Ухвала від 19.05.2025 по справі 911/697/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"19" травня 2025 р. м. Київ

Справа № 911/697/23

Суддя Господарського суду Київської області Ейвазова А.Р., розглянувши заяву ОСОБА_1 , яка подана у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Водполімер» про стягнення 193 359,10грн,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі позивач, ОСОБА_3 ) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Водполімер» (далі відповідач, ТОВ НВФ «Водполімер») про стягнення 193 359,10грн, з яких: 110 336,04грн ринкова вартість частини майна товариства; 67669,72грн - втрати від інфляції за період з 13.07.2018 по 02.03.2023; 15 353,34грн - 3% річних за період з 13.07.2018 по 02.03.2023.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач не виплатив йому вартість частини майна пропорційно вартості його частки у статутному капіталі відповідача у розмірі 4%, у зв`язку із виключенням зі складу учасників товариства (т.1 а.с.1-6).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2023 (суддя Саванчук С.О.) судом: відкрито провадження у справі за поданою позовною заявою; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі; встановлено строк відповідачу для подання відзиву (т.1 а.с.223-224).

Під час розгляду даної справи ухвалою Господарського суду Київської області від 16.05.2023 задоволено заяву судді Саванчук С.О. від 16.05.2023 про самовідвід, постановлено відвести суддю Саванчук С.О. від розгляду даної справи (т.4 а.с.102-106).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.05.2023 (суддя Ярема В.А.) прийнято справу №911/697/23 до розгляду та призначено проведення підготовчого засідання (т.5 а.с.4-5).

Станом на 19.05.2025 розгляд відповідної справи триває.

16.05.2025 від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, а саме:

-корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд.14-в;

-адміністративну будівлю №9 за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд.8-в (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 896184).

Позивач у поданій заяві просить заборонити вчиняти з указаним майном будь-які юридично значимі дії, направлені на його відчуження, іншим способом зміну власника, передачу в іпотеку, обтяження, перереєстрацію, зміну ідентифікуючих даних (адреси, реєстраційного номеру, технічних характеристик тощо), поділ.

Заявляючи про застосування заходів до забезпечення позову, позивач вказує, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. При цьому, позивач зазначає, що відповідач надає суду недостовірні відомості відносно своїх майнових активів, посилаючись на їх відсутність, що не відповідає дійсності. Також, позивач повідомив, що відповідач вже вчиняв дії, пов`язані з відчуженням наявного у нього на праві власності активу частки у статутному капіталі, що свідчить про намагання відповідача уникнути виконання обов`язку перед позивачем щодо виплати частки позивача у статутному капіталі товариства. Позивач вказує, що відповідач як титульний власник відповідних об`єктів нерухомості не обмежений у можливості розпорядитись ними.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2025 заява передана судді Ейвазовій А.Р.; повторний автоматизований розподіл справи відбувся, у зв`язку із неможливістю розгляду поданої заяви у встановлений законом строк, враховуючи відбуття судді Яреми В.А. у відпустку з 19.05.2025..

Дослідивши подану заяву, матеріали справи, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. В силу ч.2 цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст.137 ГПК України).

З системного аналізу вищевказаних процесуальних норм слідує, що вжиття заходів щодо забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент розгляду справи та подальшого виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від: 15.09.2023 у справі №917/453/23, 26.09.2023 у справі №911/1518/22, 18.10.2023 у справі №922/1864/23, 11.01.2024 у справі №916/3599/23, 12.01.2024 у справі №910/3268/22).

Разом з цим особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від: 15.09.2023 у справі № 917/453/23: 26.09.2023 у справі № 911/1518/22; 12.01.2024 у справі №910/3268/22).

Так, законом не визначено переліку відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, тому такі докази оцінюються у кожному конкретному випадку на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2024 у справі №910/3268/22). До того ж, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (висновок викладений у постановах Верховного Суду від: 15.09.2023 у справі № 917/453/23, 12.01.2024 у справі №910/3268/22).

Позивач у даній справі не вказує, що відповідач вчиняє будь-які дії, спрямовані на відчуження відповідного майна, на яке просить накласти арешт. До того ж сума заявлених вимог, розмір яких на даний час позивачем не збільшувався, не є значною та такою, що перевищує або дорівнює вартості відповідного майна, на яке позивач просить накласти арешт. Припущення позивача про те, що у разі задоволення позову рішення суду не буде виконано або утруднено його виконання не обґрунтовано певними обставинами, що свідчать про зміну матеріального становища відповідача, а саме погіршення такого становища на даний час. Сама по собі наявність між сторонами спору щодо виконання зобов`язань з виплати частки у статутному капіталі не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову у відповідності з ст.136 ГПК України, оскільки питання наявності/відсутності у відповідача грошового обов`язку у вигляді виплати вартості частини майна товариства пропорційно до частки позивача у статутному капіталі товариства буде встановлено судом під час прийняття рішення. Під час розгляду питання забезпечення позову суд не вирішує питання обгрунтованості заявлених позовних вимог.

Посилання позивача на те, що відповідач в будь-який момент може відчужити належне йому майно слушне, оскільки відповідач як власник такого майна може вільно ним розпоряджатись, однак, саме наявність такого права у відповідача як власника майна не свідчить про неможливість або утруднення виконання рішення у справі у разі реалізації відповідного права, оскільки не доведено відсутності у відповідача грошових коштів та іншого майна, на яке можливо звернути стягнення у випадку задоволення позову, як і наміру відповідача у даний час розпорядитись відповідним майном, на яке позивач просить накласти арешт.

Судом встановлено, що позивач заявляє вимоги про поновлення його права саме шляхом стягнення грошових коштів, між тим у даній справі не встановлено відсутності у відповідача грошових коштів у розмірі ціни позову та можливих судових витрат для виконання рішення суду у разі задоволення позову. Розмір позовних вимог, заявлених позивачем, не є значним та не перевищу навіть ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, накладення арешту на майно відповідача буде обмежувати його права як власника, що у даному випадку, враховуючи недоведеність того, що рішення суду у разі невжиття відповідних заходів буде утруднено або унеможливлено виконанням, обраний позивачем спосіб захисту, не є виправданим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даній справі відсутні достатні підстави вважати, що є загроза не виконання або ускладнення виконання рішення у даній справі, ефективний захист прав позивача, у разі встановлення факту їх порушення.

Згідно ч.ч.6,8 ст.140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233-234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№31/25 від 16.05.2025).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів в порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова