Постанова

від 14.05.2025 по справі 904/623/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2025 року м. Дніпро Справа № 904/623/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: Олійник Ю.М.

від відповідача: Семененко Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Дніпровської міської ради

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025 р.

( суддя Ніколенко М.О., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 19.02.2025 р.)

прийняту за результатами розгляду

заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову

у справі

за позовом:

Дніпровської міської ради,

м. Дніпро

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кільчень",

м. Дніпро

про стягнення 3 741 908,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кільчень" про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 3 741 908,33 грн. за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:01:502:0007 у період з 01.01.2021 р. по 20.06.2024 р. за відсутності правових підстав.

Разом із позовною заявою Позивачем було надано заяву про забезпечення позову. У поданій заяві позивач просив суд накласти арешт в межах ціни позову на нерухоме майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Кільчень", до набрання рішенням у цій справі законної сили.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025 р. у справі № 904/623/25 в задоволенні заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах ціни позову на нерухоме майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Кільчень", до набрання рішенням у цій справі законної сили відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Дніпровська міська рада звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025 р. у справі № 904/623/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову у даній справі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає оскаржувану ухвалу суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Водночас, на думку Скаржника, вжиття заходів до забезпечення позову - це реальна гарантія виконання судового рішення, виходячи з розумності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову і забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22 вказала про те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей ( доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном ) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такаж позиція викладена і в постанові Верховного Суду у справі № 904/1934/23.

При цьому, Скаржник зазначає, що Дніпровська міська рада звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно та грошові кошти в межах суми стягнення, а саме 3 741 908, 33 грн., ТОВ «КІЛЬЧЕНЬ», а саме: будівлі та споруди, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13859022, що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Георгія Камінського, 2, до набрання рішенням по справі законної сили.

Скаржник наголошує на тому, що предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога Дніпровської міської ради про стягнення з ТОВ «КІЛЬЧЕНЬ» доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у розмірі 3 741 908,33 грн. Між сторонами існує спір щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку в розмірі 3 741 908,33 гри., а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості. Оскільки предметом спору є стягнення орендної плати, накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, який на праві приватної власності належать Відповідачу, мінімально впливатиме на повсякденну роботу Відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від ТОВ «Кільчень» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що ТОВ «Кільчень» ніколи не ухилялося від своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за землю. Проте, Відповідач, використовував вищезазначену земельну ділянку після спливу терміну договору оренди земельної ділянки від 20.05.2003 р. по червень 2024 року без укладення договору оренди, що сталося не з його вини, адже ТОВ «Кільчень» ніколи не ухилялося від укладення відповідного договору, а навпаки неодноразово зверталося до Дніпровської міської ради з цього приводу, але отримувало відмову. За відсутності між позивачем та відповідачем договірних відносин оренди, ТОВ «Кільчень» сплачувався земельний податок. У своїй позовній заяві Позивачем підчас розрахунку розміру коштів, які зберіг у себе Відповідач не враховано у повному обсязі суму сплаченого Відповідачем земельного податку, а також не правильно визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки та розмір орендної плати, що, на думку Відповідача призвело до значного збільшення суми заборгованості. Отже, накладення арешту на майно та кошти відповідача в межах 3 741 908,33 грн. буде не співмірним.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2025 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/623/25.

Матеріали оскарження ухвали у справі № 904/623/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 14.05.2025 р..

У судовому засіданні 14.05.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кільчень" про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 3 741 908,33 грн. за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:01:502:0007 у період з 01.01.2021 р. по 20.06.2024 р. за відсутності правових підстав.

Разом із позовною заявою позивачем було надано заяву про забезпечення позову. У поданій заяві Позивач просив суд накласти арешт в межах ціни позову на нерухоме майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Кільчень", до набрання рішенням у цій справі законної сили.

В обґрунтування вказаної заяви Позивач, з посиланням, зокрема, на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 р. у cправі № 905/448/22, зазначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість Відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей ( доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном ) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025 р. у справі № 904/623/25 відмовлено в задоволенні заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах ціни позову на нерухоме майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Кільчень", до набрання рішенням у цій справі законної сили.

Судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову мотивоване тим, що незважаючи на дійсну можливість Відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, сама лише така можливість без надання жодних інших доказів вчинення Відповідачем цілеспрямованих дій, направлених на уникнення сплати заборгованості перед Позивачем, не є обґрунтованою підставою для застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно Відповідача.

Також, суд першої інстанції зазначив, що позиція Позивача про те, що сама по собі можливість Відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є достатньою для накладення арешту на майно та грошові кошти Відповідача одночасно із відкриттям провадження у справі про стягнення заборгованості матиме наслідком практику використання суб`єктами законного права на позов та інституту забезпечення позову з метою легального шантажу інших учасників господарських правовідносин: подання завідомо безпідставних позовів разом із заявами про забезпечення позову. Наслідком чого буде арешт майна та грошових коштів будь-якої особи на невизначений строк.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 3 741 908,33 грн..

Предметом апеляційного розгляду є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025 р. у справі № 904/623/25 про відмову в задоволенні заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах ціни позову на нерухоме майно та грошові кошти, що належать ТОВ "Кільчень", до набрання рішенням у цій справі законної сили.

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі № 753/22860/17 ).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 р. у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 р. у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 р. у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 р. у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 р. у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 р. у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 р. у справі № 911/3208/21.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно ( в тому числі грошові суми, цінні папери тощо ), яке є у Відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( частини 3 ст. 13 ГПК України ).

Верховний Суд звертав увагу, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість Відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей ( доведення нічим не обмеженого права Відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном ) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Водночас, накладення арешту на майно не має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів Боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/18.

Ч. 4 ст. 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії ( постанова Верховного Суду від 22.07.2021 р. у справі № 910/4669/21 ).

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими Позивачем вимогами.

Разом з тим, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, помилково не звернув увагу на вищенаведене.

За таких обставин, з метою забезпечення реального захисту порушених прав та інтересів Позивача у майбутньому, заява Дніпровської міської ради підлягає задоволенню.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття процесуального документу знайшли свого підтвердження.

При цьому, колегія суддів зазначає, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову ( аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 р. у справі № 910/12404/21 ).

Верховний Суд неодноразово наголошував ( у т. ч. в постановах від 09.12.2020 р. у справі № 910/9400/20, від 21.12.2020 р. у справі № 910/9627/20 ) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими Позивачем вимогами.

За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать Відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 3 741 908,33 грн. доцільно буде накласти арешт на майно Відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а заява Позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту в межах ціни позову на нерухоме майно та грошові кошти, що належать ТОВ "Кільчень" задоволенню.

10. Судові витрати.

Судові витрати за розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову розподіляються за наслідками розгляду справи по суті.

Оскільки судом апеляційної інстанції остаточного рішення зі спору у даній справі не приймається, то розподіл судових витрат за перегляд справи в апеляційному порядку підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025 р. у справі № 904/623/25 - скасувати.

Заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Кільчень" ( ідентифікаційний код 13441792, 49033, м. Дніпро, вул. Георгія Кмінського, буд. 2 ) та на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Кільчень" ( ідентифікаційний код 13441792 ), а саме - будівлі та споруди ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13859022 ) що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Георгія Кмінського, буд. 2, в межах суми стягнення 3 741 908 ( три мільйона сімсот сорок одна тисяча дев`ятсот вісім ) грн. 33 коп..

Стягувачем за цією постановою є: Дніпровська міська рада ( 49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514 )

Боржником за цією постановою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кільчень" ( 49033, м. Дніпро, вул. Георгія Кмінського, буд. 2, ідентифікаційний код 13441792 )

Постанова є виконавчим документом відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження та відповідно до ч.1 ст.12 Закону України Про виконавче провадження може бути пред`явлена до виконання у строк до 14.05.2028 р..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.05.2025 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

СуддяО.В. Чус