Постанова від 15.05.2025 по справі 916/672/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/672/25Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

представники учасників у справі у судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 про забезпечення позову, суддя суду першої інстанції Райчева С.І., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 03.03.2025

по справі №916/672/25

за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП»

до відповідачів:

1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_3

про покладення солідарної і субсидіарної відповідальності та солідарне стягнення з відповідачів 2 007 949, 24 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2023 у справі №916/3050/23 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майном боржника призначено арбітражну керуючу Степаненко Ірину Євгеніївну.

Постановою Господарського суду Одеської області від 03.04.2024 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП»; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражну керуючу Степаненко Ірину Євгеніївну.

24.02.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» до фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності.

03.03.2025 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову, у якій просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у межах суми стягнення 2 007 949,24 грн, та шляхом заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити реєстраційні дії щодо зміни складу учасників наступних товариств: Товариство з обмеженою відповідальністю «СНЕПЕКЕДЕМІ» (код ЄДРПОУ 43540915), Товариство з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ» (код ЄДРПОУ 39207069), Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОКУСБУД» (код ЄДРПОУ 44941744), окрім проведення реєстраційних дій на підставі: рішень Міністерства юстиції України при реалізації повноважень щодо розгляду скарг у сфері державної реєстрації; судових рішень, що набрали законної сили.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 вирішено:

« 1. Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» про забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РКОКПП НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у межах суми позовних вимог - 2 007 949,24 грн.

3. Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у межах суми позовних вимог - 2 007 949,24 грн.

4. Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у межах суми позовних вимог - 2 007 949,24 грн.

5. Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити реєстраційні дії щодо зміни складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕПЕКЕДЕМІ" (04210, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 7, корп. 5; код ЄДРПОУ 43540915), окрім проведення реєстраційних дій на підставі: рішень Міністерства юстиції України при реалізації повноважень щодо розгляду скарг у сфері державної реєстрації; судових рішень, що набрали законної сили.

6. Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити реєстраційні дії щодо зміни складу учасників Товариство з обмеженою відповідальністю "МАМС ДЕНТ" (04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 7, корп. 5, прим. 28; код ЄДРПОУ 39207069), окрім проведення реєстраційних дій на підставі: рішень Міністерства юстиції України при реалізації повноважень щодо розгляду скарг у сфері державної реєстрації; судових рішень, що набрали законної сили.

7. Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити реєстраційні дії щодо зміни складу учасників Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОКУСБУД" (04073, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 152А, оф. 1; код ЄДРПОУ 44941744), окрім проведення реєстраційних дій на підставі: рішень Міністерства юстиції України при реалізації повноважень щодо розгляду скарг у сфері державної реєстрації; судових рішень, що набрали законної сили.»

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що припущення позивача про унеможливлення ефективного захисту та поновлення його порушеного права у разі задоволення позову є обґрунтованими. Суд першої інстанції вказав, що заходи забезпечення позову, обрані позивачем, є співмірними до позовних вимог, не завдадуть шкоди та збитків відповідачам та не позбавлять можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 про забезпечення позову по справі №916/672/25.

Апелянт вказав, що при постановлені ухвали Господарським судом Одеської області не враховано, що скаржник є фізичною особою - підприємцем, яка здійснює підприємницьку діяльність. Тільки у 2024 році було сплачено 128 тис. грн податків. Після виконання ухвали банківські рахунки фізичної особи - підприємця Скаржника були заблоковані, що призвело до того, що ОСОБА_1 позбавлений можливості надалі здійснювати підприємницьку діяльність.

Апелянт зазначає, що він повністю не погоджуюсь з заявою про покладення на Скаржника субсидіарної та солідарної відповідальності, про що буде поданий окремий відзив.

Апелянт вказав, що заявник не надала жодних доказів про те, що cкаржник має намір розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках або відчужить майно, яке знаходиться у його власності, або що в майбутньому виникнуть складнощі виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь заявника. За таких умов прийнята ухвала свідчить про застосування судом завищеної, нічим недоведеної обережності, яка перевищує суму в розмірі 2 007 949,24 грн., що порушує баланс інтересів сторін.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 у справі №916/672/25, заходи забезпечення позову, вжиті на підставі цієї ухвали, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» арбітражної керуючої Степаненко Ірини Євгеніївни надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 про забезпечення позову по справі №916/672/25.

Позивач зазначила, що в оскаржуваній ухвалі судом було розглянуто та надано оцінку всім заявленим підставам забезпечення позову, та суд дійшов до висновку про те, що припущення позивача про унеможливлення ефективного захисту та поновлення його порушеного права у разі задоволення позову є обґрунтованими.

На думку позивачки, заходи забезпечення позову, обрані позивачем, є співмірними до позовних вимог, не завдадуть шкоди та збитків, та не позбавлять можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо.

Позивачка також вказала, що в межах суми 2 007 949, 24 грн саме в межах суми позову, судом і було застосовано заходи забезпечення, а саме: накладення арешту на рухоме майно в межах суми 2 007 949,24 грн.

Позивачка вважає, що апелянтом не доведено, що судом застосовано неспівмірний із заявленими позовними вимогами засіб забезпечення позову.

Керуючись викладеним вище, позивачка просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 про забезпечення позову по справі №916/672/25 залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/672/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2025.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/672/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 про забезпечення позову по справі №916/672/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 про забезпечення позову по справі №916/672/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/672/25.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 про забезпечення позову по справі №916/672/25 залишено без руху; встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду 1) сплати судового збору у розмірі, встановленому законом 2) направлення копії апеляційної скарги листом з описом вкладення на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої були додані докази сплати судового збору у розмірі, встановленому законом, та докази направлення копії апеляційної скарги листом з описом вкладення на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Таким чином недоліки апеляційної скарги були усунуті.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 про забезпечення позову по справі №916/672/25; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 24.04.2025; призначено справу №916/672/25 до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 15.05.2025 о 10:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

15.05.2025 представники учасників у справі у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2, 3, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025, якою призначено справу №916/672/25 до розгляду на 15.05.2025 о 10:30, була отримана в системі електронний суд ОСОБА_1 - 09.04.2025, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» арбітражною керуючою Степаненко Іриною Євгенівною 09.04.2025, що підтверджено довідками секретаря судового засідання.

Крім того, копія даної ухвали направлялася засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак, дані поштові відправлення повернулися до суду без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання арбітражної керуючої Степаненко Іриною Євгенівною про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 не зможе прийняти участь у судовому засіданні, оскільки буде приймати участь в іншому судовому засіданні в Господарському суді Львівської області.

Колегія суддів відмовила у задоволенні даного клопотання ухвалою у протокольній формі з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень ст. 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.

Підставою для відкладення розгляду справи можуть бути лише обставини, які об`єктивно унеможливлюють проведення судового засідання, а наведені арбітражною керуючою у заяві обставини не відповідають зазначеним критеріям.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Беручи до уваги положення ст. 202, 270 ГПК України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 про забезпечення позову по справі №916/672/25 по суті, не дивлячись на відсутність представників учасників справи, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2023 у справі №916/3050/23 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майном боржника призначено арбітражну керуючу Степаненко Ірину Євгеніївну.

Постановою Господарського суду Одеської області від 03.04.2024 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП»; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражну керуючу Степаненко Ірину Євгеніївну.

24.02.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» до фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності в розмірі 2 007 949,24 грн.

03.03.2025 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову, у якій проси Суд вжити заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у межах суми стягнення 2 007 949,24 грн. та шляхом заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити реєстраційні дії щодо зміни складу учасників наступних товариств: Товариство з обмеженою відповідальністю «СНЕПЕКЕДЕМІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОКУСБУД», окрім проведення реєстраційних дій на підставі: рішень Міністерства юстиції України при реалізації повноважень щодо розгляду скарг у сфері державної реєстрації; судових рішень, що набрали законної сили.

В обґрунтуванні заяви про забезпечення позовних вимог Заявниця зазначає, що з матеріалів справи №916/3050/23 нею встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» було зареєстровано та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 02.08.2016, номер запису 10741020000061374, під назвою Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-МОНТАЖ КИЇВ», засновник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «БРАВІС».

24.05.2017 на підставі Протоколу № 2 громадянин ОСОБА_1 стає 100 % власником Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-МОНТАЖ КИЇВ».

25.09.2019 на підставі Акту приймання-передачі розподіл часток був наступний: 51 % - ОСОБА_1 (керівник), 49 % - ОСОБА_2 .

21.01.2019 на підставі Протоколу № 21/01/2019 було змінено назву та місце реєстрації підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-МОНТАЖ КИЇВ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОФТ».

21.06.2019 на підставі Протоколу № 21/06/2019 було збільшено статутний капітал до 350 000,00 грн. у тих частках, якими й володіли Засновники.

У вказаний період підприємство було прибутковим, подавало звітність до 4 контролюючих органів, приймало участь в тендерах, надавало послуги по ремонтних роботах, мало штат працівників (наймані на стороні особи), здійснювало закупівлю основних та розхідних матеріалів.

07.07.2021 проведено зміну назви Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП», змінено місце знаходження з 04073, м. Київ, просп. С. Бандери, 6 на АДРЕСА_4 , змінено засновників ОСОБА_1 (51%) та ОСОБА_2 (49%) на ОСОБА_3 (100%) та керівника ОСОБА_1 на ОСОБА_3 .

З вказаного періоду (07.07.2021) діяльність підприємства повністю зупиняється, рахунки підприємства є нульовими з арештами, працівники відсутні, документи про фінансово-господарську діяльність підприємства є прихованими, та зупиняється подання обов`язкової фінансової, статистичної та податкової звітності.

За наслідками звернення кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» та розгляду справи, розмір незадоволених вимог кредиторів у межах справи № 916/3050/23 складає 2 007 949,24 грн.

Вказану суму Заявниця просить стягнути солідарно з фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у позовній заяві у справі №916/672/25.

Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 володіють частками в статутному капіталі наступних юридичних осіб:

ОСОБА_1 :

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "СНЕПЕКЕДЕМІ", код ЄДРПОУ 43540915, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 75;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "МАМС ДЕНТ", код ЄДРПОУ 39207069, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 70;

ОСОБА_2 :

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОКУСБУД", код ЄДРПОУ 44941744, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100.

Ліквідатор Банкрута вважає, що є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що частки підприємств, якими володіють Відповідачі, в період розгляду справи можуть бути відчужені на користь третіх осіб, що в свою чергу може зашкодити кредиторам захистити своє право на задоволення своїх кредиторських вимог у разі задоволення основної вимоги про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

При цьому вжиття заходів забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

По своїй природі забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.

Пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі № 753/22860/17, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 01.07.2024 у справі № 916/795/24).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами першою та другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, зокрема і для попередження потенційних труднощів при подальшому виконанні такого рішення.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя. Судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову, та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам норм національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 виснувала, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23 відзначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, зроблено висновок, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Так, виконання в майбутньому судового рішення у даній справі за позовом про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Також у зазначеній постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 Об`єднана палата суддів Касаційного господарського суду вказала, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті, з метою зупинення можливого вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21, від 06.10.2022 у справі № 905/446/22.

Предметом позову в даній справі є вимога майнового характеру про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» грошових коштів у розмірі 2 007 949, 24 грн.

Таким чином, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матимуть відповідачі, до яких заявлені вимоги майнового характеру, необхідну суму грошових коштів для виконання рішення у разі задоволення позову.

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що застосування заходу забезпечення позову, обраного ліквідатором, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

В той же час, посилання апелянта щодо неспівмірності вжитого заходу забезпечення позову повністю спростовуються наведеними вище обставинами та судовою практикою.

Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на на все рухоме та нерухоме майно відповідачів у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у межах суми позовних вимог - 2 007 949,24 грн та заборони проводити реєстраційні дії щодо зміни складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕПЕКЕДЕМІ", Товариства з обмеженою відповідальністю "МАМС ДЕНТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОКУСБУД", окрім проведення реєстраційних дій на підставі: рішень Міністерства юстиції України при реалізації повноважень щодо розгляду скарг у сфері державної реєстрації; судових рішень, що набрали законної сили.»

Колегія суддів також зазначає, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти, не є перешкодою у здійсненні відповідачем господарської діяльності, адже арешт накладено не на всі грошові кошти відповідача, а виключно в межах ціни позову у даній справі. До того ж слід зазначити, що сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Слід також відзначити, що у випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову або виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем.

При цьому обраний вид забезпечення позову (арешт коштів та майна Відповідача в межах заявленої суми позовним вимог) не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2024 у справі № 906/952/23.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачі не обмежені в праві звернутися до суду із заявою про часткове скасування заходів забезпечення позову у разі, якщо на їх рахунках перебуває сума коштів у розмірі, передбаченому в ухвалі про забезпечення позову, або вартість нерухомого майна (його частини) перевищує розмір накладеного арешту у порядку, передбаченому ст. 145 ГПК України.

Посилання апелянта на те, що він повністю не погоджуюсь з заявою про покладення на Скаржника субсидіарної та солідарної відповідальності, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки при вирішенні питання про забезпечення позову не надається оцінка обґрунтованості позову.

Отже доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 про забезпечення позову по справі №916/672/25, за результатами її апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 про забезпечення позову по справі №916/672/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 про забезпечення позову по справі №916/672/25 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 про забезпечення позову по справі №916/672/25 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.05.2025.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран