Постанова від 08.05.2025 по справі 440/2067/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 р.Справа № 440/2067/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Афанасьєвої К.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2024, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, повний текст складено 08.04.24 по справі № 440/2067/23

за позовом Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради

до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства "Полтава-Авто" , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- зобов`язати ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , АТ "Піреус Банк Мкб", ПрАТ "Полтава-Авто" протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронний договір на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення - Адміністративну будівлю (Житловий будинок, Доходний дім Самойловича) по вул. Європейській,12 у місті Полтаві, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету міністрів України від 28.12.2001 №1768.

В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Полтавської міської ради народних депутатів від 17.01.1992 «Про надання статусу пам`ятників історії та архітектури місцевого значення» надано статус пам`ятників історії і архітектури місцевого значення спорудам згідно додатку, в тому числі будівлі по вул. Європейській,12 у місті Полтаві (колишня вул. Фрунзе,12 у м. Полтаві), а розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 16.07.2021 № 529 затверджено переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Полтавської області, до яких внесено будівлю по вул. Європейській,12 у місті Полтаві.

Разом з тим, відповідачами, які є власниками квартир у відповідній будівлі, охоронні договори не укладено, звернень до Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради щодо укладення охоронного договору не надходило, чим порушено інтереси держави у сфері охорони культурної спадщини та що може призвести до псування та зміни зовнішнього вигляду пам`ятки, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби та втрати її матеріальної автентичності.

Протокольною ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 замінено відповідача у справі з АТ «Піреус банк МКБ» на ОСОБА_2 .

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 адміністративний позов першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вул.1100-річчя Полтави,7, м. Полтава,36020, код ЄРДПОУ 02910060) в інтересах держави в особі Департамента культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради (майдан Незалежності, 5, м. Полтава,36003, код ЄРДПОУ 43434119) до ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_4 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , рнокпп НОМЕР_5 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , рнокпп НОМЕР_6 ), Приватного акціонерного товариства "Полтава-Авто" (вул. Великотирнівська, буд.1, м. Полтава, 36028, код ЄРДПОУ 03118340) про зобов`язання вчинити дії -задоволеночастково.

Зобов`язано ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Приватне акціонерне товариство "Полтава-Авто"вчинити дії направлені на укладення з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронного договору на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення - Адміністративну будівлю (Житловий будинок, Доходний дім Самойловича) по вул. Європейській,12 у місті Полтаві.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь Полтавської обласної прокуратури з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства "Полтава-Авто" судові витрати зі сплати судового збору з кожного в розмірі 335,50 грн (триста тридцять п`ять гривень п`ятдесят копійок).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Авто" залишено без задоволення. Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 по справі № 440/2067/23 в частині відмови в задоволенні позову скасовано. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позов першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради - задоволено. Зобов`язано ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 вчинити дії направлені на укладення з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронного договору на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення - Адміністративну будівлю (Житловий будинок, Доходний дім Самойловича) по АДРЕСА_7 . В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 у справі № 440/2067/23 - залишено без змін.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем, ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення у відповідній частині позовних вимог щодо ОСОБА_1 , закрити провадження у справі в цій частині.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що він не є власником приміщень у будівлі по АДРЕСА_7 ще з 30.07.2013 року, і не повноважний заключати охоронні договори чи будь-які інші договори і дії, бо не є власником спірного предмету.

Так, в 2013 році ОСОБА_1 продав належні йому на праві приватної власності 7/100 частин нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_7 (колишня АДРЕСА_8 ) згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_4 , який, до речі, теж є співвідповідачем по справі. Даний договір був укладений 30.07.2013 року і завірений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дяченком В.А. за номером запису № 1907823. Право власності покупця ОСОБА_4 підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 7181311 від 30.07.2013 року. З цього моменту ОСОБА_1 не має відношення до цієї спірної будівлі.

Отже, апелянт ОСОБА_1 є неналежним відповідачем.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням 11 сесії Полтавської міської Ради народних депутатів 21 скликання від 17.01.1992 «Про надання статусу пам`ятників історії та архітектури місцевого значення» з метою збереження Історико-архітектурного надбання м. Полтави, міська Рада народних депутатів вирішила надати статус пам`ятників Історії і архітектури місцевого значення спорудам, у тому числі і будівлі за адресою м. Полтава, вул. Фрунзе (Європейська), буд.12 «Доходний дім Самойловича» (т. 1 а.с. 42 44).

Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 16 липня 2021 року № 529 "Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 15.10.2020 № 590" затверджено переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Полтавської області, до яких включено «Доходний дім Самойловича» за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе (Європейська), буд.12, як об`єкт історії та архітектури (т.1 а.с. 32- 37).

Наказом Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації від 22 листопада 2021 року №186 "Про укладення охоронних договорів", зокрема, делеговано відповідним структурним підрозділам виконавчих комітетів та рад відповідних сільських, селищних, міських об`єднаних територіальних громад повноваження укладати охоронні договори на пам`ятки та щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини з власниками або уповноваженими ними органами (особами), незалежно від форм власності на ці об`єкти, в установленому порядку відповідно до чинного законодавства (т. 1 а.с. 39).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна на теперішній час нежитлові приміщення у будівлі по вул. Європейська, 12, м. Полтава перебувають у приватній власності, зокрема, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ТОВ «Полтава-Авто» (т. 1 а.с. 64-68).

На запит прокуратури 20.12.2021 Департамент культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради листом повідомив, що нерухомі пам`ятки культурної спадщини м. Полтави, в тому числі «Прибутковий будинок Самойловича» рішенням 11 сесії Полтавської міської ради народних депутатів 21-го скликання від 17.01.1992 внесений до Списку пам`яток історії архітектури місцевого значення. Через відсутність у власника розробленої і відповідним чином погодженої з органами охорони культурної спадщини (місцевого самоврядування та обласної державної адміністрації) документації охоронні договори не укладені (т. 1 а.с. 40- а.с. 42).

Також, листом від 18.02.2022 Департамент культури, молоді та спорту повідомив Полтавську обласну прокуратуру про направлення 17.02.2022 рекомендаційних листів власникам будинку за адресою: АДРЕСА_7 щодо необхідності виготовлення облікової документації та укладення охоронного договору (т. 1 а.с. 69 79).

Разом з цим, як стверджує прокурор, на цей час охоронні договори на вищевказаний об`єкт не укладені, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах, враховуючи правовий статус будівлі, яка перебуває у власності відповідачів, в останніх виник передбачений законом обов`язок укласти охоронний договір. Встановивши, що такий договір ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ТОВ "Полтава-Авто" не укладено й відповідної заяви до Департаменту відповідачі не подавали, суд визнав позов в цій частині обґрунтованим.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 звертались із письмовими заявами до Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради про укладення охоронного договору, що свідчить про вчинення ними дій спрямованих на укладення охоронного договору. Натомість, не укладення такого договору, за висновками суду першої інстанції, є наслідком бездіяльності саме Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Частинами 4, 5 ст. 54 Конституції України закріплено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66 Конституції України).

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України від 08 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі Закон № 1805-III).

Згідно з абзацами 2, 3 преамбули до вищезгаданого Закону об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У абзацах 3, 22 ст. 1 Закону 1805-III надано визначення таким термінам:

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 6 Закону 1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

До повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить укладення охоронних договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону (п. 11 ч. 2 ст. 6 Закону 1805-III).

За приписами абзаців 1, 3 ч. 2, ч. 3 ст. 14 Закону 1805-III об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини видає власнику пам`ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки.

Наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року № 501) затверджено Порядок обліку об`єктів культурної спадщини.

Пункти 8, 9 цього Порядку визначають, що про набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта уповноважений орган у десятиденний строк з дня прийняття рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку надсилає власнику цього об`єкта або уповноваженому(ній) ним органу (особі) відповідне повідомлення рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Власник об`єкта культурної спадщини або уповноважений(а) ним орган (особа) зобов`язаний вжити заходів щодо укладення охоронного договору у місячний строк з дня отримання повідомлення уповноваженого органу.

Частиною 1 ст. 17 Закону 1805-III встановлено, що пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

За правилами ст. 23 Закону 1805-III усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Нормами пунктів 1, 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини передбачено, що охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Важливість забезпечення особливої охорони нерухомих об`єктів культурної спадщини та пріоритетності цього завдання для держави України неодноразово підкреслювались у правозастосовчій практиці Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21.

У цій постанові Великої Палати Верховного Суду (пункти 117 - 130) наводились мотиви про те, що нерухомі об`єкти культурної спадщини, на відміну від іншого нерухомого майна, мають особливу правову природу. Такі об`єкти мають певні характерні властивості, з огляду на які вони мають цінність не тільки як нерухоме майно («матеріальну» цінність), а набувають історико-культурну цінність («нематеріальну», ідеологічну цінність).

Така «нематеріальна» цінність культурної спадщини не з`являється одразу після побудови нерухомого майна. Вона формується десятиліттями та століттями, оскільки суспільство може лише успадкувати її від попередніх поколінь.

Тому руйнування нерухомого об`єкта культурної спадщини завдає шкоди не лише його власнику або володільцю (які втратять внаслідок цього нерухоме майно), а і суспільству в цілому (оскільки разом із нерухомим майном буде безповоротно втрачено його «нематеріальну» історико-культурну цінність, що формувалась протягом поколінь).

З огляду на це нерухомі об`єкти культурної спадщини потребують особливої охорони, у тому числі - з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, для яких така охорона є одним із пріоритетних напрямків діяльності.

Верховний суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 грудня 2023 року у справі № 380/13557/21 підкреслював, що культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність.

Наголошувалось, що збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їх руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, є одним із пріоритетних і головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Акцентувалась увага й на тому, що Україна взяла міжнародне зобов`язання визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості, визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на її території як в цілому, так і у певних населених пунктах.

Тому під час здійснення охорони культурної спадщини уповноважені органи державної влади керуються у своїй діяльності приписами Конституції України, міжнародних договорів, ратифікованих у встановленому порядку, а також спеціального закону, а саме - Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних властивостей об`єкта культурної спадщини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21 аналізувалось питання правового статусу щойно виявлених об`єктів культурної спадщини - пам`яток архітектури.

Зокрема, за результатом аналізу норм статей 14 та 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини», зроблено висновок про те, що цей Закон встановлює, що щойно виявлені об`єкти культурної спадщини підлягають охороні відповідно до вимог зазначеного Закону.

Тобто в контексті заходів з охорони культурної спадщини Закон України «Про охорону культурної спадщини» прирівнює щойно виявлені об`єкти культурної спадщини до пам`яток культурної спадщини та надає їм таку саму охорону ще до внесення до відповідного переліку об`єктів культурної спадщини та реєстрації як пам`ятки.

Вказані висновки також підтримані Верховним Судом у постанові від 23.05.2024 у справі № 320/5145/23.

Відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" Кабінет Міністрів України 28.12.2001 постановою №1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі - Порядок №1768).

Згідно з п.п.1, 2 Порядку №1768, охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Згідно з п. 5 Порядку №1768, в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Отже, з огляду на наведене вище, укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а лише встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 13.12.2018 у справі №826/4605/16.

Вказане дає підстави для висновку про те, що власники пам`яток культурної спадщини протягом 1 місяця з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування, визнання будівлі щойно виявленим об`єктом історії та архітектури мають укладати охоронний договір з органом охорони культурної спадщини, яким у даній справі є Департамент культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради.

Судом встановлено, що будівля за адресою м. Полтава, вул. Фрунзе (Європейська), буд.12 «Доходний дім Самойловича» віднесена до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Полтавської області як об`єкт історії та архітектури на підставі рішення 11 сесії Полтавської міської Ради народних депутатів 21 скликання від 17.01.1992 «Про надання статусу пам`ятників історії та архітектури місцевого значення» та розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації від 16 липня 2021 року № 529.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у спірних правовідносинах, враховуючи правовий статус будівлі, яка перебуває у власності відповідачів, в останніх виник передбачений законом обов`язок укласти охоронний договір. Встановивши, що такий договір ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ТОВ "Полтава-Авто" не укладено й відповідної заяви до Департаменту відповідачі не подавали, суд визнав позов в цій частині обґрунтованим.

Водночас, з матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 30.07.2013, ОСОБА_1 передав у власність, а ОСОБА_4 прийняв у власність 7/100 (сім соту) частку нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_7 . Державна реєстрація права власності на 7/100 частки нежитлового приміщення, проведена Дяченком В.А., приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу, номер запису про право власності № 1907823, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 119990053101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 7181311 від 30.07.2013 року (т. 5 а.с. 17-19).

ОСОБА_4 є співвідповідачем по справі.

Право власності ОСОБА_4 на 7/100 (сім соту) частку нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 119990053101) на підставі договору купівлі-продажу, виданого 30.07.2013 Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Дяченко В.А., підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 7191397 від 30.07.2013 року (т.5, а.с. 20).

Крім того, право власності ОСОБА_4 на 7/100 (сім соту) частку нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 119990053101) на підставі договору купівлі-продажу, виданого 30.07.2013 Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Дяченко В.А. підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 424977951 від 01.05.2025, яка була надана до Другого апеляційного адміністративного суду прокурором у справі.

Отже, ОСОБА_1 не є власником приміщень у будівлі по АДРЕСА_7 ще з 30.07.2013 року, та, відповідно, не повноважний укладати з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронний договір на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення - Адміністративну будівлю (Житловий будинок, Доходний дім Самойловича) по АДРЕСА_7 на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Колегія суддів зауважує, що ч. 1 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», містить імперативні прямі приписи про те, що усі власники, зокрема й щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи), незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Тобто, ці норми безальтернативно та беззастережно встановлюють обов`язок для усіх власників щойно виявлених об`єктів культурної спадщини укласти охоронний договір в порядку, встановленому законом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявність у ОСОБА_1 обов`язку укладення у спірних правовідносинах охоронного договору на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення - Адміністративну будівлю (Житловий будинок, Доходний дім Самойловича) по вул. Європейській, 12 у м. Полтаві, що свідчить про необґрунтованість позову в цій частині.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 року по справі №440/2067/23 в частині зобов`язання ОСОБА_1 вчинити дії направлені на укладення з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронного договору на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення - Адміністративну будівлю (Житловий будинок, Доходний дім Самойловича) по вул. Європейській,12 у місті Полтаві прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині позовних вимог, а отже підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині постанови, якою в задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 по справі № 440/2067/23 скасувати в частині зобов`язання ОСОБА_1 вчинити дії направлені на укладення з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронного договору на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення - Адміністративну будівлю (Житловий будинок, Доходний дім Самойловича) по АДРЕСА_7 .

Ухвалити в цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 по справі № 440/2067/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді О.А. Спаскін А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 19.05.2025 року