Постанова від 15.05.2025 по справі 910/5335/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/5335/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

ПАТ "Енергополь-Україна": арбітражний керуючий Шиман Є.О.,

КП "Київтеплоенерго": Янчук А.З.,

ТОВ "Компанія з управління активами "Діалог Плюс": Ларіонова О.О.,

ТОВ "Компанія з управління активами "Імідж Фінанс": Кузьмічов О.Д.,

ТОВ "Всходні інвест": Архіпов О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 (колегія суддів у складі: Доманська М.Л. - головуючий, Отрюх Б.В., Остапенко О.М.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 в частині відхилення кредиторських вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (суддя Яковенко А.В.)

у справі № 910/5335/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будакс"

до Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи та стислий зміст заяви

1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2021, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" (далі - Боржник).

2. Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - Заявник) подало заяву з грошовими вимогами до Боржника на суму 1741431,22 грн (з урахуванням уточнення грошових вимог, далі - Заява).

3. Заяву обґрунтовано посиланням на наявність у Боржника заборгованості перед Заявником за договором на постачання теплової енергії від 23.11.2018 №8413019-03 на загальну суму 58271,18 грн (у тому числі 52610,40 грн заборгованості за поставлену теплову енергію, 1412,25 грн пені, 2821,09 грн інфляційних, 1427,44 грн 3% річних), а також понесення Заявником судових витрат у розмірі сплаченого судового збору за подання до позовної заяви в розмірі 2270,00 грн. Крім того, Заявник послався на набуття ним за договором про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11.10.2018 права вимоги до Боржника заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у квартирах за адресами: м. Київ, вул. Кондратюка, 7 - 439926,37 грн; м. Київ, вул. Кондратюка, 5 - 724602,93 грн; м. Київ, вул. Кондратюка, 3 - 511820,74 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

4. Заявник і Боржник уклали договір на постачання теплової енергії №8413019-03 від 23.11.2018 (далі - Договір постачання), предметом якого визначено постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених договором.

5. Заявник зобов`язався постачати теплову енергію на потреби опалення та вентиляції в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до договору. (пункт 2.2.1 Договору постачання).

6. Об`єктом постачання теплової енергії є приміщення Боржника (додатки 8, 9 до договору) за адресою: м. Київ, вул. Кондратюка Юрія, буд. 7, офіс 727.

7. Боржник зобов`язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, визначених у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору (пункти 2.3.1, 2.3.2 Договору постачання).

8. Абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає теплопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії в терміни, передбачені у додатку №1 до договору (пункт 5.2 Договору постачання).

9. Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Боржник до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Заявнику вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформляє договір про заставу майна згідно із Законом України "Про заставу" як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. Оплата здійснюється на окремі рахунки, за кожною тарифною групою окремо (пункти 1, 4 додатку №4 до Договору постачання).

10. Боржник щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: вул. Волоська, буд 42, оформлену Заявником облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітній період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає в ЦОК); акт виконаних робіт (пункт 3 додатку №4 до Договору постачання).

11. Договір набуває чинності з 01.05.2018 та діє до 15.04.2019. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (пункти 8.1, 8.4 Договору постачання).

12. На підтвердження надання послуг Заявник надав: копії корінців нарядів на включення та відключення об`єкту теплоспоживання; копії відомостей обліку споживання теплової енергії; копію акта №3/2591, 3/14-1118, 3/8-1905 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи; облікові картки за спірний період; акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період; розрахунок основного боргу за теплову енергію Боржника; акт звіряння розрахунків за теплову енергію; рахунки-фактури.

13. Боржник своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію, в результаті чого за період з грудня 2018 року по лютий 2021 року утворилась заборгованість, яка становить 52610,40 грн.

14. За арифметичним перерахунком місцевого господарського суду пеня за прострочення виконання зобов`язання складає 1412,25 грн, інфляційні втрати - 2821,09 грн, 3% річних - 1427,44 грн.

15. У зв`язку з неналежним виконанням Боржником зобов`язань за Договором постачання, Заявник звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 58271,18 грн, у тому числі: 52610,40 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 1412,25 грн пені, 2821,09 грн інфляційних втрат і 1427,44 грн 3% річних.

16. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 зупинено провадження у справі №910/5335/21 (910/8631/21) за вказаним позовом до постановлення ухвали попереднього засідання за результатами розгляду кредиторських вимог Заявника до Боржника у цій справі про банкрутство.

17. Крім того, Заявник і ПАТ "Київенерго" (перейменоване у АТ "К.Енерго") уклали договір про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11.10.2018 (далі - Договір цесії), за умовами якого Заявник набув право вимоги до Боржника заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (далі - комунальні послуги), яка виникла до 01.05.2018 та не оплачена на день укладення Договору цесії, а саме:

- за спожиті комунальні послуги у квартирах, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Кондратюка, 7, вимоги становлять 439926,37 грн, з яких 114983,69 грн боргу за послуги з централізованого опалення та 1790,68 грн боргу за послуги з централізованого постачання теплової енергії, спожиті Боржником до 01.05.2018, 20313,00 грн інфляційної складової боргу та 9613,99 грн 3% річних, нарахованих за несплату комунальних послуг, спожитих до 01.05.2018, 148637,41 грн боргу за послуги з централізованого опалення та 99491,26 грн боргу за послуги з централізованого постачання теплової енергії, спожиті Боржником після 01.05.2018, 30809,07 грн інфляційної складової боргу та 14287,27 грн 3% річних, нарахованих за несплату комунальних послуг, спожитих після 01.05.2018;

- за спожиті комунальні послуги у квартирах, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Кондратюка, 5, грошові вимоги становлять 724602,93 грн, з яких 69825,69 грн боргу за послуги з централізованого опалення та 3,22 грн боргу за послуги з централізованого постачання теплової енергії, спожиті Боржником до 01.05.2018, 12150,23 грн інфляційної складової боргу та 5761,28 грн 3% річних, нарахованих за несплату комунальних послуг, спожитих до 01.05.2018, 533956,61 грн боргу за послуги з централізованого опалення та 49067,16 грн боргу за послуги з централізованого постачання теплової енергії, спожиті Боржником після 01.05.2018, 40286,30 грн інфляційної складової боргу та 13552,44 грн 3% річних, нарахованих за несплату комунальних послуг, спожитих після 01.05.2018;

- за спожиті комунальні послуги у квартирах за адресою: м. Київ, вул. Кондратюка, 3, грошові вимоги становлять 511820,74 грн, з яких 119107,82 грн боргу за послуги з централізованого опалення та 8344,23 грн боргу за послуги з централізованого постачання теплової енергії, спожиті Боржником до 01.05.2018, 22176,67 грн. інфляційної складової боргу та 10481,80 грн 3% річних, нарахованих за несплату комунальних послуг, спожитих до 01.05.2018, 254444,16 грн боргу за послуги з централізованого опалення та 45112,12 грн боргу за послуги з централізованого постачання теплової енергії, спожиті Боржником після 01.05.2018, 37074,93 грн інфляційної складової боргу та 15079,01 грн 3% річних, нарахованих за несплату комунальних послуг, спожитих після 01.05.2018.

18. Боржник є забудовником житлово-офісного комплексу з об`єктами соціально-побутового, торговельного призначення та підземним паркінгом на вул. Юрія Кондратюка, 1 в Оболонському районі м. Києва, в якому запроектовано 4 багатоповерхових будинки, та присвоєно поштові адреси, а саме: будинок №1 вул. Кондратюка, 7; будинок №2 вул. Кондратюка, 5; будинок №3 вул. Кондратюка, 3; будинок №4 вул. Кондратюка, 1.

19. Місцевий господарський суд встановив відсутність у матеріалах справи доказів того, що Боржник є власником перелічених у Заяві квартир за адресами: м. Київ, вул. Кондратюка, 7 кв. №№110-727; вул. Кондратюка, 5 кв. №№199-694; вул. Кондратюка, 3 кв. №№148-696.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

20. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 визнано кредитором по відношенню до Боржника, зокрема, Заявника з грошовими вимогами на суму 57297,35 грн, з яких 4540,00 грн - вимоги першої черги, 52757,35 грн - вимоги четвертої черги.

21. Ухвалу в зазначеній частині мотивовано тим, що Заявник не довів наявності правових підстав для покладення на Боржника заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в період з травня 2018 року по липень 2021 року по квартирах за адресами: м. Київ, вул. Кондратюка, 7, кв. №№110-727 ; вул. Кондратюка, 5, кв. №№199-694; вул. Кондратюка, 3, кв. №№148-696. Оскільки вимоги кредитора в частині боргу на суму 1688673,87 грн не підлягають задоволенню, господарський суд не застосував позовну давність.

22. Заявник оскаржив зазначену ухвалу в апеляційному порядку в частині відмови у визнанні його кредитором Боржника на суму 1688673,87 грн.

23. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025, зокрема, апеляційну скаргу Заявника залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції в зазначеній частині - без змін.

24. Господарський суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про відмову у визнанні відповідних кредиторських вимог, оскільки Заявник не надав розрахунку зазначених сум і суд не мав можливості перевірити період нарахування, його арифметичну правильність, відповідність методики розрахунку чинному законодавству, а також не надав доказів того, що Боржник є власником відповідних квартир. При цьому апеляційний господарський суд відмовив у поновленні строку та долучення до матеріалів справи додаткових доказів і розрахунків, а також залишив без розгляду клопотання Заявника щодо долучення документів від 10.02.2025.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

25. Заявник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду в частині відхилення кредиторських вимог Заявника до Боржника на загальну суму 1688673,87 грн, передати справу в зазначеній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

26. Касаційну скаргу подано з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287, пунктами 1, 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

27. Заявник вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи застосували положення статей 512-514, 516-519 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.09.2018 у справі №910/7320/17, від 04.06.2020 у справі №910/1755/19, від 08.08.2023 у справі №910/19199/21, від 16.03.2021 у справі №906/1174/18, від 28.10.2020 у справі №910/10963/19, та порушили приписи статей 74, 76, 77, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України через неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №922/2665/17, від 16.09.2020 у справі №922/3634/19, від 11.09.2020 у справі №910/16505/19, від 21.08.2020 у справі №904/2357/10, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18, від 25.06.2020 у справі №924/233/18.

28. Водночас, на думку Заявника, господарські суди попередніх інстанцій не застосували норму права, яка підлягала застосуванню - статтю 876 Цивільного кодексу України.

29. Також Заявник зазначає, що господарські суди не дослідили наявні у справі докази щодо права власності боржника на квартири та нежитлові приміщення, зокрема, апеляційний господарський суд необґрунтовано відхилив клопотання скаржника про залучення додаткових доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Заявник зауважує, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки наявним у матеріалах справи документам, поданим розпорядником майна у 2021 році, щодо інвентаризації майна Боржника та аналізу його фінансово-господарської діяльності, які підтверджують право власності Боржника на відповідні квартири.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

30. Інші учасники справи у встановлений судом строк відзиви на касаційну скаргу не подали.

Позиція Верховного Суду

31. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.

32. Предметом касаційного оскарження є судові рішення в частині відхилення грошових вимог Заявника до Боржника у справі про банкрутство на суму 1688673,87 грн, які складаються з пені, інфляційних і 3% річних, нарахованих на заборгованість за поставлену теплову енергію за Договором постачання, понесених Заявником судових витрат у розмірі сплаченого судового збору за подання до позовної заяви, а також заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, права вимоги якої перейшло до Заявника за Договором цесії.

33. За визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

34. Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів та інших правочинів.

35. Зокрема, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (стаття 714 Цивільного кодексу України).

36. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

37. Згідно з положеннями статей 549, 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата пені, тобто неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

38. Відповідно до положень статей 510, 512, 514, 517, 518 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор; кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Натомість боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні, а також висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

39. Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина 1 статті 45 КУзПБ).

40. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.

41. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 01.12.2022 у справі №918/1154/21).

42. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).

43. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

44. У попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18).

45. При цьому для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

46. Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 наголосив, що для запобігання визнанню необґрунтованих вимог до боржника та порушенню цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

47. Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

48. Розглядаючи кредиторські вимоги, суд у силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

49. Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

50. Правовий висновок про обґрунтованість відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і достатніх документальних доказів відповідного зобов`язання при поданні заяви про визнання таких вимог сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.

51. При цьому суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини 1, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

52. Розглянувши Заяву, місцевий господарський суд, зокрема, визнав частково грошові вимоги Заявника до Боржника, які виникли на підставі Договору постачання - в сумі 52610,40 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, однак відмовив у визнанні кредиторських вимог, що складаються з нарахованих на зазначену заборгованість пені в сумі 1412,25 грн, інфляційних у сумі 2821,09 грн, 3% річних у сумі 1427,44 грн, а також 2270,00 грн судового збору за звернення до суду з позовною заявою.

53. Дослідивши обґрунтованість відхилення грошових вимог Боржника в зазначеній частині, апеляційний господарський суд встановив, що Заявник не додав до Заяви розрахунку пені, інфляційних втрат і 3% річних у зазначених сумах, у зв`язку з чим немає можливості перевірити період їх нарахування, арифметичну правильність і відповідність чинному законодавству методики розрахунку.

54. Відсутність зазначених розрахунків у матеріалах справи під час її розгляду господарським судом першої інстанції підтверджено, зокрема, Заявником у клопотанні від 10.02.2025 про поновлення строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи відповідних розрахунків. Однак при зверненні з вказаним клопотанням Заявник не навів обставин об`єктивної неможливості подання ним розрахунків грошових вимог у зазначеній частині місцевому господарському суду, а натомість послався на надання таких розрахунків до позовної заяви у справі №910/8631/21 та неможливість встановити подання розрахунків саме разом із Заявою через значний обсяг доданих до неї документів.

55. Господарський суд апеляційної інстанції залишив без розгляду зазначене клопотання Заявника на підставі положень статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України, оскільки його подано 10.02.2025, тобто з пропуском встановленого в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 строку для подання заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі тощо протягом 15 днів з дня вручення зазначеної ухвали, але не пізніше 02.07.2024, а також без наведення поважних причин для поновлення пропущеного строку на подання зазначених доказів. Водночас апеляційний господарський суд врахував, що своєчасне подання відповідних доказів залежало виключно від волі Заявника, а він не навів доказів своєчасного вжиття ним вичерпних заходів з метою подання відповідних розрахунків до господарського суду першої інстанції, не повідомляв про свій намір і неможливість подання їх з поважних причин.

56. У касаційній скарзі Заявник заперечує проти неприйняття до уваги господарським судом апеляційної інстанції наданих ним розрахунків, однак не наводить певних підстав для висновку про поважність причин неподання їх місцевому господарському суду та доказів на підтвердження таких причин, які помилково не було враховано під час апеляційного розгляду справи. Натомість Заявник стверджує про можливість зробити висновок, що відповідний розрахунок був у матеріалах справи, без наведення конкретних посилань на наявність таких доказів їх подання тощо. Тобто Заявник у зазначеній частині не спростував висновки апеляційного господарського суду та не довів порушення ним вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

57. При цьому Верховний Суд зауважує, що відповідно до встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України меж суд апеляційної інстанції здійснює не повторний розгляд справи, а саме перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними у ній доказами, приймаючи додаткові докази лише у виняткових випадках і не розглядаючи нові позовні вимоги та підстави позову. Водночас надання Заявником апеляційному господарському суду розрахунку грошових вимог у частині пені, інфляційних втрат і 3% річних (без доведення неможливості подання його до суду першої інстанції) не спростовує висновки, яких дійшов місцевий господарський суд на підставі доказів, серед яких такий розрахунок був відсутній.

58. Також у касаційній скарзі Заявник не наводить певних, помилково не врахованих господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, підстав для відшкодування Боржником судового збору, сплаченого Заявником при поданні позовної заяви, зокрема, здійснення господарським судом у відповідному позовному провадженні розподілу судового збору за наслідками закінчення розгляду справі, закриття провадження у справі тощо.

59. Крім того, господарський суд першої інстанції відхилив грошові вимоги Заявника в частині заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, спожиті у квартирах, розташованих за адресами: м. Київ, вул. Кондратюка, 3 (квартири 148-696 ), 5 (квартири 199-694 ), 7 (квартири 110-727), з підстав відсутності в матеріалах справи доказів того, що Боржник є власником перелічених квартир та, відповідно, споживачем у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з положеннями пунктів 6, 9 частини 1 статті 1 якого індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

60. Апеляційний господарський суд погодився з таким висновком місцевого господарського суду, відмовивши Заявнику в поновленні строку на подання доказів і долучення їх до матеріалів справи.

61. За змістом оскаржуваної постанови, 05.06.2024 Заявник подав клопотання про долучення до апеляційної скарги додаткових доказів, які, на його думку, містять відомості про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, свідчать про те, що Боржник є власником відповідних квартир за адресами: м. Київ, вул. Кондратюка, 3, 5, 7 (договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до групи житлових приміщень суб`єкту господарювання, акти огляду та приймання-передачі квартири, договори купівлі-продажу квартир, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно при реєстрації права власності, інформаційні довідки з вказаного реєстру, довідки щодо перебування на балансі квартири, свідоцтва про право власності).

62. Зазначене клопотання мотивовано тим, що Заявник не мав можливості вчасно долучити відповідні докази з поважних причин, оскільки 10.10.20222 в приміщенні, в якому перебував структурний підрозділ СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 83/53, внаслідок вчиненого збройними силами російською федерацією ракетного обстрілу відбулася руйнація та знищення майна, доступ до відповідного приміщення став неможливим. Як наслідок, документообіг у структурному підрозділі Заявника СП "Енергозбут" був порушений. На підтвердження таких обставин Заявник послався на постанову Служби безпеки України від 06.12.2022 про залучення його в статусі потерпілого в кримінальному провадженні №22022101110000405, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.11.2022. Також Заявник послався на неможливість вчасного та ефективного опрацювання документів через звільнення працівників, численні планові та екстрені відключення світла.

63. Господарський суд апеляційної інстанції мотивував свою відмову в задоволенні зазначеного клопотання та прийнятті наданих Заявником додаткових доказів тим, що Заяву подано 31.08.2021, а приміщення структурного підрозділу СП "Енергозбут" зазнало обстрілу 10.10.2022, тому Заявник мав достатньо часу для обґрунтування заявлених кредиторських вимог, але не навів жодних обставин, які унеможливили подання відповідних доказів у період з 31.08.2021 до 10.10.2022.

64. Щодо наведеного необхідно зауважити, що в разі надання заявником разом із заявою в строк, визначений статтею 45 КУзПБ, доказів, які в своїй сукупності свідчать про виникнення у боржника перед ним грошового зобов`язання, заявник під час розгляду таких вимог не позбавлений можливості подання до суду пояснень, уточнень, документів, які за своїм наслідком і змістом не змінюють суті заявлених вимог, не впливають на результати їх розгляду, а фактично конкретизують (усувають неточності розумінні та сприйняття) заявлені вимоги, спростовують аргументи учасників справи щодо цих вимог. Подібна за змістом правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №913/479/18, від 06.01.2025 у справі №922/2640/23. Отже, Заявник у касаційній скарзі слушно зазначає, що в нього було право надати відповідні докази господарському суду першої інстанції не лише до 10.10.2022, а й до моменту ухвалення відповідної ухвали 17.04.2024.

65. Не врахувавши наведеного, Верховний Суд залишив поза увагою те, що згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 Заяву прийнято до розгляду та призначено до розгляду в попередньому засіданні на 19.12.2022. Тобто розгляд Заяви по суті в господарському суді першої інстанції розпочався вже після 10.10.2022. А заперечення розпорядника майна Боржника на Заяву, в яких він стверджує про те, що Боржник не є власником відповідних квартир, подано лише 12.04.2023.

66. З огляду на викладене апеляційний господарський суд необґрунтовано відхилив клопотання Заявника, яке стосується дослідження доказів та встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд відповідно до пункту 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

67. Також господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду грошових вимог Заявника в зазначеній частині не врахували, що відповідно до частини 3 статті 44 КУзПБ розпорядник майна зобов`язаний, зокрема, не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість. На виконання вимог зазначеної норми Господарський суд міста Києва від 28.07.2021 зобов`язав розпорядника майна у строк до 28.09.2021 провести інвентаризацію майна Боржника.

68. З огляду на таке, відмовляючи у визнанні грошових вимог Заявника в частині заборгованості за комунальні послуги саме з підстав відсутності доказів належності відповідних квартир Боржнику, господарським судам необхідно було взяти до уваги, зокрема, результати проведеної розпорядником майна Боржника інвентаризації його майна щодо наявності / відсутності відомостей про певні права Боржника щодо відповідного майна, підстав та моменту їх набуття / відчуження. Однак господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду Заяви не з`ясували обставини щодо виявлення розпорядником майна на виконання вимог частини 3 статті 44 КУзПБ певного майна Боржника, зокрема, наявності / відсутності в його складі відповідних квартир.

69. Водночас Верховний Суд відхиляє доводи Заявника про неправильне застосування господарськими судами положень статей 512-514, 516-519 Цивільного кодексу України через неврахування висновків, викладених у перелічених у касаційній скарзі постановах від 11.09.2018 у справі №910/7320/17, від 04.06.2020 у справі №910/1755/19, від 08.08.2023 у справі №910/19199/21 (про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги), від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 (про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень), від 28.10.2020 у справі №910/10963/19 (про визнання права вимоги, визнання незаконними дій, визнання недійсними договорів, визнання незаконними та скасування рішень), спірні правовідносини в яких не є подібними до правовідносин у цій справі.

70. Натомість щодо наведеного необхідно звернути увагу на правову позицію, зокрема, викладену в постанові Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №926/4807-б/21 щодо розгляду кредиторських вимог до боржника у справі про банкрутство, згідно з якою з урахуванням приписів статті 517 Цивільного кодексу України доказами прав нового кредитора у зобов`язанні є документи, які засвідчують права, що передаються, та інформація, яка є важливою для їх здійснення; договір про відступлення права вимоги є реальним договором, тому право вимоги виникає та може бути визнано судом лише після передачі документів (як майна) про право вимоги. Тобто для визнання кредиторських вимог недостатнім є подати разом із заявою лише договору про відступлення права вимоги і вказати на презумпцію правомірності правочину, оскільки відповідно до частини 2 статті 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

71. Втім, у цій справі Заявник, звертаючись до господарського суду, окрім Договору відступлення, додав до Заяви також низку документів, які, на його думку, підтверджують його грошові вимоги до Боржника, але такі докази не отримали належної правової оцінки судів внаслідок передчасного висновку про відсутність підстав вважати Боржника споживачем комунальних послуг у відповідних квартирах.

72. Отже, господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи не дотримались вимог статей 74, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, а також застосуванням усіх наданих їм процесуальним законом повноважень, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального права, не врахувавши висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду.

73. Такі порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

74. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково.

75. Відповідно до положень статей 300, 310 Господарського процесуального кодексу України оскаржувані постанову апеляційного господарського суду та ухвалу місцевого господарського суду необхідно скасувати в частині відхилення грошових вимог Заявника до Боржника на загальну суму 1676350,04 грн, які складаються із заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у квартирах за адресами: м. Київ, вул. Кондратюка, 7 - 439926,37 грн; м. Київ, вул. Кондратюка, 5 - 724602,93 грн; м. Київ, вул. Кондратюка, 3 - 511820,74 грн. Справу в зазначеній частині необхідно передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

76. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

77. У частині висновків про відмову у визнанні грошових вимог Заявника до Боржника, які складаються з пені, інфляційних і 3% річних, нарахованих на заборгованість за поставлену теплову енергію за Договором постачання, понесених Заявником судових витрат у розмірі сплаченого судового збору за подання до позовної заяви, оскаржувані постанова апеляційного господарського суду та ухвала місцевого господарського суду підлягають залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

78. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі №910/5335/21 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на суму 1676350,04 грн скасувати. Справу в зазначеній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі №910/5335/21 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков