Рішення

від 16.05.2025 по справі 712/4790/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2025 року справа № 712/4790/23 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у травні 2023 року звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області №137-к від 11.04.2023 за підписом Голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області Філоненко Оксани Анатоліївни, яким вирішено звільнити ОСОБА_1 18 квітня 2023 року у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України;

- поновити ОСОБА_1 в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області на посаді аналогічній або рівнозначній тій, з якої ОСОБА_1 було звільнено на підставі наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області №137-к від 11.04.2023;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, тобто 552,21 грн середньоденної заробітної плати позивача;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що з 01 квітня 2019 року працювала на посаді головного спеціаліста перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності Смілянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, з якої була звільнена 18 квітня 2023 року, у зв`язку з скороченням чисельності і штату працівників на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України. Законодавством передбачено припинення Фонду соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року. Таким чином Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. У попередженні про звільнення вказано, що оскільки скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників, інша робота не пропонується та законодавством не передбачено можливості переведення працівника, який працює за трудовим договором, на посаду державної служби до органу, приєднання якого здійснюється в наслідок реорганізації. Позивач вважає, що за наявності інших робочих місць, посад, штатних одиниць, які утворилися в процесі реорганізації Фонду соціального страхування України, їй як працівнику, який підпадав під скорочення, у зв`язку з реорганізацією роботодавця, мало бути запропоновано переведення на іншу вакантну посаду наявну у роботодавця. Відповідачем не враховано, що в період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби без конкурсного відбору, тому вважає, що відповідач мав запропонувати позивачу рівнозначну посаду, в тому числі посаду державного службовця, і не виконав дану вимогу законодавства. Оскільки позивач підлягає бути поновленою на роботі, вона має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного роботу, а тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позов, в якому вказав, що Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1442 вирішено питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» (далі - Постанова № 1442), зокрема: утворено комісію з реорганізації ФСС України та комісію з реорганізації управлінь виконавчої дирекції ФСС України (далі управління ВД ФСС України). Наказом голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 № 9-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», на виконання пункту 2 розділу VII Закону № 1105 та Постанови № 1442, керуючись вимогами закону та в межах повноважень, наказано скоротити увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві з 18.04.2023. Головам комісій з реорганізації управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві наказано забезпечити вжиття відповідних заходів, передбачених законодавством, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників. У свою чергу, головою комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області видано наказ від 16.01.2023 № 09 «Про попередження працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про наступне їх вивільнення» та від 16.01.2023 видано наказ №10 «Про скорочення чисельності та штату працівників відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області». Позивача звільнено із займаної посади на підставі наказу №137-к від 11.04.2023, у зв`язку з виконанням наказу №10 від 16.01.2023 «Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» виданого головою комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України в межах своїх повноважень. Також відповідачем вказано, що позивачу не запропоновано вакантні посади, які були наявні у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області, оскільки всі посади виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України підлягали скороченню. Разом з тим, вакантних посад недержавної служби у період від дня попередження позивача про наступне звільнення (17.01.2023) до дня звільнення (18.04.2023) в Головному управлінні не було. Крім того, відповідачем вказано, що законодавством не передбачено переведення працівника посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в новоутвореному державному органі. До того ж наголошує, що відмінність між посадами державної служби та посадами, які не є державною службою, полягає не лише у способі вступу на державну службу та призначення на посаду, яка не є державною службою, а і зокрема, у порядку проходження державної служби, видах заохочень і відповідальності державних службовців, обмеженнях, пов`язаних із прийняттям і проходженням державної служби, підставах припинення державної служби. Для особи, яка не працювала на посаді державної служби у державному органі, неможливо визначити рівнозначну посаду з урахуванням наведених положень Закону №889.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.11.2023 у справі №712/4790/23 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 04.03.2025 рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.11.2023 у даній справі скасовано та провадження у справі закрито. Направлено справу до Черкаського окружного адміністративного суду, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд цієї справи.

10.03.2025 матеріали справи надійшли до Черкаського окружного адміністративного суду та автоматизованою системою передано на розгляд судді Каліновській А.В.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що з 01.01.2023 набрав чинності Закон України від 21.09.2022 № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 2620), яким Закон України від 23.09.1999 №1105- XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105) викладено в новій редакції.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області було надіслано 09 грудня 2022 року лист начальникові Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, де вказано, що в Головному управлінні введено 38 нових посад державної служби для виконання функцій з питань соціального страхування. Тестування буде розпочато 25 грудня 2022 року, у період з 12 грудня 2022 року по 22 грудня 2022 року буде проведено співбесіди з кандидатами на посади.

Наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України №54-090 від 16.01.2023 «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», на виконання пункту 2 розділу VII Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та постанови КМУ від 27 грудня 2022 року №1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», керуючись ч. 4 ст. 105 ЦК України, ст.ст. 49-2, 49-4 КЗпП України та ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» наказано:

- скоротити увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м.Києві, з 18.04.2023;

- комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України, з дотриманням вимог статті 49-4 КЗпП України, ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», положень Колективного договору, укладеного між виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування України та Професійною спілкою працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України 29.10.2020, повідомити Професійну спілку працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України щодо прийнятого рішення про масове вивільнення працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві та провести відповідні консультації.

Відповідно до попередження про наступне звільнення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області від 17.01.2023 №09-09-131 вбачається, що згідно наказу комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України №9-ОД від 16.01.2023 «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» та відповідних наказів управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області №9 від 16.01.2023 «Про попередження працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про наступне їх вивільнення», №10 від 16.01.2023 «Про скорочення чисельності та штату працівників відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області» скорочується увесь штат та уся чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві. Починаючи з 18.04.2023 посада, яку обіймала позивач буде скорочена та остання попереджена про майбутнє звільнення із займаної посади 18.04.2023 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Додатково роз`яснено, що оскільки скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та його управлінь, інша робота у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України не пропонується. Згідно норм діючого законодавства України та роз`яснення Міністерства Економіки України №4706-05/1622-03 від 13.01.2023, повідомляємо, що ні законодавством, що регулює порядок призначення на посади державної служби, не передбачено можливості переведення працівника, який працює за трудовим договором, на посаду державної служби до органу, приєднання до якого здійснюється внаслідок реорганізації.

Вказане попередження позивач отримала 17.01.2023, що підтверджується її власноручним підписом.

Наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області №137-к від 11.04.2023 позивача звільнено із займаної посади з 18.04.2023 у відповідності до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважаючи протиправним наказ про звільнення, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01.01.2023 набрав чинності Закон України від 21.09.2022 № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 2620), яким Закон України від 23.09.1999 № 1105- XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105) викладено в новій редакції.

Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 (в редакції Закону №2620, що діє з 01.01.2023) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

Таким чином, законодавцем в особі Верховної Ради України прийнято рішення про припинення ФСС України, а тому, як наслідок, виникли законні підстави для проведення заходів з реорганізації ФСС України.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб, майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Частиною п`ятою цієї статті визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно із частиною третьою статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припиненні юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Рішення про припинення ФСС України, прийняте Верховною Радою України є чинним та у встановленому порядку неконституційним не визнавалося.

Пунктом 12 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 Верховна Рада України зобов`язала Кабінет Міністрів України:

- забезпечити передачу коштів Фонду соціального страхування України до Пенсійного фонду України;

- привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

- забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

- забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

- забезпечити набрання чинності нормативно-правовими актами, зазначеними у підпунктах 2-4 цього пункту, одночасно з набранням чинності цим Законом тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» (далі - Постанова № 1442), зокрема:

- утворено комісію з реорганізації ФСС України та комісію з реорганізації управлінь виконавчої дирекції ФСС України (далі - управління ВД ФСС України);

- установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь ВД ФСС України на період до завершення їх реорганізації;

- зобов`язано голову комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України здійснити заходи з припинення Фонду та управлінь ВД ФСС України у чотиримісячний строк з дня набрання чинності Законом № 2620.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 передбачено, що суди, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України повинні з`ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноваженим ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджений він за два місяці про наступне вивільнення.

Матеріалами справи підтверджено, що 11.04.2023 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області видано наказ №137-к, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, позивача звільнено із займаної посади.

Відповідно до частини шостої статті 36 КЗпП у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 викладено висновок, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 16.01.2018 у справі № 519/160/16-ц, від 06.02.2018 у справі № 696/985/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 297/868/18, від 28.04.2021 у справі № 373/2133/17, відповідно до яких суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає КЗпП України, відповідно до статті 40 якого трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у визначених випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої цієї статті). Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Згідно із пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону Україна «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі- Закон №2136) главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене, положення Закону № 2136, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавств про працю, які не суперечать положенням Закону №2136 також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону №2136 у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільненні працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілковій органів.

Верховний Суд в постанові від 05.10.2020 у справі №451/1028/18 зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що Головою комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області видано наказ від 16.01.2023 №9 «Про попередження працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про наступне їх вивільнення» та від 16.01.2023 №10 «Про скорочення чисельності та штату працівників, відділень виконавчої дирекції у Черкаській області».

На виконання цього наказу у січні 2023 року всім працівникам доведено під підпис попередження про наступне звільнення №09-09-167 від 17.01.2023.

Крім того, на виконання частини першої статті 49-2 КЗпП України позивачку (під підпис) ознайомлено із попередженням про наступне звільнення від 17.01.2023 №09- 09-131.

Забезпечення норми частини другої і третьої статті 49-2 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі та пропозиції працівникові іншої роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, було неможливим, оскільки, відповідно до наказу Фонду від 16.01.2023 №9-ОД скороченню підлягав весь штат та чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та його управлінь.

Враховуючи вищезазначене, Андрійчук попереджено про наступне звільнення згідно повідомлення від 17.01.2023 №09-09-134, в якому було вказано, що ні законодавством про працю, ні законодавством, що регулює порядок призначення на посади державної служби, не передбачено можливості переведення працівника, який працює за трудовим договором, на посаду державної служби до органу, приєднання до якого здійснюється внаслідок реорганізації.

Отже позивачу не було запропоновано вакантні посади, які були наявні в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, оскільки всі посади виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області підлягали скороченню так само, як і посада позивачки.

Враховуючи вищевикладене, Закон №2620-IX, яким припинено Фонд соціального страхування України є чинним та у встановленому порядку Конституційним Судом України неконституційним не визнавався. Чинність закону надає йому нормативної обов`язковості в системі законодавства, юридичної властивості підпорядковувати дію відповідних нормативно правових актів нижчого рівня та індивідуальних правових актів. Таким чином, прийняті на виконання Закону № 2620-ІХ нормативно правові акти нижчого рівня (Постанова № 1442) та індивідуальні правові акти (наказ від 16.01.2023 №9-ОД) є законними та підлягають до виконання, відповідно, наказ про звільненні позивача №137-к від 11.04.2023 є таким, що відповідає положенням чинного законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

Стосовно позовної вимоги позивача про поновлення її на іншій аналогічній чи рівнозначній посаді саме у Головному управлінні ПФУ в Черкаській області, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Правові основи організації та діяльності Пенсійного фонду визначаються, зокрема, Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Положенням № 280. Відповідно до пункту 14 Положення № 280 гранична чисельність державних службовців та працівників Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України від 17.03.2011 № 3166-УІ «Про центральні органи виконавчої влади» державні службовці апарату центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади в порядку, передбаченому законодавством про державну службу (якщо інше не передбачено законом).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1471 внесено зміни до додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 № 85 (далі - Постанова № 85), відповідно до якого гранична чисельність працівників апарату Пенсійного фонду України становить 302 працівника, у тому числі державних службовців - 302, гранична чисельність працівників територіальних органів Фонду - 24098, у тому числі державних службовців - 23229.

Отже, основний штат працівників апарату Пенсійного фонду України та його територіальних органів складають посади державної служби, умови призначення (переведення, звільнення) на які визначаються Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889).

Згідно з додатком 2 до постанови правління ФСС України від 18.11.2021 №35 «Про внесення змін до структури органів Фонду соціального страхування України та граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» гранична чисельність працівників ФСС України становила 4829 осіб.

Таким чином, посади працівників ФСС України, на відміну від посад працівників Пенсійного фонду, не належать до посад державної служби.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону № 889 вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина Україна на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Прийнявши рішення про припинення ФСС України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС Україна, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях.

За таких умов, переведення працівників ФСС України на посаді державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях фактично суперечить нормам Закону №889.

У силу положень пунктів 1 і 2 частини першої статті 41 Закону №889 без обов`язкового проведення конкурсу переведений може бути лише державний службовець:

- на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

- на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенню суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Оскільки законодавством не передбачено переведення працівника посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, саме на посаду державної служби у державному органі.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України від 12.05.2015 № 389-VІІІ «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість яких передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової карта встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких оси громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавстві встановленими щодо відповідних посад. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач подавала до Головного управління ПФУ в Черкаській області документи для її працевлаштування.

Таким чином, позовна вимоги про поновлення на роботі саме у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області на аналогічній або рівнозначній посаді також є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн є похідними від позовних вимог про скасування наказу про звільнення і поновлення на посаді, у задоволенні яких суд дійшов висновку відмовити, тому вищезазначені похідні позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому відсутні правові підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА