Рішення від 07.05.2025 по справі 922/4797/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/4797/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Катречко Д.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника", 67600, Одеська обл., м. Біляївка (пн), вул. Заводська, буд. 26 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантарелл Україна", 61054, Харківська обл., м. Харків, вул. Павлова Академіка, буд. 120 простягнення 2 940 542,85 грн.за участю представників сторін:

позивача: Дімова Н.С. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів);

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантарелл Україна" про стягнення заборгованості у розмірі 2 940 542,85 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 1 746 620,00 грн., 3% річних. у розмірі 152 747,08 грн., інфляційне збільшення у розмірі 786 599,92 грн., пеня у сумі 254 575,85 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати та витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 06.01.2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника" (вх. № 4797/24) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника" строк на усунення недоліків позовної заяви - п`ять дні з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

09.01.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 561/25) про усунення недоліків позовної заяви.

09.01.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 566/25) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22 січня 2025 року о 13:45 год. Встановлено відповідачу строк у 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов. Встановлено відповідачу 5 (п`ятиденний) строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень відповідно до вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України, та із доказами направлення їх іншим учасникам справи (з описом вкладення, та із урахуванням вимог Господарського процесуального кодексу України в частині реєстрації та використання електронних кабінетів у ЄСІТС). Встановлено позивачу 5 (п`ятиденний) строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив.

13.01.2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника" через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 828 від 13.01.2025 року) про проведення судових засідань у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 15.01.2025 року клопотання (вх. № 828 від 13.01.2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника" про проведення судових засідань у режимі відеоконференції - задоволено частково.

Ухвалою суду від 22.01.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 26 лютого 2025 року о(б) 12:40 год.

Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 22.01.2025 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 26.02.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відповідно до вимог частини 3 статті 177 господарського процесуального кодексу України за власної ініціативи продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.

Ухвалою суду від 26.02.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 19 березня 2025 року о(б) 13:25 год.

Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 26.02.2025 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 19.03.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче засідання у справі, та призначено справу до розгляду по суті на 09 квітня 2025 року о(б) 13:20 год.

Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 19.03.2025 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

07.04.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх. № 8607/25) у яких останній, зокрема зазначає, що моментом у письмовому вигляді пред`явлення вимоги про повернення коштів - є момент подання позовної заяви, тобто 28.12.2024 року. Враховуючи, що відповідач отримав її, тому йому відомо щодо вимоги про повернення коштів. В усному вигляді - такі вимоги були неодноразово, одразу після недоотримання товару. На підтвердження даного факту позивач надає також роз`яснення Верхового суду: Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 09 квітня 2024 року у справі № 909/335/23.

Ухвалою суду від 09.04.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 07 травня 2025 року о(б) 12:20 год.

Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 09.04.2025 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

07.05.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. 11184/25) про долучення документів до матеріалів справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, та надане позивачем клопотання (вх. 11184/25 від 07.05.2025 року) встановив, що позивачем до клопотання долучено докази, які не є предметом розгляду у даній справі.

Присутній у судовому засіданні представник позивача, заявив усне клопотання про відкликання клопотання в частині надання до суду договору про закупівлю робіт.

Ухвалою суду від 07.05.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено усне клопотання представника позивача про відкликання клопотання в частині клопотання надання до суду договору про закупівлю робіт та додатки до нього, та повертає відповідні документи позивачу.

Також, суд зазначає, що оскільки клопотання та додані до нього документи були подані позивачем до суду через електронний суд, суд не здійснює їх повернення позивачу у паперовому вигляді.

Ухвалою суду від 05.05.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом долучено відповідні документи до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, щодо витрат на правничу допомогу, представник позивача зазначив, що відповідну заяву буде подано пізніше.

Уповноважений представник відповідача у призначене судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, з якої вбачається, що документ в електронному вигляді "Ухвала-повідомлення" від 09.04.2025 року у справі № 922/4797/24 було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Кантарелл Україна» в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 10.04.2025 року о(б) 04:14 год.

Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Враховуючи вищевикладене, та наявні у матеріалах справи докази отримання відповідачем у справі ухвали суду від 09.04.2025 року, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача у справі про розгляд справи у суді.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що станом на 07.05.2025 року відповідач відзив на позовну заяву до суду так і не надав.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач, будучи обізнаний про розгляд справи, за висновком суду мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак відповідним правом на його подання так і не скористався, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених позивачем у позовній заяві обставин відповідачем до суду надано не було.

Суд у судовому засіданні 07.05.2025 року перейшов до стадії ухвалення судового рішення, та 07.05.2025 року судом було оголошено рішення (скорочене) вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши присутнього у судовому засіданні уповноважено представника позивача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 01.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кантарелл Україна" (відповідач, постачальник) було укладено договір поставки №C-UA-35/21.

Даний договiр набирає чинностi з моменту його пiдписання та дiє до 31 грудня 2021 року, а в частинi виконання грошових зобов`язань - до їx повного виконання. Цей договiр вважається продовженим до на один календарний piк щороку, якщо за 10 днiв до закiнчення терміну його дії жодна iз cтopiн не заявить про припинення договору (пункт 7.12. договору).

Пунктом 1.1. договору. сторони погодили, що постачальник зобов`язується передати у власнiсть покупця (поставити), а покупець зобов`язується прийняти у свою власнiсть та оплатити нафтопродукти на умовах, визначених даним договором.

Згідно пункту 1.2. договору, поставка товару здiйснюється партiями. Найменування, асортимент, одиниця вимiру кiлькостi товару та кiлькiсть поставки кожної партiї товару, умови поставки, строки поставки, цiна та вартість товару, умови оплати та iншi необхiднi умови визначаються цим договором та можуть також погоджуватись додатковими угодами або додатками, що с невiд`ємними частинами даного договору. Кожна додаткова угода (додаток) може укладатись усно, або, на вимогу будь-якої сторони, письмово.

Відповідно до пункту 2.1. договору, зобов`язання постачальника по поставцi товару в межах цього договору виникає на пiдставi додаткової угоди (додатку) до цього договору, яка може вчинятися як в письмовiй так i в уснiй формi, i в якiй сторони, за бажанням, фiксують обсяг партiї товару, строк поставки та iншi умови. Якщо сторони укладають додаткову угоду у письмовiй формi щодо партiї товару, i деякi умови тaкoї додаткової угоди вiдрiзняються вiд умов цього договору, обов`язкову силу для сторін мають умови додаткової угоди. Bci додатки i додатковi угоди є невiд`ємною частиною цього договору. У випадку, якщо додаткова угода не укладається, асортимент, кiлькiсть i цiна товару, визначаються у документах, передбачених пунктом 2.5. цього договору.

Пунктом 2.3. договору, сторони погодили, що якщо поставка товару була проведена з недодержанням заявлених покупцем даних, але при цьому сторони підписали товаросупровідні документи, зазначені у пункті 2.5. цього договору, поставка товару вважається погодженою сторонами та виконаною постачальником належним чином.

Згідно пункту 2.5. договору, факт поставки по кількості та дата поставки фiксується видатковими накладними, або актами прийому - передачi товару, або товарно-транспортними накладними (залiзничними накладними), або мiжнародними товарними накладними (CMR). Данi документи складаються в паперовiй формi та можуть бути попередньо пiдписанi шляхом обмiну електронними повiдомленнями в порядку пункту 2.6. договору.

Пунктом 2.6. договору, сторони погодили, що поставка товару здiйснюється на пiдставi заявок покупця, якi можуть вчинятись у будь-якiй зручнiй для стороні формі. При цьому письмовi заявки покупця вважаються оформленими у письмовiй формi та вiдправленi постачальнику належним чином і не потребують відправлення оригіналів у паперовій формi, якщо вони надiсланi в електроннiй формi на електронну пошту постачальника: accounting@cantarell.com.ua (cantarell.ua@gmail.com) з електронної пошти покупця, зазначеної у цьому договорi, або у вiдповiдному додатку до нього. Так само постачальник може вiдправити покупцю документи, що стосуються виконання цього договору, в електроннiй формi. Виставлення покупцю рахунку та оплату товару є фактом погодження постачальником заявки на поставку. Погоджена заявка ще може змiнюватись покупцем в односторонньому порядку. Якщо пiсля погодження заявки, товар був вiдвантажений та / або вiдправлений з пункту вiдправлення, покупець не може вiдмовитися вiд приймання замовленого товару.

Відповідно до пункту 4.1. договору, покупець здiйснює оплату товару в розмiрi 100 % протягом одного календарного дня з моменту поставки товару, якщо iншi умови оплати не обумовленi сторонами у вiдповiднiй додатковiй угодi (додатку) до цього договору.

Пунктом 7.8. договору визначено, що постачання товару може здiйснюватись ритмiчно (два або бiльше разiв на мiсяць). Постачальник може складати не пiзнiше останнього дня мiсяця, в якому здiйснено постачання товару, зведенi податковi накладнi та зведенi акцизнi накладнi з урахуванням усього обсягу постачання товару покупцю протягом мiсяця.

Як зазначає позивач, сторонами на виконання умов договору 24 грудня 2021 року в усній формі здійснено заявку на поставку значної партії нафтопродуктів, а саме «Бітум дорожній 70/100», який мав бути поставлений протягом місяця з моменту заявки.

Також, позивач зазначає, що останнім на підставі рахунку №2122 від 24.12.2021 року відповідно до платіжної інструкції №42 від 24.12.2021 року було сплачено авансовий платіж у розмірі 7 001 500,00 грн. 28.12.2021 року було здійснено зарахування коштів на рахунок відповідача, тому за твердженнями позивача, саме з цієї дати у відповідача виник обов`язок поставити партію бітума у кількості 368, 5 тон. на загальну суму - у розмірі 7 001 500,00 грн.

Позивачем 10.08.2022 року на пошту відповідача було направлено претензію з проханням повернути всю суму згідно актів розрахунку на серпень 2022 року. Також, позивач зазначає, що акт розрахунку, на який посилаються останній у претензії не був підписаний відповідачем, проте відправлений йому через організацію Нової пошти, з цих підстав позивачем докази цього не надаються.

При цьому, у якості доказів направлення претензії на адресу відповідача. позивачем надано до суду знімок з екрану монітора та саму претензію. Будь-яких інших доказів у підтвердження направлення на адресу відповідача претензії. Позивачем до суду надано не було.

Також, позивач зазначає, що у період з 02.10.2022 року до 20.11.2022 року відповідач здійснив поставку товару на загальну суму на загальну суму 5 254 880,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- № 572 від 20.07.2022 року на суму 755 040,00 грн.;

- № 605 від 02.10.2022 року на суму 2 250 880,00 грн.;

- № 615 від 08.11.2022 року на суму 757 760,00 грн.;

- № 616 від 17.11.2022 року на суму 739 200,00 грн.;

- № 617 від 20.11.2022 року на суму 752 000,00 грн.

За розрахунком позивача, остання поставка товару відповідачем була здійснена 20.11.2022 року, та 31.12.2022 року між позивачем та відповідачем було підписано акт звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого залишок суми складає 1 746 620,00 грн.

Таким чином, за твердженнями позивача, відповідач отримавши кошти від позивача у грудні 2021 року по договору поставки від 21.04.2021 року №C-UA- 35/21, не виконав зобов`язання щодо поставки нафтопродуктів у повному обсязі чим порушив права позивача та безпідставно користувався коштами останнього досить значний період часу, у зв`язку із чим, останній звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з вимогами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивач зобов`язання за договором поставки від 01.04.2021 року №C-UA-35/21 виконав належним чином та перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 7 001 500,00 грн., про що свідчить платіжне доручення 3 42 від 24.12.2021 року на суму 7 001 500,00 грн. (призначення платежу за бітум згідно рахунку № 2122 від 24.12.2021 року, договір №C-UA-35/21 від 01.04.2021 року, в рамках договору № 28К/21 від 10.11.2021 року у т.ч. ПДВ 1166916,67 грн.).

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за договором виконав не належним чином, та поставив товар на загальну суму 5 254 880,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: № 572 від 20.07.2022 року на суму 755 040,00 грн.; № 605 від 02.10.2022 року на суму 2 250 880,00 грн.; № 615 від 08.11.2022 року на суму 757 760,00 грн.; № 616 від 17.11.2022 року на суму 739 200,00 грн.; № 617 від 20.11.2022 року на суму 752 000,00 грн., а також підписаний між сторонами акт звіряння взаємних розрахунків за договором №С-UА-З5/21 вiд 01.04.2021 року, відповідно до якого станом на 31.12.2022 року заборгованість на користь позивача складає суму у розмірі 1 746 620,00 грн.

У зв`язку із чим, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у вигляді залишку попередньої оплати у сумі 1 746 620,00 грн.

Докази, які підтверджують поставку відповідачем товару за договором на суму залишку передоплати 1 746 620,00 грн. або повернення коштів у сумі 1 746 620,00 грн. в матеріалах справи відсутні.

За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов`язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов`язання купівлі-продажу. Якщо строк оплати товарів, послуг не визначений договором або законодавчими актами, такий строк наступає з моменту виникнення у кредитора права на вимогу

За приписами пункту 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем не здійснено поставку товару у повному обсязі на здійснену позивачем передоплату, позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача залишку передплати у розмірі 1 746 620,00 грн. за договором, оскільки відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконав, товар за договором на суму 1 746 620,00 грн. не поставив.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар на загальну суму залишку передоплати у розмірі 1 746 620,00 грн., за який було проведено попередню оплату, а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач не поставив позивачу товар на суму залишку передоплати - 1 746 620,00 грн., та не повернув сплачену позивачем суму залишку попередньої оплати, докази на підтвердження повернення ним суми залишку попередньої оплати у розмірі 1 746 620,00 грн. у справі відсутні, суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості (залишку попередньої оплати) у розмірі 1 746 620,00 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, позивачем на суму залишку передоплати у розмірі 1 746 620,00 грн. було нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі 151 747,08 грн. за період з 28.01.2022 року по 27.12.2024 року, пеню у сумі 254 575,85 грн. за період з 28.01.2022 року по 28.07.2022 року, та інфляційні втрати у розмірі 786 599,92 грн. за період з 28.01.2022 року по 27.12.2024 року (відповідно до наданого розрахунку).

Щодо нарахованих позивачем на суму залишку попередньої оплати 3 % річних у розмірі 151 747,08 грн. за період з 28.01.2022 року по 27.12.2024 року, та інфляційних втрат у розмірі 786 599,92 грн. за період з 28.01.2022 року по 27.12.2024 року (відповідно до наданого розрахунку), суд зазначає наступне.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

При цьому, відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 року у справі №3-90гс14, стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

За такі дії постачальник несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлено обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з поставки, в межах яких відповідач повинен був поставити товар.

При цьому, зобов`язання поставити товар за своєю природою не є грошовим зобов`язанням.

Крім того, у пункті 6.2. договору, сторони погодили, що за прострочення оплати поставленого товару бiльш нiж на ciм календарних днiв, покупець сплачує постачальнику суму боргу з ypaxyванням встановленого iндексу iнфляцii за весь строк прострочення, а також 35% річних вiд простроченоi суми заборгованостi.

Будь-якої відповідальності відповідача у розі неповернення суми попередньої оплати умови договору поставки №C-UA-35/21 від 01.04.2021 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кантарелл Україна" (відповідач, постачальник) не містять.

У зв`язку із чим, необґрунтованим є посилання позивача у позовній заяві, що у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджується, зокрема, банківськими виписками, квитанціями, актами зарахування зустрічних однорідних вимог та актами звіряння взаєморозрахунків.

Також, суд не приймає посилання позивача на направлення на адресу відповідача вимоги, оскільки докази такого відправлення у матеріалах справи відсутні.

При цьому, у наданих до суду письмових поясненнях (вх. № 8607/25 від 07.04.2025 року позивач зазначив, що моментом у письмовому вигляді пред`явлення вимоги про повернення коштів - є момент подання позовної заяви, тобто 28.12.2024 року, а також послався на роз`яснення Верхового суду: Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 09 квітня 2024 року у справі № 909/335/23.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає посилання позивача, та дійшов висновку, що оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, то застосування позивачем частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим.

При цьому, частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Аналогічні правові позиції викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 07.03.2018 року у справі № 910/23585/16, від 26.10.2018 року у справі № 910/1775/18, від 21.06.2019 року у справі №910/9288/18, від 01.07.2019 року у справі № 910/5773/18, від 24.09.2019 року у справі № 922/1151/18, від 18.12.2019 року у справі № 906/190/19.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованих позивачем на суму залишку попередньої оплати 3 % річних у розмірі 151 747,08 грн. за період з 28.01.2022 року по 27.12.2024 року, інфляційних втрат у розмірі 786 599,92 грн. за період з 28.01.2022 року по 27.12.2024 року (відповідно до наданого розрахунку) є необґрунтованими, та не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем на суму залишку попередньої оплати пені у сумі 254 575,85 грн. за період з 28.01.2022 року по 28.07.2022 року (відповідно до наданого розрахунку), суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог у цій частині, позивач зазначає, що згідно статей 546, 549-552 Цивільного кодексу України уразі порушення строків відповідачем строків оплати, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючого в період, за який вираховується пеня, за кожен день прострочки від суми заборгованості.

Відповідно до пункту 6.1. договору, у разi не оплати або несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмiрi подвiйної облiкової cтавки НБУ вiд вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару, за кожен день прострочення платежу.

У даному випадку, як вбачається із матеріалів справи, та не спростовано відповідачем, останнім не було поставлено позивачу товар на суму часткової передоплати у розмірі 1 746 620,00 грн., у зв`язку зі чим, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 67 548,43 грн. нарахування якої було здійснено на суму залишку попередньої оплати.

При цьому, судом із матеріалів справи та умов договору було встановлено, що сторонами не було погодженого відповідальності відповідача у вигляді пені у разі не повернення суми передоплати.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

З аналізу вищевикладеного слідує, пені в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України є видом відповідальності, котрий застосовується виключно по відношенню до грошового зобов`язання (пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання).

Як встановлено судом, зобов`язання постачальника щодо поставки товару, а також зобов`язання з повернення суми залишку попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.09.2019 року у справі N 922/1151/18.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованих позивачем на суму залишку попередньої оплати пені у сумі 254 575,85 грн. за період з 28.01.2022 року по 28.07.2022 року (відповідно до наданого розрахунку), є необґрунтованими, та не підлягають задоволенню.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З врахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 1 746 620,00 грн.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 152 747,08 грн., інфляційного збільшення у розмірі 786 599,92 грн., пені у сумі 254 575,85 грн. - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) у розмірі 26 199,30 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 86, 129, 183, 236 - 238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантарелл Україна" (61054, Харківська обл., м. Харків, вул. Павлова Академіка, буд. 120, ЄДРПОУ 42815951) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника" (67600, Одеська обл., м. Біляївка(пн), вул. Заводська, буд. 26, ЄДРПОУ 39111320) суму основного боргу у розмірі 1 746 620,00 грн. та судовий збір у розмірі 26 199,30 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 152 747,08 грн., інфляційного збільшення у розмірі 786 599,92 грн., пені у сумі 254 575,85 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника" (67600, Одеська обл., м. Біляївка (пн), вул. Заводська, буд. 26, ЄДРПОУ 39111320);

відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантарелл Україна" (61054, Харківська обл., м. Харків, вул. Павлова Академіка, буд. 120, ЄДРПОУ 42815951).

Повне рішення складено "19" травня 2025 р.

Суддя О.О. Ємельянова