Рішення від 16.05.2025 по справі 826/15271/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2025 року справа № 826/15271/18 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Вікаріум Сіті до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2025 у Черкаський окружний адміністративний з Київського окружного адміністративного суду на виконання Закону України Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду надійшла справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Клевер К (далі позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі відповідач), в якій позивач просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13.07.2018:

№00008341402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 36111,00 грн.;

№00008351402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 39349,00 грн.;

№00008361402 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 28381,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України. На думку позивача висновки акту перевірки не відповідають нормам податкового законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами, натомість у позивача наявні всі первинні бухгалтерські документи, які спростовують висновки контролюючого органу, що наведені в акті перевірки, а тому позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що відповідно до інформаційних баз даних, що використовуються в органах ДФС, встановлено, що ТОВ «Вельмонт Груп» та ТОВ «Грайден Компані» не звітує щодо ведення фінансово-господарської діяльності з жовтня 2016 року. За результатами аналізу наявної інформації щодо діяльності ТОВ «Вельмонт Груп» та ТОВ «Грайден Компані» встановлено: неможливість виконання оформлених господарських операцій за відсутності трудових ресурсів; відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих з постачальниками та покупцями господарських операцій щодо надання послуг позивачу; відсутня інформація щодо наявності основних фондів та виробничих потужностей на ТОВ «Вельмонт Груп» та ТОВ «Грайден Компані», що унеможливлює надання вищезазначених товарів, робіт/послуг.

Аналізом інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, наявний Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 у справі №203/2198/17 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за№ 32017160000000043 від 21.04.2017. У Вироку зазначено: « ОСОБА_1 , здійснивши дії, які виразились у пособництві фіктивного підприємництва, тобто - пособництво у придбанні фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ «Вельмонт Груп» та ТОВ «Грайден Компані», з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив кримінальне правопорушення, а тому ці його дії кваліфікує за ч.5 ст.27, ч.1 ст. 205 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_1 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання». Громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст. 205 КК України.

Крім того, згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них (форма 1-ДФ) ТОВ «Гокс Консалітінг» за IV квартал 2016 року не подано, що свідчить про відсутність штатної чисельності працівників на підприємстві, в зв`язку з чим «Гокс Консалітінг» на адресу ТОВ «Клевер К» не мало можливості надавати послуги з комплектації та збирання колісних опор.

Відсутня інформація щодо наявності основних фондів та виробничих потужностей на ТОВ «Гокс Консалітінг», що унеможливлює надання вищезазначених товарів, робіт/послуг.

Також, з Єдиного державного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «Гокс Консалітінг» в перевіряємому періоді декларувало придбання різноманітних, товарів, а саме: продукти харчування, побутова хімія, засоби гігієни, антифриз, смартфон та інші ТМЦ широкої номенклатури та в істотних обсягах.

Відповідно до протоколу допиту свідка від 05.09.2017 громадянки ОСОБА_2 встановлено, що вона до діяльності ТОВ «Гокс Консалітінг» ніякого відношення не має, документи не підписувала, до управління банківськими рахунками доступу не мала, усі установчі документи підписала у м. Дніпрі за грошову винагороду, не маючи наміру займатися фінансово-господарською діяльністю.

Дослідивши письмові докази та оцінивши заявлені доводи, суд встановив таке.

Головним управлінням ДФС у м. Києві, на підставі направлень від 05.06.2018 №911/26-15-14-02-01, від 06.06.2018 № 915/26-15-14-02-01, відповідно до статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 04.06.2018 № 9322, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Клевер К» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ "Вельмонт Груп" (код 40489804) за період з 01.10.2016 по 31.10.2016, ТОВ «Грайден Компані» (код 40516104) за період з 01.09.2016 по 30.09.2016, ТОВ «Гокс Консалтинг» (код 40263117) за період з 01.02.2017 по 28.02.2017.

За наслідками перевірки ТОВ «Клевер К» складено акт перевірки від 14.06.2018 №386/26-15-14-02-01- 14/39828405, яким установлено порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування на загальну суму 28 381 грн.;

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну всього у сумі 28889 грн.

- пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 31479 грн.

На підставі акту перевірки винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.07.2018:

№00008341402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 36111,00 грн.;

№00008351402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 39349,00 грн.;

№00008361402 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 28381,00 грн.

Не погоджуючись із цими рішеннями, позивач звернувся в суд з позовом.

Для вирішення спору суд врахував норми ПК України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п.198.2. ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень Верховний Суд у постанові від 19.07.2019 у справі №823/128/16 дійшов висновку, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Такі висновки Верховного Суду відповідно до ч.5 ст.242 КАС України обов`язкові для врахування судом першої інстанції.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 200.4. ст.200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах відповідно до ч.3 ст.9 Закону №996-XIV, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Частинами 4-9 ст.9 Закону №996-XIV визначено, що регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Клевер К» з TOB «Вельмонт Груп» та ТОВ «Грайден Компані», суд зазначає таке

Відповідно до договору виконання послуг від 03.10.2016 №0310/16, укладеному ТОВ «Клевер К» з ТОВ «Вельмонт Груп» та специфікацій від 01.08.2016, останнє зобов`язується виконати роботи з комплексного прибирання. Вартість робіт 106235,00 грн.

Виконання робіт оформлене актами здачі-приймання робіт від 25.10.2016 №ОУ-0925-01 та від 25.10.2016 №ОУ-0925-01, а оплата платіжними дорученнями від 04.11.2016 №372, від 0911.2016 №377, від 08.12.2016 №398.

Суд зазначає, що специфікації №1 та №2 від 01.08.2016, як додаток до вказаного договору підписані сторонами раніше (01.08.2016), ніж укладений договір (03.10.2016).

Також, відповідно до договору виконання послуг від 02.09.2016 №0209/16, укладеному ТОВ «Клевер К» з ТОВ «Грайден Компані» та специфікації, останнє зобов`язується виконати роботи з комплексного прибирання. Вартість робіт 68640,00 грн.

Виконання робіт оформлене актом здачі-приймання робіт від 26.09.2016 №ОУ-0926-01, а оплата платіжними дорученнями від 07.10.2016 №357, від 11.10.2016 №358.

Суд зазначає, що специфікація №1, як додаток до вказаного договору не містить дати її підписання.

Так, відповідно до висновків акту перевірки відповідно до інформаційних баз даних, що використовуються в податкових органах, ТОВ «Вельмонт Груп» та ТОВ «Грайден Компані» не звітує щодо ведення фінансово-господарської діяльності з жовтня 2016 року.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Отже, відсутність подання декларацій до податкових органів, свідчить про нездійснення господарської діяльності.

За результатами аналізу наявної інформації щодо діяльності ТОВ «Вельмонт Груп» та ТОВ «Грайден Компані» встановлено:

- неможливість виконання оформлених господарських операцій за відсутності трудових ресурсів;

- відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих з постачальниками та покупцями господарських операцій щодо надання послуг Позивачу;

- відсутня інформація щодо наявності основних фондів та виробничих потужностей на ТОВ «Вельмонт Груп» та ТОВ «Грайден Компані», що унеможливлює надання вищезазначених послуг.

Вказаної інформації під час розгляду справи позивачем не спростовано.

Також, суду не надано жодного договору залучення ТОВ «Вельмонт Груп» та ТОВ «Грайден Компані» третіх осіб (субпідрядників) для виконання робіт з прибирання приміщень.

Вказане свідчить про неможливість провадження ТОВ «Вельмонт Груп» та ТОВ «Грайден Компані» фінансово-господарської діяльності, у даному випадку, здійснення комплексного прибирання офісних приміщень, будівлі, приміщення.

Таким чином, позивачем не надано у сукупності належних та допустимих доказів та не доведено факту реального здійснення господарських правовідносин з ТОВ «Вельмонт Груп» та ТОВ «Грайден Компані» з точки зору їх реальності.

Вищевказані первинні документи від імені ТОВ «Вельмонт Груп» та ТОВ «Грайден Компані» підписані директором Парафіло Олексієм Олексійовичем.

Так, відповідно до вироку Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 10.08.2017 у справі №203/2198/17 по кримінальному провадженню №32017160000000043, громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст. 205 КК України (Фіктивне підприємництво).

У вироку зазначено: « ОСОБА_1 , здійснивши дії, які виразились у пособництві фіктивного підприємництва, тобто - пособництво у придбанні фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ «Вельмонт Груп» та ТОВ «Грайден Компані», з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив кримінальне правопорушення, а тому ці його дії кваліфікує за ч.5 ст.27, ч.1 ст. 205 КК України».

Верховний суд у постановах від 07 листопада 2019 року у справі №440/422/19 та від 20 грудня 2019 року у справі №826/16776/18 зазначив, що наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Клевер К» з TOB «Гокс Консалтінг», суд зазначає таке.

Відповідно до договору виконання послуг від 01.02.2017 №01/0217, укладеному ТОВ «Клевер К» з TOB «Гокс Консалтінг», останнє зобов`язується виконати роботи з комплектації та збирання колісних опор. Вартість робіт 14000,40 грн.

Виконання робіт оформлене актом здачі-приймання робіт від 01.02.2017 №ОУ-0201/01, а оплата платіжним дорученням від 21.02.2017 №441.

Суд зазначає, що акт здачі-приймання робіт від 01.02.2017 №ОУ-0201/01 підписаний сторонами одночасно із договорим (01.02.2017), що з урахуванням необхідного часу на виконання робіт свідчить про відсутність факту їх здійснення, відповідно факту виконання умов договору.

Так, відповідно до висновків акту перевірки в результаті дослідження діяльності TOB «Гокс Консалтінг», проаналізовано ланцюг постачання товарів (робіт, послуг), відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних та не встановлено залучення інших суб`єктів господарювання для виконання робіт.

Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них (форма 1-ДФ) TOB «Гокс Консалтінг» за IV квартал 2016 року не подано, що свідчить про відсутність штатної чисельності працівників на підприємстві, в зв`язку з чим TOB «Гокс Консалтінг» не мало можливості надавати послуги з комплектації та збирання колісних опор.

Відсутня інформація щодо наявності основних фондів та виробничих потужностей на TOB «Гокс Консалтінг», що унеможливлює виконання вищезазначених робіт.

Вказаних висновків акту перевірки під час розгляду справи позивачем не спростовано.

Таким чином, позивачем не надано у сукупності належних та допустимих доказів та не доведено факту реального здійснення господарських правовідносин з TOB «Гокс Консалтінг» з точки зору їх реальності.

Вищевказані первинні документи від TOB «Гокс Консалтінг» підписані директором Симирською Вікторією Феліксівною.

Водночас, відповідно до протоколу допиту свідка від 05.09.2017 громадянки ОСОБА_2 встановлено, що вона до діяльності TOB «Гокс Консалтінг»» ніякого відношення не має, документи не підписувала, до управління банківськими рахунками доступу не мала, усі установчі документи підписала у м. Дніпрі за грошову винагороду, не маючи наміру займатися фінансово-господарською діяльністю.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №2а/0470/14206/12 в силу вимог наведених норм податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів.

У зв`язку з вищевикладеними обставинами справи суд дійшов висновку, що реально господарські відносини за вказаними документами у вказаний період між позивачем та його контрагентами з урахуванням часу, місця та необхідності затрати зазначених ресурсів не відбувалися, а їх складення було направлено на отримання податкової вигоди.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів зміни свого майнового стану у зв`язку з вищевказаними правочинами, а отже не підтвердив правомірність формування за рахунок них відповідного розміру витрат.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд враховує, що підставою для виникнення права на податковий кредит є податкова накладна, а для включення сплачених сум коштів у витрати підприємства - первинний бухгалтерський документ.

Разом з тим, для вирішення спору суд врахував правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №816/1422/17, що обов`язкова для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Верховний Суд у вказаному рішенні наголосив, що податкові накладні надають відповідні права платнику податків виключно за умови реального вчинення засвідченного ними правочину. Такий факт підверджується додатковими документами, як-то докази переміщення товару, його якості (відповідності або походження), зберігання, використання в господарській діяльності платника, реалізації тощо.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування.

Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Однак, під час розгляду справи судом встановлено, що правовідносини між позивачем та вказаним контрагентами оформлені лише документально, оскільки їх реальність не підтверджується, відсутність у контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів тощо.

Врахувавши завдання адміністративного судочинства згідно зі ст.2 КАС України суд дійшов висновку, що при прийняті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв правомірно. Отже, позовні вимоги є безпідставними і не підлягають задоволенню, а сплачений судовий збір поверненню.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову товариства з товариства з обмеженою відповідальністю Вікаріум Сіті відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ