Рішення від 06.05.2025 по справі 910/2209/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.05.2025Справа № 910/2209/25Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атаман і К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Промбуд"

про захист ділової репутації

При секретарю судового засідання: Габорак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з`явилися;

від відповідача: не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атаман і К" (далі - ТОВ "Атаман і К") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Промбуд" (далі - ТОВ "Альянс Промбуд") про захист ділової репутації шляхом:

- визнати недостовірною і такою, що порочить ділову репутацію ТОВ "Атаман і К", інформацію, поширену ТОВ "Альянс Промбуд" на вебсайті "Транспортно-інформаційний сервер lardi-trans.com" у відгуку від 30.01.2025;

- заборонити ТОВ "Альянс Промбуд" поширювати інформацію, яка порочить ділову репутацію ТОВ "Атаман і К".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що неправдиві твердження, які наводяться Відповідачем у відгуку від 30.01.2025 та штучних заявках на перевезення, паплюжать ділову репутацію Позивача, адже останній ніколи не вчиняв дій, які б мали ознаки злочину шахрайство та будь- якого іншого. Через розміщення Відповідачем на Сайті неправдивих відомостей, Позивачу було неодноразово відмовлено в здійсненні перевезень тому, що контрагенти сприйняли як правдиву інформацію щодо того, що нібито Позивач не оплачує надані йому послуги з транспортування товарів. Через багаторазові відмови від перевізників здійснити транспортування товару Позивача на адресу покупців такого товару, були зірвані поставки та порушені договірні зобов`язання Позивача, що спричинило збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 08.04.2025. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

12.03.2025 через систему "Електронний суд" ТОВ "Атаман і К" подало заяву про долучення доказів.

03.04.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 відкладено розгляд справи на 06.05.2025.

ТОВ "Альянс Промбуд" правом, наданим статтею 165 ГПК України, на подання відзиву на позов не скористалося, хоча про розгляд справи №910/2209/25 було повідомлене належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляло.

При цьому, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165, частина 2 статті 178 ГПК України).

Приймаючи до уваги те, що ТОВ "Альянс Промбуд" належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

У судове засідання 06.05.2025 представники сторін не з`явилася, хоча про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позові вимоги ТОВ "Атаман і К" необґрунтованими.

За твердженнями позивача, між ним та ТОВ "Альянс Промбуд" не укладалось договорів, в тому числі і щодо перевезень. Жодні ділові стосунки ніколи не пов`язували Позивача та Відповідача.

Однак, ТОВ "Атаман і К" стверджує, що 30.01.2025 ТОВ "Альянс Промбуд" на вебсайті "Транспортно-інформаційний сервер lardi- trans.com" (режим доступу до електронного ресурсу: https://lardi-trans.com/) було залишено відгук, що стосується Позивача, в якому Відповідач стверджує, що Позивач здійснює шахрайські дії та не виплачує перевізникам винагороду за надані послуги.

Повідомлення було наступного змісту: "БУДЬТЕ Осторожны!!! Не связывайтесь с этой фирмой ! Долг 483000 с 11.2024г Занимаются мошенническими действиями, являются прокладкой фирм , обналичивают деньги , кидают перевозчиков на фрак и оплачивают этими деньгами свои долги по налогам! Отправителями являются ОСОБА_1 НОМЕР_1 , а так же Дунаїйська імпортна компанія 40017905 Если кто то пострадал от тих перечисленных компаний , просьба связаться НОМЕР_2 ОСОБА_2 Для возбуждения уголовного дела в рамках мошенничества!".

Як зазначає позивач, "Транспортно-інформаційний сервер lardi-trans.com" є онлайн-платформою, через яку користувачі в рамках своєї професійної діяльності можуть рекламувати, просувати на ринку, реалізовувати та/або пропонувати свої послуги для замовлення, купівлі, резервування транспортних та/або (транспортно- експедиторських) послуг, а інші користувачі сайту можуть знаходити такі послуги, порівнювати, замовляти, купувати або оплачувати їх. Відповідно до Угоди користувача (режим доступу до електронного ресурсу: https://help.lardi- trans.com/uk/user_agreement.html#3-).

Вказаним вебсайтом володіє Товариство з обмеженою відповідальністю "Ларді" (далі - ТОВ "Ларді"), юридична особа, що зареєстрована та діє за законодавством України, код ЄДРПОУ 30516477, та яка має право використання (є власником) торговельних марок "Lardi-Trans", "Ларді-Транс".

Надалі ТОВ "Атаман і К" було виявлено, що ТОВ "Альянс Промбуд" на вищезазначеному сайті створюються та розміщуються численні штучні заявки на перевезення вантажів, в яких зазначаються типові для позивача маршрути та вид транспорту, а в графі вантаж вказано: "БАНАН.ШАХРАЇ,КИДАЮТЬ", та в графі примітки вказано: "ТОВ АТАМАН, ДІ ЕС ЛОДЖИСТИК, Дунайська".

Також позивач вказує, що коли час розміщення відповідних штучних заявок спливає, відповідачем створюються нові.

У зв`язку з поширенням ТОВ "Альянс Промбуд" недостовірної та такої, що порочить ділову репутацію ТОВ "Атаман і К" інформації, останнє звернулося з даним позовом до суду.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За частиною 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Способами захисту цивільних прав та інтересів визначені в частині 2 статті 16 ЦК України. У той же час, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги позивача про визнання недостовірною інформації, що була поширена відповідачем, та встановлення заборони відповідачу поширювати інформацію, яка порочить ділову репутацію позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що поширена відповідачем інформація є недостовірною та упередженою, такою, що містить ознаки дискредитації позивача, а її поширення ганьбить ділову репутацію позивача.

Відповідно до частини 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

При цьому за змістом статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі статтею 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення (стаття 275 ЦК України).

За положеннями статті 276 ЦК України орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.

Згідно з частинами 1, 2 статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім`ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.

Відповідно до частини 4 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина 7 статті 277 ЦК України).

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі "Інтернет" чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №910/13849/21.

Водночас статтею 30 Закону України "Про інформацію" визначено підстави для звільнення від відповідальності, а саме, відповідно до частини 1 цієї статті ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №127/22629/15.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №761/9347/15-ц.

За змістом частини 4 статті 30 Закону України "Про інформацію" додаткові підстави звільнення від відповідальності медіа та журналістів встановлюються Законом України "Про медіа" та іншими законами України.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, то правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі "Лінгенс проти Австрії" від 08.07.1986).

Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження, необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ у справі "Бразільє проти Франції" від 11.04.2006), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення ЄСПЛ у справах "Патурель проти Франції" від 22.12.2005, "ТОВ "Інститут економічних реформ" проти України" від 02.06.2016).

Однак навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення ЄСПЛ у справі "Де Хаес і Гійселс проти Бельгії" від 24.02.1997).

Отже, за змістом наведених положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та усталеної практики ЄСПЛ судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки, і пов`язане із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

У свою чергу, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт сам по собі є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Виходячи з викладеного, при вирішенні спору, предметом якого є захист ділової репутації шляхом спростування відомостей, що були поширені у тому числі за допомогою мережі "Інтернет" з метою задоволення суспільного інтересу, ключовим є чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями в інформації, що викладалася у спірній публікації. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 918/132/20.

За змістом статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/10429/18).

Частина третя статті 277 ЦК України (презумпція добропорядності) виключена на підставі Закону України від 27 березня 2014 року № 1170-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про доступ до публічної інформації", що набрав чинності 19.04.2014 року й не має зворотної дії в часі на підставі частини першої статті 58 Конституції України.

Отже, для позивача діє загальний тягар доведення позову: 1) факту поширення недостовірної інформації; 2) недостовірності цієї інформації.

Висновок про (не)достовірність інформації - це обставина, що є предметом доказування у справі. Суд оцінює докази обох сторін і відповідно до свого внутрішнього переконання визначає, які з них є більш вірогідними, тобто більш переконливими. У розумінні статті 79 ГПК України якщо докази відповідача, які свідчать про достовірність інформації, є більш вірогідними, ніж докази позивача, що свідчать про її недостовірність, суд визнає інформацію достовірною (постанова Верховного Суду від 06.08.2024 у справі №922/2993/21).

Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати про існування презумпції неправдивості відомостей, які завдають шкоди честі, гідності та діловій репутації, а тому обов`язок доведення правдивості такої інформації покладається на особу, яка таку інформацію поширила (постанова Верховного Суду від 24.12.2021 у справі №757/9133/18-ц).

Фактичною підставою позову ТОВ "Атаман і К" вказано розміщення 30.01.2025 ТОВ "Альянс Промбуд" на вебсайті "Транспортно-інформаційний сервер lardi- trans.com" (режим доступу до електронного ресурсу: https://lardi-trans.com/) відгуку такого змісту: "БУДЬТЕ Осторожны!!! Не связывайтесь с этой фирмой ! Долг 483000 с 11.2024г Занимаются мошенническими действиями, являются прокладкой фирм , обналичивают деньги , кидают перевозчиков на фрак и оплачивают этими деньгами свои долги по налогам! Отправителями являются Атоаман І. К. 41277430, а так же Дунаїйська імпортна компанія 40017905 Если кто то пострадал от тих перечисленных компаний , просьба связаться НОМЕР_2 ОСОБА_2 Для возбуждения уголовного дела в рамках мошенничества!"

Вказана обставина підтверджується змінком екрану (скріншот), копія якого міститься в матеріалах справи (т. 1, а.с. 16).

Також судом встановлено, що у розділі "Інформація про відгук" вказано: " Отзыв на Ді Ес Лоджистікс, ТОВ (грузоотправитель), разместил Альянс Промбуд, ООО (перевізник), размещено 30.01.2025".

Дослідивши вищезазначений доказ, суд, погоджуючись із доводами позивача, дійшов до висновку про те, що викладена у ньому інформація є фактичними твердженнями, частково висловленими не загальноприйнятими словосполученнями (жаргон).

Матеріалами справи підтверджується, зокрема листом ТОВ "Ларді" (юридична особа, яка модерує роботу вебсайту, на якому було розміщено спірний відгук) №03/03 від 03.03.2025, відгук було розміщено 30.01.2025 ТОВ "Альянс Промбуд" (ідентифікаційний код 38218059).

Однак жодних доказів на спростування інформації, викладеної у відгуку, ТОВ "Альянс Промбуд" не було надано.

У той же час, варто зауважити, що викладена інформація була опублікована у відгуках, розміщених на обліковий запис, що належить ТОВ "Ді Ес Лоджистікс", а окрім вказаної юридичної особи та позивача, ще також вказується про "Дунайська імпортна компанія 40017905".

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку про те, що визначені у позовній заяві (т. 1, а.с. 5 (зворот) недостовірні фактичні твердження: "шахраєм", "займається шахрайськими діями", "кидає перевізників", "борг 483000 грн перед перевізниками", " податковий борг", стосуються саме позивача.

Отже, суд вважає, що позивачем не доведено всіх елементів цивільного правопорушення.

Як було зазначено ТОВ "Ларді" у листі №03/03 від 03.03.2025, спірна інформація, яка була розміщена у відгуці від 30.01.2025, була видалена Адміністрацією сайту 17.02.2025. При цьому, із даним позовом ТОВ "Атаман і К" звернулося 24.02.2025.

Оскільки спірний відгук було видалено до моменту звернення з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, це зумовлює відмову у задоволенні позову.

Іншою фактичною обставиною, позивачем визначено розміщення штучних заявок на перевезення, в яких також міститься недостовірна інформація.

Судом встановлено, що в матеріалах справи містяться знімки екрана (скріншоти) із розміщеними заявками на перевезення товару (т. 1, а.с. 12-15).

У вказаних заявках зазначена наступна інформація, зокрема: у графі "Груз": "БАНАН.ШАХРАЇ.КИДАЮТЬ", у графі "Примітки": "ТОВ АТАМАН,ДІ ЕС ЛОДЖИСТИК, Дунайська".

У той же час, судом встановлено, що найменуванням позивача є ТОВ "Атаман і К" (ідентифікаційний код 41277430), а ТОВ "АТАМАН" є іншою самостійною юридичною особою (ідентифікаційний код 30916880).

Отже, позивачем також не доведено, що поширена у вказаних заявках інформація стосується останнього.

Статтею 278 ЦК України передбачено, якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які готуються до випуску у світ, суд може заборонити розповсюдження відповідної інформації. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.

У зв`язку з недоведеністю поширення відповідачем недостовірної інформації щодо позивача (порушення немайнового права), вимога про заборону поширення такої інформації також не підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позов ТОВ "Атаман і К" не підлягає задоволенню.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи позивача не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 19.05.2025.

СуддяСергій МУДРИЙ