Ухвала від 19.05.2025 по справі 320/24791/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

19 травня 2025 року 320/24791/25

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ірпінської міської ради, Управління праці та соцільного захисту населення Ірпінської міської ради про забезпечення позову до подання позовної заяви,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - заявник) з заявою до ОСОБА_2 , Ірпінської міської ради, Управління праці та соцільного захисту населення Ірпінської міської ради про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій заявник просить забезпечити позов шляхом:

- зупинення дії рішення Ірпінської міської ради №3830-50-VIII від 06.03.2025 «Про внесення та затвердження змін в структурі виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету» до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- зупинення дії наказу начальника Управління праці та соціального захисту населення від 06.03.2025 року № 7-од «Про внесення змін в структуру та штатний розпис управління» до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- заборони секретарю ради Макеєвій А.Г., першому заступнику міського голови Кравчуку Андрію Володимировичу, заступникам міського голови Михальченко Лідії Яківні, Устич Юлії Петрівні , керуючій справами Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Ярошенко Тетяні Юріївні без наявності відповідного рішення Ірпінської міської ради про тимчасове покладення обов`язків в.о. міського голови у зв`язку з відстороненням ОСОБА_4 (прийнятого на підставі ухвали суду про таке відсторонення або продовження відсторонення) вчиняти від імені в.о. міського голови дії, пов`язані з реалізацією рішення Ірпінської міської ради №3830-50-VIII від 06.03.2025, включаючи видання наказів про звільнення, повідомлення працівників, внесення змін до штатного розпису, введення в дію штатного розпису тощо - до набрання законної сили рішенням суду по суті спору;

- заборони начальнику/в.о. начальника Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради вчиняти дії, пов`язані з реалізацією рішення Ірпінської міської ради №3830-50-VIII від 06.03.2025 року та наказу начальника Управління праці та соціального захисту населення від 06.03.2025 року № 7-од, включаючи видання наказів про звільнення, повідомлення працівників, внесення змін до штатного розпису тощо.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник зазначив про те, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі призведе до неможливості виконання рішення суду у разі його задоволення, у зв`язку з чим рішення Ірпінської міської ради від 06.03.2025 №3830-50-VIII та наказ начальника Управління праці та соціального захисту населення від 06.03.2025 №7-од «Про внесення змін в структуру та шатний розпис управління» будуть реалізовані шляхом: незаконного звільнення працівників, що призведе до грубого порушення їх трудових прав; суттєвого ускладнення подальшого поновлення працівників на посадах у разі задоволення позову; необґрунтованого витрачання коштів місцевого бюджету на виплату вихідної допомоги та інших належних виплат особам, які у майбутньому можуть бути поновлені на роботі за рішенням суду; необхідністю повторного звернення до суду; додаткового бюджетного навантаження через йомовірне стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судових витрат та інше.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведених положень КАС України, розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Проте, сам по собі факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №600/2304/22-а.

Суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.03.2024 у справі №640/273/22.

При цьому, з наявних матеріалів, які долучено до заяви про забезпечення позову, судом не виявлено існування обставин, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

До матеріалах заяви про забезпечення позову не додано доказів на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Посилання, без належного обґрунтування, на те, що не вжиття обраного заходу забезпечення позову призведе до негативних наслідків для заявника, нічим не підтверджене, а відтак не є достатнім обґрунтуванням даної заяви, та не може свідчити про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в майбутньому може призвести до неможливості поновлення прав позивача.

Окрім того, на переконання суду, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним з заявленими позовними вимогами, позаяк зупинення дії рішення Ірпінської міської ради №3830-50-VIII від 06.03.2025 «Про внесення та затвердження змін в структурі виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету» та наказу начальника Управління праці та соціального захисту населення від 06.03.2025 року № 7-од «Про внесення змін в структуру та штатний розпис управління» означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Як вказано заявником, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до незаконного звільнення працівників, що призведе до грубого порушення їх трудових прав та суттєвого ускладнення подальшого поновлення працівників на посадах у разі задоволення позову.

Суд зазначає, що механізм захисту трудових прав, зокрема, щодо незаконного звільнення та поновлення на посаді чітко передбачений законодавцем, а отже доводи про порушення права на працю є необгрунтованими.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16 сформулював правову позицію, відповідно до якої не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. При цьому, правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення.

Сама ж лише незгода із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 висловлено правовий висновок, згідно із яким позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, при цьому, наведені позивачами обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених статтею 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ірпінської міської ради, Управління праці та соцільного захисту населення Ірпінської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви (вх. від 19.05.2025 №25872) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України.

Суддя Перепелиця А.М.