач взагалі не викликався до відповідача для розгляду справи про адміністративне правопорушення, позаяк відповідач конверт з відміткою про відсутність позивача за адресою, за якою надсилалась повістка про виклик отримав 28 січня 2025 року, що підтверджується долученими до справи доказами та стверджувалось у відзиві відповідачем, а вже 29 січня 2025 року була винесена оскаржувана постанова.

Приписами статті 277 КУпАП встановлено, що справу про адміністративне правопорушення розглядає керівник ТЦК та СП у 15-денний строк за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (ч. 1 ст. 268 КпАП України). За результатами розгляду виноситься постанова у справі, яка оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копію постанови протягом трьох днів вручають (надсилають) посадовій особі підприємства, щодо якої її винесено (ст. 285 КУпАП України).

Так, з урахуванням вищевикладеного, оскільки постанова винесена без складення протоколу та без участі особи, при відсутності підтвердження про належне її повідомлення про розгляд справи, відповідачем не дотримано вимоги норм КУпАП.

Окремої уваги заслуговує та обставина, що відповідно примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 викликався повісткою на 16 січня 2025 року для уточнення облікових даних. Зазначений виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не є первинним, оскільки відповідно до наявного військово-облікового документу з мобільного додатку "РЕЗЕРВ+" ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 (Маневичі). Категорія обліку "військовозобов`язаний". Номер в реєстрі "ОБЕРІГ" 210520219316118800028. Постанова ВЛК від 10 жовтня 2022 року - непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час, бронювання до 3 липня 2025 року (а.с. 14).

Вказані обставини були достеменно відомі відповідачу, а отже наведені обставини, підтверджують відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

У відповідності із статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем у справі не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статі 210-1 КУпАП.

За наведених обставин, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення позивачем ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові, оскільки суперечить стандартам доказування «поза розумним сумнівом», (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки відомості, зазначені в постанові, не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупність, суд вважає за необхідне скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 29 січня 2025 року № 59 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до висновку про застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 (провадження № 11-1287апп18), у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи зазначене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 29 січня 2025 року № 59 про притягнення ОСОБА_1 , 1985 року народження до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підставі пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Шаповалова