Рішення від 19.05.2025 по справі 904/1162/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2025м. ДніпроСправа № 904/1162/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод електрозварювальних труб" (Дніпропетровська обл., м. Нікополь)

про стягнення заборгованості

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вето" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод електрозварювальних труб" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 7785,99грн, з якої: 5172,00грн основного боргу, 2155,99грн інфляційних втрат, 458,00грн трьох відсотків річних. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на здійснення контрольно-пропускного режиму №В-132/21 від 01.04.2021 в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги.

Зважаючи на те, що справа є незначної складності, враховуючи приписи статті 12, частини першої статті 247, частини сьомої статті 250 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2025 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

03.04.2025 до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позовних вимог та просить позовну заяву залишити без задоволення.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що ним не було отримано ані претензії, ані актів звірки та інших документів, які б підтверджували претензії Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод електрозварювальних труб". Вважає, що судові претензії позивача без своєчасного надання акту звірки та інших документів на підтвердження заборгованості є необґрунтованими.

10.04.2024 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що факт наявності заборгованості підтверджується підписаним відповідачем актом звірки, який міститься у матеріалах справи. Також наголошує, що неодноразово направляв претензію щодо сплати заборгованості, а відповідач її отримував і докази наведеного є в матеріалах справи.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

01.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вето" (далі виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод електрозварювальних труб" (далі замовник, відповідач) укладено договір на здійснення контрольно-пропускного режиму №В-132/21 (далі договір).

Згідно з пунктом 1.1 договору замовник доручає, а виконавець здійснює виконання послуг по забезпеченню контрольно-пропускного режиму на контрольно-пропускних пунктах (КПП), розташованих за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 56, у порядку, передбаченому розділом ІІ договору, а замовник, у свою чергу, приймає та оплачує надані виконавцем послуги.

Відповідно до пункту 2.2 договору 01.04.2021 замовник передає виконавцю зразки підписів уповноважених осіб, печаток, перепусток і документів, за якими здійснюється прохід/проїзд на територію підприємства замовника, ввіз, вивіз, вніс та виніс матеріальних цінностей на/з території замовника.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що виконавець здійснює надання послуг за договором з 01.04.2021 за умови виконання замовником вимог пункту 2.2 договору.

Приписами пункту 4.1 договору встановлено, що вартість послуг за договором є договірною та складає 1716,00грн в місяць, у тому числі ПДВ 286,00грн.

Згідно з пунктом 4.2 договору оплата послуг за поточний місяць здійснюється щомісячно до 5-го числа поточного місяця, на підставі виставленого виконавцем рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що в кінці кожного місяця виконавець надає замовнику акт наданих послуг. Обмін актами наданих послуг (далі - акт) за договором між сторонами здійснюється шляхом оформлення актів в електронному вигляді з накладанням електронних цифрових підписів сторін.

За умовами пункту 4.6 договору сторони дійшли згоди, якщо замовник не оскаржив факт одержання послуг, зазначених у договорі, впродовж 10-ти календарних днів після закінчення місяця, в якому такі послуги були надані, вважається, що замовник прийняв надані виконавцем послуги в повному обсязі. Відсутність нарікань на якість та обсяги наданих послуг з боку замовника вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем належним чином і прийняті замовником без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

Відповідно до пункту 5.6 договору у випадку несвоєчасної оплати за охоронні послуги замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент оплати, за кожен день прострочення, а також, штрафні санкції, передбачені діючим цивільним та господарським законодавством України.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з 01.04.2021 і діє до 31.12.2021 включно, а за фінансовими зобов`язаннями - до повного їх виконання.

У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання за 15 днів до моменту припинення дії договору, це договір вважається продовжений на кожний наступний рік (пункт 6.2 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір на здійснення контрольно-пропускного режиму №В-132/21 від 01.04.2021 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Додатковою угодою №1 від 28.10.2021 до договору сторони виклали пункт 4.1 договору в такій редакції: "4.1 Вартість послуг за договором є договірною та з 01.01.2022 складає 1888,00 грн. на місяць, у т.ч. ПДВ 314,67грн." (а.с. 36 том 1).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору відповідачу було надано послуги за період з лютого по червень 2022 року на загальну суму 6649,00грн, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками акти здачі-приймання робіт та рахунків-фактури:

- акт №ВЕ000000618 від 28.02.2022 на суму 1888,00грн;

- акт №ВЕ000000890 від 31.03.2022 на суму 1888,00грн;

- акт №ВЕ000001309 від 30.04.2022 на суму 1888,00грн;

- акт №ВЕ000001958 від 30.06.2022 на суму 985,00грн;

- рахунок-фактура №ВЕ000000631 від 01.02.2022;

- рахунок-фактура №ВЕ000001026 від 01.03.2022;

- рахунок-фактура №ВЕ000001309 від 01.04.2022;

- рахунок-фактура №ВЕ000002045 від 01.06.2022 (а.с. 37-44 том 1).

Господарський суд зазначає, що акт №ВЕ000000618 від 28.02.2022, акт №ВЕ000000890 від 31.03.2022 та акт №ВЕ000001309 від 30.04.2022 підписані лише зі сторони виконавця (позивача) та не містять підписів зі сторони замовника (відповідача).

У постанові від 22.08.2023 у справі №910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).

Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

За умовами пункту 4.6 договору сторони дійшли згоди, якщо замовник не оскаржив факт одержання послуг, зазначених у договорі, впродовж 10-ти календарних днів після закінчення місяця, в якому такі послуги були надані, вважається, що замовник прийняв надані виконавцем послуги в повному обсязі. Відсутність нарікань на якість та обсяги наданих послуг з боку замовника вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем належним чином і прийняті замовником без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

Господарський суд наголошує, що будь-які докази звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, послуги вважаються надані в тому об`ємі, в якому зазначені в актах.

Як зазначає позивач, відповідач за надані послуги розрахувався частково, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 5172,00грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено претензію за Вих.№140-10 від 23.01.2025 разом із актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 по 09.01.2025, однак, на момент звернення до суду з позовною заявою, вимоги не задоволені та заборгованість відповідачем не погашена (а.с. 46-49 том 1).

Зазначене і стало причиною виникнення спору.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за надані послуги, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо наявності/відсутності настання строку виконання зобов`язань з оплати наданих послуг та виконання/невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань з оплати послуг.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 174, 193 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата послуг за поточний місяць здійснюється щомісячно до 5-го числа поточного місяця, на підставі виставленого виконавцем рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 4.2 договору порядок розрахунків за надані послуги, а саме щомісячно до 5-го числа поточного місяця, на підставі виставленого виконавцем рахунку, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав:

- 07.02.2022 (05.02.2022 та 06.02.2022 - вихідні дні) за рахунком-фактурою №ВЕ000000631 від 01.02.2022, прострочення з 08.02.2022;

- 07.03.2022 (05.03.2022 та 06.03.2022 - вихідні дні) за рахунком-фактурою №ВЕ000001026 від 01.03.2022, прострочення з 08.03.2022;

- 05.04.2022 за рахунком-фактурою №ВЕ000001309 від 01.04.2022, прострочення з 06.04.2022;

- 06.06.2022 (05.06.2022 вихідний день) за рахунком-фактурою №ВЕ000002045 від 01.06.2022, прострочення з 07.06.2022.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 5172,00грн відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення заборгованості за надання послуг по забезпеченню контрольно-пропускного режиму на контрольно-пропускних пунктах (КПП) позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 458,00грн за загальний період з 07.02.2022 по 14.03.2025 та інфляційні втрати 2155,99грн за період з лютого 2022 року по лютий 2025 (а.с. 3, 4 том 1).

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки та не враховано наступні положення законодавства.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п`ята статті 254 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у загальному розмірі 457,36грн за загальний період з 08.02.2022 по 14.03.2025.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у загальній сумі 2155,99грн за загальний період з лютого 2022 року по лютий 2025 року.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний невірно. За перерахунком суду розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем, однак, враховуючи межі позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягає інфляційні втрати у сумі 2155,99грн.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення заборгованості в загальному розмірі 7785,35грн, з якої: 5172,00грн - основного боргу, 2155,99грн - інфляційних збитків, та 457,36грн - трьох відсотків річних. В решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 3027,75грн.

Керуючись статтями. 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод електрозварювальних труб" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 7785,99грн, з якої: 5172,00грн основного боргу, 2155,99грн інфляційних втрат, 458,00грн трьох відсотків річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод електрозварювальних труб" (53201, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, просп. Трубників, буд. 38, ідентифікаційний код: 32475645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" (49124, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Липова, 6, ідентифікаційний код 32653295) 5172,00грн - основного боргу, 457,36грн - трьох відсотків річних, 2155,99грн - інфляційних втрат та 3027,75грн - витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод електрозварювальних труб" на Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" 0,64грн - трьох відсотків річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 19.05.2025.

Суддя В.О. Татарчук