Ухвала від 12.05.2025 по справі 925/1102/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" травня 2025 р. Справа №925/1102/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від Черкаської обласної прокуратури Хомік М.В. прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури,

від першого позивача представник не з`явився,

від другого позивача - представник не з`явився,

від третього позивача - представник не з`явився,

від відповідача Дем?янчук Г.В. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури,

м. Черкаси в інтересах держави в особі:

1. Державної екологічної інспекції Центрального округу, м. Полтава

2. Державної служби геології та надр України, Київ

3. Лисянської селищної ради, смт. Лисянка, Звенигородського

району, Черкаської області

до акціонерного товариства Дашуківські бентоніти, с. Дашуківка,

Звенигородського району, Черкаської області

про стягнення 1 157 520 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся керівник Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Центрального округу, Державної служби геології та надр України та Лисянської селищної ради до акціонерного товариства Дашуківські бентоніти про стягнення шкоди в розмірі 1 157 520 грн. 00 коп., заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконного видобування корисних копалин.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 10 жовтня 2024 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 10 жовтня 2024 року, суд оголосив перерву до 10 год. 00 хв. 07 листопада 2024 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 07 листопада 2024 року, суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 10 год. 00 хв. 10 грудня 2024 року.

Проте, судове засідання призначене на 10 год. 00 хв. 10 грудня 2024 року не відбулося, у зв`язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду.

Ухвалою суду 10 грудня 2024 року розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на 10 год. 30 хв. 15 січня 2025 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 15 січня 2025 року, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 00 хв. 14 лютого 2025 року.

В судовому засіданні, що відбулося 14 лютого 2025 року судом було оголошено перерву до 12 год. 00 хв. 11 березня 2025 року.

В судовому засіданні, що відбулося 11 березня 2025 року суд відклав розгляд справи по суті на 10 год. 30 хв. 31 березня 2025 року.

В судовому засіданні, що відбулося 31 березня 2025 року суд оголосив перерву до 10 год. 30 хв. 24 квітня 2025 року.

В судовому засіданні, що відбулося 24 квітня 2025 року суд відклав розгляд справи по суті на 10 год. 00 хв. 12 травня 2025 року.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

23 квітня 2025 року від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без руху, у зв`язку з несплатою прокурором судового збору.

Прокурор в судовому засіданні проти заяви про залишення позову без руху заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях на заяву та зазначав, що у справі №925/1102/24 є всі підстави для застосування положень п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір про звільнення прокурора від сплати судового збору, оскільки предметом розгляду даної справи є відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В судовому засіданні, що відбулося 12 травня 2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали зі справи №925/1102/24.

Розглянувши заяву акціонерного товариства Дашуківські бентоніти про залишення позовної заяви без руху суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Прокурор стверджує, що звільнений від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з юридичної особи - акціонерного товариства Дашуківські бентоніти шкоди в розмірі 1 157 520 грн. 00 коп., заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконного видобування корисних копалин, прокурор в обґрунтування своїх вимог зазначає, що за результатами проведеного досудового слідства у кримінальному провадженні за № 12015250200000256 від 22 липня 2015 року за ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 240 КК України досліджено обставини порушення встановлених правил охорони надр службовими особами відповідача.

Фактичні обставини, що стали підставою для притягнення до кримінальної відповідальності однієї із службових осіб відповідача, які встановлені органом досудового розслідування, а також Лисянським районним судом Черкаської області за результатами судового розгляду у справі №700/321/24 за обвинуваченням ОСОБА_1 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 та ч. 2 ст. 240 КК України, повністю співпадають із обставинами, якими обґрунтований цей позов про відшкодування саме відповідачем шкоди, заподіяної незаконним видобуванням надр.

Крім того, після пред`явлення даного позову, слідчим управлінням ГУНП в Черкаській області за процесуального керівництва Спеціалізованої екологічної прокуратури завершено досудове слідство у кримінальному провадженні № 12024250000000067 від 07 лютого 2024 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України вчинення дій, спрямованих на приховування та маскування незаконного походження майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

З урахуванням зібраних у ході досудового розслідування доказів, обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні 30 жовтня 2024 року скеровано для розгляду по суті до Лисянського районного суду Черкаської області, що підтверджується супровідним листом Черкаської обласної прокуратури від 30 жовтня 2024 року № 12/1041вих-24.

Інформація, наведена у обвинувальному акті за наслідками розслідування кримінального провадження № 12024250000000067 має суттєве значення для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи № 925/1102/24.

Зокрема, прокурор вказує, що в ході досудового розслідування кримінального провадження установлено, що ОСОБА_1 , відповідно до протоколу № 02-16 від 25 лютого 2016 року наглядової ради ПАТ Дашуківські бентоніти, обіймаючи з 26 лютого 2016 року посаду голови правління зазначеного підприємства, безпосередньо, через правління та адміністрацію здійснюючи поточне управління (керівництво) зазначеним підприємством, будучи в силу своєї посади наділеним правомочністю безпосередньо та через підлеглих осіб, управляти та розпоряджатися коштами і майном підприємства, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, діючи умисно та цілеспрямовано, в інтересах ПАТ Дашуківські бентоніти, в період часу з 01 березня 2016 року до 22 квітня 2016 року, більш точний час в ході проведення досудового розслідування встановити не представилося можливим, використовуючи своє службове становище, вчинив протиправні дії, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України.

В зв`язку з чим прокурор вважає, що у діях відповідача - акціонерного товариства Дашуківські бентоніти наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду державі.

Судом вже під час розгляду справи №925/1102/24 по суті встановлено, що ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 06 травня 2024 року зі справи №700/321/24 звільнено ОСОБА_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 367 та частиною 2 статті 240 КК України, на підставі ст. 74, пункту 3 частини 1 статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження № 12015250200000256, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 липня 2015 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 367 та частиною 2 статті 240 КК України, - закрито на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Під час досудового розслідування цивільного позову до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення прокурором не заявлялося.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі № 203/241/17, провадження № 51-4251кмо21, постановлення ухвали суду про закриття кримінального провадження щодо особи у зв`язку із звільненням її від кримінальної відповідальності не може вважатися тотожним ухваленню щодо неї обвинувального вироку суду, оскільки це суперечило б засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України).

Обвинувального вироку зі справи №700/321/24 судом ухвалено не було, отже, обставини, що наведені в ухвалі Лисянського районного суду Черкаської області від 06 травня 2024 року зі справи №700/321/24 судом до уваги не приймаються.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Господарським судом Донецької області під час розгляду справи №905/370/20 за позовом публічного акціонерного товариства Дашуківські бентоніти до приватного акціонерного товариства Завод обважнювачів про визнання недійсною додаткової угоди від 23.10.2015 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015; специфікації №1 від 23.10.2015 (додатку №1 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015); специфікації №2 від 24.12.2015 (додатку №2 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015) та ухвалення за результатами її розгляду рішення від 20 червня 2024 року було встановлено, що починаючи з 09 листопада 2015 року єдиним повноваженим керівником публічного акціонерного товариства Дашуківські бентоніти, який мав право вчиняти юридичні дії від імені позивача без довіреності, у тому числі підписувати договори, був ОСОБА_2 .

Постановою Східного апеляційного Господарського суду від 14 жовтня 2024 року апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Завод обважнювачів на рішення господарського суду Донецької області від 20 червня 2024 року у справі № 905/370/20 - залишено без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 20 червня 2024 року у справі № 905/370/20 залишено без змін.

Верховний Суд у своїй постанові від 22 квітня 2023 року зі справи №912/1194/22 вказав, що відповідно до положень частини першої статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Тобто цивільний позов подається на стадії досудового розслідування, до початку судового розгляду та прийняття судом вироку у справі.

За таких обставин вимога щодо подання суду вироку в якості належного доказу на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого завдано матеріальних збитків державі та посилання на частину шосту статті 75 ГПК України не є правильним. Водночас відсутність вироку, з урахуванням диспозиції зазначеної статті ГПК України, передбачає необхідність надати інші докази щодо питання, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони відповідачем.

Системний аналіз частин першої та третьої статті 128 КПК України свідчить про те, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Водночас законодавцем прямо передбачено можливість подання прокурором цивільного позову в інтересах держави.

Тобто КПК України, відповідно до частини п`ятої статті 128 якого положення цього кодексу повинні застосовуватись при розгляді цивільного позову у кримінальному провадженні, прямо передбачає таке:

- можливість подання позову до юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння;

- можливість подання позову в інтересах держави;

- обов`язок подання позову в інтересах держави саме прокурором.

Водночас законодавцем також передбачено вимогу до прокурора, який пред`являє цивільний позов у кримінальному провадженні, обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 25 Закону України Про прокуратуру.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 квітня 2024 року зі справи №907/285/22 зазначив, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Суди попередніх інстанцій не встановили, а прокурор у касаційній скарзі не наводить доказів вчинення кримінального правопорушення у вигляді відповідного судового рішення (вироку).

Наведене свідчить про те, що до позову керівника Берегівської окружної прокуратури заявленого в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Берегівської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Берег Вертікал про відшкодування шкоди у сумі 399 293 584,20 грн. не застосовуються приписи п.6 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору.

З урахуванням того, що до позову у даній справі не застосовуються приписи п. 6 ч. 1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір, а також зважаючи на ту обставину, що прокурор не усунув недоліки позовної заяви у строк, передбачений приписами ст. 174 ГПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції вважала обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо залишення позовної заяви без розгляду з підстав передбачених у п. 8 ч.1 ст.226 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З урахуванням наведеного суд вважає, що до позову керівника Черкаської обласної прокуратури поданого в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Центрального округу, Державної служби геології та надр України та Лисянської селищної ради до акціонерного товариства Дашуківські бентоніти про стягнення шкоди в розмірі 1 157 520 грн. 00 коп., заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконного видобування корисних копалин безпосередньо юридичною особою не застосовуються приписи п. 6 ч. 1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір, оскільки суду не наданого доказів вчинення кримінального правопорушення у вигляді відповідного судового рішення (вироку), а також інших доказів, які підтверджують те, що юридична особа - акціонерне товариство Дашуківські бентоніти за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану в період часу з 01 березня 2016 року до 22 квітня 2016 року діяннями громадянина ОСОБА_1 враховуючи встановлений судом факт того, що починаючи з 09 листопада 2015 року єдиним керівником публічного акціонерного товариства Дашуківські бентоніти, та який мав право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності був громадянин ОСОБА_2 .

Доказів того, що громадянин ОСОБА_1 в спірний період часу був працівником акціонерного товариства Дашуківські бентоніти та виконував свої трудові (службові) обов`язків суду також не надано.

Позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків заподіяних юридичними особами порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконного видобування корисних копалин не звільнені від сплати судового Законом України Про судовий збір.

Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028 грн. 00 коп.

Прокурор просить суд стягнути з відповідача 1 157 520 грн. 00 коп. шкоди.

Застосувавши понижуючий коефіцієнт (0,8) за подання позовної заяви в електронній формі, суд встановив, що судовий збір, який мав сплатити прокурор за подання позовної заяви в електронній формі, становить 13 890 грн. 24 коп.

Оскільки прокурором порушено вимоги п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати прокурору строк для усунення виявлених недоліків.

На підставі викладеного, керуючись 164, ч. 11 ст. 176, ст.ст. 233, 234, 235 ГПК України, суддя

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву залишити без руху та надати прокурору строк для усунення вказаних недоліків, а саме: прокурору протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху сплатити судовий збір в розмірі 13 890 грн. 24 коп. до Державного бюджету України та надати суду відповідні докази.

2.Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Повний текст ухвали суду складено 19 травня 2025 року

Суддя А.В.Васянович