Ухвала від 19.05.2025 по справі 564/4117/24

У Х В А Л А

19 травня 2025 року

м. Рівне

Справа № 564/4117/24

Провадження № 22-з/4815/52/25

Рівненський апеляційний суд в складі суддів:

головуючого: Боймиструка С.В,

суддів: Гордійчук С.О.,

Шимківа С.С.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддям Рівненського апеляційного суду у справі за позовною заявою Комунального підприємства Костопільської міської ради «Костопількомуненергія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання,

в с т а н о в и в:

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 24 січня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Костопільської міської ради "Костопількомуненергія" заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період жовтня 2021 року вересня 2024 року, станом на 01.10.2024 року в сумі 30934 (тридцять тисяч дев`ятсот тридцять чотири) грн. 41 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Костопільської міської ради "Костопількомуненергія" понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2451 (дві тисячі чотириста п`ятдесят одна) грн. 68 коп.

До Рівненського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 .

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 24 січня 2025 року задоволено частково.

Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 3677 гривень 52 копійки за подання апеляційної скарги на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 24 січня 2025 року до ухвалення судового рішення у цій справі.

Поновлено ОСОБА_1 встановлений законом строк на апеляційне оскарження рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 24 січня 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 24 січня 2025 року залишено без руху.

Надано строк для усунення допущених недоліків (викладення прохальної частини апеляційної скарги відповідно до вимог статті 356 ЦПК України та 374 ЦПК України) протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

До відкриття апеляційного провадження ОСОБА_1 подав заяву провідвід суддів за змістом якої апелянт вважає незаконною ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, а тому в нього виникають сумніви щодо об`єктивності та неупередженості суддів, що, на думку апелянта, є підставою для відводу суддів та передачі апеляційної скарги на розгляд до іншого апеляційного суду.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду, наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за об`єктивними та суб`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див.рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Доводи заявленого відводу зводяться до незгоди з ухвалою Рівненського апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, що не може бути підставою для відводу судді.

Крім того, відвід заявлений всім суддям Рівненського апеляційного суду, що не передбачено процесуальним законом.

Дослідивши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів також дійшла до висновку, що заявлений відвід у цій справі є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами з наступних підстав.

У заяві про відвід апелянт використовує образливі висловлювання на адресу суду, що виходять за межі нормальної, коректної та легітимної критики, є неприпустимим при оформленні будь-яких заяв, звернень, адресованих суду. Зокрема, зазначає: "…цілковиту шизофренію та злочинність що чиниться в стінах Рівненського апеляційного суду…"; "…в стінах даного суду процвітає корупція, шизофренія та гомосексуалізм."; "Фактично даний суд перетворений на гей-клуб."

Згідно зі статтею 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до пунктів 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено висновок, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.

За таких обставин, слід вважати, що використання одними учасниками судового процесу нецензурної лексики, образливих і лайливих слів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства, а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на це, вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.

Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт "а" пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали щодо прийнятності у справах "Ржегак проти Чеської Республіки" від 14 травня 2004 року (Rehak v. The Czech Republic, заява № 67208/01), "Дюрінже та Грандж проти Франції" від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і №18589/02)).

За правилами частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

З огляду на викладені вище обставини та на підставі вказаних норм права, апеляційний суд дійшов висновку про повернення заяви про відвід заявнику.

Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 44, 259, 260, 381, 389 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Повернути ОСОБА_1 заяву про відвід суддям Рівненського апеляційного суду у справі за позовною заявою Комунального підприємства Костопільської міської ради «Костопількомуненергія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання.

Ухвала набирає законної сили із дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: Боймиструк С. В.

Судді: Гордійчук С.О.

Шимків С.С.