Рішення від 08.05.2025 по справі 914/1150/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2025 Справа № 914/1150/24

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Західна Вежа»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізване будівельне управління №14»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерства оборони України

за участю: Заступника Генерального прокурора

про: визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна

та за позовом: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Західна Вежа»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж»

про: визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна,

представники:

позивача: Фостяк О.Я.,

відповідача: Семиренко П.Я. (ТзОВ «Спеціалізване будівельне управління №14»),

третьої особи: Матяшук В.К.,

прокурор: Майорчак В.М.,

ВСТАНОВИВ:

01.05.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Західна Вежа» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване будівельне управління-14» про визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна.

02.05.2024р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: вищевказану позовну заяву залишити без руху; надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

03.05.2024р. на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№12072/24).

Ухвалою суду від 07.05.2024р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №914/1150/24, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29.05.2024р., явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою, викликано представників сторін у підготовче засідання.

Хід справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

18.06.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про об`єднання справ в одне провадження (вх.№13962/24).

18.06.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх.№ 16113/24). В зазначеній заяві, позивач просив суд розглядати заяву про об`єднання справ в одне провадження без його участі.

У зв`язку з потребою невідкладного захисту інтересів держави у вказаній справі Заступник Генерального прокурора повідомив Господарський суд Львівської області про вступ у справу №914/1150/24 (вх.№2395/24 від 19.06.2024р.).

Також, у вказаному повідомленні викладено клопотання про залучення у справу Міністерства оборони України, як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

03.07.2024р. суд постановив ухвалу, відповідно до якої, зокрема ухвалив: клопотання Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Західна Вежа» (вх.№ 15963/24 від 18.06.2024р.) про об`єднання справ задовольнити; об`єднати в одне провадження справу №914/1150/24 та справу №914/1370/24; присвоїти об`єднаній справі №914/1150/24; залучити до участі у справі Міністерство оборони України, ідентифікаційний код: 00034022, (місцезнаходження: Україна, 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

18.06.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про об`єднання справ в одне провадження (вх.№13962/24).

06.08.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх.№19612/24).

12.08.2024р. на адресу суду від прокурора надійшли письмові пояснення (вх.№20055/24).

13.08.2024р. на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх.№20087/24).

02.09.2024р. на адресу суду від прокурора надійшло клопотання (вх.№3263/24). про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №914/895/24 за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Автогаражного кооперативу № 15 Галицького району м. Львова, ОК «ЖБК «Західна Вежа», за участю третіх осіб: Державного підприємства «Львівське будівельно-монтажне управління», ТзОВ В «Будівельник», ТзОВ «СБУ-14», ТзОВ «Галичбудмонтаж», ПрАТ «lрокс» про витребування з чужого незаконного володіння будівель і споруд по вул. Авіаційна, 7 в м. Львові.

02.09.2024р. через систему «Електронний суд» від третьої особи надійшли письмові пояснення (вх.№21430/24).

04.09.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про призначення у справі комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи (вх.№3304/24).

20.09.2024р. на електронну адресу суду від прокурора надійшло заперечення на заяву про призначення у справі комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи (вх.№22973/24).

13.11.2024р. на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізване будівельне управління №14» надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх.№27418/24).

26.11.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх.№28660/24).

27.11.2024р. протокольною ухвалою суд, зокрема, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про призначення експертизи, відмовити у задоволенні клопотання прокурора про зупинення провадження у справі.

При цьому, суд виходив з того, що, враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, до предмета доказування у ній входять обставини щодо добросовісності, недобросовісності поведінки, дій позивача та відповідачів стосовно об`єктів нерухомості по вул. Авіаційна, 7 в м. Львові під час передачі їх у статутний фонд ОК «ЖБК «Західна Вежа».

З огляду на викладене, питання віднесення будівель і споруд по вул. Авіаційна, 7 в м. Львові до новостворених об`єктів, а також питання «тотожності» об`єктів нерухомості у справі №914/1150/24 та у справі №32/77т не належить до предмета доказування і не є визначальним для вирішення спору у цій справі.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, для вирішення спору у цій справі, відсутня потреба у проведенні судової комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, яку просить провести відповідач.

11.12.2024р. протокольною ухвалою суд, зокрема, ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 15.01.2025р.

14.01.2025р. через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж» надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№1119/25), а саме витребувати у СВ ВП № 1 Львівського РУП ГУНП у Львівській області висновок судової будівельно-технічної експертизи, проведеної під час досудового розслідування кримінального провадження №42024142410000107 від 19.04.2024р.

15.01.2025р. через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж» надійшло клопотання (вх.№1128/25) про долучення документів, а саме: звіту про незалежну оцінку будівель і споруд за адресою: м. Львів вул. Авіаційна 7; дефектних актів (нежитлові приміщення по вул. Авіаційній у м. Львові.); довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості; інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

28.01.2025р. через систему «Електронний суд» прокурором подано клопотання про долучення документів (вх.№2286/25).

28.01.2025р. на адресу суду прокурором подано заперечення щодо клопотання про витребування доказів (вх.№2269/25).

29.01.2025р. протокольною ухвалою суд, зокрема, ухвалив: повернутися до розгляду справи у підготовчому провадженні.

Створюючи сторонам рівні умови у поданні доказів для підтвердження своєї позиції у справі, 29.01.2025р. суд постановив ухвалу, якою ухвалив витребувати у СВ ВП № 1 Львівського РУП ГУНП у Львівській області копію висновку судової будівельно-технічної експертизи щодо порівняння будівель і споруд, що входять до складу об`єкта нерухомості по вул.Авіаційна,7 у м.Львові, проведеної під час досудового розслідування кримінального провадження №42024142410000107 від 19.04.2024р.; відкласти підготовче засідання на 20.02.2025р.

30.01.2025р. на адресу суду прокурором подано заперечення щодо клопотання про долучення документів (вх.№2560/25).

11.02.2025р. через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване будівельне управління №14» надійшло клопотання про долучення копії експертного висновку від 10.01.2025р. №637/25 з додатками (вх.№3696/25).

19.02.2025р. через систему «Електронний суд» третьою особою подано клопотання про виклик експерта (вх.№4487/25).

20.02.2025р. через систему «Електронний суд» прокурором подано клопотання про виклик експерта (вх.№4526/25).

27.02.2025р. позивачем подано до суду заяву про забезпечення доказів (вх.№820/25).

03.03.2025р. прокурором подано до суду заперечення на заяву про забезпечення доказів (вх.№5474/25).

04.03.2025р. суд постановив ухвалу, якою ухвалив в задоволенні заяви Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Західна Вежа» про забезпечення доказів відмовити повністю.

11.03.2025р. через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване будівельне управління №14» надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№6312/25).

12.03.2025р. протокольною ухвалою суд, зокрема, ухвалив: визнати поважними причини пропуску строку на подання доказів, поновити строк та долучити докази до справи.

19.03.2025р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх.№7085/25).

19.03.2025р. через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване будівельне управління №14» надійшло клопотання про долучення документів (вх.№7048/25).

19.03.2025р. протокольною ухвалою суд, зокрема, ухвалив: відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів з огляду на наявний матеріалах справи експертний висновок.

01.04.2025р. через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване будівельне управління №14» надійшло клопотання про долучення копії експертного висновку від 20.12.2024р. №3013-Е (вх.№8331/25).

01.04.2025р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі представника (вх.№8310/25).

01.04.2025р. протокольною ухвалою суд, зокрема, ухвалив: визнати поважними причини пропуску строку на подання доказів, поновити строк та долучити докази, задовольнити заяву про виклик експерта, закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

30.04.2025р. через систему «Електронний суд» прокурором подано додаткові пояснення (заперечення) щодо поданих експертних висновків (вх.№11285/25).Аналогічні подано на електронну пошту суду (вх.№11270/25).

08.05.2025р. в судовому засіданні учасники справи не наполягали на виклику експерта.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209 і 210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 08.05.2025р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Суть спору:

Предметом позову у цій справі є визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна від 18.10.2023р., складеного між ТзОВ «СБУ-14» та ОК «ЖБК «Західна Вежа», згідно з яким обслуговуючий кооператив отримав 96/1000 частин від усього майнового комплексу (будівель і споруд) по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові, а також визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна від 18.10.2023р., складеного між ТзОВ «Галичбудмонтаж» та ОК «ЖБК «Західна Вежа», згідно з яким обслуговуючий кооператив отримав 5/100 частин від усього майнового комплексу (будівель і споруд) по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові.

Позиція позивача:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ «СБУ-14» і ТзОВ «Галичбудмонтаж», належні їм частини (96/1000 і 5/100 відповідно) об`єктів нерухомого майна по вул. Авіаційна, 7 в м.Львові передали в статутний фонд ОК «ЖБК «Західна Вежа» згідно оспорюваного акта з наміром ухилення від виконання рішення суду у справі № 914/1295/16, така передача не мала економічного сенсу та була спрямована лише на уникнення накладення арешту та звернення стягнення на нерухоме майно, а тому правочини з передачі вказаного майна, на думку позивача, мають ознаки фраудаторних, вчинені з порушенням принципу добросовісності, а також з порушенням норм ч. 3 ст. 238 ЦК України, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними.

При цьому, в обrрунтування своєї позиції позивач вказує про те, що під час підписання актів приймання-передачі та здійснення державної реєстрації речових прав на частини спірних об' єктів нерухомості, йому не було відомо про існування судового спору у справі №914/1295/16 за позовом ТзОВ «СБУ-14» до ТзОВ «Будівельник» з приводу вказаного майна, а також про апеляційний перегляд вказаної справи, оскільки про ці обставини він дізнався лише з матеріалів справи №914/895/24, в межах якої, окрім того, ще й вжито заходи забезпечення позову і відповідно накладено арешт та заборонено вчиняти дії стосовно спірних об`єктів нерухомості.

На думку позивача, висновок експертизи від 10.01.2025р. №637/25 підтверджує обставини того, що будівлі і споруди по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові не є тими ж самими об`єктами нерухомого майна, які підлягають витребуванню у власність держави згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 04.04.2016р. у справі №32/77т.

Позиція прокурора:

Вказано на те, що під час розгляду судами справ №32/77т та № 32/586- 45/428т-50/205т встановлено, що дійсним власником указаних будівель і споруд по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові є держава в особі Міністерства оборони України та такі будівлі протиправно вибули з державної власності поза волею власника.

Вважає, що дії позивача щодо звернення до суду з позовними вимогами у цій справі є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню, а саме реалізація ОК «ЖБК «Західна Вежа» належного йому суб`єктивного права не для захисту легітимних інтересів, а з метою перешкоджання вирішення спору у справі №914/895/24 та відповідно перешкоджанню поверненню у власність держави військового майна (будівель і споруд) по вул. Авіаційна, 7 в м. Львові. Таким чином, на переконання прокурора, недобросовісна поведінка і дії позивача з урахуванням ч.2 ст.13 ЦК України можуть у майбутньому порушити майнові права та інтереси держави в особі Міністерства оборони України стосовно спірних будівель і споруд, що беззаперечно, за твердженням прокурора, вказує на зловживання ОК «ЖБК «Західна Вежа» правом.

Прокурор заначив, що обставини спірних правовідносин і обставини передачі ТзОВ «СБУ-14» і ТзОВ «Галичбудмонтаж» належних їм частин будівель і споруд по вул.Авіаційна, 7 в м.Львові у статутний фонд ОК «ЖБК «Західна Вежа» не вказують на наявність ознак фраудаторного правочину, при цьому, доводи позивача про відсутність економічного сенсу при передачі цього майна в статутний капітал і спрямованості таких дій лише на уникнення накладення арешту на спірні об`єкти, не підтвердженні жодним доказом.

Прокурор вважає висновок будівельно-технічної експертизи від 10.01.2025р. у справі № 637/25 суперечливим, необґрунтованим та в розумінні ст.ст.76-79 ГПК України не є доказом у справі № 914/1150/24, у тому числі, беручи до уваги предмет доказування у ній.

Щодо висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20.12.2024р. №3013-ЕВ вказано також на те, що експертом не наведено обґрунтованих мотивів з урахуванням фактично встановлених обставин під час огляду об`єктів дослідження, які послугували б підставою для висновку, що будівлі і споруди, про які зазначено в рішенні Господарського суду м. Києва від 04.04.2016р. у справі № 32/77т, не є тими самими, які станом на 2024 рік фактично знаходяться за адресою вул. Авіаційна, 7 в м. Львові, зважаючи на те, що з описової частини висновку експерта слідує, що на цих об`єктах проводилася реконструкція, добудова/надбудова. Відтак, на думку прокурора, відповіді експерта на питання є взаємовиключними, що вказує на неналежність його як доказу у цій справі.

Позиція третьої особи:

Є аналогічною позиції прокурора.

Позиція відповідачів:

Заперечення проти позову зводиться фактично до єдиного твердження, що частини єдиного об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 869775146101 по вул.Авіаційній, 7 у м.Львові, які були внесені до статутного фонду позивача не є тими ж об 'єктами, що витребовуються на користь Міністерства оборони України у межах справи №914/895/24.

В цілому вважають, що об`єктів нерухомого майна, що розташовувались по вул. Авіаційна, 7 в м. Львові, які вказано у резолютивній частині рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2016р. у справі № 32/77т не існує, а станом на сьогоднішній день об`єкти спірного нерухомого майна є повністю новим майном.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, пояснень учасників справи, суд встановив наступне:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 06.10.2010р. у справі №32/586- 45/428т-50/205т задоволено позов Міністерства оборони України до Закритого акціонерного товариства «Ірокс» (перетворено на Приватне акціонерне товариство «Ірокс», далі - ПрАТ «Ірокс») та державного підприємства «Львівське будівельномонтажне управління» (далі - ДП «ЛБМУ»), за участю третіх осіб - Фонду державного майна України, Кабінету Міністрів України, товарної біржі «Українська інвестиція» в особі філії «Львівська торгова палата», ТзОВ «Галичбудмонтаж», Закритого акціонерного товариства «Персенківка» (перетворено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Персенківка», далі - ТзОВ «Персенківка»), Закритого акціонерного товариства «Будівельник» (перетворено на ТзОВ В «Будівельник»), Закритого акціонерного товариства «Воютицький цегляний завод» (далі - ЗАТ «Воютицький цегляний завод»), за участю Генеральної прокуратури України, визнано недійсною з моменту укладення біржову угоду від 24.09.2003р. №171-03/4 договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості (будівлі і споруди військового містечка по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові), укладену між військовою частиною НОМЕР_1 (правонаступником є ДП «ЛБМУ») та ЗАТ «Ірокс».

Вказане рішення мотивовано тим, що біржова угода від 24.09.2003р. №171-03/4, договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості підлягає визнанню недійсною на підставі ст.48 Цивільного кодексу УРСР, як така, що не відповідає вимогам закону, оскільки відчуження спірного нерухомого майна з державної власності відбулося за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України та без погодження Міністерства оборони України, як власника майна.

У подальшому рішенням Господарського суду м.Києва від 04.04.2016р. у справі №32/77т, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2020р., задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, ДП «ЛБМУ» до ТОВ (ЗАТ) «Персенківка», ТзОВ В «Будівельник», ПрАТ «Ірокс», ТзОВ «Галичбудмонтаж» про визнання права власності на нерухоме майно та його витребування на користь держави.

Вказаним рішенням визнано за державою в особі Міністерства оборони України право власності на будівлі і споруди військового містечка по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові, а саме на: адміністративний будинок (А-2), будівлю побутового призначення (Е-1), будівлю ГСМ (Ж-1), склад (з-І), навіс (И-1), насосну (1-1), склад (1-1), пожежний пост (И-1), гараж (М-1) склад (Е-1), навіс (К-1), акумуляторну (Л-1), адміністративний будинок (Н-1), котельну (0-1), гаражі та їдальню (П-1), склади (С-1, Т-1, У-1, Ф-1, Х-1, Ц-1, 4-1, А-1, В-1, Ш-1), будівлю побутового призначення (Щ-2), колибу (Ш-1), навіси (Б-1, Ю-1), цех ізоляції (Я-1), огорожу та асфальтобетонне покриття, загальною площею 5750 кв.м, витребувано зазначене нерухоме майно у ТзОВ (ЗАТ) «Персенківка», ТзОВ В «Будівельник», ПрАТ «Ірокс», ТзОВ «Галичбудмонтаж» та зобов`язано передати його на баланс ДП «ЛБМУ».

Рішення суду у справі №32/77т обґрунтовано преюдиційними обставинами, встановленими рішенням Господарського суду м.Києва від 06.10.2010р. у справі №32/586-45/428т-50/205т, недійсністю правочину щодо відчуження ДП «ЛБМУ» спірного нерухомого майна з біржових торгів ПрАТ «Ірокс» поза волею власника - за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України та без погодження Міністерства оборони України, а також встановлено незаконність заволодіння спірними будівлями і спорудами ТзОВ В «Будівельник», ЗАТ «Персенківка», ТзОВ «Галичбудмонтаж» (набувачами 3/100, 92/100, 5/100 частин нерухомого майна).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, спірні будівлі і споруди по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 869775146101) у 2016 році зареєстровано на праві спільної часткової власності в таких частках за такими суб`єктами:

- на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2011р. у справі №5015/2140/11 24.03.2016р. зареєстровано право власності за ТзОВ «Галичбудмонтаж» на 5/100 від усього майнового комплексу, а саме: виробниче приміщення « 2А-2», площею 471,8 кв. м, санітарне приміщення « 2Е-1», площею 42,6 кв. м, будівлю СТО « 2С-1», площею 343, 5 кв. м, склад «Т-1», площею 34, 56 кв.м, асфальт 617, 53 кв.м (зміна найменування об`єктів нерухомого майна та площ згідно з довідками ОКП ЛОР«БТІ та ЕО»);

- на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2016р. у справі №914/1295/16 30.08.2016р. зареєстровано право власності за ТзОВ «Спеціалізоване будівельне управління-14» на 96/1000 від усього майнового комплексу за адресою: м.Львів, вул. Авіаційна, 7, а саме: 1/10 частина адмінбудинку літ.А-2, площею 312,6 кв. м, що становить 31,26 кв. м; 9/10 частин будівлі побутового корпусу літ. Е-1, площею 43,1 кв. м, що становить 38,79 кв. м; 1/10 частину складу літ. 3-1, площею 272,0 кв. м, що становить 27,2 кв. м; навіс літ. И-1 площею 95,6 кв. м; 1/10 частина складу літ. Ї-1, площею 293,0 кв. м, що становить 29,3 кв. м; 1/10 частина гаражу літ. М-1, площею 503,4 кв. м, що становить 50,34 кв. м; склад літ. Є-1 площею 29,3 кв. м; навіс літ. К-1, площею 173,4 кв. м; акумуляторна літ. Л-1 площею 34,1 кв. м.; адміністративний будинок літ. Н-1, площею 79,5 кв. м; 1/10 частина котельні літ. О-1, площею 203,1 кв. м, що становить 20,31 кв. м; 1/10 частина гаражів літ. П-1, площею 399,7 кв. м, що становить 39,97 кв. м; 1/10 частина їдальні літ. Р-1, площею 399,6 кв. м, що становить 39,96 кв. м; 1/10 частина складу літ. С-1, площею 345,6 кв. м, що становить 34,56 кв. м; 1/10 частина складу літ. У-1, площею 345,6 кв. м, що становить 34,56 кв. м; 1/10 частина складу літ.Ф-1, площею 345,6 кв. м, що становить 34,56 кв. м; 9/10 частин відкритого складу літ. Х-1 площею 246,8 кв. м, що становить 222, 12 кв. М; 1/10 частина складу літ. Ц-1, площею 330,6 кв. м, що становить 33, 06 кв. м; 1/10 частина складу літ. Ч-1, площею 330, 6 кв. м, що становить 33,06 кв. м; склад літ. А1-1, площею 17,6 кв. м; навіс літ. Б1-1, площею 34,2 кв. м; (навіс) склад літ. В1-1, площею 15,5 кв. м; навіс літ. Ю-1, площею 224,7 кв. м; 1/10 частина будівлі побутового призначення літ. Щ-2, площею 254,1 кв. м, що становить 25,41 кв. м; 1/10 частина приміщення цеху ізоляції літ. Я-2, площею 427,1 кв. м, що становить 42,71 кв. м.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024р. у справі №914/1295/16 задоволено апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2016р. у вказаній справі в частині задоволення позовних вимог ТзОВ «СБУ-14» до ТзОВ В «Будівельник» про визнання права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7 , та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні згаданого позову.

Згідно з протоколом загальних зборів засновників (учасників) ОК «ЖБК «Західна Вежа» від 18.10.2023р. ТзОВ «Галичбудмонтаж», ТзОВ «СБУ-14», ТзОВ В «Будівельник» прийняті членами зазначеного кооперативу та вказаними суб`єктами господарювання, як вступні внески/паї у статутний капітал кооперативу, внесено спірні будівлі і споруди.

Так, на підставі акта приймання-передачі від 18.10.2023р. ТзОВ «СБУ-14» передало, а ОК «ЖБК «Західна Вежа» отримав такі об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: вул. Авіаційна, 7 у м. Львові: 96/1000 частин від усього майнового комплексу, а саме: 1/10 частину виробничого приміщення літ. 2А-2, площею 471,8 кв. м, 9/10 частин санітарного приміщення літ. 2Е-1, площею 42,6 кв. м, 1/10 частину промислового складу літ. 2З-1, площею 270,8 кв. м, навіс літ. 2И-1, площею 95,6 кв. м; 1/10 частину виробничого приміщення літ. 2Ї-1, площею 291,7 кв. м, 1/10 частину автомайстерні літ. 2М-1, площею 502,1 кв. м, підсобне приміщення літ. 2Є-1, площею 28,9 кв. м, навіс літ. 2К-1, площею 173,4 кв. м, побутове приміщення літ. 2Л-1, площею 34,1 кв. м, офісне приміщення літ. 2Н-1, площею 79,2 кв. м, 1/10 частину столярного цеху літ. 20- 1, площею 255,1 кв. м, 1/10 частину автомайстерні літ. 2П-1, площею 397, 9 кв. м, 1/10 частину кондитерського цеху літ. 2Р-1 площею 394,4 кв. м, 1/10 частину будівлі СТО літ. 2С-1, площею 343,5 кв. м, 1/10 частину токарного цеху літ. 2У-1, площею 345,0 кв. м, 1/10 частин кондитерського складу літ. 2Ф-1, площею 344,1 кв. м, 9/10 частин приміщення для зберігання металобрухту літ. 2Х-1, площею 245,8 кв. м, 1/10 частин автошроту літ. 2Ц-1, площею 328,3 кв. м, 1/10 частин майстерні побутової техніки літ. 2Ч-1, площею 328,3 кв. м, приміщення для зберігання тари літ. 2А-1, площею 17,4 кв. м, навіс літ. 2Б-1, площею 34,2 кв.м, приміщення для зберігання будматеріалів літ. 2В-1, площею 15,2 кв. м, 1/10 частину приміщення кузні літ. 2Я-2, площею 426,2 кв. м. Загальна вартість становить 4 493 244, 00 грн.

На підставі акта приймання-передачі від 18.10.2023р. ТзОВ «Галичбудмонтаж» передало, а ОК «ЖБК «Західна Вежа» отримав такі об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: вул.Авіаційна, 7 у м. Львові: 5/100 частин від усього майнового комплексу, а саме: виробничого приміщення « 2А-2», площею 471,8 кв. м, санітарного приміщення « 2Е-1», площею 42,6 кв. м, будівлі СТО « 2С-1», площею 343,5 кв. м, складу «Т-1», площею 34,56 кв. м, асфальт, площею 617,53 кв. м. Загальна вартість складає 2 585 859,00 грн.

Враховуючи фактичні обставини спірних правовідносин, кінцевими власниками спірних будівель і споруд по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 869775146101) є ОК «ЖБК «Західна Вежа» (962/1000 частин спірних будівель і споруд (складається з 916/1000, 5/100, 816/1000), що становить 6546, 09 кв. м) та Автогаражний кооператив № 15 Галицького району м.Львова (3/100 частин спірних будівель і споруд, що становить 300, 16 кв. м), за якими зареєстровано право приватної власності.

Також, ТзОВ «Галичбудмонтаж», ТзОВ В «Будівельник», Автогаражний кооператив №15 Галицького району м.Львова, ТзОВ «Спеціалізоване будівельне управління-14» перейменовано спірні будівлі і споруди (змінено літерну нумерацію), змінено їх площу та в деяких випадках - їх призначення, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Позивачем у справі долучено до матеріалів цієї справи висновок будівельно-технічної експертизи від 10.01.2025р. № 637/25, проведеної Науково-дослідним інститутом судових експертиз та права за заявою ОК «ЖБК «Західна Вежа», а також за клопотанням відповідача долучено копію висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20.12.2024 № 3013-Е.

Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи від 10.01.2025 у справі № 637/25, станом на дату проведення експертизи, об`єкти нерухомого майна, які були відчужені на підставі біржової угоди № 171-03/4 від 24.09.2003р., укладеної між військовою частиною НОМЕР_1 та ЗАТ «Ірокс» з технічними характеристиками будівель і споруд, які зазначені в біржовій угоди, фактично відсутні; встановити чи відбулася зміна технічного стану (покращення чи погіршення) об`єктів нерухомого майна, які були відчужені на підставі біржової угоди № 171-03/4 від 24.09.2003р., не надається за можливе; встановити чи відбулось покращення та чи є покращення невід`ємним від об`єктів, які були відчужені на підставі біржової угоди № 171-03/4 від 24.09.2003р., не надається за можливе; встановити чи існують будь-які окремі об`єкти нерухомого майна, які були відчужені на підставі біржової угоди № 171-03/4 від 24.09.2003р., в незмінному стані не надається можливим.

В описовій частині експерт зазначає, що відсутність на дату проведення експертизи саме тих об`єктів, які були відчужені на підставі біржової угоди підтверджується наданою заявником копією довідки № 4183 від 18.10.2023 про знищення/знесення майна в реєстрі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, виданої ОКП Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».

При цьому, експерт зазначає, що за час, який пройшов від дати укладення біржової угоди (2003 рік) до дати проведення експертизи (20025 рік), новими власниками проводились ремонтно-будівельні роботи по відбудові, надбудові, ремонту будівель і споруд, які призводили до заміни конструктивних елементів та заміни технічних характеристик, зміни функціонального призначення будівель і споруд в порівнянні, які були на дату укладення біржової угоди, що може свідчити про здійснення новими власниками переробки існуючих об`єктів нерухомості.

Згідно з долученим висновком судової будівельно-технічної експертизи від 20.12.2024р. №3013-Е, об`єкт нерухомості, який розташований по вул. Авіаційна, 7 в м. Львові та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як об`єкт нерухомості за номером 869775146101 не є тим же самим об`єктом нерухомого майна, що зареєстрований в Реєстрі права власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 15788580, до складу якого входять будівлі і споруди, які підлягають витребуванню у власність держави згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 04.04.2016р. у справі № 32/77т.

Мотивуючи свою відповідь, експерт вказав, що з опису будівель та споруд, що входять до складу об`єкта нерухомості за реєстраційним номером 869775146101 та до складу об`єкта нерухомості за реєстраційним номером 15788570 їх площі, функціональні призначення та інвентаризаційні номери відрізняються між собою.

Як зазначено судовим експертом, ним встановлено, що станом на 17.07.2020р. об`єкта нерухомості за реєстраційним номером 15788570 не існувало так, як згідно дозволу №455/08 від 04.07.2008р. проведено реконструкцію з добудовами, перебудовами і надбудовами будівель, які входили до його складу, що в свою чергу підтверджується даними фактично проведеного огляду (будівлі та споруди, що входили до складу об`єкта нерухомості за реєстраційним номером 15788570 на дослідження представлені не були), наданими матеріалами інвентаризаційних справ, висновків експертів №4947 від 07.06.2018р. та № 539/23 від 24.01.2023р.

У другому питанні експерт прийшов до висновку, що станом на час проведення огляду такі об`єкти нерухомого майна як: будівля «Львів вул. Авіаційна, 7 Р-1», будівля «Львів вул. Авіаційна, 7 Й-1», будівля «Львів вул. Авіаційна, 7 Ю-1», будівля «Львів вул. Авіаційна, 7 Я-1», будівля «Львів вул. Авіаційна, 7 Ч-1», будівля «Львів вул. Авіаційна, 7 Ї-1», будівля «Львів вул. Авіаційна, 7 Ф-1», будівля «Львів вул. Авіаційна, 7 Н-1», будівля «Львів вул. Авіаційна, 7 А1-1, Б1-1, В1-1, Щ-2», будівля «Львів вул. Авіаційна, 7 Ш-1», будівля «Львів вул. Авіаційна, 7 У-1», будівля «Львів вул. Авіаційна, 7 Х-1», будівля «Львів вул. Авіаційна, 7 З-1, И-1», будівля «Львів вул. Авіаційна, 7 Т-1», будівля «Львів вул. Авіаційна, 7 С-1», будівля «Львів вул. Авіаційна, 7 О-1», будівля «Львів вул. Авіаційна, 7 Ц-1», будівля «Львів вул. Авіаційна, 7 П-1», будівля «Львів вул. Авіаційна, 7 Е-1», будівля «Львів вул. Авіаційна, 7 Є-1, М-1, К-1, Л-1», будівля «Львів вул. Авіаційна, 7 А-2» були знищені, знесені, що підтверджується довідкою № 4138 від 18.10.2023р., яка була видана ОКП Львівської обласної ради «БТІ та експертної оцінки».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом позову позивач визначив визнання недійсним актів приймання-передачі майна, аргументуючи дану обставину відсутністю економічного сенсу при передачі цього майна в статутний капітал і спрямованості таких дій лише на уникнення накладення арешту на спірні об`єкти. Просить такі визнати недійсними, як фраудаторні.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: фраудаторності актів приймання-передачі майна до статутного капіталу позивача.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист, передбачає можливість звернення до суду за захистом, як порушеного права, так і охоронюваного законом інтересу.

Правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 11.09.2018р. у справі № 918/1377/16, від 12.06.2019р. у справі № 927/352/18 зазначено позицію щодо кваліфікації акту приймання-передачі майна до статутного капіталу юридичної особи як двостороннього правочину.

Відповідно до вказаних висновків Верховного Суду, акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст.215 ЦК України).

Отже, відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021р. у справі №904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019р. у справі №910/8357/18.

Як встановлено судом, порушення своїх прав позивач вбачає, зокрема, у тому, що відповідачами за оскаржуваними актами приймання-передачі передано майно до статутного капіталу позивача з метою уникнення примусового стягнення, направленого на виконання рішення суду у справі №914/1295/16.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною 3 ст.13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки, якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також, поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, який передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.07.2019р. у справі №405/1820/17, від 28.11.2019р. у справі №910/8357/18 та від 20.05.2020р. у справі №922/1903/18.

Суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019р. у справі №369/11268/16-ц про те, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 03.03.2020р. у справі №910/7976/17, від 03.03.2020р. у справі №904/7905/16, від 04.08.2020р. у справі №04/14-10/5026/2337/2011.

Разом з вищезазначеним, відповідно до правових висновків, викладених судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021р. у справі №905/2030/19(905/2445/19), а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 02.02.2022р. у справі №922/1474/21, фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі, звернення з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Суд акцентує увагу, що для задоволення позовних вимог, позивач має довести, що оскаржуваний акт був вчинений на шкоду кредитору, тобто позивачу, а саме був направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, тобто відповідача.

Водночас, презумпція сумнівності правочинів, вчинених для завдання шкоди кредиторам, сама по собі не означає безмежної дискреції суду щодо визнання будь-якого правочину, укладеного у такий період, недійсним, а тому вимагає досконалої юридичної техніки застосування і суворого дотримання вимог, встановлених у відповідній нормі закону, оскільки несе ризики непропорційного втручання в цивільний оборот та майнові права контрагентів боржника.

Поняття «фраудаторний правочин» у законодавстві України не вживається, але, починаючи з 2019 року і надалі, воно активно використовується Верховним Судом для позначення правочинів, які шкодять кредиторам. Критеріями фраудаторності правочинів зазначаються склад осіб правочину, форма розрахунку, шкода кредиторам, зловживання правом, тощо.

Так, усталеною судовою практикою вироблено загальний підхід у застосуванні конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин віднесено:

а)момент укладення договору;

б)контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа);

в)ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Ці обставини мають перевірятися у сукупності, оскільки кожна окрема обставина сама по собі не спричиняє фраудаторність. Презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.

Аналізуючи фактичні обставини справи суд доходить до висновків, що відповідачі зробили вклад до статутного капіталу позивача та натомість отримали корпоративні права.

З цього суд приходить до висновку, що в даному конкретному випадку, відчуження спірного майна з боку відповідачів призвело не до повної втрати ними відчуженого майна, а навпаки до набуття нового ліквідного активу у вигляді частки у статутному капіталі, на яку кредитори відповідачів мали всі підстави і достатньо часу звернути стягнення.

Члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Надаючи правову оцінку обставинам укладання оспорюваних актів, суд доходить висновку, що укладений між сторонами правочин не підпадає під кваліфікацію такого, що вчинений на шкоду кредитору, тобто позивачу.

Варто наголосити, що презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.

За спірним актом приймання-передачі відповідачі зробили вклад до статутного капіталу позивача та натомість отримали корпоративні права у кооперативі, а тому доводи позивача про те, що саме акт приймання-передачі був спрямований фактично на зменшення майна відповідача з метою приховування його від звернення стягнення за рішенням суду є недоведеними.

Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.11.2022р. у справі №911/3135/20 (п. 8.48, 8.49), згідно із якими, якщо особа звернулася до суду по захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, то виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (п.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022р. у справі №209/3085/20).

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у п. 58 постанови від 26.01.2021р. у справі №522/1528/15-ц та п.23 постанови від 08.02.2022р. у справі №209/3085/20, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання недійсними актів приймання-передачі, а також зазначає, що рішення суду про визнання оспорюваних позивачем актів недійсними, за встановлених вище обставин, не відновило б прав позивача.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023р. у справі №905/77/21 зазначено, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження, суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України). Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022р. у справі № 908/976/19.

Позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Заявлення позовів у даній справі за правилами оскарження сукупності актів, як фраудаторного правочину, не знайшло свого правового підтвердження щодо правомірності таких вимог.

Такий позов про визнання правочину недійсним, заявлений з метою повернення відповідачам спірного майна у власність для звернення на нього стягнення, але без застосування реституції є неналежним способом захисту права.

Обрання неналежного та неефективного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови в позові.

Разом з тим, наявність в матеріалах справи висновків експертів не впливає на результат розгляду справи.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у позовних заявах, позивач суду не надав, відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню, у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 19.05.2025р.

Суддя Король М.Р.