Постанова від 19.05.2025 по справі 200/7920/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року справа №200/7920/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 200/7920/24 (головуючий суддя у І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані її сином солдатом ОСОБА_2 дні щорічної основної відпустки та дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за період проходження військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не використані її сином солдатом ОСОБА_2 дні щорічної основної відпустки та дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період проходження ним військової служби.

В обґрунтування позову зазначила, що є матір`ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час ведення оборони міста Маріуполь.

На час служби сину не виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки та дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за період проходження військової служби.

На звернення до військової частини про виплату компенсації позивач отримала відмову. Відповідач зазначив, що постанова КМУ від 16.01.2024 № 37, якою затверджено Порядок виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток члена сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті), застосовується у частині виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців у разі їх загибелі лише з 05.10.2023.

Оскільки ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому відсутні підстави для виплати позивачу, як матері загиблого військовослужбовця, грошової компенсації за невикористані ним дні основної та додаткової відпустки.

Така бездіяльність відповідача є протиправною.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , як матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної основної та дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої п. 12 ч. 1. ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , 1/2 частку грошової компенсації за невикористаних 7 днів щорічної основної відпустки, 1/2 частку грошової компенсації за невикористані додаткової відпустки за 2021, 2022 ріки, як учаснику бойових дій, передбаченої п. 12 ч. 1. ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Суд першої інстанції не надав правової оцінки всім аргументам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву (пп. 4.1-4.10, 4.15-4.18, 4.19-4.25, 4.29)

Суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення ч. 6 ст. 24 ЗУ «Про відпустки», яка діяла станом на 11.04.2022 та передбачала виплату грошової компенсації лише спадкоємцям загиблого.

В заяві від 01.10.2024 позивач просила виплатити компенсацію, посилаючись на Порядок, затверджений постановою КМУ від 16.01.2024 № 37.

Оскільки підставою для виплати грошової компенсації є заява, Порядок № 37 не застосовується до спірних правовідносин, з іншими заявами позивач до військової частини не зверталася, тому фактично позивач не зверталася до відповідача з заявою про здійснення належних виплат.

Суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21.08.2019 у справі № 620/4218/18.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП "Діловодство спеціалізованого суду".

Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему "Електронний суд" матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.

Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі "Електронний суд".

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Встановлені обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією ID-паспорту № НОМЕР_2 та довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру.

Позивач є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Син позивача, ОСОБА_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час ведення оборони міста Маріуполь Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , від 05.08.2022 та довідкою № 40/57/9/2-262 від 30.05.2022 про загибель військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Згідно з витягом з наказу т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.11.2022 № 278мтд оператора 2-го протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 1-ї роти оперативного призначення 1-го батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_4 " солдата ОСОБА_2 , у зв`язку із загибеллю припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення.

Згідно з вказаним наказом, члени сім`ї загиблого: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_3 . Також зазначено, що щорічну основну відпустку за 2022 рік не використав 7 діб, щорічна додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2021, 2022 роки не надавалась.

01.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за невикористані дні відпусток солдата ОСОБА_2 .

Листом від 22.10.2024 № 40/57/12-12156 відповідач відмовив ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації за невикористані дні відпусток солдата ОСОБА_2 .

В обґрунтування відмови зазначив, що постановою КМУ від 16.01.2024 № 37 затверджено Порядок виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток члена сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті), який набрав чинності з дня його опублікування та застосовується у частині виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців у разі їх загибелі лише з 05.10.2023.

Оскільки ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , то у військової частини відсутні підстави для виплати позивачу, як матері загиблого військовослужбовця, грошової компенсації за невикористані ним дні основної та додаткової відпустки.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що у загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 було право, яке виникло до його смерті, на отримання грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2021-2022 років, вказану компенсацію військовослужбовець за життя не отримав, його мати в розумінні Закону № 2011 та Інструкції № 200 є членом сім`ї загиблого (матір`ю), отже має права на отримання компенсації за невикористані ОСОБА_2 дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2021-2022 років.

Оцінка суду.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 10-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (надалі - Закон № 3551) учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються пільги, а саме використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію", оголошено проведення загальної мобілізації.

На підставі статті 1 Закону України № 3543-XII від 21.10.1993 "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543) особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону № 3543 з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Таким чином, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткової соціальної відпуски.

Водночас, Законом № 2011 не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, право на яку військовослужбовець набув за період проходження ним військової служби.

Відповідно до абзаців 2,3 частини чотирнадцятої статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовця з військової служби йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки незалежно від подання таким військовослужбовцем відповідного рапорту.

На підставі пункту 6 статті 18 Закону України № 2011 вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 6-1 статті 18 Закону № 2011 членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону.

Пунктом 6 статті 9 Закону № 2011 встановлено, що грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Згідно з частиною шостою статті 24 Закону України "Про відпустки" у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім`ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (Порядок № 260), у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з підпунктом 1 розділу ХХХ Порядку № 260 у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Отже, батьки військовослужбовця в рівних частках мають право на виплату у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належного йому, але не отриманого до дня смерті (загибелі) грошового забезпечення, за умови, якщо військовослужбовець не перебуває у шлюбі та не має дітей.

Відповідно до підпункту 2 розділу ХХХ Порядку № 260 така виплата здійснюється на підставі заяви особи, зазначеної у підпункті 1 розділу ХХХ Порядку № 260.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 (далі - Інструкція № 200), у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктами 1, 3 Розділу XXVIII Інструкції № 200 у разі смерті (загибелі) військовослужбовця грошове забезпечення нараховується повністю за той місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув).

Грошове забезпечення виплачується членам сімей військовослужбовців:

дружині (чоловіку), а у разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

У разі відсутності осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

У разі індексації грошового забезпечення військовослужбовців грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців виплачується з урахуванням такої індексації.

Особам, зазначеним у пункті 1 цього розділу, також виплачуються одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на отримання яких виникло у військовослужбовця до дня його смерті (загибелі), або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, або оголошення померлим.

Як свідчать матеріали справи, у загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 було право на отримання грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік за 7 діб, та щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021, 2022 роки, яке виникло до дня його смерті.

Військовослужбовець ОСОБА_2 щорічну основну відпустку за період 2022 рік та щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2021, 2022 роки не використав.

При цьому, в разі виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу відповідач повинен був провести всі необхідні розрахунки, в тому числі, нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2021, 2022 роки.

Згідно з довідкою від 19.11.2024 № 9499 загиблий солдат ОСОБА_2 , відповідно до розділу "сімейний стан" особової справи був неодружений, мати: ОСОБА_1 , батько: ОСОБА_3 .

Враховуючи вищенаведене, оскільки позивач, в розумінні Закону України № 2011 та Порядку № 260, є членом сім`ї, а саме матір`ю загиблого ОСОБА_2 , військовослужбовець ОСОБА_2 не був одружений і не мав дітей, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача, як у матері загиблого військовослужбовця, права на отримання компенсації за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки її загиблого сина, як учасника бойових дій рівними частками.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення солдата ОСОБА_2 зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з батьками померлого усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки.

Є безпідставними доводи відповідача, що солдата ОСОБА_2 не звільнено зі служби, а виключено зі списків у зв`язку з загибеллю, оскільки законодавцем визначено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення виплачується дружині, а в разі, якщо її немає - іншим визначеним особам.

Є неприйнятними доводи апелянта щодо застосування до спірних правовідносин положень ч. 6 ст. 24 ЗУ «Про відпустки», яка діяла станом на 11.04.2022, оскільки на час виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення в листопаді 2022 року діяла саме така редакція Закону, яку застосував суд першої інстанції в своєму рішенні.

Також суд першої інстанції надав правильну оцінку аргументам відповідача щодо неподання позивачем свідоцтва про право на спадщину, оскільки зазначеними вище положеннями закону прямо передбачена виплата усіх належних сум членам сімей військовослужбовців, зокрема батькам, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Та тільки у разі відсутності таких осіб, належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Суд не приймає доводи відповідача, що позивач в заяві про виплату компенсації посилалася на Порядок, затверджений постановою КМУ від 16.01.2024 № 37, який не є застосовним до спірних правовідносин, отже відсутні підстави для виплати позивачу компенсації, - оскільки саме відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до повноважень якого належить вирішення питання, визначеного позивачем у своїй заяві, зобов`язаний надати оцінку всім обставинам, на які посилається позивач в заяві та вирішити питання по суті із застосуванням норм права, які є застосовними та чинними на час звернення позивача з заявою до військової частини.

Тобто, відповідач, отримавши заяву позивача, повинен був розглянути питання з огляду на положення Закону України № 2011 та Порядку № 260, а не відмовляти у виплаті компенсації, посилаючись на незастосовність до спірних правовідносин Порядку, затвердженого постановою КМУ від 16.01.2024 № 37.

Є безпідставними доводи апелянта про незастосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21.08.2019 у справі № 620/4218/18, оскільки ці висновки в контексті аналізу судом першої інстанції стосувалися права військовослужбовців у разі звільнення з військової служби на компенсацію за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Також є безпідставними доводи відповідача про не надання судом першої інстанції оцінки всім аргументам, викладеним у відзиві на позовну заяву, оскільки в рішенні судом першої інстанції надана оцінка цим аргументам, а саме: пп. 4.1-4.10 - щодо посилання позивачем в заяві на нормативно-правовий акт, який не підлягає застосуванню; пп. 4.15-4.18 - щодо права військовослужбовця на компенсацію в разі звільнення, а не виключення його зі списків; пп. 4.19-4.25 - щодо тих самих підстав, які визначені в пп. 4.15-4.18; п 4.29 - щодо застосування до спірних правовідносин редакції ч. 6 ст. 24 ЗУ «Про відпустки», яка діяла станом на час загибелі ОСОБА_2 .

За таких обставин суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 національної гвардії України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 200/7920/24 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 200/7920/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 19 травня 2025 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 19 травня 2025 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв