Рішення від 14.05.2025 по справі 922/688/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/688/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Харків" (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 67) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Молл +" (62341, Харківська обл., Харківський р-н, с. Мала Данилівка, вул. Кільцевий Шлях, 4-А) про розірвання договору за участю представників:

позивача - Чумакова Д.В.;

відповідача - Шинкарчука А.О.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Харків" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Молл +" про розірвання договору оренди №339-2 від 23.10.2021, укладеного між сторонами, з підстав, передбачених ст. 652 ЦК України, у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської від 10.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 26 березня 2025 року о 14:00.

07.04.2025 відповідач подав відзив (вх.№ 8638), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відкриття торгівельно-розважального центру у визначені строки не відбулось через форс-мажорні обставини (знаходження смт Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області в окупації, ракетні обстріли будівлі ТРЦ, наслідком яких стало пошкодження ТРЦ та необхідність виконання будівельних робіт з його відновлення), що виключає можливість розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України. Відповідач також вважає, що позивачем не доведено, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом, що виключає можливість розірвання договору за рішенням суду.

17.04.2025 позивач подав відповідь на відзив (вх.№9607), в якій зазначив, що єдиним доказом факту виникнення у сторони договору форс-мажорних обставин є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою. Проте відповідачем такий сертифікат не отримувався, в матеріалах справи він відсутній. Крім того, позивач вказав на одночасну наявність усіх чотирьох умов, з наявністю яких стаття 652 ЦК України пов`язує можливість дострокового розірвання в судовому порядку договору, в зв`язку з істотною зміною обставин.

30.04.2025 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 10645), в яких вказав, що відтермінування відкриття Торгового центру не пов`язана з винними діями відповідача, та такі дії відповідача направлені виключно для забезпечення безпеки як самих орендарів так і відвідувачів. Те, що відтермінування відкриття Торгового центру може бути відкладено обумовлювалось сторонами, про що свідчать п.19 Додатку №1 до Договору оренди №339-2 від 23.10.2021, п. 27.10. Договору оренди №339-2 від 23.10.2021, а отже сторони передбачували таку зміну обставин, що виключає наявність усіх складових для розірвання такого договору за частиною 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2025 на 15:15.

Представник позивача в судовому засіданні 14.05.2025 підтримав позов, просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 14.05.2025 підтримав свій відзив, проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд установив такі обставини.

23 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Планета Молл +" (надалі Відповідач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Харків" (надалі Позивач, Орендар) укладено договір оренди №339-2 (надалі - Договір), за умовами якого Відповідач зобов`язався передати в оренду Позивачу приміщення в будівлі за адресою: 62341, Xapківська область, Харкiвський район, смт Мала Данилiвка, вулиця Кiльцевий шлях, будинок 4-А (надалі Торговий центр) на умовах визначених Договором.

Відповідно до Додатку №1 до Договору об`єктом оренди є приміщення площею 66,50 м.кв. на третьому поверсі Торгового центру.

Строк дії Договору починається з дати підписання Договору та діє до закінчення строку оренди (п. 3.1. Договору).

Умовами Договору (п.3.2. Договору, п.7 Додатку №1 до Договору) сторони передбачили, що строк оренди приміщення складає 35 місяців.

Строк оренди обчислюється з моменту настання в сукупності таких обставин: настання Дати відкриття та передачі за Актом приймання-передачі приміщення Позивачу (п. 3.3. Договору).

Пунктом 19 Додатку №1 до Договору сторони передбачили дату відкриття - через 75 календарних днів від дати допуску. Орієнтовна дата відкриття торгового центру - перший-другий квартал 2022 року. Точну дату відкриття ТЦ буде повідомлено додатково.

Пунктом 1.17. Договору сторони встановили, що датою відкриття приміщення є дата, визначена Орендодавцем та повідомлена Орендарю, на яку Орендар отримує допуск до приміщення для виконання робіт Орендаря. У відповідності із п.5 Додатку №1 до Договору Орендодавець повідомляє Орендаря про дату допуску не менше як за 45 днів до запланованої Орендодавцем дати допуску.

Пунктами 31.2., 31.3. Договору встановлено, що Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцю одноразово внесок в якості часткової компенсації витрат Орендодавця, понесених у зв`язку з відкриттям ТЦ протягом строку, зазначеного в Додатку 1. Сума внеску на відкриття ТЦ, яку зобов`язаний сплатити Орендар, вказана в Додатку 1 до цього Договору.

У відповідності із п.п.1.4, 1.6 Договору, п.8 Додатку 1 до Договору загальна сума внеску на відкриття ТЦ складає 10'490,43 грн, але не менше гривневого еквіваленту 399 доларів США згідно з офіційним курсом гривні до долару США, встановленого НБУ на дату виставлення рахунку або дату сплати (якщо платіж здійснюється без виставлення рахунку) (з урахуванням ПДВ). На момент сплати вказана сума збільшується (підлягає помноженню) по показник коефіцієнту, який є величиною, отриманою в результаті ділення офіційного курсу гривні до долару США, встановленого НБУ на дату виставлення Орендодавцем рахунку (фактичної сплати Орендарем платежу, якщо рахунок не виставлявся) або виставлення (направлення) Орендодавцем вимоги, на офіційний курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату підписання Договору.

На виконання вимог вищевказаних пунктів Договору Позивач платіжною інструкцією №432891 від 21.02.2022 сплатив Позивачу внесок на відкриття ТЦ в сумі 11'230,57 грн. Крім того, 27.11.2020 Позивач сплатив Відповідачу платіжним дорученням №1 від 27.11.2020 авансовий внесок в сумі 271'337,85 грн.

Листом від 30.12.2021 №86 Відповідач повідомив Позивача про те, що відкриття ТЦ відбудеться орієнтовно 22.04.2022 та визначив для Позивача дату допуску до Приміщення для виконання робіт Орендаря - 06.02.2022.

Листом від 03.03.2023 №29 Відповідач повідомив Позивача про перенесення на невизначений строк дати відкриття ТЦ, у зв`язку з початком 24.02.2022 воєнної агресії рф проти України та проведенням на території розташування ТЦ бойових дій.

Листом від 19.09.2023 №154 Відповідач повідомив Позивача про те, що технічне відкриття ТЦ заплановано на 08.03.2024.

Листом від 02.09.2024 №66 Відповідач повідомив Позивача про наступну дату відкриття ТЦ - орієнтовно перший квартал 2025 року.

27.12.2024 Позивач направив Відповідачу лист №8414 від 26.12.2024, в якому запропонував останньому достроково розірвати Договір та повернути на поточний рахунок підприємства перераховані за Попереднім договором та Договором грошові кошти. Проте Відповідач жодним чином на вказаний лист не відповів.

Листом від 02.04.2025 №35 Відповідач повідомив Позивача про наступну дату відкриття ТЦ - орієнтовно - другий квартал 2026 року. У листі Відповідач також зазначив про те, що ця дата не є остаточною, а квартал, місяць та планова дата відкриття ТЦ буде повідомлено ним Позивачу додатково з урахуванням можливості розпочати ним роботи щодо підготовки Приміщення до відкриття.

Позивач зазначає, що він, на виконання вимог Попереднього договору та Договору, поніс витрати у загальному розмірі 282'568,42 грн. Водночас постійне відтермінування виконання Відповідачем умов Договору щодо передачі Позивачу приміщення на невизначений час у співвідношенні до тривалого користування Відповідачем сплаченими підприємством за Попереднім Договором та Договором грошовими коштами, порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє Позивача, як заінтересовану особу, того, на що він розраховував при укладенні Договору.

Вказані обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як наведено вище, між Позивачем та Відповідачем укладено договір оренди №339-2 від 23.10.2021.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч.1 ст. 759 ЦК України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст. 763 ЦК України).

Відповідно до п. 3.1. Договору цей Договір оренди набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до закінчення строку оренди.

Згідно з п. 3.2. Договору строк оренди вказано в Додатку № 1 (пункт 7).

В пункті 7 Додатку № 1 вказано, що строк оренди становить 35 місяців.

Строк оренди обчислюється з моменту настання в сукупності таких обставин: настання Дати відкриття та передачі за Актом приймання-передачі приміщення Позивачу (п. 3.3. Договору).

Як убачається з матеріалів справи, вказані вище обставини, з якими пов`язується початок обчислення строку оренди, так і не настали.

Строк оренди достроково закінчується в тому випадку, якщо Договір оренди достроково припинить свою дію у відповідності з положеннями цього Договору або законодавства України (2 абз. п. 3.2. Договору).

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання договорів врегульовано главою 53 Цивільного кодексу України та главою 20 Господарського кодексу України.

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, установлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно із частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

При цьому відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Стаття 652 Цивільного кодексу України містить приписи для ситуацій, коли сторона об`єктивно може виконати зобов`язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. В цьому разі виникає потреба у зміні умов зобов`язання (договору) відповідно до змінених суттєвим чином обставин.

Зазначеною нормою передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (пункти 64-67 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Закон пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, а саме:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. За даної умови події, що викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати істотною зміною обставин, повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки, коли виконання взагалі перестає мати цінність для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага в силу істотного підвищення вартості виконуваного або в силу зменшення отримуваного стороною за договором;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона. Виходячи зі змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов`язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов`язання.

Суд зазначає, що ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (див. пункт 38 постанови Верховного суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Тобто, на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.

На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).

Відтак, форс-мажор (стаття 617 Цивільного кодексу України) та істотна зміна обставин (стаття 652 Цивільного кодексу України) є різними правовими ситуаціями, стаття 652 Цивільного кодексу України може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду, чого скаржник не довів відповідно до висновків суду апеляційної інстанції.

Таким чином, положення статті 652 Цивільного кодексу України пов`язують можливість розірвання договору безпосередньо не з істотною зміною обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 цієї норми, за істотної зміни обставин (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №927/762/17).

Суд установив, що Договір оренди укладено сторонами у жовтні 2021 року, тобто до повномасштабного вторгнення росії на територію Україну. Таким чином, в момент укладення спірного договору сторони не передбачали, що відбудеться така зміна обставин, тобто виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна вказаних обставин зумовлена причинами, які Позивач не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності (повномасштабне вторгнення та відтермінування відкриття ТЦ), оскільки воєнний стан є непередбачуваним, не залежить від волі жодної із сторін та негативно впливає на всіх учасників правовідносин.

Крім того, після зміни обставин, виконання спірного договору порушує і подальше виконання буде порушувати співвідношення майнових інтересів сторін та позбавляє Позивача того, на що він розраховував при їх укладенні. Так, на виконання вимог Попереднього договору та Договору Позивач сплатив Відповідачу грошові кошти на загальну суму 282'568,42 грн. В свою чергу, до цього часу торгівельно-розважальний комплекс Відповідачем не відкрито, строки його відкриття неодноразово переносилися останнім та наразі встановити фактичний строк відкриття центру неможливо, внаслідок чого Позивач не може використовувати об`єкт оренди для здійснення господарської діяльності та отримання прибутку. Натомість, Відповідач з 2022 року по теперішній час користується коштами Позивача на загальну суму 282'568,42 грн.

Також із суті спірного договору не випливає, що ризик зміни обставин несе Орендар (Позивач).

Таким чином, подальше відтермінування виконання Відповідачем умов Договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє Позивача, як заінтересовану особу, того, на що він розраховував при укладенні Договору.

Позивач направляв Відповідачу лист №8414 від 26.12.2024, в якому запропонував останньому достроково розірвати Договір та повернути на поточний рахунок підприємства перераховані за Попереднім договором та Договором грошові кошти. Проте Відповідач жодним чином на вказаний лист не відповів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт існування всіх умов, передбачених статтею 652 ЦК України, для розірвання спірного договору. Відмова Відповідача у розірванні спірного договору є наслідком невизнання Відповідачем права Позивача на правомірне припинення орендних правовідносин в умовах зміни обставин.

Щодо посилань Відповідача на існування форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 32.3. Договору обставини непереборної сили розуміються як всі несподівані події, незалежні від волі сторони, що посилається на обставини непереборної сили, включаючи, без обмеження такими: повені, адміністративні постанови, не спричинені недбалістю сторін, пожежі, природні катастрофи, страйки, військові дії, падіння літака (далі "Форс - мажорні обставини"). Обставини непереборної сили не включатимуть фінансову неспроможність сторін. Існування обставин непереборної сили та їх характер підтверджується письмовою довідкою Торгово-промислової палати України. В разі дії Форс - мажорних обставин виконання зобов`язань за цим Договором припиняється на строк дії таких обставин.

Суд зазначає, що порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" (далі - Закон) та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент).

Відповідно до ч.3 ст. 14 Закону Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Частиною 1 ст. 141 Закону встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до п. 3.3. Регламенту сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно з п. 6.2. Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Пунктами 6.11.6., 6.11.7. Регламенту передбачено, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) проставляється печатка ТПП України/регіональної ТПП на підпис першого віце-президента або віцепрезидента ТПП України/президента, першого віце-президента або віце-президента регіональної ТПП, який підписав такий Сертифікат.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Таким чином, одне лише передбачене законом віднесення військового стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо Відповідач доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання саме Договору.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчує наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань Відповідача за Договором.

Крім того, відповідно до умов Договору (п.32.3.), якщо форс-мажорні обставини продовжуються більш ніж 30 (тридцять) календарних днів, кожна із сторін має право розірвати цей Договір шляхом направлення іншій стороні письмового повідомлення за 10 днів до очікуваної дати дострокового розірвання Договору. В такому випадку Договір вважається припиненим на 11 (одинадцятий) день з моменту відправлення стороною повідомлення.

Отже, навіть у випадку доведення Відповідачем факту існування з 24.02.2022 по теперішній час форс-мажорних обставин під час виконання Договору, це також було б підставою для розірвання спірного договору, у зв`язку з тривалістю форс-мажорних обставин більше ніж 30 календарних днів.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених вище висновків суду.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову в повному обсязі, витрати по оплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди № 339-2 від 23.10.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Харків" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Планета Молл +".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Молл +" (62341, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, 4-А; ідент. код 43413434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Харків" (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 67; ідент. код 36456170) судовий збір у сумі 3028 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Харків" (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 67; ідент. код 36456170).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета Молл +" (62341, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, 4-а; ідент. код 43413434).

Повний текст рішення складено 19.05.2025.

СуддяІ.В. Трофімов